Світови́й океа́н[3] (англ. World Ocean, нім. Weltmeer) — водна оболонка Землі, яка омиває всі материки та острови і займає близько 70,8 % поверхні земної кулі.

Світовий океан
Зображення
Солоність 35 ‰
У межах геооб'єкта Земля
Найнижча точка Маріанський жолоб
Маса 1,4E+21 кг
Висота над рівнем моря 0 м
Густина 1,024 г/см³
Вертикальна глибина 11 022 м
Площа 361 260 000 км²
Об'єм 1 332 000 000 ± 1 000 000 км³[1], 1 340 740 000 км³ і 1 370 000 000 км³[2]
Тиск 20 МПа
Температура 5 °C
CMNS: Світовий океан на Вікісховищі

Включає в себе: океани, моря, затоки, протоки, річки.

Загальний описРедагувати

Вода Світового океану має приблизно однаковий сольовий склад (99,2 % — йони Na, Mg, K, Ca, Cl, S). Середня концентрація соляного розчину 35 г/л. (тільки в Червоному морі — 41,8 %). Основна частина гідросфери. Середня глибина 3795 м, найбільша глибина — 11022 м (Маріанська западина в Тихому океані). Об'єм води — 1340—1370 млн км³.

Світовий океан поділяється на 4 чи 5 головних частин: Тихий океан, Атлантичний океан, Індійський океан, Північний Льодовитий океан та Південний океан. У 2000 році Міжнародна гідрографічна організація прийняла розділення з чотирьох океанів на п'ять, виділивши Південний або Антарктичний океан зі складу Атлантичного, Індійського і Тихого[джерело?].

За геоморфологічними і геологічними особливостями у Світовому океані виділяють підводну околицю материків (шельф, материковий схил і материкове підніжжя), перехідні зони від океану до материків, зокрема системи острівних дуг; ложе океану та серединно-океанічні хребти. Дно океану утворює земна кора океанічного типу товщиною 8-10 км, в якій відсутній гранітно-метаморфічний шар. Ложе океану складене базальтами; на них розташовується чохол глибоководних осадів, потужність яких зменшується, а підошва омолоджується в напрямку до серединно-океанічних хребтів. Найбільш давні з відомих осадів дна Світового океану належать до Юри.

Сучасне осадоутворення у Світовому океані обумовлюється стоком річок (18,53 млрд т/рік твердого матеріалу), стоком розчинених речовин (3,2 млрд т/рік), льодовиковим стоком (1,5 млрд т/рік), еоловим матеріалом (близько 1,6 млрд т/рік), абразією берегів та дна (0,5 млрд т/рік), біогенними осадами (1,7-1,8 млрд т/рік), космогенним матеріалом (0,01–0,08 млрд т/рік) — загалом близько 290-30 млрд т/рік.

Пересічна річна температура поверхневих вод Світового океану +17,5 °С, біля екватору +28 °C, у полярних широтах -1,5…-1,9 °C. На глибині розподіл температури визначається процесами горизонтальної та вертикальної циркуляції вод. У придонному шарі температура води практично незмінна +1,4…+1,8 °C, у полярних широтах — нижче 0 °C.

Динаміка вод Світового океану зумовлена різними факторами (космічними, атмосферними, тектонічними) і проявляється у формі хвиль, течій, припливів та відпливів, тощо.

З морської води видобувають кухонну сіль (третина світового виробництва), магній, калій, бром, деякі мікроелементи (літій, бор).

Під дном Світового океану зосереджена значна кількість корисних копалин. У межах шельфу зосереджені родовища нафти, газу, титану, заліза, вугілля, виявлено розсипища олова, ільменіту, рутилу, монациту та інш. У донних відкладах Світового океану є фосфоритові, баритові, залізо-марганцеві конкреції.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. http://www.whoi.edu/page.do?cid=74755&ct=162&pid=7545&tid=282
  2. Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Термін «Світовий океан» як спільність усіх морів і океанів Землі ввів до наукового обігу в середині XVII ст. нідерландський географ Бернхард Варен, на початку ХХ ст. океанограф Юлій Шокальський розробив сучасну концепцію поняття Світового океану.

ПосиланняРедагувати