Лиман (місто)

місто у Краматорському районі Донецької області. Адміністративний центр Лиманської міської громади.

Лима́н — місто в Україні, адміністративний центр однойменної міської громади Краматорського району Донецької області. Розташоване за 138 кілометрів від Донецька (автошлях Н20). Територія — 26,21 км², кількість населення — 22,4 тис. осіб.

Лиман
Lyman otg herb.png Lyman.png
Герб Лимана Прапор Лимана
Залізничний вокзал м. Лиман після реставрації.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Краматорський район
Громада Лиманська міська громада
Код КАТОТТГ: UA14120110010088407
Засноване 1667
Статус міста з 1938 року
Населення 22 400
Агломерація Краматорська агломерація
Площа 26.21 км²
Густота населення 827.6 осіб/км²
Поштові індекси 84400—84409
Телефонний код +380-6261
Координати 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111Координати: 48°59′07″ пн. ш. 37°48′40″ сх. д. / 48.98528° пн. ш. 37.81111° сх. д. / 48.98528; 37.81111
Висота над рівнем моря 107 м
Водойма озеро Лиман
Назва мешканців лима́нець, лима́нка, лима́нці
Відстань
Найближча залізнична станція Лиман
До обл./респ. центру
 - фізична 111,1 км
 - залізницею 148 км
 - автошляхами 138 км
До Києва
 - фізична 545 км
 - залізницею 730 км
 - автошляхами 666 км
Міська влада
Адреса 84400, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Лиман, вул. Незалежності, 46
Вебсторінка Лиманська міськрада
Міський голова Журавльов Олександр Вікторович
Прізвисько: Північні ворота Донбасу

Commons-logo.svg Лиман у Вікісховищі

Карта
Лиман. Карта розташування: Україна
Лиман
Лиман
Лиман. Карта розташування: Донецька область
Лиман
Лиман

ІсторіяРедагувати

Заснування та розвиток (1667—1917)Редагувати

Слобода заснована козаками Ізюмського полку як поселення при сторожових вежах поблизу Торської фортеці (нині місто Слов'янськ). У 1825 році Лиман був перетворений у військове поселення, з 1857 року мешканців перевели до розряду державних селян. У 1911 році поряд із містом було прокладено залізничну колію та збудовано станцію.

Починаючи з 1912 року, у селищі поширювалася діяльність більшовицьких пропагандистів.

Українська революція (1917—1919)Редагувати

У 1917 році більшовикам вдається створити з робітників і наймитів загін Червоної гвардії, що підпорядковувався Ізюмському повітовому ревкому[1]. Протягом Української революції Лиман став частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Донеччина з центром у Слов'янську. Під час Першої радянсько-української війни опиняється під контролем більшовиків. Під час контрнаступу українських то союзних військ залишкам радянських армій вдалося відійти до Юзівки, деякий час утримуючи оборону станцій Чаплине і Гришине. До 20 квітня розгромлені загони цих трьох армій відійшли до Маріуполя і Слов'янська — Лиман знову стає прифронтовим населеним пунктом. 1918 року, коли за умовами Берестейського договору Лиман передбачалося закріпити за Українською Народною Республікою, загони червоноармійців розпочали підготовку до збройного спротиву, а з наступом німецько-українських військ у квітні 1918-го — терористичну діяльність, зокрема підрив мостів, знищення залізничного транспорту[1]. Відступ німецько-українських військ у грудні 1918 року дав більшовикам змогу відновити контроль над містом до квітня 1919 року, коли місто було захоплено білогвардійськими силами.

Більшовики вчергове встановили контроль над Лиманом 27 грудня 1919 року, після відступу денікінців[1].

Радянська окупація (1919—1991)Редагувати

 
Пам'ятник радянським воїнам.

З червня 1920 року Лиман входив до Слов'янського повіту, а в 1923 році він став центром Лиманського району Бахмутської округи. 1 жовтня 1922 року було обладнано лиманську електростанцію, на перегоні «Лиман — Основа» встановлено двопровідний зв'язок.

