Відкрити головне меню

Гаїті (інколи Еспаньйола)  — другий за площею та населенням острів Карибів (Вест-Індії), відноситься до групи Великих Антильських островів, розташований між островами Куба на заході і Пуерто-Рико на сході. Західну третину острова займає країна Гаїті, а східні дві третини — Домініканська Республіка. З мови карибських індіанців назва означає «гористий». Площа Еспаньйоли — близько 76,48 тис. км². Населення острова — більше 21 мільйона осіб (2018).

острів
Гаїті
ісп. La Española
фр. Hispaniola
ISS-20 Caribbean island of Hispaniola from the ISS.jpg
Острів Гаїті з космосу

Карта
Фізична карта Гаїті
Фізична карта Гаїті
Географія
19° пн. ш. 71° зх. д. / 19° пн. ш. 71° зх. д. / 19; -71
Місцезнаходження Кариби
Акваторія Атлантичний океан
Група островів Великі Антильські острови
Площа 76192 км² (22 місце)
Берегова лінія 3059 км
Найвища точка Пік Дуарте, 3087 м 
Країна
Домініканська Республіка Домініканська Республіка Гаїті Гаїті
Населення більше 21 мільйона (2018)
Гаїті. Карта розташування: Кариби
Гаїті
Гаїті
Гаїті (Кариби)

CMNS: Гаїті на Вікісховищі

Зміст

ГеографіяРедагувати

Докладніше: Географія Гаїті

Острів Гаїті омивається на півночі Атлантичним океаном, на півдні — Карибським морем. Розташований між Кубою на заході (від якої відділений Навітряною протокою) і Пуерто-Рико на сході (від якого відділений протокою Мона).

Береги сильно порізані, здебільшого високі (за винятком південно-східних), оточені рифами; на заході — велика затока Гонав з однойменним островом. В основі Еспаньйоли — вулканічні і осадові породи середнього кайнозою; надра містять золото, срібло, мідь, залізо, кам'яну сіль. Рельєф гірський (звідси і назва); із заходу на схід простяглися чотири гірських хребти, найбільший з яких — Кордильєра-Сентраль (Центральна Кордильєра) з вищою точкою острова і всієї Вест-Індії — горою Пік Дуарте (3087 м.); він, як і випливає з назви, займає центральне положення і тягнеться від північно-західної частини острова до південного узбережжя Домініканської республіки. У південній частині острова, за низовиною долини Сибао, Центральним плато і западиною Кюль-де-Сак, знаходяться хребти От, Сель, Сьєрра-де-Бауроко, що простягнулися вздовж південного берега острова, а також Сьєрра-де-Нейба і Мато. На півночі острова — хребти Північний (продовження Центральної Кордильєри), Кордильєра-Септентріональ (вища точка 1249 м.) і невисока Кордильєра-Орієнталь (найбільша висота — 701 м.). У південно-східній частині острова — обширна низовина.

На острові часто стаються землетруси.

Річки повноводні, бурхливі, в основному мають незначну протяжність (найбільші — Артібоніт на заході, Яке-дель-Норте на півночі і Осама на півдні). Багато озер; найбільші — безстічні Енрикільйо і Соматр.

Клімат тропічний пасатний; багато опадів (вологий сезон з червня по грудень; середньорічна норма опадів на навітряних схилах — до 2000 мм, у внутрішніх долинах — 300—1000 мм); в серпні-вересні часті урагани.

ПриродаРедагувати

ФаунаРедагувати

На острові мешкає безліч видів птахів, комах і амфібій. Рептилії представлені ящірками і крокодилами. Багато видів сухопутних тварин перебувають під загрозою зникнення. Фауна острова бідна ссавцями (широко представлені лише кажани і гризуни); хижаки відсутні. Тут також багато ендемічних видів, включаючи комах і інших безхребетних, рептилій і ссавців. Найвідомішим ендемічним ссавцем на острові є хутія гаїтянська (Plagiodontia aedium). Серед птахів острова шість ендемічних родів — Calyptophilus, Dulus, Nesoctites, Phaenicophilus, Xenoligea і Microligea. Більше половини фауни екорегіону острова було втрачено через знищення середовища проживання.[1]
Див. також Список ссавців Гаїті та Список ссавців Домініканської Республіки

ФлораРедагувати

На острові чотири екорегіони. Екорегіон вологих лісів Гаїті охоплює приблизно 50% території острова, переважно низовини на півночі і сході, але місцями простягається до висоти 2100 метрів. Екорегіон сухих лісів займає приблизно 20% острова, перебуваючи в дощовій тіні гір у південній і західній частині острова і в долині Сібао (центр північної частини острова Гаїті). Екорегіон соснових лісів Гаїті займає 15% площі острова (гірську частину з висотами більше 850 метрів). Екорегіон затоплюваних луків і саван на півдні центральної частини острова оточує ланцюг озер і лагун, серед яких найбільш помітними є озера Соматр і Тру-Кайман (Гаїті) і Енрикільйо (Домініканська Республіка).

