Судинні рослини

підцарство рослин

Суди́нні росли́ни (Tracheophyta, інколи Tracheobionta) — клада рослин, що належать до ембріофітів (наземних рослин). Судинні рослини мають спеціалізовані тканини для проведення води. До них належать папороті, хвощі, псилофіти, плауноподібні та насінні рослини. На відміну від судинних рослин, до «несудинних» належать мохи, антоцеротовидні, печіночники. Цей поділ запропонував Огюстен Пірам Декандоль у 1813 році.

Судинні рослини
Psilotum.jpg
Psilotum nudum
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Наземні рослини (Embryophyta)
Клада: Polysporangiophyte
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Sinnott, 1935[3] ex Cavalier-Smith, 1998[4]
Некласифовані ранги/Класи
Commons-logo.svg Вікісховище: Tracheophyta

За оцінками у світі 380–384 тисячі видів судинних рослин[5][6].

Судинні рослини мають кілька морфологічних особливостей:

  1. Вони мають судинні тканини, надаючи можливість цим рослинам еволюціонувати до більшого розміру. Решта рослин не мають судин і тому обмежені відносно невеликими розмірами.
  2. У судинних рослин фаза, у якій рослина перебуває майже весь час — спорофіт, тобто диплоїдні клітини з двома наборами хромосом. У решти рослин основна фаза — гаметофіт, тобто гаплоїдні клітини з одним набором хромосом.

Транспорт води відбувається або в ксилемі, або у флоемі: ксилема несе водні і неорганічні розчини вгору у напрямку від коріння до листя, тоді як флоема переносить органічні розчини у зворотному напрямку.

ПриміткиРедагувати

  1. D. Edwards; Feehan, J. (1980). Records of Cooksonia-type sporangia from late Wenlock strata in Ireland. Nature 287 (5777): 41–42. doi:10.1038/287041a0. 
  2. Parfrey, Laura Wegener; Lahr, Daniel J. G.; Knoll, Andrew H.; Katz, Laura A. (16 серпня 2011). Estimating the timing of early eukaryotic diversification with multigene molecular clocks. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America 108 (33): 13624–13629. PMC 3158185. PMID 21810989. doi:10.1073/pnas.1110633108. 
  3. Sinnott, E. W. 1935. Botany. Principles and Problems, 3d edition. McGraw-Hill, New York.
  4. Cavalier-Smith, T. (1998). A revised six-kingdom system of life. Biological Reviews of the Cambridge Philosophical Society 73 (3): 203–266. PMID 9809012. doi:10.1111/j.1469-185X.1998.tb00030.x. 
  5. Lughadha, E. N., Govaerts, R., Belyaeva, I. et al.. Counting counts: revised estimates of numbers of accepted species of flowering plants, seed plants, vascular plants and land plants with a review of other recent estimates // Phytotaxa. — 2016. — Вип. 272. — № 1. — С. 82–88. (англ.)
  6. Willis, K. State of the world's plants. — Royal Botanics Gardens Kew, 2017. (англ.)

ПосиланняРедагувати