Ба́нник (від «банити») — артилерійський прилад, циліндричної форми щітка на довгому держаку для прочищання і змащування каналу ствола гармати. Артилерійський аналог шомпола для стрілецької зброї.

Циліндричний і конічний банники
Банники використовують для прочищання гармат
Реконструкція битви під Мінденом, 2009 рік.
Солдати наполеонівської гвардійської пішої артилерії. 1808 рік.
Артилерист армії південців з банником. Конфедератський меморіал у Луїсвіллі, Кентуккі, США. Скульптор Фердінанд фон Міллер[de]

«Ба́нення» — чищення каналу ствола гармати після пострілу. Значення слова «банити» як «чистити ствол гармати» — вторинне від його первісного значення «мити, чистити водою»[1][2].

Історія ред.

До винаходу бездимних порохів чищення каналу ствола та зарядної камори після пострілу було необхідністю, від ретельності виконання якої залежало життя гарматника-заряджальника. Рештки тканини зарядного картуза та незгорілі частинки пороху продовжували тліти у гарячому стволі. Закладання нової порції пороху за таких умов було небезпечним — він міг зайнятися під час заряджання. Для уникнення подібних випадків і застосовували банник. Ним вичищали недогорілі залишки попереднього заряду, причому для надійності щітку банника попередньо змочували водою з оцтом зі спеціальних посудин — цеберок, які возили з гарматами. Артилерист, що банив ствол, зазвичай вважався номером № 1 гарматної обслуги. Під час банення гармати один з номерів обслуги закривав запалювальний отвір пальцем з надітим замшовим чохлом — «напальником». Це робили для запобігання вилітанню іскор та припинення доступу повітря у канал ствола, що сприяло їхньому погасанню.

Гармати чистили банником з циліндричною щіткою. Для гаубиць, мортир, карронад і єдинорогів використовувалися два банники: один з циліндричною щіткою для банення ствола, другий зі щіткою у формі зрізаного конуса — для банення зарядних камор. У малокаліберній артилерії на протилежному кінці ратища банника насаджувався забивач — циліндр для досилання снаряда. Для звільнення від свинцювання ствола (що виникало від стрільби снарядами зі свинцевою оболонкою) застосовувався жорсткий кардовий банник — із кардової тканини. Його щітка виготовлялася із тонкого мідяного дроту або дроту з м'якого заліза, який кріпився пучками на шкірі або прогумованій тканині[3].

У пішій артилерії банник перевозили вставленим заднім кінцем у шкіряний наконечник-бушмат, прикріплений на дишлі артилерійського передка; у кінній артилерії бушмат прив'язувався до стремена гарматного номера з банником[4].

Після переходу артилерії на казеннозаряджувані снаряди банення ствола було скасоване заради швидкострільності, а для банення камор після пострілу стали уживатися укорочені банники. Довгий банник залишився знаряддям для чищення і змащування каналу. На другому кінці банника для малокаліберних гармат замість забивача тепер кріпився розрядник — пристрій для розряджання гармати. З впровадженням бездимних порохів (кінець XIX — початок XX ст.) банення під час стрільби більш не застосовується. Але банник досі зберігається як складова артилерійського приладдя, він призначений для доглядання каналів гарматних стволів і труб торпедних апаратів, їх чищення і змащування. Поряд зі звичайним банником на флоті уживається «гідробанник», який проводить чищення струменем води.

Уживання як холодної зброї ред.

Під час Бородінської битви на одну із російських батарей увірвалися польські улани і почали рубати гарматників. Нащадок українських козаків, генерал-майор В. Г. Костенецький опинився поруч і кинувся на допомогу. Обдарований геракловою силою та великим зростом, він став разити ворогів гарматним банником, допоки той не зламався. Гарматникам вдалося відбити атаку уланів і незабаром знову відкрити вогонь.

На зустрічі з імператором Олександром І Костенецький висловив побажання запровадити в російській армії банники із залізними держаками замість дерев'яних. Імператор відповів: «Залізні банники я можу мати, але звідки взяти Костенецьких, щоб володіли ними?»[5]

Інші значення ред.

Котельний банник — прилад для чищення трубок парових котлів від накипу, дещо схожий з побутовим йоржиком. Складається з металевої щітки (так званої «шарошки») і гнучкого шланга. Котельні банники можуть бути як ручними, так і механічними (обертаними електромотором). Існують також апарати для прочищання котельних трубок сильним струменем води, пари або повітря, які також звуться «банниками». При їхньому застосовуванні накип попередньо розм'якшується спеціальними сумішами.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Банить // Толковый словарь живого великорусского языка / авт.-сост. В. И. Даль. — 2-е изд. — СПб. : Типография М. О. Вольфа, 1880—1882. (рос.)
  2. Банити // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Банник // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  4. Бушмат // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  5. Костенецкий Василий Григорьевич (1769—1831) — Герои войны 1812 года. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 19 грудня 2014. 

Джерела ред.

Посилання ред.