Малевич Казимир Северинович

українсьский радянський художник-авангардист та вчений польського походження, засновник супрематизму

Казими́р Севери́нович Мале́вич (пол. Kazimierz Malewicz; 11 [23] лютого 1879(18790223)[10], Київ — 15 травня 1935, УРСР, СРСР) — український[10][11][12] художник-авангардист, визначний діяч українського авангарду, засновник супрематизму, один з фундаторів кубофутуризму; педагог, теоретик мистецтва польського походження. Разом із Велимиром Хлєбниковим був членом «товариства голів земної кулі».

Казимир Северинович Малевич
пол. Kazimierz Malewicz

Casimir Malevich photo.jpg

При народженні рос. Казиміръ Малевичъ[1]
Народження 11 (23) лютого 1879[2]
Київ, Російська імперія[1][3][…]
Смерть 15 травня 1935(1935-05-15)[5][6][…] (56 років)
  Ленінград, РСФРР, СРСР[8][4][9]
(рак простати)
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Жанр живопис, скульптура
Навчання Художня школа М. І. Мурашка
Діяльність художник, скульптор, митець, художник-гравер, педагог, сценограф, художник по костюмах, рисувальник, art theorist, дизайнер
Напрямок супрематизм, кубофутуризм, неопримітивізм, постімпресіонізм
Відомі учні Гурович Емма Іллівна
Працівник Вітебське художнє училищеd
Член Супремус
Твори Чорний квадрат, Супрематична композиція і Біле на білому
У шлюбі з Kazimiera Sgleitzd і Sofia Rafalovichd

CMNS: Малевич Казимир Северинович у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах
Запис про народження та хрещення Казимира Малевичева (так у документі) в метричній книзі римо-католицького костела міста Києва
Герб роду Малевичів
Казимир Малевич (бл. 1900 року)

ЖиттєписРедагувати

Народився 11 (23) лютого 1879(18790223) року в Києві в українсько-польскій католицькій сім'ї Северина та Людвіки Малевичів[10][13]. Раніше вважалося, що місцем народження Малевича є будинок, що не зберігся до цього часу, за адресою Бульйонська вулиця, 15. За останніми дослідженнями, місцем народження художника був будинок його тітки Марії Оржеховської за Жилянською вулицею, нині ця територія — між двома житловими будинками: комплексом «Дипломат Холл» та сусідньою будівлею 1970–1980 років[14][15]. Батько був інженером цукрового виробництва, тому сім'я часто переїжджала з одного містечка до іншого, від однієї цукроварні до іншої.

До 17 років жив на Поділлі (Моївка), Харківщині (Пархомівка, 18901894[16], Білопілля), Чернігівщині (Вовчок, Конотоп).

Вважають, що аматорським малюванням К. Малевич почав займатися в Конотопі, де його родина мешкала у 1894—1895 роках[17].

Малювати вчився у Миколи Пимоненка в Київській мистецькій школі (18951897).

1904 року переїхав у Москву. Вдосконалював майстерність в училищі живопису, скульптури і архітектури (19041905) та в студії Ф. Рерберга (19051910). У картинах першого періоду творчості намагався поєднати принципи кубізму, футуризму і експресіонізму. Брав участь у виставках об'єднань художників «Бубновий валет» (1910) і «Віслючий хвіст» (1912) та ін., на яких виставляв свої роботи, написані в неопримітивіському: («Селяни в церкві», 1911–12; «Врожай», 1911) та кубофутуристському стилі («Англієць в Москві», 1914).

Став одним із засновників абстрактного мистецтва. 1915 року започаткував новий модерністський напрям у мистецтві — супрематизм. 7 грудня 1915 року вперше виставив картину «Чорний квадрат на білому тлі», яка перетворилася на ікону абстрактного мистецтва.[18]. Згодом з'являється картина «Біле і чорне». Малевич видавав журнал «Supremus» (1916).

