Світовий океан
Світови́й океа́н[a] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, основна частина гідросфери, яка омиває всі материки та острови і посідає близько 70,8 % поверхні земної кулі. Середня глибина Світового океану — 3795 м, найбільша — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Загальний об'єм води — 1340—1370 млн км³.
| Світовий океан | |
 | |
| Солоність | 35 ‰ |
|---|---|
| У межах геооб'єкта | Земля |
| Найнижча точка | Маріанський жолоб |
| Висота над рівнем моря | 0 м |
| Маса | 1,4E+21 кг |
| Густина | 1,024 г/см³ |
| Тиск | 20 МПа |
| Температура | 5 °C |
| Вертикальна глибина | 11 022 м |
| Площа | 361 260 000 км² |
| Об'єм | 1 332 000 000 ± 1 000 000 км³[1], 1 340 740 000 км³ і 1 370 000 000 км³[2] |
 Світовий океан у Вікісховищі | |
ПоділРедагувати
Поверхня Світового океану поділяється на різні за площею умовні акваторії: чотири океани, десятки морів, численні затоки й протоки.
Світовий океан поділяється на 4 головні частини: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан. Міжнародна гідрографічна організація з 1918 по 1953 роки виділяла Південний океан (води Світового океану на південь від 60° пд. ш.)[3]. У проєкті 4-го видання «Меж океанів і морів» 2002 року було запропоновано відновити Південний океан, але ця редакція, через ряд не пов'язаних із цим питанням топонімічних суперечок, не була досі офіційно затверджена.
- Межі океанів [b]
Поділ Світового океану на окремі океани
Тихий (Пацифіка)
Атлантичний (Атлантика)
Індійський
Північний Льодовитий (Арктичний)
Рада з географічних назв США використовує назву окремого Південного океану з 1999 року, а в лютому 2021 року американське Національне управління океанічних і атмосферних досліджень офіційно визнало Південний океан окремим від інших.
Дно океануРедагувати
Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до юри.
Рельєф океанічного днаРедагувати
За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти.
Морські ґрунтиРедагувати
Сучасне осадоутворення (загалом близько 290-30 млрд т/рік) у Світовому океані обумовлюється[4]:
- твердим стоком річок (18,53 млрд т/рік),
- стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік),
- біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік),
- еоловим матеріалом (~1,6 млрд т/рік),
- льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік),
- абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік),
- космогенним матеріалом (0,01–0,08 млрд т/рік).
БерегиРедагувати
— типи, абразійні, акумуляційні, естуарії, дельти
Захист берегівРедагувати
ГенезисРедагувати
Морська водаРедагувати
Оптичні властивостіРедагувати
Хімічний складРедагувати
Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na+, Mg+2, K+, Ca+2, Cl-, S−2)[4]. Середня концентрація соляного розчину 35 г/л (тільки в Червоному морі — 41,8 %).
- горизонтальний і вертикальний розподіл
- гази
ТемператураРедагувати
Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5 °С, біля екватора +28 °C, у полярних широтах -1,5…-1,9 °C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.
- тепловий баланс
- горизонтальний і вертикальний розподіл
- часові зміни
- теплова взаємодія з материками
ГустинаРедагувати
— горизонтальний і вертикальний розподіл
- перемішування
Водні масиРедагувати
Водний балансРедагувати
Рівень вод Світового океануРедагувати
Водна динамікаРедагувати
Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо.
Термохалінна циркуляціяРедагувати
Морські течіїРедагувати
ХвилюванняРедагувати
Стоячі хвиліРедагувати
Внутрішні хвиліРедагувати
ЦунаміРедагувати
ПрипливиРедагувати
Морський лідРедагувати
Рослинний і тваринний світРедагувати
Мінеральні ресурсиРедагувати
З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор)[4].
Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, природного газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та інше. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції[4].
- розробка шельфу
- глибоководні розробки
Забруднення і охоронаРедагувати
Міжнародно-правовий режимРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Термін «Світовий океан» як спільність усіх морів і океанів Землі ввів до наукового обігу в середині XVII століття нідерландський географ Бернхард Варен, на початку ХХ століття океанограф Юлій Шокальський розробив сучасну концепцію поняття Світового океану.
- ↑ Чорним показано межі океанів без окремих частин (морів і великих заток), що їх окремо визначає Міжнародна гідрографічна організація[3].
ДжерелаРедагувати
- ↑ http://www.whoi.edu/page.do?cid=74755&ct=162&pid=7545&tid=282
- ↑ Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б Limits of Oceans and Seas, 1953, с. 4.
- ↑ а б в г МГЕ, 2004—2013.
- Хільчевський В. К. Світовий океан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Світовий_океан (дата звернення: 8.11.2020).
ЛітератураРедагувати
- Хільчевський В. К., Дубняк С. С. Основи океанології. — К.: ВПЦ «Київський університет», 2008. — 255 с.
- С. В. Гринько. Світовий океан // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Світовий океан // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Нерозміщення на дні морів та океанів зброї масового знищення // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — 720 с. — ISBN 966-7492-04-4.
- (англ.) Limits of Oceans and Seas. — 3rd. — Monte Carlo : International Hydrographic Organization, 1953. — 39 с.
- (рос.) Авдонин В. В. и др. Полезные ископаемые Мирового океана. — М. : Изд-во МГУ, 2000.
- (рос.) Монин А. С., Озмидов Р. В. Океаническая турбулентность. — Л. : Гидрометеоиздат, 1981. — 320 с.
- Монин А. С., Каменкович В. М., Корт В. Г. Изменчивость Мирового океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1974. — 264 с.
- Монин А. С., Красицкий В. П. Явления на поверхности океана. — Л. : Гидрометеоиздат, 1985. — 376 с.
- (рос.) Монин А. С., Корчагин Н. Н. Десять открытий в физике океана. — М., 2008.