Неогеновий період

Неогеновий період
Хронологія	23.03–2.588 млн років тому
Середня концентрація кисню (O₂) впродовж періоду	бл. 21.5 %^[1] (108 % від сучасного рівня)
Середня концентрація вуглекислого газу (CO₂) впродовж періоду	бл. 280 ppm^[2] (у 1 разів більше доіндустріального періоду)
Середня температура поверхні впродовж періоду	бл. 14 °C^[3] (на 0 °C вище сучасного рівня)

Неоге́новий пері́од, неоген — другий період кайнозойської ери історії Землі. Тривав від 23,03 до 2,588 млн років тому^[4]. Як самостійний стратиграфічний підрозділ неоген був виділений австрійським геологом Моріцем Гьорнесом у 1856 році^[5].

Підрозділи

Система/ Період	Відділ/ Епоха	Ярус/ Вік	Вік (млн років)
Четвертинний, Q	Плейстоцен, Q₁	Гелазький	молодше
Неоген, N	Пліоцен, N₂	П'яченцький, N₂pla	2,58	3,60
	Пліоцен, N₂	Занклійський ярус, N₂zan	3,60	5,33
	Міоцен, N₁	Мессінський, N₁mes	5,33	7,25
		Тортон, N₁tor	7,25	11,63
		Серравалійський, N₁srv	11,63	13,82
		Лангійський, N₁lan	13,82	15,97
		Бурдігальський, N₁bur	15,97	20,44
		Аквітанський, N₁aqt	20,44	23,03
Палеоген, P	Олігоцен, Р₃	Хаттський, Р₃h	старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС, станом на 2018 рік^[6].
п о р

Неогенова система не має загальноприйнятих ярусів, тільки в Європі існують три самостійні стратиграфічні шкали неогену. Одна з них встановлена для Середземноморської провінції і користується найбільшим визнанням, а решта дві — для внутрішньоконтинентальної Європи, тобто для центральної і східної частин Паратетису.

Неоген складається з двох епох — ранньої, або міоцену (23,03–5,333 млн років тому), та пізньої, або пліоцену (5,333–2,588 млн років тому)^[4].

Неоген загалом характеризується низьким рівнем Світового океану, завершенням утворення сучасних гірських масивів, досить суворим кліматом з чіткою зональністю та кількома зледеніннями в північній та південній півкулях.

У неогені тривала альпійська складчастість, значні площі земної поверхні звільнилися від моря. Були поширені хвойні і тропічні ліси. Неогенові відклади поширені під покривом четвертинних на всіх континентах і на дні океанів. Неогенова система була одним з найбільш геократичних етапів у розвитку Землі, особливо його друга половина — пліоцен. До кінця пліоцену сформувалися основні елементи сучасного рельєфу і гідромережі, завершилося утворення численних гірських систем — Альп, Карпат, Балкан, Апеннін, Криму, Кавказу, Гімалаїв, Кордильєр тощо.

Корисні копалини

Відслонення неогенових черепашників уздовж узбережжя Каховського водосховища

З неогеновими відкладами пов'язані численні родовища корисних копалин. З осадових найважливіші родовища нафти і газу в прогинах Близького і Середнього Сходу, Каліфорнії, Аляски, Японії, Прикарпатському, Азово-Кубанському, Терсько-Каспійському; западинах — Закарпатській, Східно-Чорноморській, Південно-Каспійській та ін.; депресіях — Охотській, Анадирській, ін. Численними в неогенових відкладах є родовища бурого вугілля і лігнітів, рідше — кам'яного вугілля. Відмічені родовища сірки пов'язані головним чином з евапоритовими формаціями (Передкарпаття, Апенніни, Сицилія), а також поклади солей (Передкарпаття, Закарпаття, Закавказзя, Середня Азія та ін.). В неогеновій системі утворилися розсипні родовища титану, олова, ільменіту, рутилу, циркону та ін., численні бокситові родовища тропічного поясу (Ямайка, Гаяна, Суринам, Гана, Гвінея), родовища бентонітових і палигорськітових глин, алунітів, перлітів, каолінітів, галуазиту, а також вапняків, кварцових пісків, пісковиків, діатомітів, глин. З інтрузивними і ефузивними породами пов'язані численні і різноманітні родовища руд ртуті, олова, свинцю, цинку, стибію та ін., які створюють місцями рудні пояси (поліметалічний пояс Перу, золотоносний пояс Еквадору, оловоносний і мідноносні пояси Болівії, мідно-срібні родов. Центр. Америки та ін.). У океанічних областях піщано-глинисті шельфові відклади у багатьох районах нафтогазоносні: Мексиканська та Ґвінейська затоки, Карибське, Середземне, Червоне моря, шельфи Чилі, Перу, Еквадору, Каліфорнії.

Див. також

Кайнозой

Примітки

↑ Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg
↑ Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png
↑ Image:All palaeotemps.png
↑ ^а ^б International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)
↑ Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856
↑ Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

Література

Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Неогеновий період

←

Неоген
Міоцен	Пліоцен
Аквітан \| Бурдігал \| Лангій \| Серравалій \| Тортон \| Мессіній	Занклій \| П'яченцій \| Геласій

→

[1] Image:Sauerstoffgehalt-1000mj.svg

[2] Image:Phanerozoic Carbon Dioxide.png

[3] Image:All palaeotemps.png

[ISC_2012-4] а ^б International Commission on Stratigraphy: International Stratigraphic Chart (версія за серпень 2012)

[5] Hoernes Moriz Die fossilen Mollusken des Tertiärtbeckens von Wien, 1856

[stratigraphy.org-6] Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]