Любомир (Гузар)

єпископ УГКЦ, кардинал, Верховний архиєпископ Києво-Галицький (2005-2011)

Любоми́р Гу́зар (26 лютого 1933(19330226), Львів, Польська Республіка — 31 травня 2017, Київ, Україна) — український релігійний діяч, патріарх-предстоятель Української греко-католицької церкви (20012011). Священник (з 1958), єпископ1977), кардинал Католицької церкви2001). Верховний архієпископ Львівський (з 2001), Києво-Галицький (з 2005), архієпископ-емерит (з 2011). Представник українського роду Гузарів.

Любомир Гузар
Любомир Гузар
Блаженніший Любомир, Глава УГКЦ
Верховний Архієпископ
Києво-Галицький,
Архієпископ і Митрополит Київський,
єпископ Кам'янецький
21 серпня 2005 — 10 лютого 2011
Церква: Українська греко-католицька церква
Попередник: він сам як Верховний Архієпископ Львівський
Наступник: Святослав (Шевчук)
Зречення: 10 лютого 2011
Кардинал
з титулом Санта-Софія а Віа Боччеа
21 лютого 2001 — 31 травня 2017
Обрання: 21 лютого 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Верховний Архієпископ Львівський
28 січня 2001 — 20 серпня 2005
Обрання: 25 січня 2001
Інтронізація: 28 січня 2001
Попередник: Мирослав (Любачівський)
Наступник: він сам як Верховний Архієпископ Києво-Галицький
Апостольський Адміністратор УГКЦ
14 грудня 2000 — 24 січня 2001
Обрання: 14 грудня 2000
 
Народження: 26 лютого 1933(1933-02-26)
Львів, Польська Республіка
Смерть: 31 травня 2017(2017-05-31) (84 роки)
Київ, Україна [1]
Похоронений: Київ, крипта Патріаршого собору Воскресіння Христового
Батько: Ярослав
Мати: Ростислава
Прийняття священичого сану: 30 березня 1958
Єпископська хіротонія: 2 квітня 1977
 
Нагороди:
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого ІІІ ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

У 1944 році виїхав до Австрії, у 1949 році — до США. Випускник Католицького університету Америки, Великої духовної семінарії Святого Йосафата в Римі, Фордгемського університету. Доктор богослов'я (1972). У 1972 році прийняв чернецтво. Був сподвижником Йосипа Сліпого. Голова Волинської єпархії в Римі (1984—1991). 1993 року повернувся до незалежної України, став її громадянином (2002), призначений очільником греко-католицького Києво-Вишгородського екзархату (з 1996). 2005 року повернув резиденцію голів Греко-католицької церкви до Києва після 450-річної перерви. Ініціював побудову Патріаршого собору Воскресіння Христового на київському Лівобережжі. У 2011 році вийшов у відставку, передавши свої повноваження Святославу Шевчуку. Був одним із моральних авторитетів українців у 1990—2010 роках, членом ініціативної групи «Першого грудня». Помер у Києві, Україна. Похований у київському Патріаршому соборі. Почесний громадянин Тернополя та Львова.

Життєпис ред.

Ранні роки ред.

Докладніше: Гузарі

Народився 26 лютого 1933 року в родині Ярослава Гузара та Ростислави Демчук у Львові, де закінчив народну школу та перший клас гімназії. Прадідом Любомира був о. Дмитро Гузар — священник УГКЦ, парох у містечку Завалів, батько Лева Гузара і тесть письменника, нотаріуса Володимира Левицького (більше відомий за пседонімом Василь Лукич).[2]

У 1944 році сім'я його батьків виїхала до Австрії: у місті Зальцбурзі продовжив навчання в українській гімназії, а переїхавши у 1949 році в США, закінчив середню освіту в малій духовній семінарії (St. Basil College Seminary) в Стемфорді, штат Коннектикут. Член Пласту. Капелан молодечих таборів Спілки української молоді (СУМ) у Елленвілі, штат Нью-Йорк.

