Світовий океан
Світови́й океа́н[1] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.
Включає в себе: океани, моря, затоки, протоки, річки.
Зміст
Загальний описРедагувати
Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na, Mg, K, Ca, Cl, S). Середня концентрація соляного розчину 35 г/л. (тільки в Червоному морі — 41,8 %). Основна частина гідросфери. Середня глибина 3795 м, найбільша глибина — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Об'єм води — 1340—1370 млн км³.
Світовий океан поділяється на 4 чи 5 головних частин: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан та Південний океан. У 2000 році Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення з чотирьох океанів на п'ять, виділивши Південний або Антарктичний океан зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого[джерело?].
За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти. Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до юри.
Сучасне осадоутворення у Світовому океані обумовлюється стоком річок (18,53 млрд т/рік твердого матеріалу), стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік), льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік), еоловим матеріалом (близько 1,6 млрд т/рік), абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік), біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік), космогенним матеріалом (0,01-0,08 млрд т/рік) — загалом близько 290-30 млрд т/рік.
Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5оС, біля екватору +28 °C, у полярних широтах −1,5…-1,9°C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8°C, у полярних широтах — нижче 0 °C.
Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо.
З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор).
Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та інш. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції.
ЛітератураРедагувати
- Хільчевський В.К., Дубняк С.С. Основи океанології. - К.: ВПЦ "Київський університет", 2008. - 255 с.
- С. В. Гринько. Світовий океан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
ПосиланняРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Термін «Світовий океан» як спільність усіх морів і океанів Землі ввів до наукового обігу в середині XVII ст. нідерландський географ Бернхард Варен, на початку ХХ ст. океанограф Юлій Шокальський розробив сучасну концепцію поняття Світового океану.