У 1925 році поселення перейменовано на Красний Лиман[2], з 1938 року Красний Лиман — місто.

У 1932—1933 роках Краснолиманщина страждала від Голодомору. Серед найбільш постраждалих населених пунктів — Лиман, Рубці, Терни́ , Лозове́[3].

У другій половині 1930-х років у Лимані побудовано заводи — каніфольно-скипидарний, для переробки утилю, хлібо- і молокозаводи. Почали працювати промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар» для пошиття одягу й взуття[1]. Під час адміністративної реформи 1938 року станція Красний Лиман і село Лиман були об'єднані в одне ціле. Так виникло місто Красний Лиман (нині Лиман) — районний центр Донецької області.

У ході Другої світової війни 7 липня 1942 року Красний Лиман був захоплений нацистами[4][5]. У часи німецької окупації тут діяли партизанські загони, що провадили диверсійну діяльність. 31 січня 1943 року місто відвойоване силами Південно-Західного фронту в ході Ворошиловградської операції[4].

У повоєнні роки промисловість і господарство були відновлені. 1944—1945 року вступили до ладу промартілі «Червоний промінь» і «Червоний чоботар», піщаний кар'єр, залізнична будівельна дільниця та електромеханічні майстерні, рейкозварювальний поїзд тощо. У наступні п'ятирічки модними серед мешканців міста стали змагання залізничників у швидкісному водінні поїздів, підвищенні продуктивності праці та економії палива, переможцем яких став Г. С. Шумілов, що був першим у місті удостоєний званням Героєм Соціалістичної Праці[1].

У 1960-ті роки найбільшим підприємством міста став Краснолиманський завод силікатної цегли, потужність якого становила 200 млн штук цегли на рік. У сільському господарстві успіхами тішився колгосп артілі ім. Леніна, що зміг в 1,5 раза перевершити довоєнні показники[1]. Діяльність радянської влади в Красному Лимані була оспівана у творчості місцевих літераторів, зокрема в романах «Селяни» й «Великий перелом» П. Д. Рєзникова, «На Дінці Сіверському» С. Макогіна, піснях А. Полупана тощо.

Незалежна УкраїнаРедагувати

Відповідно до Закону України № 317-VIII «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», місто Красний Лиман входило до списку комуністичних топонімів України, що підлягають перейменуванню[6].

У жовтні 2015 року місцева влада проголосувала за збереження поточної назви міста: на думку міськради «красний» може асоціюватися з «гарним»[7]. Однак Український інститут національної пам'яті не визнав дійсним таке рішення. Через це у грудні того ж року відбулося повторне голосування за перейменування міста, на якому міська рада вирішила повернути стару назву «Лиман»[8].

4 лютого Верховна Рада України перейменувала низку населених пунктів, зокрема декомунізовано і Красний Лиман на Лиман. Постанова набрала чинності 18 лютого 2016 року[9].

Відповідно до адміністративної реформи 2020 року, місто стало частиною новоствореного Краматорського району та центром Лиманської територіальної громади.

Російсько-українська війнаРедагувати

У 2014 році після Революції гідності і втечі Віктора Януковича за кордон на Донбасі активізується сепаратистський рух, що зачепив і Лиман.

12 квітня 2014 року, на 5-й день після проголошення так званої Донецької народної республіки, сепаратисти захопили міськвідділ міліції Красного Лимана (одночасно із захопленням будівель СБУ і міліції в Слов'янську)[10]. Ініціативу на себе в переговорному процесі взяв міський голова — Леонід Перебейніс. Під час переговорів з озброєним та агресивним натовпом російських бойовиків було узгоджено, що сепаратисти залишають місто[11].

Проте вже 30 квітня, коли близько 40 озброєних терористів увірвалися на сесію міськради та під прицілом АК-47, взявши депутатів та громаду в заручники, змусили керівництво міста включити до голосування питання про визнання незалежності «Донецької Народної Республіки». Окупантами було встановлено блок-пости при в'їзді у місто.