Вивчав філософію у Колегії св. Василія та 1954 року здобув ступінь бакалавра.

Богословські студії та перші призначення ред.

Богословські студії відбув у Католицькому університеті Америки у Вашингтоні, а в 1958 році, як питомець Великої духовної семінарії Святого Йосафата, здобув ліцензіат богослов'я. 30 березня того ж року Владика Амвросій Сенишин висвятив Любомира Гузара на священника для праці в Стемфордській єпархії.

У 1958—1969 роках — вчитель і префект у Стемфордській Духовній Семінарії Святого Василія. Також служив у Кергонксоні (штат Нью-Йорк) душпастирем оселі «Союзівка» Українського народного союзу та виховної оселі Спілки української молоді Америки в Елленвілі, штат Нью-Йорк. 3 1965 року — настоятель парохії Пресвятої Трійці в Кергонксоні.

Продовжив філософські студії у Фордгемському університеті Нью-Йорка і 1967 року здобув ступінь магістра.

У 1969 році переїхав до Рима для продовження богословських студій, які завершив доктором богослов'я 1972 року (дисертація на тему «Митрополит Андрей Шептицький — провісник екуменізму»). У 1972 році вступає в монастир св. Теодора Студита у Гроттаферрата в Італії.

У 1975—1985 роках Любомир Гузар викладав догматику в Папському Урбаніанському університеті в Римі, виконував різні доручення Патріарха Йосипа.

2 квітня 1977 року в монастирі Студійського уставу в Кастель-Гандольфо поблизу Риму висвячений Верховним Архієпископом Йосипом Сліпим на єпископа без згоди Римського Архієрея (тому аж до 1996 року не діяв як єпископ)[3]. У 1978 році Патріарх Йосип призначає єпископа Гузара архімандритом цього монастиря, а також відповідальним за монастирі студійського уставу за межами України.

У 1984—1991 роках — протосинкел Львівської Архієпархії у Римі.

Повернення до України ред.

 
Кардинальський герб Любомира Гузара

У 1993 році з усією монастирською спільнотою з Гроттаферрата повернувся до України. Єпископ Гузар після повернення з довготривалої еміграції зі США мешкав у передмісті Львова — селі Зимна Вода на вул. Сірка[4].

У 1995 році закладено монастир Святого Теодора Студита в селі Колодіївка на Тернопільщині.

У 1993—1994 роках служив духівником у Львівській духовній семінарії Святого Духа.

2 квітня 1996 року призначений на Екзарха Києво-Вишгородського екзархату з титулярним престолом Ніси Ликійської.

14 жовтня 1996 року, в зв'язку з поганим станом здоров'я Кардинала Мирослава Любачівського, Синод Єпископів УГКЦ обрав Блаженнішого Любомира Єпископом Помічником Глави Української греко-католицької церкви з делегованими правами.

Виступ Любомира Гузара в Київському центрі УКУ (2.12.2016)

З 14 грудня 2000 року (день смерті блаженнішого Мирослава Івана кардинала Любачівського) виконував обов'язки Апостольського адміністратора УГКЦ.

25 січня 2001 року на надзвичайному Синоді Єпископів Української греко-католицької церкви обраний Архієпископом Львівським та Главою Української греко-католицької церкви.

26 січня 2001 року Папа Римський Іван Павло II затвердив цей вибір. 21 лютого того ж року Любомир Гузар став Кардиналом Католицької церкви з титулом святої Софії на Віа Боччеа.

У 2002 році прийняв Громадянство України[5].

 
Любомир Гузар під час зустрічі з тернополянами у ТНЕУ (22.11.2012).

2004 року в м. Тернополі за участі Кардинала Любомира Гузара відкрито, освячено пам'ятник патріарху Йосипу Сліпому (скульптор Роман Вільгушинський, архітектор Анатолій Водоп'ян).

21 серпня 2005 року офіційно змінив свій титул на «Верховний Архієпископ Києво-Галицький», переніс свій осідок до Києва, який був центром греко-католицької церкви до захоплення Московією.