У 19191922 роках викладав у художній школі Вітебська, а в 19231927 роках — директор Інституту художньої культури в Ленінграді.

1927 року переїхав до Києва, де зусиллями Миколи Скрипника Малевичу було створено нормальні умови для творчості. Публікував статті на мистецьку тематику в журналі «Нова ґенерація» (19281929) у Харкові[19].

У 19271930 роках викладав у Київському художньому інституті, де в цей час працювали Федір Кричевський, Михайло Бойчук, Віктор Пальмов, Вадим Меллер, Олександр Богомазов, Володимир Татлін, Василь Касіян, мав намір працювати з О. Архипенком. Але початок репресій в Україні проти інтелігенції змусив Малевича знову повернутись у Ленінград[20].

Після того як політичні обставини в СРСР стали погіршуватися, Малевич збирався переїхати до Європи. Він збирався до Європи всерйоз і надовго, тому він вивіз із собою, не розбираючи і не селекціонуючи, весь свій архів, який накопичився у нього до березня 1927 року. Цей архів Малевича зберігається в наш час в Берліні. Як вважає дослідник і видавець 5-томного зібрання творів К.Малевича А. С. Шацких, Малевич лишив у Берліні своєрідну «капсулу часу». Він «законсервував» своє життя в рукописах і документах за півтора десятка років. Широковідома його записка — «У разі смерті моєї або безвихідного тюремного ув'язнення …», поспіхом прикладена до берлінської «капсули», дає знати, що Малевич-інтуїтивіст добре розумів, що чекає на нього в СРСР.

Восени 1930 року на допиті чекістів в Ленінграді Казимир Малевич каже, що його національність українець.[11][12] Його звинувачують в польському шпигунстві, йому загрожує розстріл. Російському мистецтвознавцю Ірині Вакар[11][12] вдалося отримати доступ до кримінальної справи художника і виявити, що Малевич називав себе українцем.[11][12] У в'язниці він пробув три місяці.

Помер художник в Ленінграді, похований під Москвою. В роки Другої світової війни місце поховання було втрачена. Пізніше її місцезнаходження було встановлено групою активістів. Місце опинилось на колгоспному полі. У 1988 році пам'ятний знак Казимиру Малевичу було встановлено поблизу орієнтовно за два кілометри від реального погребіння. Знак має форму білого бетонного кубу з червоним квадратом на фасаді. Поруч є дім № 11 по вулиці Малевича в Німчинівці[21]. На тильній стороні пам'ятника розміщена табличка з текстом: «В цій місцевості 25 травня 1935 року був похований прах всесвітньо відомого художника КАЗИМИРА МАЛЕВИЧА». Знак встановлений 30.7.1988 р.». У 2013 році на справжньому місці поховання праху Казимира Малевича було збудовано житловий будинок комплексу «Ромашково-2».

Писемна спадщинаРедагувати

  • Малевич К. По лестнице познания: Из неопубликованных стихотворений. Вступ. сл. Г. Айги). — 1991.
  • Малевич К. Лень как действительная истина человечества. С прилож. ст. Ф. Ф. Ингольда «Реабилитация праздности» (Предисл. и примеч. А. С. Шатских). — М.: серия «Библиотека Сергея Кудрявцева», 1994.
  • Малевич К. Собрание сочинений в 5 томах. (ред. А. С. Шатских) — тт. 1-5. — Москва: Гилея, 1995—2004.
    • Том 1. Статьи, манифесты, теоретические сочинения и другие работы. 1913—1929 (Общ.ред. А. С. Шатских)— 1995. — 393 с., ил. — ISBN 5-85302-025-0, ISBN 5-85302-026-9
    • Том 2. Статьи и теоретические сочинения, опубликованные в Германии, Польше и на Украине. 1924—1930. — 1998. — 372 с., ил. — ISBN 5-87987-002-2
    • Том 3. Супрематизм. Мир как беспредметность, или Вечный покой: С приложением писем К. С. Малевича к М. О. Гершензону (1918—1924) — 2000. — 389 с., ил. — ISBN 5-87987-015-4
    • Том 4. Трактаты и лекции первой половины 1920-х годов: С приложением переписки К. С. Малевича и Эль Лисицкого (1922—1925). — 2003. — 358 с., ил. — ISBN 5-87987-026-X
    • Том 5. Произведения разных лет: Статьи. Трактаты. Манифесты и декларации. Проекты. Лекции. Записи и заметки. Поэзия. — 2004. — 619 с., ил. — ISBN 5-87987-032-4
  • Kasimir Malevich. The Non-Objective World. / English translation by Howard Dearstyne from the German translation of 1927 by A. von Riesen from Malevich's original Russian manuscript, Paul Theobald and Company, Chicago, 1959.

