Австралійська артилерійська обслуга веде вогонь у протигазах. Перша Світова війна
Обслуга гармати на марші. Німецька листівка 1914 р.
Обслуга 37-мм гармати Бофорс: 1 — ящикові, 2 — командир обслуги, 3 — навідник, 4 — заряджаючий.
Кулеметна обслуга німецьких десантників. Друга Світова війна. Італія. 1943

Обслу́га, рідко прислу́га[1], розрахунок[2] — у військовій справі — група військовослужбовців, які безпосередньо обслуговують артилерійську систему, кулемет і інші види зброї і техніки; первинна (нижча) організаційна одиниця (підрозділ) у збройних силах багатьох держав. Входить до складу відділення, взводу, роти (батареї), команди. До початку XX століття вживався термін «гарматна прислуга»[3].

ІсторіяРедагувати

Попередниками артилерійської обслуги були вояки, що займалися обслуговуванням метальних машин. Вони могли мати різні назви: наприклад, обслуга баліст називалася «балістаріями»[4].

З появою артилерії і професії гарматника, стала необхідною і спеціалізація гарматної обслуги. Кількість і обов'язки артилеристів при кожній гарматі розрізнялися залежно від типу артилерії (польова, облогова, фортечна, берегова, корабельна, гірська), типу і калібру артилерійської установки (гармата, гаубиця, єдиноріг, мортира), а також історичної епохи. Наприклад, обслуга 12-фунтової польової гармати чи півпудового єдинорога Російської армії 1820-х років (царювання Олександра I) складалася з 16 осіб: 2 феєрверкерів або юнкерів (не включалися в нумерацію), 8 канонірів (в обслузі єдинорога замість них були бомбардири), 6 гандлангерів[5]. Обов'язки номерів розподілялися таким чином:

  • № 1 — канонір (бомбардир) з банником, банив ствол після пострілу;
  • № 2 — канонір (бомбардир) із зарядною сумою, заряджав гармату (заряджаючий);
  • № 3 — канонір (бомбардир) із запальником, прикладав ґніт до запалювального отвору;
  • № 4 — канонір (бомбардир), наводив гармату (навідник) і вставляв скорострільні трубки;
  • № 5 — гандлангер, повертав хобот лафета гандшпигом і здійснював накат лямкою;
  • № 6 — гандлангер, повертав хобот лафета гандшпигом і здійснював накат лямкою;
  • № 7 — гандлангер, повертав хобот лафета прави́лом (прави́льний);
  • № 8 — гандлангер, повертав хобот лафета правилом (прави́льний);
  • № 9 — гандлангер, приймав заряди від № 10 і передавав їх № 2;
  • № 10 — канонір (бомбардир), перебував при передку, діяв при відвозі (переміщенні гармати на невелику відстань кінною запряжкою);
  • № 11 — гандлангер, стояв біля стельваги кінної упряжки;
  • № 12 — канонір (бомбардир), вожатий зарядного ящика;
  • № 13 — канонір (бомбардир), вожатий зарядного ящика;
  • № 14 — канонір (бомбардир), вожатий зарядного ящика.

На марші 3 гандлангери були верховими на запряжних конях, по одному на пару (у запрягу шестериком), і ще 3 були візниками на трійкових запряжках 3 великих зарядних ящиків[5]. На 1824 рік обслуга 12-фунтових гармат була збільшена до 17 осіб: з'явився додатковий гандлангер біля стельваги, що отримав № 12, відповідно зсунулася нумерація вожатих зарядних ящиків[5].

Наприкінці XIX — початку XX століття чисельність обслуги однієї гармати в польовій пішій артилерії становила 7-8 осіб, у береговій артилерії доходила до 20 осіб (при гарматах особливо великих калібрів)[6][3]. Командиром обслуги був феєрверкер, решта артилеристів мали закріплені за кожним залежно від бойових обов'язків номери.

  • навідник — здійснював наведення на ціль за допомогою підйомного і поворотного механізмів та артилерійської панорами;
  • замковий — відкривав і закривав затвор, стежив за відкотом;
  • заряджаючий — поміщав снаряд у камору;
  • прави́льний — повертав лафет за допомогою важеля-прави́ла, допомогаючи навіднику в горизонтальному наведенні;
  • ящиковий (піднощик, снарядний) — підносив снаряди заряджаючому, при польовій гарматі було 2 ящикових.

Станом на початок 1940-х років в обслузі відбулися зміни: обов'язки правильних стали виконувати ящикові, також вони займалися встановленням дистанційних трубок[7].

ОрганізаціяРедагувати

Особовий склад обслуги, як правило, належать до артилерійських підрозділів та підрозділів ППО, й входять до обслуги гармати, пускової установки, міномета. У військово-морських силах — гарматна обслуга — особовий склад команди корабля, що обслуговує артилерійську систему згідно з бойовим розкладом.

Залежно від системи і калібру артилерійської системи, його обслуга може складатися з 5 — 7 осіб (номерів) і більше, на чолі з командиром гармати (установки).

Згідно з характером дій по обслуговуванню стрільби з гармати особовий склад обслуги може називатися за номерами (№):

  • № 1, № 2, № 3 і так далі;

або спеціальностями:

  • навідник, замковий, заряджаючий, помічник заряджаючого (досильний), установник (спеціальним ключем встановлює підривник снаряда), зарядний (складає заряди при роздільному заряджанні), снарядний.

Командир обслуги — офіцер або сержант.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Прислуга // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Розрахунок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. а б Прислуга орудийная // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос.)
  4. Балистарии // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  5. а б в Преснухин, Михаил. Описание действий номеров орудийных расчетов русской артиллерии начала XIX века при выполнении приёмов заряжания и стрельбы.. fligel-rota.ru. Флигель-рота. Процитовано 1 квітня 2020. 
  6. Номер // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина, 1911—1915. (рос.)
  7. Краткое пособие для артиллерийского расчёта 76-мм дивизионной пушки обр. 1943 года ЗИС-3.

ДжерелаРедагувати

  • Радянська військова енциклопедія. РАДИОКОНТРОЛЬ-ТАЧАНКА // = (Советская военная энциклопедия) / Маршал Советского Союза Н. В. ОГАРКОВ — председатель. — М. : Воениздат, 1980. — Т. 7. — С. 69. — ISBN 00101-150. (рос.)

ПосиланняРедагувати