8 травня 2014 року в Греківському лісі на Луганщині було знайдене спалене разом із автомобілем тіло голови Краснолиманського осередку Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка Валерія Сала, якого проросійські бойовики, належні до невизнаної «Донецької Народної Республіки», викрали за день до того в центрі села Шандриголове Краснолиманського району[12].

У червні 2014 року в місті й околицях точилися бої, унаслідок яких було відновлено контроль України над містом. 5 червня 2014 року, згідно з Указом Президента України № 498/2014 «Про заходи щодо сформування Краснолиманської районної державної адміністрації Донецької області» головою Краснолиманської РДА було призначено Костянтина Володимировича Матейченка[13], підполковника[14], уродженця Костянтинівки[15].

Унаслідок авіаударів була пошкоджена залізнична станція Лиман: найбільше — залізнична лікарня; також внаслідок обстрілу зазнали ушкоджень адміністративна і господарська будівлі станції, платформа і полотно[16].

Під час повномасштабного вторгнення російських військ на територію України 2022 року Лиман опинився у центрі бойових дій. З середини квітня 2022 місто перебувало під важкими обстрілами російських загарбників, зазнало істотних руйнувань. 22 квітня Лиман обстріляли з «Ураганів». Загинуло четверо людей, десятеро були поранені. Вже на початку травня з міста оголосили обов'язкову евакуацію, яку проводили на бронетехніці через вкрай високу небезпеку.

22 травня росіяни дісталися міста, а 24 травня почався штурм Лиману. Через запеклі бої в соснових лісах навколо Лиману почалися масштабні лісові пожежі. 27 травня ЗСУ заявили, що окупанти не залишають намірів взяти місто. 29 травня окупанти дісталися міського центру, поліцейський відділок здався без опору. У той же день над містом підняли російський прапор.

30 травня в Офісі президента України повідомили про втрату контролю над Лиманом. Окупаційною владою була відновлена радянська назва «Красний Лиман» та Краснолиманський район «ДНР»[17].

9 вересня 2022 року ЗСУ підійшли до міста, навколо міста точилися бої. 30 вересня 2022 року Сергій Черевий, речник східного угруповання військ України, повідомив про те, що операція з оточення російських військ у районі Лимана триває[18]. Того ж дня радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк написав, що РФ доведеться просити виходу з лиманського котла[19].

1 жовтня українські війська увійшли в Лиман і звільнили місто[20]. На наступний день Володимир Зеленський заявив, що місто повністю зачищене.

29 листопада 2022 року російські окупанти атакували з БМ-21 «Град» житловий сектор Лимана. В результаті обстрілу одна людина загинула, ще троє отримали поранення[21].

Загиблі у боях за місто

НаселенняРедагувати

За даними на 1864 рік у власницькій слободі Лиман Ізюмського повіту Харківської губернії мешкало 2622 особи (1470 чоловічої статі та 1152 — жіночої), налічувалось 512 дворових господарств, існувала православна церква, відбувалися два щорічні ярмарки[22].

Станом на 1885 рік у колишній державній слободі Попівської волості мешкало 3503 особи, налічувалося 587 дворових господарств, існували православна церква, школа, 2 постоялих двори, 2 лавки, відбувались 2 ярмарки на рік[23].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 4653 осіб (2221 чоловічої статі та 2432 — жіночої), з яких 4651 — православної віри[24].

За даними перепису 2001 року населення міста становило 27 575 осіб, із них 69,8 % зазначили рідною мову українську, 29,67 % — російську, 0,2 % — білоруську, 0,12 % — циганську, 0,04 % — вірменську, 0,02 % — молдовську, 0,01 % — німецьку, а також болгарську, угорську та гагаузьку мови[25].

Національний склад населення за переписом 2001 року[26]

Чисельність Частка, %
Українці 24 459 84,4
Росіяни 3 993 13,8
Білоруси 168 0,6

ПромисловістьРедагувати

Більшість працездатного населення зайнята на залізниці та в агропромисловому комплексі[27].

