Відкрити головне меню
Кокосова пальма
Cocos nucifera Blanco2.364.png
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Streptophytina
Ембріофіти (Embryophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Euphyllophyta
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Родина: Пальми Arecaceae
Рід: Кокос (Cocos)
Вид: Кокосова пальма
Біноміальна назва
Cocos nucifera
L., 1753
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cocos nucifera
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cocos nucifera
EOL logo.svg EOL: 1091712
IPNI: 666160-1
ITIS logo.svg ITIS: 42451
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13894

Кокосова пальма (Cocos nucifera) — вид плодових рослин з родини пальмових, єдиний пердставник роду кокос. Плоди кокосової пальми використовуються для виготовлення кокосової стружки. Також кокоси споживають без обробки.

Зміст

ОписРедагувати

Висока струнка пальма може досягати висоти до 30 метрів. Стовбур — 15-45 см в діаметрі, гладкий, в кільцях від опалого листя, злегка нахилений і розширений біля основи. Бічних гілок немає, але внизу часто розвивається коріння для опори. Листя перисте, щільне, завдовжки 3-6 м. Дрібні жовтуваті одностатеві квітки зібрані в колоски.

ПлідРедагувати

 
Плід кокосового дерева

Плід, він же кокосовий горіх, — це кістянка, 15—30 см в довжину, порівняно округлий, масою 1,5—2,5 кг. Зовнішня оболонка плоду (екзокарп) пронизана волокнами (койр); внутрішня (ендокарп) — тверда «шкаралупа», з 3 порами, що ведуть до 3 насінин, з яких тільки одна розвивається в сі́м'я. Сі́м'я складається з м'ясистого поверхневого шару білого кольору товщиною близько 12 мм (м'якоть або копра) і ендосперму.

Ендосперм, спершу рідкий і прозорий (кокосова вода), з появою в ньому крапель олії, що виділяються копрою, поступово перетворюється на емульсію молочного кольору (кокосове молоко), потім густіє і твердне.

Плоди ростуть групами по 15—20 штук, повністю дозріваючи протягом 8—10 місяців. У культурному вирощуванні, дерево починає плодоносити з 7—9 років і продовжує близько 50 років. Одне дерево щорічно дає від 60 до 120 горіхів. Горіхи збирають повністю доспілими (на копру і інші продукти) або за місяць до дозрівання (на койр).

Поширення та середовище існуванняРедагувати

Батьківщина кокосової пальми точно невідома — ймовірно, вона родом з Південно-Східної Азії (Малайзії). Зараз вона повсюдно поширена в тропіках обох півкуль, як в культурному, так і в дикорослому вигляді. На Філіппінах, Малайському архіпелазі, півострові Малакка, в Індії і на Шрі-ланці її розводять з доісторичних часів.

Кокос — рослина морського узбережжя, що надає перевагу піщаним ґрунтам. Вона чудово росте на прибережних коралових смугах, атолах та у місцях, де не можуть вижити інші рослини. Розширення ареалу її зростання відбувалося за допомогою людини і природним чином: кокосові горіхи водонепроникні і вільно тримаються на воді, далеко розносячись океанічними течіями і зберігаючи при цьому життєздатність.

В ЄвропіРедагувати

В Європі ростуть на півдні середземноморського острова Мальта, Лампедузі та Лінозі, це єдині місця в Європі, які мають сприятливий клімат для їх зростання. Кокоси ростуть на території Іспанії, на Канарських островах і на території Португалії — на архіпелазі Мадейра, обидва з яких належать географічно до Африканського континенту.

Практичне використанняРедагувати

Чи знаєте ви, що…
  • Кокосова пальма здатна розмножуватись цікавим чином: кокосові горіхи водонепроникні і вільно тримаються на воді, далеко розносячись океанічними течіями і зберігаючи при цьому життєздатність.

Кокосова пальма — одна з десяти найцінніших для людини рослин. Так або інакше використовуються майже всі її частини.

Зрілий ендосперм (м'якоть) містить олії, мінеральні речовини, вітаміни; його їдять сирим або висушують, додаючи потім в кондитерські вироби і каррі. Копра також є цінною сировиною для отримання жирної кокосової олії, що йде на виготовлення мила, свічок і маргарину. Копру традиційно отримують, розкладаючи розколені кокосові горіхи на освітлених сонцем місцях для просушування. Копру, що через деякий час підсохнула, відокремлюють і подрібнюють потім в стружку. Макуха, що залишається, йде на корм худобі. Також кокосову стружку використовують для цукерок «Раффаелло».

Ендосперм незрілих горіхів — кислувато-солодке кокосове молоко (хоча правильніше за нього називати кокосовою водою) — використовується для пиття і в кулінарії. Воно добре угамовує спрагу і містить велику кількість вітамінів, мінералів та інвертованого цукру. Кокосова вода, ізольована усередині горіха настільки стерильна, що під час Другої світової війни її в екстрених випадках використовували замість фізіологічного розчину внутрішньоведення. Проте, її не можна довго зберігати — вона не піддається пастеризації і згортається при нагріванні.

 
Кокосова стружка, розкладена на газеті

Важливим продуктом, що готується з кокоса, є справжнє кокосове молоко. Його роблять, витримуючи терту м'якоть в гарячій воді, щоб отримати олію і ароматичні компоненти. В результаті виходить молочно-біла непрозора емульсія (17-20 % жирності) з солодким кокосовим запахом. Через деякий час жир і вода розділяються (за аналогією з коров'ячим молоком), виходять кокосові вершки. Кокосове молоко — важливий елемент в багатьох азійських кухнях, з нього наприклад виготовляють відомий тайський суп «том ка».

Верхівкові бруньки, що звуться «кокосова капуста», вживаються у салатах.[1]

Виробництво пальмових серцевин дуже дороге, тому що пальма після збору урожаю гине.

З волокна оболонок плодів (койр), а також з волокон листя виготовляють канати, рогожі, щітки тощо. Стовбури — прекрасний будівельний матеріал. Листя йде на плетіння і служить покрівельним матеріалом. З шкаралупи горіхів роблять посуд. Крім того, кокосові горіхи, особливо кокосова олія, застосовуються в традиційній медицині, як протизапальний, протицинговий, сечогінний засіб.

Кокосова олія містить 84 % насичених жирів. Її виробляють шляхом віджиму білого м'якуша плодів.[2]

Алкогольні напоїРедагувати

З соку пуп'янків і молодих стовбурів варивом отримують сироп, який кристалізується в темно-коричневий пальмовий цукор, схожий на кленовий. За іншими джерелами сироп отримують з надрізаних квітконосів.[1] Сік, що заграв, перетворюється на слабкоалкогольний (8 %) напій, який в Індії і на Шрі-Ланці називається тодді, на Філіппінах і в Мексиці — туба, а в Індонезії — тувак. Подальше бродіння тодді дає пальмовий оцет. Дистиляція тодді дає високоградусний напій — аррак, прозору рідину з високим вмістом алкоголю і приємним горіховим присмаком.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б coconut palm | tree. Encyclopedia Britannica (en). Процитовано 2017-06-05. 
  2. The Truth About Coconut Oil. WebMD (en-US). Процитовано 2017-06-05. 

ДжерелаРедагувати

  • Ліс. — К.Махаон-Україна, 2008. — 304 с., іл. — С. 140