Центральний міський парк Вінниці

парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва у Вінницькій області

Центра́льний міськи́й парк Ві́нниці ім. М. Леонтовича[2] (до 2022 року Центральний Парк культури і відпочинку ім. Горького, ЦПКіВ ім. Горького) — парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення у Вінниці, розташований у центрі міста, традиційне місце відпочинку багатьох вінничан і гостей міста.

Парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Центральний міський парк Вінниці»
Центральний вхід до парку з площі Гагаріна (Вінницька арка)
Центральний вхід до парку з площі Гагаріна (Вінницька арка)
Центральний вхід до парку з площі Гагаріна (Вінницька арка)
49°14′09″ пн. ш. 28°27′15″ сх. д. / 49.235874800027772835° пн. ш. 28.45442060002777751° сх. д. / 49.235874800027772835; 28.45442060002777751Координати: 49°14′09″ пн. ш. 28°27′15″ сх. д. / 49.235874800027772835° пн. ш. 28.45442060002777751° сх. д. / 49.235874800027772835; 28.45442060002777751
Країна  Україна
Розташування м. Вінниця, вул. Хлібна, 1[1]
Найближче місто Вінниця, Україна Україна
Площа 30 га[1]
Засновано 1936 р.
Вебсторінка parkgorky.com.ua
Центральний міський парк Вінниці. Карта розташування: Вінницька область
Центральний міський парк Вінниці
Центральний міський парк Вінниці (Вінницька область)
Мапа

CMNS: Центральний міський парк Вінниці у Вікісховищі

Загальна інформація ред.

Центральний міський парк ім. М. Леонтовича розташований у середмісті Вінниці — між вулицями Соборною і Магістратська і Хмельницьким шосе.

Парк заснований у 1936 році. Його площа становить 40 га[коли?].

На території парку розташовані численні пам'ятники (М. Горькому біля центрального входу, воїнам-афганцям, січовим стрільцям, загиблим міліціонерам), а також «Алея славетних земляків», працюють об'єкти дозвілля і відпочинку: кіноконцертний зал «Райдуга», стадіон, ковзанка, міський планетарій, численні атракціони й ігрові автомати.

За понад 70-літню історію існування парк завжди був місцем святкувань як загальнодержавних, так і місцевих/міських подій і свят. Гарною традицією стало проведення тут народних гулянь та свят, зараз, зокрема, на День міста, День Перемоги, День Незалежності тощо.

Історія ред.

Дорадянський період ред.

Парк був створений на основі дубово-грабового масиву, який відмежовував західну околицю тогочасної Вінниці від земель магнатів Грохольських (П'ятничани), а також межував з вузькою ділянкою нещільних захоронень (до 5 га в дубовій діброві) польского римо-католицького цвинтаря і смужкою садиб.[3][4]

Радянський період до 1946 року ред.

Парк закладено у 1936 році.

Вінницька трагедія ред.

Основна стаття: Вінницька трагедія

 
Пам'ятний хрест жертвам сталінських репресій у парку

У 19371941 роках співробітники НКВС проводили масові розстріли українського та польського населення у дворі будинку, що межував із парком, та ховали розстріляних на території парку в масових могилах. Вже за часів незалежності України проведено розслідування злочинів радянської влади, в ході якого загальна кількість ексгумованих тіл сягнула близько 10 тисяч.

Під час німецької окупації у період Німецько-радянської війни парк було вщент зруйновано. Темні сторінки недалекого минулого в Радянському Союзі були огорнуті тотальною мовчанкою.

24 січня 1945 року після звільнення міста радянськими військами парк відновлює свою роботу.[5]

Радянський період після 1946 року ред.

Автором Генерального плану з повоєнної реконструкції парку та проєкту побудови Літнього театру у 1946—1947 рр. був архітектор Костянтин Бірюков.

Автором проєкту головного вхідного ансамблю з боку пл. Гагаріна (Вінницька арка) у 1965—1967 р.р. був архітектор Роман Мархель.[6]

Активна культурно-просвітницька робота парку, турбота про організацію відпочинку вінничан призвели до того, що 1969 року наказом Міністерства культури УРСР парк став методичним центром 4 областей і отримав назву «Центральний». За змістовну культурно-масову, фізкультурно-оздоровчу роботу, рівень благоустрою парк неодноразово нагороджувався пам'ятними знаменами, вимпелами, дипломами, медалями і грамотами. Так, у 1986—89 роках парку присуджувався Перехідний червоний прапор Міністерства культури СРСР, який було довічно передано парку. У 1986 році колектив парку було нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради України до 50-річчя від дня заснування парку. Протягом 40 років своїми виступами прикрашав усі загальноміські свята та урочистості ансамбль «Мелодія» при Парку (у Літньому театрі).

Парк в часи незалежності ред.

За часів незалежності (після 1991 року) по роках шоково-економічної терапії 1990-х років, що позначилось на парку запустінням через брак коштів для підтримання його в належному стані, наприкінці 1990-х — у 2000-х Парк ім. Горького знову набув статусу центральної зони дозвілля і відпочинку вінничан і гостей міста, полагоджено і відновлено роботу атракціонів, споруджено нові пам'ятки, відкрилися нові заклади харчування (ресторан «Європа»), а всередині 2008 року на території парку відкрито ковзанку зі штучним покриттям критого типу «Льодовий клуб»[7].

31 серпня 2014 року вінницька ГО «Кресов'яци» при підтримці Консульства РП та громади міста відкрила на вцілілій каплиці залишків католицького кладовища (південно-східної частини парку) дві меморіальні таблиці.

Сьогодні важко уявити місто без цього чудового парку. Він завжди гарний — в літньому, молодому вбранні зеленого листя і залитий золотим промінням весняного сонця, або в сяйві іскристих наметів снігу, чи то в жовтогарячих кольорах осені. Вінничани протягом декількох поколінь по праву пишаються своїм неповторним зеленим оазисом у самому центрі міста, що є прекрасним місцем відпочинку і розваг.

Рослинність ред.

Центральний міський парк Вінниці знаходиться на території Літинського геоботанічного району дубових, грабово-дубових і дубово-соснових лісів. Площа грабово-дубових та грабових лісів є незначною. Дубові ліси представлені класами асоціацій дубових лісів крушинових, ліщинових, татарськокленових, свидинових. У парку переважають лісовий (займає понад 50 % від озелененої площі) та регулярний (близько 30 %) типи садово-паркових ландшафтів. Існуючі насадження лісового типу ландшафту парку створені на базі корінної діброви (Querceta roboris) й збереглися донині, проте підлісок дуже змінився, з'ясувати клас асоціацій корінного лісу зараз складно.

Дуб черешчатий переважає на 2,75 га (13,3 % від озелененої площі). Це наймальовничіші ділянки парку. На незначних за площею ділянках переважають супутники дуба — ясен звичайний і липа серцелиста. На більшій частині території не домінує жоден вид (тут зростають граб звичайний, клен польовий, клен звичайний, ясен звичайний, дуб черешчатий тощо), тобто це колишня діброва, з якої видалено багато дубів[8].

Галерея ред.

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Центральний міський парк Вінниці

Література ред.

  • Царенко, С., Вінницький центральний парк-пам'ятка / С. Царенко // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості. Альманах. — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 41 — 51.
  • Талесник, В., Наш парк: Про історію Вінницького парку культури і відпочинку імені Горького / В. Талесник // Вінницький альбом: Літературно — художній альманах. Вип.3. — 2005. — С. 388—391.
  • Городських, О., Денисова, Л., Волошина, Т., Історико-пошуковий проект «Творці архітектури Вінниці» / О. Городських // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості. Альманах. — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 108—128.
  • Клименко, Ю. О., Деревна рослинність старовинних парків Вінниччини // Пробл. урбоекол. та фітомеліорації: Зб. наук.-тех. праць. — Львів: УкрДЛТУ, 2003. — Вип. 13.5. — С. 299—302.
  • Клименко, Ю. О., Зміни насаджень старовинних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Вінницької області / Ю. О. Клименко // ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2

Виноски ред.

  1. а б [Вінницька область] Перелік територій та об'єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення в розрізі адміністративно територіальних одиниць. Єдиний державний вебпортал відкритих даних. 22 лютого 2016. Архів оригіналу за 2 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017. 
  2. Уряд України схвалив перейменування п'яти парків і заказника в рамках декомунізації. Архів оригіналу за 12 жовтня 2020. Процитовано 9 жовтня 2020. 
  3. Царенко, С., Вінницький центральний парк-пам'ятка / С. Царенко // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості. Альманах. — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 41 — 51.
  4. Где раньше в Виннице были кладбища?. www.myvin.com.ua. Процитовано 27 вересня 2023. .
  5. Місце розваг та злочинів НКВС — історія Центрального парку Вінниці - vinnytsia.name (укр.). 7 вересня 2022. Процитовано 27 вересня 2022. 
  6. Городських, О., Денисова, Л., Волошина, Т., Історико-пошуковий проект «Творці архітектури Вінниці» / О. Городських // Архітектурна Вінниця: час, простір, особистості. Альманах. — Вінниця: ПП «ПРАДА АРТ», 2012. — С. 108—128.
  7. Спекотне літо містяни можуть провести на ковзанах[недоступне посилання з червня 2019] // інф. за 12 травня 2008 року на www.myvin.com.ua «Моя Вінниця», інформаційний портал [Архівовано 22 червня 2009 у Wayback Machine.]
  8. Клименко, Ю. О., Зміни насаджень старовинних парків-пам'яток садово-паркового мистецтва Вінницької області / Ю. О. Клименко // ISSN 0372-4123. Укр. ботан. журн., 2010, т. 67, № 2

Посилання ред.

  • Головна. Центральний міський парк Вінниці. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 1 вересня 2017.