Щітка
Щітка (від прасл. sъčetъ)[1] — знаряддя для чищення, чесання, обмітання і т. ін. у вигляді плоскої колодки або дощечки з густо набитою на неї щетиною чи матеріалом, що замінює її[2]. Робота інструментом здійснюється шляхом руху робочої частини щітки по поверхні оброблюваного матеріалу. Залежно від призначення матеріал щетини може мати різну твердість і жорсткість в порівнянні з твердістю оброблюваного матеріалу.
Майстри, що виготовляли щітки, називалися щіткарями[3].
Види щітокРедагувати
Широко застосовуються щітки:
- Зубна щітка — засіб гігієни ротової порожнини.
- Помазок — щітка для нанесення піни в процесі гоління
- Одежна щітка, платтяна щітка — щітка для чищення одягу.
- Взуттєва щітка — щітка для чищення взуття.
- Дротяна щітка — інструмент для чищення поверхні від іржі та інших застосувань.
- Шліфувальна щітка — дротяна щітка, використовувана як насадка до кутової шліфувальної машини.
- Щітка для волосся.
- Малярна щітка — широка щітка для фарбування.
- Макловиця — щітка з прямо закріпленим (як у пензля) руків'ям, призначена для фарбування, ґрунтування
- Йоржик — щітка на гнучкому держаку для чищення труб, пляшок.
- Туалетний йоржик — щітка для чищення унітазів.
Історично відомі також:
- Банник — щітка на довгому держаку для чищення каналу ствола гармати.
- Щіть — щітка зі свинячої щетини для чесання кужелі. Чесалка для первинного грубого чесання у вигляді дошки з металевими зубцями також називалася «залізною щіттю».
Циліндричні щітки автомийки
ПриміткиРедагувати
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
- ↑ Щітка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Щіткар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.