 
Залізничний вокзал м. Лиман.
 
Залізничний вокзал м. Лиман після реставрації.

Станція Лиман[28][29], локомотивне[30] та вагонне депо, дистанції: колії; сигналізації та зв'язку; електропостачання, Лиманське будівельно-монтажне управління, дорожні електромеханічні майстерні, колійна машинна станція № 10, Лиманський рейкозварювальний поїзд — головні залізничні підприємства, складові Лиманського залізничного вузла.

За своєю значимістю агропромисловий комплекс займає друге місце в місті після залізничного транспорту. Загалом у районі нараховується 74 фермерських господарства, 15 знов створених сільськогосподарських підприємств. У районі закуповують олію соняшника і сам соняшник підприємства Донецької і Харківської областей. Основні показники діяльності підприємств АПК: загальна площа сільськогосподарських угідь — 69,1 тис. га, у тому числі нив — 51,3 тис. га; щорічні площі сівби зернових — 19,0 тис. га, соняшника — 6,1 тис. га.

  • ТОВ «Чайка» — виробник борошна та хлібобулочних виробів. Проектна потужність виробництва борошна — 3 т/т за рік, виробництва хліба та хлібобулочних виробів — 2,5 т/т за рік.
  • ВАТ «Краснолиманський комбікормовий завод» — виробник борошна та комбікорму. Проектна потужність — 8 т/т за рік.
  • СТОВ «Дружба» — виробник м'яса, зерна — 4,9 т/т, соняшника — 0,8 т/т.

Рух на місцевих маршрутах забезпечують автобуси ПП «Луч» та приватні таксі малої та середньої місткості.

ОсвітаРедагувати

У місті декілька навчальних закладів: факультет Українського державного університету залізничного транспорту, медичний коледж, ПТУ № 119, ліцей, гімназія, 22 загально-освітні школи.[джерело?]

Охорона здоров'яРедагувати

Медичне обслуговування у місті здійснює центральна районна лікарня та відомча залізнична лікарня. На території району діють дві селищні лікарні, п'ять лікувальних амбулаторій, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів, три санаторії, сім дитячих оздоровчих таборів та 87 туристичних баз. Кліматичні умови міста сприяють скорішій адаптації після легеневих захворювань.

Залізнична лікарня розрахована на 150 місць, районна лікарня — на 250 місць, Кіровська та Дробишевська лікарні — на 25 місць.

Засоби масової інформаціїРедагувати

У місті зв'язок забезпечують лиманський цех № 3 «Укртелекому» та відомчий залізничний зв'язок дистанції сигналізації та зв'язку. На території міста доступ до Інтернету надається інтернет-провайдерами Укртелеком, SaNet, Satell та декількома фізичними особами-підприємцями.

Стільниковий зв'язок на більшості території підтримується операторами «Водафон», «Київстар», «Lifecell». У місті є редакція міжрайонної газети «Зоря», щотижневика «Лиманська сторона» та міське радіомовлення.

КультураРедагувати

Пам'ятки культуриРедагувати

  • Парк імені Леоніда Кизима — парк присвячений космонавту Леоніду Кизиму, який народився 1941 року в Червоному Лимані. Тричі літав у космос: 1980, 1984 і 1986 роках.
  • Лиманський краєзнавчий музей[31].

Пам'ятки природиРедагувати

  • Блакитні озера — раніше на місці озер були кар'єри по видобутку піску. На початку 1960-х років їх заповнили джерельною водою.
  • «Святі гори» — національний природний парк.
  • «Крейдова флора» — заповідник.
  • «Закотнянський розріз» — геологічний пам'ятник природи, який входить до складу природного заповідника «Крейдова флора».
  • Мінеральні води у Торському[31].