9 лютого 2011 року в українських ЗМІ з'явилася інформація про те, що Папа Римський Бенедикт XVI прийняв відставку Любомира Гузара з посади глави УГКЦ[6][7].

10 лютого на прес-конференції у Києві Блаженніший Любомир (Гузар) повідомив, що цього дня Папа Бенедикт XVI прийняв його зречення з уряду Верховного Архієпископа Української греко-католицької церкви. Відповідне прохання до Святішого Отця Глава УГКЦ подав, коли йому виповнилося 75 років[8].

Останні роки проживав у селі Княжичі Броварського району Київської області.[9]

Смерть ред.

Помер о 18:30[10] 31 травня 2017 року в клінічній лікарні «Феофанія» після важкої недуги (цукрового діабету)[11][12][13]

Прощальна та поховальна церемонії ред.

Поминальні літургії відбулися 1–3 червня у Львові, 3 червня відбулася піша скорботна хода вулицями Львова від Собору Святого Юра до церкви Св. Михаїла, яка належить до монастиря монахів-студитів, одним з яких був кардинал Гузар.[14] Після цього траурний кортеж виїхав до Києва, де тіло спочилого патріарха було виставлено у архікафедральному Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ. Протягом Зелених свят 4–5 червня відбувалося прощання. Попрощатися з Патріархом прийшли тисячі киян, не лише греко-католики, римо-католики, а також люди інших конфесій. Президент України Петро Порошенко[15], Прем'єр-міністр України Володимир Гройсман та Секретар РНБОУ Олександр Турчинов 4 червня 2017 року попрощалися з Любомиром Гузаром та висловили слова пошани до визначного релігійного діяча[16].

Увечері 4 червня в Соборі під проводом Верховного Архієпископа Києво-Галицького Святослава Шевчука у співслужінні з Патріархом УПЦ КП Філаретом відслужено чин Архієрейського похорону спочилого владики.

Похований за участі найповажніших архиєреїв УГКЦ, представників інших конфесій та віросповідань, дипломатичного корпусу 5 червня 2017 року в День св. Духа у крипті Патріаршого собору Воскресіння Христового УГКЦ в місті Києві[17]. Участь у Заупокійній літургії взяли посланець Папи Франциска архієпископ Циріл (Василь), Секретар Конгрегації Східних Католицьких Церков, Апостольський Нунцій в Україні архієпископ Клаудіо Ґуджеротті, єпископи УГКЦ та РКЦ, близько 600 священників, представники УП КП та УАПЦ, родина покійного, численні вірні. Під час промови Блаженніший Святослав подякував усім присутнім та назвав покійного Любомира кобзарем незалежної України.[18]

Офіційні співчуття ред.

Громадська діяльність ред.

Ініціативна група «Першого грудня» ред.

Один з засновників та активних учасників ініціативної групи «Першого грудня»[44].

Усі члени ініціативної групи підписали співчуття-звернення з приводу смерті Любомира Гузара. Вони відзначили велику роль архієрея у створенні цього важливого для України духовно-морального громадського утворення. Члени групи пообіцяли продовжувати духовну справу визначного релігійного діяча[45][46].

Євромайдан ред.

1 грудня 2013 року блаженніший Любомир (Гузар) під час свого виступу на Майдані Незалежності (Євромайдан) закликав усіх чинити добро:

 
«Ми мусимо бути того свідомі, що у нашому народі є група людей, для яких найважливіша їхня власна вигода». «Яка на це може бути ефективна відповідь? Серед нас дуже багато добрих людей. Але замало бути добрим — треба чинити добро. Якщо хочете жити у нормальній державі, передати її дітям і внукам — чинімо добро».[47]
 

Кандидат на папський престол ред.