Пам'ять в УкраїніРедагувати

У вересні 2012 року депутати Київської міської ради підтримали ініціативу професора Дмитра Горбачова та президента Асоціації європейських журналістів Артура Рудзицького про перейменування у Києві вулиці Боженка у вулицю Казимира Малевича. Тоді вважалось, що саме на цій вулиці (тоді — Бульйонській), народився художник. Подальші дослідження спростували цю версію[22].

2019 року, до 140-річчя від дня народження художника, Національний банк України випустив ювілейну монету номіналом 2 гривні присвячену Казимиру Малевичу.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Метрична книга
  2. Метрична книга
  3. Artnet — 1998.
  4. а б RKDartists
  5. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. Kazimir Severinovich Malevich
  7. Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  8. Encyclopædia Britannica
  9. Архів образотворчого мистецтва (Чехія)
  10. а б в Запис про народження у метричній книзі римсько-католицького костелу св. Олександра в Києві, 1879 рік // ЦДІАК України, ф. 1268, оп. 1, спр. 26, арк. 13зв—14.
  11. а б в г Историк: “В некоторых анкетах 1920-х годов в графе ”национальность“ Казимир Малевич писал: украинец”. Українська правда _Життя. Архів оригіналу за 24 лютого 2019. Процитовано 23 лютого 2019. 
  12. а б в г Радіо Свобода (23 лютого 2019). Малевич. Український квадрат | Документальний фільм. Архів оригіналу за 25 квітня 2020. Процитовано 23 лютого 2019. 
  13. Деякі джерела називали помилкову дату народження — 11 [23] лютого 1878 року.
  14. Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич // Укрінформ. — 2018. — 30 січня.
  15. Горбачов Д. Малевич і Україна. — К., 2006. — 456 с. Архівована копія. Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 31 січня 2018. 
  16. У Пархомівському художньому музеї зберігається одна робота українського авангардиста
  17. Ніна Велігоцька: «Сумнівів у тому, що це робота Малевича, в мене немає» // Golf Stream, 18.02.2009. Архів оригіналу за 17.09.2016. Процитовано 24.06.2016. 
  18. Іконі абстрактного мистецтва — 100 років: «Чорний квадрат» Казимира Малевича. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 16 березня 2022. 
  19. Тетяна Філевська: «Авангард — одна з найкращих альтернатив шароварно-гопачному проектові української культури, який уже всіх дістав» // Тиждень. — 2016. — № 23 (447). Режим доступу: http://tyzhden.ua/Culture/167046 [Архівовано 16 червня 2016 у Wayback Machine.]
  20. Казимир Малевич. Київський період 1928—1930 / Упорядник Т. Філевська. — К., Родовід, 2016.
  21. Географічні координати 55°43′17″ п. ш. 37°20′17″ с. д.
  22. Дослідники з'ясували, де саме в Києві народився Малевич. www.ukrinform.ua (укр.). Архів оригіналу за 1 лютого 2018. Процитовано 30 липня 2021. 

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати