Відкрити головне меню

Гаїті — північноамериканська країна, що займає західну частину однойменного острова (26 % його площі) в групі Великих Антильських островів Карибського регіону . Загальна площа країни 27 750 км² (148-ме місце у світі), з яких на суходіл припадає 27 560 км², а на поверхню внутрішніх вод — 190 км²[1]. Площа країни трохи менша ніж площа Київської області України.

Географія Гаїті Picto infobox map.png
Географічне положення Гаїті
Географічне положення Гаїті
Континент Північна Америка
Регіон Вест-Індія
Координати 19°00′ пн. ш. 72°25′ зх. д. / 19.000° пн. ш. 72.417° зх. д. / 19.000; -72.417
Площа 27,75 тис. км² (148-ме)
 • суходіл 99,3 %
 • води 0,7 %
Морське узбережжя 1771 км
Державний кордон 376 км
Тип гористий
Найвища точка гора гряда Ла-Селль (2680 м)
Найнижча точка Карибське море (0 м)
Тип тропічний
Найдовша річка [[_]] ( км)
Найбільше озеро [[_]] ( км²)
Природні ресурси боксити, руди кольорових металів, карбонати, золото, мармур, гідроенергія, родючі ґрунти
Стихійні лиха тропічні циклони, повіді, землетруси, посухи
Екологічні проблеми знеліснення, ерозія ґрунтів, дефіцит прісної води

НазваРедагувати

Офіційна назва — Республіка Гаїті, Гаїті (фр. Republique d'Haïti, Haïti; (гаїт. креол. Repiblik d Ayiti, Ayiti)[2]. Назва країни походить від назви однойменного острова Гаїті, назва якого з індіанських мов араваків і таїно перекладається як Висока гора, Гірська країна; або Кіскея — Мать Земля, Матір суходолу[3]. Христофор Колумб 1492 року, коли відкрив острів, дав йому назву Еспаньйола, що означає Маленька Іспанія, бо його гористе північне узбережжя нагадувало йому Кастилію[3]. 1697 року західна частина острова стала французьким володінням і отримала назву Сан-Домінго, тобто колонія Свята Воскресіння, а після проголошення 1804 року незалежності держава стала називатися за назвою острова — Гаїті[3].

Історія дослідження територіїРедагувати

Географічне положенняРедагувати

Гаїті — північноамериканська острівна країна, що межує лише з однією державою, на сході з Домініканською Республікою (спільний кордон — 376 км). Загальна довжина державного кордону — 376 км[1]. Острів Гаїті відноситься до групи Великих Антильських островів. Гаїті на півдні омивається водами Карибського моря, на півночі — водами Атлантичного океану[4]. На заході протокою Мона відділена від острова Навасса (спірна з США територія) і Ямайки; Навітряною протокою (80 км) — від Куби[4]. Загальна довжина морського узбережжя 1771 км, друге за довжиною серед карибських острівних країн після Куби[1].

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км)[5]. Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33)[5]. Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — до можливих глибин експлуатації природних ресурсів[6][1].

Крайні пунктиРедагувати

ЧасРедагувати

Докладніше: Час у Гаїті

Час у Гаїті: UTC-5 (-7 годин різниці часу з Києвом)[7]. Літній час 2016 року не вводився.

ГеологіяРедагувати

Докладніше: Геологія Гаїті

Приблизно 80 % території Гаїті складено осадовими, головним чином вапняковими, породами, інша частина — метаморфічними і вулканічними.

Корисні копалиниРедагувати

Надра Гаїті багаті на ряд корисних копалин: боксити, мідь, кальцит, золото, мармур, лігніт (бурого вугілля)[8].

СейсмічністьРедагувати

ВулканізмРедагувати

РельєфРедагувати

Докладніше: Рельєф Гаїті

Середні висоти — 470 м; найнижча точка — рівень вод Карибського моря (0 м); найвища точка — гора Ла-Селль (2680 м) на південному сході. З північного заходу на південний схід і з заходу на схід країну перетинають гірські хребти: Північний на півночі, Мато в центральній частині, Сель і Від на півдні. Середня висота гір 900—1050 м. Центральна і південна частини країни розділені западиною Кюль-де-Сак, до якої приурочене солоне озеро Соматр. Крім того, виділяються Північна рівнина, Центральне плато і западина найбільшої судноплавної річки острова — Артибоніта[9].