Розглядався як один з можливих наступників Папи Римського Івана Павла ІІ (з-поміж 16 кандидатів). Найбільшою перешкодою до обрання називали східноєвропейське походження — кардинали могли не проголосувати за другого поспіль папу з цього регіону Європи. Серед інших перешкод називали колишнє громадянство США, потребу в разі обрання перейти в Римо-католицьку церкву. З-поміж його переваг відзначали ясність розуму, високу духовність, популярність серед кардиналів. Також звертали увагу на його головування у Церкві, де дозволені шлюби священників, і те, що це могло позитивно вплинути на скасування целібату в Римо-католицькій церкві[48].

Після зречення престолу Бенедикта XVI Любомир Гузар не міг стати учасником виборів нового папи, позаяк за кілька днів до початку конклаву йому виповнилося 80 років[49]. Згідно з апостольською конституцією, кардинали, яким за 80 років, не можуть брати участі у виборах Папи.

Нагороди та відзнаки ред.

  • Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (26 лютого 2008) — за визначний особистий внесок у духовне відродження українського народу, багатолітню церковну діяльність та з нагоди 75-річчя від дня народження[50]
  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (29 вересня 2006) — за значний особистий внесок у соціально-економічний і духовний розвиток Львова та з нагоди 750-річчя заснування міста[51]
  • Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 лютого 2003) — за визначний особистий внесок перед Українською державою у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, багаторічну плідну церковну діяльність[52]
  • Орден «За заслуги» III ст. (21 серпня 2001) — за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі трудові досягнення та з нагоди 10-ї річниці незалежності України[53]
  • Міжнародна премія імені Івана Франка (2016)[54]

Почесні звання ред.

  • Почесний громадянин міста Тернопіль.
  • Почесний громадянин міста Львів.
  • Почесний громадянин міста Галич.

Культура ред.

Невідомий актор зіграв роль Любомира в епізодичній появі у фільмі Два Папи (2019).

Вшанування пам'яті ред.

Пам'ятники ред.

Вулиці ред.

  • У 2018 році в Івано-Франківську вулицю Новгородську перейменували на вулицю Любомира Гузара.[59]
  • Київська міська рада 14 листопада 2019 року перейменувала проспект Космонавта Комарова на проспект Любомира Гузара.[60]
  • 6 травня 2022 року у місті Бориспіль у рамках дерусифікації вулицю Крилова перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • У Рівному вулицю Гур'єва перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • У місті Белз вулицю Польову перейменовано на вулицю Любомира Гузара.
  • У Тернополі вулицю Чалдаєва перейменували на вулицю Патріарха Любомира Гузара.
  • У Фастові вулицю Фофанова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[61]
  • 30 червня 2022 року у Львові вулицю Льва Толстого перейменували на вулицю Кардинала Гузара.[62]
  • 28 липня 2022 року у місті Біла Церква вулицю Осипенко перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 27 вересня 2022 року у Бережанах вулицю Пушкіна перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 10 жовтня 2022 року у Раві-Руській вулицю Перемоги перейменували на вулицю Любомира Гузара.
  • 9 лютого 2023 року у Кропивницькому вулицю Комарова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[63]
  • 22 лютого 2023 року у Дніпрі вулицю Тихвінську перейменували на вулицю Любомира Гузара.[64]
  • 23 лютого 2023 року у Шепетівці вулицю Попова перейменували на вулицю Любомира Гузара.[65]
  • 2 листопада 2023 року у Кам'янці-Подільському вулицю Космонавтів перейменували на вулицю Любомира Гузара.

Документальний серіал ред.

Примітки ред.

  1. День жалоби за Любомиром Гузаром //ТСН,1+1, 01.06.2017. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  2. Чистух В. Завалівські приятелі Каменяра // Вільне життя плюс. — 2016. — № 73 (15809) (16 вер.). — С. 6. (Тернопільський альманах)
  3. С. Міранда, Біографічний словник кардиналів Католицької Церкви [Архівовано 17 жовтня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
  4. Петрівський Ю. Зимна Вода 640 / Історико-краєзнавчий нарис…с. 27
  5. 93-річний єпископ УГКЦ прийняв українське громадянство // Західна інформаційна корпорація, zik.ua, 7 листопада 2013. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 7 листопада 2013. 
  6. Любомир Гузар іде у відставку. Архів оригіналу за 12 лютого 2011. Процитовано 9 лютого 2011. 
  7. Україна пізнала і полюбила стиль Любомира Гузара. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 10 лютого 2011. 
  8. Блаженніший Любомир (Гузар) залишає уряд Глави УГКЦ //Офіційний сайт УГКЦ. Архів оригіналу за 13 лютого 2011. Процитовано 17 лютого 2011. 
  9. Архієпископ Любомир Гузар не радить дивитися телевізор /Газета по українськи, 22.02.2017/. Архів оригіналу за 10 травня 2021. Процитовано 31 травня 2017. 
  10. Помер Блаженніший Любомир Гузар [Архівовано 1 червня 2017 у Wayback Machine.] // Українська правда. — 2017. — 31 травня.
  11. День жалоби за Любомиром Гузаром /ТСН,1+1, 01.06.2017|. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  12. Архієпископ-емерит УГКЦ помер учора ввечері в лікарні Феофанія/7 днів, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  13. Сайт Київської архиєпархії УГКЦ, 31.05.2017. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 31 травня 2017. 
  14. Твоє Місто. facebook (укр.). Архів оригіналу за 14 лютого 2019. Процитовано 3 червня 2017. 
  15. Сайт Президента України, 04.06.2017. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017. 
  16. Перші особи держави прощаються з Любомиром Гузаром [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] // Укрінформ, 04.06.2017
  17. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017. Архів оригіналу за 14 серпня 2017. Процитовано 5 червня 2017. 
  18. Блаженнішого Любомира поховали у Києві | CREDO. Процитовано 9 червня 2017. 
  19. Президент висловив співчуття у зв'язку зі смертю Любомира Гузара /Сайт Президента України, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 31 травня 2017. 
  20. Порошенко і Гройсман висловили співчуття у зв'язку зі смертю Блаженнішого Любомира Гузара /Укрінформ, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 31 травня 2017. 
  21. Сайт Верховної Ради України, 02.06.2017. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  22. /Сайт РНБОУ, 31.05.2017/. Архів оригіналу за 4 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  23. Сайт Міністерства культури України, 31.05.2017[недоступне посилання]
  24. Сайт Міської ради Львова /31.05.2017/. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2017. 
  25. Сайт Київської міської ради, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  26. Сайт Львівської ОР, 31.05.2017. Архів оригіналу за 03.06.2017. Процитовано 11.07.2019. 
  27. Сайт Тернопільської обласної ради, 01.06.2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  28. Сайт Луцької міської ради, 01.06.2017. Архів оригіналу за 08.06.2017. Процитовано 01.06.2017. 
  29. Сайт Тернопільської міської ради. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  30. Співчуття Папи Франциска з приводу відходу до вічності Любомира Гузара /Радіо Ватикану,01.06.2017 /. Архів оригіналу за 22 серпня 2017. Процитовано 12 квітня 2022. 
  31. Сайт УГКЦ, 01.06.2017. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  32. Сайт УГКЦ, 04.05.2017. Архів оригіналу за 4 березня 2022. Процитовано 12 квітня 2022. 
  33. Релігійно-інформаційна служба України, 05.06.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 5 червня 2017. 
  34. Папа Римський назвав Л.Гузара одним з найбільших моральних авторитетів /Українські національні новини, 05.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017. 
  35. Сайт Релігійно-інформаційної служби України, 31.05.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 31 травня 2017. 
  36. Сайт релігійно-інформаційної служби України, 01.06.2017. Архів оригіналу за 13 серпня 2020. Процитовано 1 червня 2017. 
  37. Саййт КМ Академії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 6 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  38. Сайт Львівської Духовної семінарії Святого Духа, 01.06.2017. Архів оригіналу за 7 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  39. Сайт Київської Трьохсвятительської семінарії, 31.05.2017. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  40. Сайт Дрогобицької Духовної семінарії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 2 червня 2017. 
  41. Сайт Івано-Франківської Духовної семінарії, 01.06.2017. Архів оригіналу за 05.06.2017. Процитовано 02.06.2017. 
  42. Посольство США висловило сум через смерть Любомира Гузара /Главком, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 1 червня 2017. 
  43. «Любомир любив мир»: спогади Блаженнішого Святослава /Сайт УГКЦ, 01.06.2017/. Архів оригіналу за 12 жовтня 2018. Процитовано 12 квітня 2022. 
  44. Ініціатива «Першого грудня». Архів оригіналу за 23 червня 2013. Процитовано 16 грудня 2011.  {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |3= (довідка)
  45. Ініціативна група «Першого грудня» продовжуватиме справу свого духовного батька Любомира Гузара /Релігійно-фнформаційна служба України, 02.06.2017/. Архів оригіналу за 29 грудня 2018. Процитовано 2 червня 2017. 
  46. Брюховецький: Гузар був квінтесенцією групи «Першого грудня» /Укрінформ, 05.06.2017/. Архів оригіналу за 5 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017. 
  47. Блаженніший Любомир (Гузар): «Треба чинити добро!». Інформаційний ресурс УГКЦ. 01-12-2013. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 24 травня 2019. 
  48. Barbara Bradley Hagerty. Potential Successors to Pope John Paul II [Архівовано 17 квітня 2012 у Wayback Machine.] (англ.)
  49. Кардинал Гузар не братиме участі у виборах нового Папи Римського // «Zik», 12 лютого 2013. Архів оригіналу за 15 лютого 2013. Процитовано 13 березня 2013. 
  50. Указ Президента України від 26 лютого 2008 року № 164/2008 «Про нагородження Л. Гузара орденом князя Ярослава Мудрого»
  51. Указ Президента України від 29 вересня 2006 року № 793/2006 «Про нагородження працівників підприємств, установ та організацій міста Львова»
  52. Указ Президента України від 26 лютого 2003 року № 167/2003 «Про нагородження орденом князя Ярослава Мудрого»
  53. Указ Президента України від 21 серпня 2001 року № 697/2001 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, організацій та установ»
  54. Любомир Гузар став лауреатом Міжнародної премії імені Івана Франка. Архів оригіналу за 10 квітня 2018. 
  55. У Вінниці відкрили перший в Україні пам'ятник Любомиру Гузару [Архівовано 10 жовтня 2021 у Wayback Machine.] ukrinform.ua 10.10.2021
  56. «Дороговказ, який вказує дорогу до неба» [Архівовано 28 жовтня 2021 у Wayback Machine.]: Глава УГКЦ урочисто відкрив у Вінниці пам'ятник Блаженнішому Любомиру Гузару
  57. Токач, Володимир (17 жовтня 2021). У Вінниці відкрито пам’ятник Любомиру Гузару. Історія Пласту (укр.). Архів оригіналу за 18 жовтня 2021. Процитовано 18 жовтня 2021. 
  58. Свобода, Радіо (16 березня 2024). У Львові відкрили меморіальну дошку кардиналові Любомиру Гузару. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 березня 2024. 
  59. В Івано-Франківську з'явилась вулиця Любомира Гузара. 2 травня 2018. 
  60. У Києві з’являться проспект Любомира Гузара і вулиця Олекси Тихого. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 14 листопада 2019. Процитовано 24 травня 2022. 
  61. У Фастові з’явилися вулиці з іменами Захисників та українських видатних осіб. 13 жовтня 2022 року. 
  62. Вулиця імені Юрія Руфа, Гостомельська та Чорнобаївська: у Львові затвердили назви для першої частини вулиць, що підлягають перейменуванню. 30 червня 2022. 
  63. У Кропивницькому перейменували ще 35 вулиць. 9 лютого 2023. 
  64. Дерусифікація у Дніпрі: з`явилися вулиці Левка Лук`яненка та Любомира Гузара. 22 лютого 2023. 
  65. У Шепетівській громаді перейменували 83 топонімічних об’єктів. 23 лютого 2023 року. 

Джерела ред.

Література ред.

Посилання ред.