У ​​вічнозелених тропічних лісах ростуть цінні породи дерев (палісандр, кампешеве дерево, різні пальми та ін); на схилах Кордильєри-Сентраль — хвойно-твердолисті ліси; у внутрішніх районах острова переважають листяні листопадні ліси і чагарники.

 
Супутниковий знимок, що зображує кордон між Гаїті (ліворуч) і Домініканською Республікою (праворуч)

Зведення лісів в Гаїті призвело до екологічної кризі — опустелюванню частини гаїтянської території. Причиною різкого скорочення площі лісів стало надмірне і все більш широке використання деревного вугілля як палива для приготування їжі. Деякі ЗМІ стверджують, що в країні збереглося тільки 2 % лісового покриву, але це не було підтверджено дослідженнями.[2]

Недавні поглиблені дослідження супутникових знімків і аналізу навколишнього середовища, що стосуються класифікації лісів, показують, що в Гаїті насправді ліси займають приблизно 30% території країни;[3] проте це різке скорочення в порівнянні з 60% 1925 року.

До 2003 року площа лісів Домініканської Республіки зменшилася до 32% території, але до 2011 року площа збільшився майже до 40%. Успіх відродження домініканських лісів обумовлений цілою низкою політичних дій уряду Домініканської Республіки і приватних організацій, а також активною освітньою кампанією, яка привела до підвищення обізнаності населення Домініканської Республіки про важливість лісів для їх добробуту та для збереження біорізноманіття на острові.[4]

КліматРедагувати

 
Кордильєра-Сентраль, Домініканська Республіка

Внаслідок свого гористого рельєфу клімат острова Гаїті демонструє значну мінливість на коротких відстанях і є найбільш різноманітним з усіх Антильських островів.[5]

За винятком літнього сезону на острові переважають північно-східні пасати. Як і на Ямайці і на Кубі, ці вітри віддають свою вологу горам на півночі і створюють виразну дощову тінь на південному узбережжі, де в деяких районах випадає всього 400 міліметрів опадів, тому ці райони мають напівпосушливий клімат. Щорічна кількість опадів менше 600 міліметрів також спостерігається на південному узбережжі північно-західного півострова і в центральній частині району Азуа, на рівнині Кюль-де-Сак. Більш того, в цих регіонах навіть у сезон ураганів з серпня по жовтень випадає мало опадів, і посухи не рідкість, якщо ураганів немає.[6]

На північному узбережжі, навпаки, кількість опадів може досягати максимуму в період з грудня по лютий, хоча дощі йдуть протягом усього року. Річна кількість опадів зазвичай коливається від 1700 до 2000 міліметрів на північній прибережній низовини; ймовірно, на схилах Кордильєри-Септентріональ набагато більша.

Внутрішня частина острова Гаїті, поряд з південно-східним узбережжям навколо Санто-Домінго, зазвичай отримує близько 1400 міліметрів опадів на рік, з виразним сезоном дощів з травня по жовтень. Зазвичай цей сезон має два піки: один в травні, другий — у сезон ураганів. У внутрішніх високогір'ях кількість опадів значно більша, близько 3100 міліметрів на рік, але з тими ж особливостями, які спостерігаються на низовинах.

Як і на інших тропічних островах, коливання температури набагато менш помітні, ніж зміни опадів і залежать тільки від висоти. Низинна частина острова зазвичай дуже спекотна і волога, температура в середньому становить 28° С з високою вологістю в денний час і близько 20° С вночі. На великих висотах температура неухильно падає, тому під час сухого сезону на найвищих піках трапляються приморозки, а максимуми температури не перевищують 18° С.

ІсторіяРедагувати

Гаїті — це перший острів, відкритий Колумбом під час його подорожей до Америки: уперше він висадився на острові 5 грудня 1492 та назвав його Еспаньйолою (ісп. La Española). Під час другої подорожі (Колумб зупинявся тут протягом чотирьох подорожей) на острові засновано першу іспанську колонію в Новому Світі в 1493 році. Саме тут жив і інший дослідник Америки Васко Нуньєс де Бальбоа.

Повідомлялось, що загін, направлений на пошук золота усередину Еспаньйоли (о. Гаїті), знайшов багаті поклади розсипного золота серед пісків гірського району Кордильєра-Сентраль. Це перше відкриття золотого родовища в Новому Світі сталося в січні 1494 р. Колумб повідомляв також, що перше поселення на Еспаньйолі він заклав «в найкращому для видобутку золота місці».