РелігіяРедагувати

Відомі людиРедагувати

У місті народились:

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Красний Лиман. Історія міст і сіл УРСР. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  2. Маслий Виктор, Корнеев Николай. Красный Лиман — к Малому Чертежу города. — Слов'янськ : Друкарський двір, 2011. — 275 с. — ISBN 978-966-1528-38-2. (рос.)
  3. Наш Лиман. Сім років голоду. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 17 січня 2015. 
  4. а б Освобождение городов: Справочник по освобождению городов в период Великой Отечественной войны 1941—1945 / М. Л. Дударенко, Ю. Г. Перечнев, В. Т. Елисеев и др. — М : Воениздат, 1985. — 598 с. (рос.)
  5. Исаев А. В. От Дубно до Ростова. — М : АСТ, 2005. — 752 с. — (Неизвестные войны) — ISBN 5-17-031903-7. (рос.)
  6. Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  7. Декомунізація по-донбаськи: Красний Лиман перейменували на Красний Лиман
  8. Красному Лиману не удалось обхитрить децентрализацию. from-ua.com. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 28 травня 2017. 
  9. Постанова Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року № 984-VIII «Про перейменування окремих населених пунктів та районів»
  10. Сепаратисты захватили отделение милиции в Красном Лимане — очевидцы. Архів оригіналу за 6 червня 2014. Процитовано 6 червня 2014. 
  11. Красний Лиман — українська північ Донбасу. Архів оригіналу за 26 червня 2014. Процитовано 17 січня 2015. 
  12. Тіло голови краснолиманської «Просвіти» виявили у спаленій машині. [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] Радіо Свобода. 08.05.2014.
  13. УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ № 498/2014. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 6 червня 2014. 
  14. У Красному Лимані силовики повністю контролюють ситуацію, — Аваков. Архів оригіналу за 7 листопада 2014. Процитовано 6 червня 2014. 
  15. Пашинський: Красний Лиман і Північ Луганщини повністю під контролем. Архів оригіналу за 16 лютого 2016. Процитовано 6 червня 2014. 
  16. Після авіаудару пошкоджені об'єкти залізничного вузла Красний Лиман, травмований хірург. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 6 червня 2014. 
  17. «ВФУ обстреляли Красный Лиман, есть жертвы»
  18. Ірина Кутєлєва-Коваленко (30 вересня 2022). ЗСУ завершують операцію з оточення військ РФ у Лимані - офіційна заява. НВ. 
  19. У Зеленського прокоментували оточення окупантів у Лимані
  20. ЗСУ в Лимані. Військові встановили український прапор на в'їзді до міста — відео. НВ. Процитовано 1 жовтня 2022. 
  21. Російські окупанти обстріляли Лиман на Донеччині з «Градів»: одна людина загинула, троє поранені. suspilne.media. 29 листопада 2022. 
  22. рос. дореф. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с., (код 2104)
  23. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  24. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-250)
  25. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 17 серпня 2015. 
  26. Національний склад та рідна мова населення Донецької області. Розподіл постійного населення за найбільш численними національностями та рідною мовою по міськрадах та районах. Архів оригіналу за 27 листопада 2012. Процитовано 27 листопада 2012. 
  27. Пасечник Александр, Курбатов Иван (1998). Краснолесье Донбасса (рос.). Донецк: РИП «Лебедь». с. 138. 
  28. Свердлов, Виктор (2020). Бегут поезда торопливо. О тех, кто искренне предан "железке" (рос.). Слов'янськ: Друкарський двір. с. 260. ISBN 978-617-7539-28-4. 
  29. Свердлов, Виктор (2019). Звенят натруженные рельсы. Книга о людях самой динамичной отрасли (рос.). Слов'янськ: Друкарський двір. с. 240. ISBN 978-617-7539-10-9. 
  30. Маслий Виктор, Усенко Виктор, Маслий Вера, Усенко Галина (2001). Зеленый. Поехали! Историко-технический очерк о локомотивном депо Красный Лиман в XX веке (рос.). Донецк: ООО «Лебедь». с. 156. ISBN 966-508-034-2. 
  31. а б Гоу в Лиман! Город среди Голубых озер, леса, клубничных полей и пасек. Свои.City (рос.). Процитовано 23 січня 2020. 

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати