Відкрити головне меню

Марцін Ґрохольский гербу Сирокомля (українізоване Мартин; пол. Grocholski Marcin, 1727 — 28 жовтня 1807, Львів) — державний, політичний та військовий діяч Речі Посполитої, останній брацлавський воєвода,меценат.

Марцін Ґрохольський
Marcin Grocholski.PNG
Народився 1727
Помер 28 жовтня 1807(1807-10-28)
Львів, Австрійська імперія
Поховання Вінниця
Громадянство
(підданство)
Велике князівство Литовське
Flaga Rzeczypospolitej Obojga Narodow ogolna.svg Річ Посполита
Посада Брацлавські воєводи, депутат Сейму Речі Посполитої[d], Брацлавські каштеляни і Хорунжий великий литовський
Рід Q4150383?
Діти Q62894712?
Нагороди
орден Білого Орла орден святого Станіслава

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився у сім'ї земського судді Міхала Ґрохольського та його дружини Анни з Радзиміньских.

За період свого життя займав такі посади: хорунжий звенигородський (1760 р.), хорунжий вінницький (1762 р.), хорунжий брацлавський (1772 р.), каштелян брацлавський 1774 р. З 1790 р. отримав стан брацлавського воєводи.

Член комісій: емфітеутичної короонної 1775; військової обох народів, у 1788-92 двічі в ній президував. Широкоґребельський та крушлинецький староста, в 1766 отримав лист на командування панц коругвою після відставки батька. Спочатку разом з братом Францішком Ксаверієм належали до обозу «патріотичного», а в 1760 був послом на сеймі від Брацл воєводства. Після коронації Станіслава Августа Понятовського, якому Ґрохольскі дуже завдячували, перебував у його свиті. Король зарахував його до кола конфідентів та довірив йому в Брацлавщині надання менших посад (подібно як від Тизенгауза в Литві, Стемповского на Волині).Саме завдяки Марціну та його братові король мав вплив на Станіслва Щенсного Потоцького. Відтоді між Ґрохольскими та Потоцькими часто бували суперечки, незважаючи на приязнь у стосунках та відсутністю різниці у принципових цілях.

Марцін Ґрохольский мав твердий, непоступливий характер, проте на сеймиках керівництво шляхтою довіряв брату.

Брав активну участь в організації Чорноморської торговельної компанії; у 1782—1784 роках мав активну переписку з королем з цього приводу. У березні 1783 року в Білій церкві познайомився з Григорієм Потьомкіним, був запрошений до Херсону для перемовин щодо чорноморської торгівлі. Інформував про це короля. Отримавши відповідь, подався до Херсону. У липні повернувся та доповів королю про результати. Під час візиту отримав від короля Станіслава Августа дозвіл на торгівлю на основі власних статків під прапором Російської Імперії. В лютому-квітні 1792 році наполягав на прийнятті Брацлавськими сеймиками присяги на вірність Конституції 1791 та висланням делегації з подякою до короля. За це король листом 23 квітня 1792 дякував йому (сеймиком керував син М. Ґ. Ян Дуклян — обозний польний коронний).

Найчастіше мешкав у Грицеві, де сприяв будівництву пишного палацу, каплиці та греко-католицької церкви; рідше в П'ятничанах під Вінницею. В обидвох місцях (палацах) приймав короля Станіслава Августа у 1781 р., який в листі від 10 січня 1782 писав, що хотів би бачити плани та ескізи цих двох палаців.

Незважаючи на будівництво ще двох палаців, успадковані родинні маєтки значно не примножив. Мусив виплатити посаги сестрам, донькам (Потоцькій, Замойській, Четвертинській) від першого шлюбу з Цецилією Мишкою-Холоневською (донька буського каштеляна Адама Алоїза[1]). В цьому шлюбі мав 5 синів:

  • Ян Дуклян 
  • Адам — загинув під Мацейовичами
  • Міхал — звенигородський староста
  • Миколай — губернатор подільський, меценат, колекціонер[2]
  • Людвік.

Вдруге взяв шлюб вже у поважному віці з Антоніною Лоською з Галецьких, яка розлучилася з другим чоловіком. Вона була наставницею для Софії Щенсної Потоцької.

Був похований в родинному костелі домініканців у Вінниці (як і брат Францішек Ксаверій).

Ґрохольский і УкраїнаРедагувати

Палац Грохольських на П‘ятничанах почав будувати шляхтич Михайло Грохольський, потім роботу над палацом-фортецею перейняв його син Марцин Грохольський. Будували Вінницький палац полонені у військових походах турки. Це була вишукана і велична споруда, оточена вісьма гектарами чудового парку. Всього у п‘ятничанському палаці у дні його розквіту нараховувалояь 58 кімнат. В палаці Грохольських була своя каплиця та чимала кількість тематичних залів.Так, наприклад, була там арабська, помпейська зали. Була й гербова, мисливська та столова. Прикрашали ці зали дорогоцінна колекція родинних портретів роботи пензля відомих майстрів, дивовижна колекція зброї та лицарських обладунків. Крім того, була у залі чудова бібліотека. Вона налічувала 10 000 томів англійською, польською та французькими мовами. Мешканці палацу любили влаштовувати звані вечори та бали, на які скликали знать з усієї округи. Часто влаштовували у палаці лови. Спеціально для цього у звіринцю, який знаходився у Чорному лісі за півтора кілометри від палацу, вирощували близько 150 оленів. А у замковій псарні доглядали хортів та гончих псів. Була в замку і стайня. В ній жили 36 арабських скакунів. Крім того, у башті біля стайні зберігалася колекція старовинних карет, вік деяких з них сягав більше сотні років. Зараз, поглянувши на захаращений парк диспансеру, про таке навіть подумати важко. А тоді, у 1780-х роках палац вражав своєю красою та розкішшю і був одним з найкращих на території сучасної України. У стінах палацу неодноразово приймали коронованих осіб. Не один день провів у п‘ятничанському палаці Грохольських останній король Польщі Станіслав Августа. Зупинялася тут і російська імператриця Катерина ІІ. Слава палацу щезла у вогні революції. У ніч з 17 на 18 січня 1918 року палац підпалили. Нащадок Марцина граф Здислав Грохольський встиг дещо вивезти із палацу до підпалу, проте частину скарбів Грогольських врятувати так і не вдалося.[3]

ПриміткиРедагувати

  1. Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — t. 3. — S. 56—57. (пол.)
  2. Rolle K. Grocholski Mikołaj (1781—1864) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 587—588. (пол.)
  3. Що у Вінниці робив останній король Польщі - 20 хвилин. vn.20minut.ua (uk). Процитовано 2017-03-24. 

ДжерелаРедагувати

  • Rolle K. Grocholski Marcin (1727—1807) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Kraków — Warszawa : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1960. — Tom VIIІ/4. — Zeszyt 39. — S. 587. (пол.)

ПосиланняРедагувати