ДержавиРедагувати

Східну частину острова займає Домініканська Республіка, західну — Республіка Гаїті:

Держава Населення,
осіб (2018)
Площа,
км²
Густота населення,
осіб/км²
Домініканська Республіка 10 298 756[7] 48 730 211
Республіка Гаїті 10 788 440[8] 27 750 389

НаселенняРедагувати

Домініканська Республіка — це іспаномовна країна, яка налічує більше 10 мільйонів осіб. На іспанської говорять всі домініканці. Римський католицизм є офіційною і домінуючою релігією.

Гаїті — франкомовна країна з населенням більше 10 мільйонів осіб. На французькій мові переважно говорить освічена та багата меншість, а практично все населення говорить гаїтянською креольською, однією з декількох французьких креольських мов. Римський католицизм є домінуючою релігією, яку сповідує більш ніж половина населення, хоча в деяких випадках в поєднанні з гаїтянської вірою вуду. Ще 25 % населення належать до протестантських церков. Гаїті стала першою Чорною республікою в світі.

Етнічний складРедагувати

Докладніше: Домініканці та Гаїтяни

Етнічний склад домініканського населення становить 73% мулатів,[9] 16% білих і 11% чорних. Нащадки ранніх іспанських поселенців і чорних рабів із Західної Африки складають дві основні расові групи.

Етнічний склад Гаїті, за оцінками, становить 95% чорного населення та 5% білого населення і мулатів.

Останнім часом домініканські та пуерториканські дослідники виявили у поточному домініканському населення наявність генів, що належать до аборигенів Канарських островів (зазвичай їх називають гуанчами).[10] Ці типи генів також були виявлені в Пуерто-Рико.[11]

ЕкономікаРедагувати

Острів має найбільшу економіку на Великих Антильських островах, однак більша частина економічного потенціалу припадає на Домініканську Республіку, економіка Гаїті значно слабкіша. За даними CIA World Factbook у 2017 році ВВП на душу населення становить 1 800$ на Гаїті і 17 000$ в Домініканській Республіці.

Величезна різниця в рівні економічного розвитку між Гаїті і Домініканською Республікою створює для Домініканської Республіка одну з найсерйозніших проблем міграції в Північній і Південній Америці.

Експортується кава, какао, цукор, тютюн, бавовна, маніок, ваніль, банани, цінні породи дерева, домініканський ром.

Землетрус 2010 рокуРедагувати

Землетрус магнітудою 7,0 балів стався 12 січня біля берегів Гаїті. Епіцентр знаходився в 15 кілометрах від міста Порт-о-Пренс. Місто Порт-о-Пренс сильно постраждало, число жертв склало десятки, а за деякими оцінками сотні тисяч людей. Магнітуда першого землетрусу, що стався в десяти кілометрах на захід від міста Каррефур, що неподалік від Порт-о-Пренса, становила 7-7,3. Пізніше в цій же області було зареєстровано ще три повторних землетруси магнітудою 5,5 і вище. Під час землетрусу сильно постраждали багато будівель, у тому числі Президентський палац, а також будівля готелю «Крістоф», в якій була розквартирована місія ООН в Порт-о-Пренсі.

Кількість жертв склала 222 570 осіб. Також 22 лютого на території Гаїті стався ще один землетрус магнітудою близько 4,7 балів в 20 кілометрах від Порт-о-Пренса. Постраждало 3 особи.

Цікавий фактРедагувати

Гаїті — єдиний острів у світі, на якому розташовані 2 столиці. Однак, це спірний момент, оскільки ще є Кіпр, з турецькою і грецькою частиною.

ПриміткиРедагувати

  1. The island of Hispaniola in the Caribbean | Ecoregions | WWF. World Wildlife Fund (en). Процитовано 2018-10-04. 
  2. O'Connor, M. R., ред. (13 October 2016). One of the Most Repeated Facts about Haiti is a Lie. Vice News. 
  3. Haiti is Covered with Trees. EnviroSociety. Tarter, Andrew. Процитовано 19 May 2016. 
  4. República Dominicana aumenta su cobertura boscosa a 39.7% - Fundación Global Democracia y Desarrollo. 
  5. Alpert, Leo (1941). The Areal Distribution of Mean Annual Rainfall Over the Island of Hispaniola. Monthly Weather Review 69 (7): 201. doi:10.1175/1520-0493(1941)069<0201:TADOMA>2.0.CO;2. 
  6. Camberlin, Pierre (2010). More variable tropical climates have a slower demographic growth. Climate Research 41: 157. doi:10.3354/cr00856. 
  7. CENTRAL AMERICA :: DOMINICAN REPUBLIC / The World Factbook (CIA)
  8. CENTRAL AMERICA :: HAITI / The World Factbook (CIA)
  9. DOMINICAN REPUBLIC. Encyclopedia of the Nations. 
  10. Un estudio descubre la presencia de genes guanches en la República Dominicana
  11. Estudio del genoma Taíno y Guanche

ПосиланняРедагувати