Ка́мора (зарядна камора, зарядник) — порожнина в задній (казенній) частини каналу ствола гармати, в якій містяться запояскова частина снаряда і пороховий зарядгільзі або в зарядному картузі) при заряджанні.

122-мм гаубиця зразка 1910/30 років з відкритому затвором, за казенником видна камора
Камора карронади. Малюнок з Військової енциклопедії Ситіна.
Камора єдинорога і бомбічної гармати.
Камора бомбічної гармати
Барабан револьвера: 4 — камора

ІсторіяРедагувати

У перших довгоствольних артилерійських систем для зручності заряджання камора виконувалася окремою деталлю, а саме заряджання здійснювалося з казенної частини. Вона мала вигляд циліндра з дном і скобою, і після заповнення порохом вставлялася в гніздо позаду ствола і фіксувалася клином або чекою. Для швидкострільності в однієї гармати могло бути кілька камор, що заздалегідь готували до пострілу. Крім того, вкладні камори давали можливість обійти істотний недолік незернованого пороху — прилипання м'якоті до стінок та її змішування з накипом. Проте через погану обтюрацію в місцях з'єднання траплявся прорив порохових газів, тому з винайденням зернованого пороху від заряджання з казни відмовилися, перейшовши на дульне заряджання. Після впровадження чавунних ядер калібри установок зменшилися, тому в нових систем (гармат-кулеврин, пищалей, шланг) камори стали робитися одного діаметра зі стволом, злившись із ним в одне ціле. У бомбард через їх великі калібри, незначну міцність стінок і через це незначний відносний заряд камору робили значно меншого діаметра порівняно зі стволом. Камора карронад мала півсферичну, камора єдинорогів — конічну форму. У мортир, з огляду на малий заряд, камора була значно меншого діаметру, ніж канал ствола. Бомбічні гармати середини XIX ст. вже мають камору досить складної, циліндро-конічної форми, але застосовуються також і конічні[1].

У казеннозарядних нарізних гарматах камори мають дещо більший діаметр порівняно зі стволом — трохи більше за діаметр снаряда (виміряного за ведучими поясами[en])[1]. Камори для снарядів зі свинцевою оболонкою XIX ст. були двох типів: концентричні, вісь яких збігалася з віссю ствола, й ексцентричні, вісь якої була розташована вище. У гармат із прогресивною нарізкою, що стріляли снарядами з одним ведучим мідним поясом і центрувальним переднім поясом, камора була подвійною: із ширшою задньою зарядною частиною й вужчою передньою снарядною[1].

ОписРедагувати

Камора казнозарядної нарізної зброї має гладкі стінки і більший діаметр, ніж решта каналу ствола. У ранніх зразках казнозарядних гармат для перезаряджання могли використовувати знімні камори.

Камора дульнозарядних гармат сполучалася з полицею зовні казенної частини спеціальним каналом — запалювальним отвором. Через нього вогонь переходив від натруски до розміщеного в ній основного заряду. У казеннозарядних гармат запалення заряду здійснюється через запал, конструкція якого різна і залежить від типу затвора[2].

Револьверна камораРедагувати

У револьверах камора являє собою циліндричний канал у барабані, що слугує для розміщення патрона (заряду).

Зазвичай у військовій справі те, що в артилерії та револьвері називається каморою, у звичайній вогнепальній зброї має назву патронника (камора є застарілим найменуванням патронника).

Інші значенняРедагувати

  • Камора — внутрішня порожнина снаряда для розміщення розривного заряду, який призначений для ураження цілі або спеціального спорядження (освітлювального, димового, запалювального, шумового та іншого).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в Камора // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)
  2. Запал // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати