Улани

Польські улани

Улани (пол. ułani від тур. oğlan) — вид легкої кавалерії, озброєнної крім шабель, піками. Вперше улани з'явились в монголо-татарському війську в XIII–XIV ст., а в європейських арміях (спочатку у Речі Посполитій) — з XVI ст.

Польсько-литовські улані стали зразком для багатьох кавалерій загального призначення по всій Європі у XVIII–початку XIX століття, оскільки використання традиційної важкої кінноти занепадало. Цю назву вживали полки кавалерії з піками російської, прусської, саксонської, австрійської та інших арміях. Улани зазвичай носили куртку з квітчастими краваткою (пластроном) спереду, кушак, і польський капелюх з квадратним верхом (rogatywka, яку також називали czapka). Дизайн цього капелюха або кавалерійського шолому походив від вигляду традиційної польської шапки, переробленої у більш офіційниий та стилізований для військового використання бік. На кінці їхніх пік зазвичай були невеликі прапорці з роздвоєнням або звуженням на кінці.

Російська імперія

В Росії перший полк уланів був сформований в 1803; в 1914 р. в російській армії їх було вже 19. Існували до 1917 р.

В 1882 р. уланські полки, крім двох гвардійських, перетворені в драгунські.

В гвардії було два гвардійських уланських полки:

1. Лейб-гвардії Уланський її Величності Государині імператриці Олександри Федорівни полк;
2. Лейб гвардії Уланський Його Величності полк.