УзбережжяРедагувати

ОстровиРедагувати

Докладніше: Острови Гаїті

Найбільші острови країни:

  • Гонав (фр. Île de la Gonâve) — найбільший з островів, що знаходяться поблизу острова Гаїті. Лежить в затоці Гонаїв на північний захід від міста Порт-о-Пренс. Площа — 743 км². У таїно він називався Гуанабо (Guanabo). Колись був притулком піратів.
  • Тортуґа (фр. Île de la Tortue — «черепаха», свою назву отримав за подібністю обрисів берегової лінії) — другий за величиною прибережний острів після Гонава. Розташований у північно-західного узбережжя острова Гаїті. У XVII столітті цей острів був центром піратської активності в Карибському морі, пізніше отримавши завдяки цьому популярність в літературних творах і фільмах. Площа — 180 км².
  • Ваш (фр. Île à Vache — «Коровій острів») — невеликий зелений острів на південному заході від острова Гаїті. Загальна площа — 52 км².
  • Острови Кайеміт (фр. Les Cayemites) — пара островів — Пті-Кайеміт (фр. Petite Cayemite) і Гранд-Кайеміт ({{lang-fr|Grande Cayemite) — знаходяться в затоці Гонаїв у південно-західній частині острова Гаїті. Загальна площа 45 км².

КліматРедагувати

Докладніше: Клімат Гаїті

Територія Гаїті лежить у тропічному кліматичному поясі[10]. Увесь рік панують тропічні повітряні маси[11]. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується[11]. Переважають східні пасатні вітри, достатнє зволоження (на підвітряних схилах відчувається значний дефіцит вологи)[11]. У теплий сезон з морів та океанів часто надходять тропічні циклони[11].

Країна має форму підкови, витягнутої в східному напрямку, і внутрішні області захищені горами від охолоджуючого впливу вітрів, що дмуть з океану. У Порт-о-Пренсі відзначаються максимальні для Вест-Індії середні річні температури +27 °C, при тому, що середня температура липня становить +29 °C. Сезонні коливання температур дуже незначні, а добові 11-17 °C. У гірських районах клімат більш прохолодний. Кількість опадів варіює залежно від локальних умов і експозиції місцевості по відношенню до пасатних вітрів. У деяких районах щорічно випадає до 2500 мм опадів, тоді як в довколишніх долинах всього 500 мм. Через високу випаровуваність і пористість ґрунтів значна частина Гаїті отримує менше 1250 мм опадів на рік і відноситься до семіаридних територій. Негативний вплив на клімат Гаїті здійснювали багаторічні вирубки лісу (особливо інтенсивні після 1960 року). У результаті стало випадати менше опадів і зафіксовано підвищення температури повітря[9]. За рік на Гаїті спостерігається два дощових сезони: з квітня по червень і з вересня по листопад.

Гаїті є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою[12].

Внутрішні водиРедагувати

Докладніше: Гідрографія Гаїті

Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 14,03 км³[1]. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 970 км² зрошуваних земель[1].

РічкиРедагувати

Докладніше: Річки Гаїті

Річки країни належать басейну Атлантичного океану. Більшість річок країни — гірські, невеликі. Головна річка — Артибоніт, що бере початок у західній частині Домініканської Республіки, протікає переважно по території республіки Гаїті і впадає в затоку Гонаїв. Артибоніт є найдовшою річкою всього острова Гаїті. У долині річки Артибоніт знаходиться основний район обробітку зернових культур в респубіці.

ОзераРедагувати

Докладніше: Озера Гаїті

У країні два великих озера: прісноводне Плігр і солоне Соматр[13].

Ґрунтові водиРедагувати

ҐрунтиРедагувати

Докладніше: Ґрунти Гаїті

Ґрунти країни: коричнево-червоні і гірські коричнево-червоні фералітизовані (спостерігається підвищений вміст заліза).

РослинністьРедагувати

Докладніше: Флора Гаїті

Рослинність країни надзвичайно багата. У західних і внутрішніх районах колись росли густі листопадні ліси і чагарники, на найбільш високих гірських хребтах — хвойні твердолисті ліси[14]. Здебільшого остаточно винищені. Зустрічаються кілька видів пальм, найбільш поширені — королівська і кокосова; священне дерево мапу і антильский дуб, що сягали 30 м у висоту. Цінні породи, червоне дерево, кампешеве і палісандрове, майже не збереглися. Більше 5 тис. різновидів рослин, включно з більш ніж 600 папоротей і 300 орхідей, декілька видів кактусів[14]. Переважає стійка до посухи та засолення ксерофітна рослинність. Рівнини і підвітряні схили зайняті кактусами, які часто утворюють ліси, чагарниковими молочаями, заростями пальми-сабаль[14]. Деякі ділянки узбережжя покриті мангровими болотами, а внутрішні долини — саванами з поодинокими соснами[14]. У більш вологих місцевостях, переважно на півдні, ростуть дерева, типові для дощового тропічного лісу (акажу, дальбергія, зантоксилум, гваякум), а в горах — сосни[14]. Зустрічаються здичавілі авокадо, апельсин і манго[14].

Земельні ресурси Гаїті (оцінка 2011 року):

  • придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 66,4 %,
    • орні землі — 38,5 %,
    • багаторічні насадження — 10,2 %,
    • землі, що постійно використовуються під пасовища — 17,7 %;
  • землі, зайняті лісами і чагарниками — 3,6 %;
  • інше — 30 %[1].
Див. також: Ліси Гаїті

Тваринний світРедагувати

Докладніше: Фауна Гаїті

У зоогеографічному відношенні територія країни відноситься до Антильської підобласті Неотропічної області[11]. Тваринний світ Гаїті піддався значному впливу з боку людини, і багато видів тварин були знищені. В невеликих кількостях зустрічаються каймани і невеликі ящірки, фламінго та інші представники тропічної фауни. Найбільші ссавці — агуті й мангусти. У прибережних водах багато морських черепах, тропічних риб, креветок. Також на острові поширені качки, чотири види диких голубів[15].

Охорона природиРедагувати

Гаїті є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища[1]:

Урядом країни підписані, але не ратифіковані міжнародні угоди щодо: Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів[1].

Стихійні лиха та екологічні проблемиРедагувати

Докладніше: Екологія Гаїті

На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: острів лежить на шляху проходження карибських ураганів з червня по жовтень; нечасті повіді і землетруси; періодичні посухи[1].

Серед екологічних проблем варто відзначити:

  • тотальне знеліснення, майже усі ліси зведені під сільськогосподарські потреби й на паливо;
  • ерозію ґрунтів;
  • недостатні запаси питної води.

Фізико-географічне районуванняРедагувати

У фізико-географічному відношенні територію Гаїті можна розділити на _ райони, що відрізняються один від одного рельєфом, кліматом, рослинним покривом: .

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м Haiti, Geography. Factbook
  2. Котляков В. М., 2006
  3. а б в Поспелов Е. М., 2005
  4. а б Атлас світу, 2005
  5. а б Part II : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  6. Part VI : [англ.] // United Nations Convention on the Law of the Sea. — New York : United Nations. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.
  7. Time zone converter : [англ.] // Калькулятор різниці в часі між двома пунктами. — The Time Now, 2017. — 21 November. — Дата звернення: 21 грудня 2017 року.
  8. Гаїті // Гірничий енциклопедичний словник : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004. — Т. 3. — 752 с. — ISBN 966-7804-78-X.
  9. а б Гаити : [арх. 17 червня 2019 року] : [рос.] // krugosvet.ru. — Энциклопедия Кругосвет. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
  10. Атлас. Географія материків і океанів, 2014
  11. а б в г д ФГАМ, 1964
  12. Members : [англ.] // World Meteorological Organization (WMO). — Дата звернення: 22 лютого 2017 року.
  13. Гаити : [арх. 17 червня 2019 року] : [рос.] // worlds.ru. — Страны мира. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
  14. а б в г д е Гаити : [арх. 17 червня 2019 року] : [рос.] // mirkrasiv.ru. — Мир красив! - туристический портал, всё о туризме!. — Дата звернення: 17 червня 2019 року.
  15. Географическое положение и природно-климатические условия Гаити : [арх. 17 червня 2019 року] : [рос.] // catalog.fmb.ru. — Страноведческий каталог "EconRus". — Дата звернення: 17 червня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

УкраїнськоюРедагувати

АнглійськоюРедагувати

  • (англ.) Graham Bateman. The Encyclopedia of World Geography. — Andromeda, 2002. — 288 с. — ISBN 1871869587.
  • (англ.) Donovan, Steven K.; Jackson, Trevor A. (1994). Caribbean Geology: An Introduction. University of West Indies. с. 289. ISBN 9764100333. 

РосійськоюРедагувати

ПосиланняРедагувати