Аквітанський ярус

Система/
Період
Відділ/
Епоха
Ярус/
Вік
Вік
(млн років)
Четвертинний, Q Плейстоцен, Q1 Гелазький молодше
Неоген, N Пліоцен, N2 П'яченський, N2pla 2,58 3,60
Занклійський, N2zan 3,60 5,33
Міоцен, N1 Мессінський, N1mes 5,33 7,25
Тортон, N1tor 7,25 11,63
Серравалійський, N1srv 11,63 13,82
Лангійський, N1lan 13,82 15,97
Бурдігальський, N1bur 15,97 20,44
Аквітанський, N1aqt 20,44 23,03
Палеоген, P Олігоцен, Р3 Хаттський, Р3h старіше
Підрозділи неогенової системи наведені згідно МКС,
станом на 2018 рік[1].

Аквіта́нський я́рус і вік (N1aqt; англ. Aquitanian) — пізній вік олігоценової епохи палеогенового періоду[2]. Деякі геологи аквітанський вік і ярус відносять до раннього міоцену.

ІсторіяРедагувати

Аквітанський ярус уперше виділив Шарль (Карл) Маєр-Еймар 1857 року у своїй праці «Versuch einer neuen Klassifikation der Tertiär-Gebilde Europas» на території провінція Аквітанія (Ґасконь) у Франції, звідки й назва[3][2].

ГеографіяРедагувати

Відклади аквітанського ярусу поширені в Західній Європі і синхронні відкладам полтавського ярусу в Україні[2].

ПалеонтологіяРедагувати

Для відкладів аквітанського ярусу характерна наявність двостулкових молюсків: Cardium, Leda, Arca, Ostrea, Pecten; черевоногих: Spiralis, Trochus; морських їжаків, мохуваток та ін[2].

ПриміткиРедагувати

  1. Chart/Time Scale : [англ.] : [арх. 22 червня 2019 року] // stratigraphy.org. — International Commission on Stratigraphy. — Дата звернення: 22 червня 2019 року.
  2. а б в г Аквітанський вік і Ярус // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — С. 135.
  3. Mayer-Eymar K., 1857.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

Неоген
Міоцен Пліоцен
Аквітан | Бурдігал | Лангій | Серравалій | Тортон | Мессіній Занклій | П'яченцій | Геласій