Відкрити головне меню

Олов'яні руди (рос. оловянные руды, англ. tin ores, cassiterites, tin stone; нім. Zinnerze n pl) – мінеральні утворення з вмістом олова у таких кількостях, що його доцільно видобувати. Відомо більше 90 мінералів олова. Промислові О.р. переважно (85%) представлені каситеритом (бл. 78% Sn) і станіном (22-28% Sn). Підвищені кількості олова (до 25%) у вигляді домішки, що має пром. значення, також є в силікатних мінералах оловоносних скарнів: ґранатах, піроксенах, боратах і ін. Тривалий час практичний інтерес серед мінералів олова становив лише каситерит. Сучасні схеми переробки руд олова дозволяють також використати олововмісні мінерали в ін. рудах (станін, франкеїт, норденшельдин), а також силікатні мінерали оловоносних скарнів і ін.

Корінні родовищаРедагувати

Корінні родовища О.р. сформувалися в породах алюмосилікатного складу і представлені каситерит-кварцовими і каситерит-сульфідними рудами (пром. вміст Sn 0,1-0,3 %). Важливе пром. значення мають розсипи (середній вміст Sn бл. 300-500 г/м3). Головні видобувні країни – Малайзія, Індонезія, Бразилія, Таїланд, Болівія. Рудопрояви олова відомі в межах Українського щита та Приазовського тектонічного блоку.

Унікальні корінні родовища олова (Кінта в Малайзії, Маун-Плезант в Канаді) мають запаси понад 100 тис. т, великі – 100-25 тис. т, середні – 25-5 тис. т і дрібні – менше 5 тис. т. Багаті руди містять олова понад 1%, рядові – 1-0,4%, бідні – 0,4-0,1%. Розсипи розробляють при вмісті олова 0,01-0,02% або 100-200 г/м3, але є багаті розсипи із вмістом до 2-3 кг/м3.

РозсипиРедагувати

Оловоносні розсипи відомі: в Росії – на Чукотці (Пиркикай), в Республіці Саха (Депутатське), Примор’ї (Воскресенське), в Малайзії (Кінта, Перак), Індонезії (Банку), Таїланді (Чанват), Китаї (Нюшипо), В’єтнамі (Тук), Бразилії (Родонді), Конго (Маноно-Кітотоло) і Нігерії (Баучи). Вони утворилися за рахунок руйнування г. ч. пегматитових, ґрейзенових і частково гідротермальних родовищ олова. Для формування розсипів сприятливі родовища штокверкових руд.

Виділяють елювіальні, делювіальні, алювіальні і прибережно-морські розсипи каситериту. Елювіальні і делювіальні розсипи мають потужність до 20 – 30 м, іноді до 60 – 80 м. Середній вміст каситериту 0,5 – 1,5 кг/м3, але в збагачених нижніх шарах досягає 5 – 6 кг/м3. Алювіальні розсипи найбільш поширені і зустрічаються в різних кліматичних зонах. У місцях сполучення основної долини з розсипами приток виникають складні вузли з високим вмістом каситериту до 15 – 20 кг/м3 і збільшеною потужністю пласта. Потужність оловоносних пластів, а також туфів, що їх перекривають, змінюється від часток метра до перших десятків метрів, в середньому 0,5 – 1 м. Вміст каситериту від 0,2 – 0,3 до декількох кг/м3, в середньому 0,6 – 0,8 кг/м3. У важку фракцію, крім каситериту, можуть потрапити рутил, вольфраміт, золото, танталіт, колумбіт, магнетит, пірит, гематит, ґранат, топаз, циркон, флюорит і анатаз. Прибережно-морські розсипи простежуються в глибінь моря на відстань до 5 – 15 км від сучасної берегової лінії, що відповідає 30 м глибини від поверхні моря. Розробляються в країнах Південно-Східної Азії.

Промислові родовищаРедагувати

Серед промислових родовищ О.р. виділяють:

  • пегматитові,
  • скарнові,
  • ґрейзенові,
  • плутоногенні гідротермальні,
  • вулканогенні гідротермальні,
  • розсипні.

Пегматитові родовищаРедагувати

Пегматитові родовища О.р. відомі в Східному Сибіру (РФ), Конго (Маноно-Кітотоло), США (Сільвер Гілл), Канаді (Берд Рівер). Руди звичайно комплексні, розробляються на Sn, Та, Nb, Sc і Rb, частково на W і Bi. Найбагатші оловом (до 0,1%) альбітові і альбіт-сподуменові пегматити. Оловоносність в них пов’язана з процесами альбітизації і ґрейзенізації. Головні мінерали: рудні – каситерит, сподумен, петаліт, амбілгоніт.

Ґрейзенові родовищаРедагувати

Ґрейзенові родовища олв'яний руд відомі: в США (Лост Рівер на Алясці), РФ — на Чукотці (Екуг), в Республіці Саха (Кестер, Бутигичаг), Забайкаллі (Етика), Примор'ї (Чапаївське), на Малому Хінгані (Олонойське), в Узбекистані (Актас); в ФРН (Альтенберґ), Чехії (Циновець), Китаї (Ліму), М'янмі (Мауча). Руди часто комплексні, крім Sn містять W, Li, Ta і Nb. Головні мінерали: каситерит, вольфраміт, арсенопірит, цинвальдит.

Скарнові родовищаРедагувати

Скарнові родовища О.р. відомі: в Примор’ї (Ярославське), Середній Азії (Майхура, Сари-Булак) і Карелії (Піткяранта, Кітеля), Китаї (Лаочан), Малайзії (Беатріс), Індонезії (Клаппа, Кампіт) і Мексиці (Антоніо). Рудні тіла мають пластову і лінзовидну, а також січну трубоподібну, рідше – жильну форму. Руди олов’яні і комплексні (Sn–W, Sn–Cu, Sn–Rb–Zn), характеризуються складним мінеральним складом. Головні мінерали: магнетит, каситерит, шеєліт, піротин, арсенопірит, пірит, халькопірит, сфалерит і ґаленіт.

Плутоногенні гідротермальні родовищаРедагувати

Плутоногенні гідротермальні родовища. Серед родовищ олова зустрічаються найчастіше, відомі: на Чукотці (Валькумей), в Якутії-Сахі (Депутатське, Еге), Примор’ї (Хрустальне), Приамур’ї (Сонячне), Забайкаллі (Хапчеранга, Шерлова Гора), у Великій Британії (Долкоатс, Крофті), Канаді (Маунт-Плезант), Австралії (Маунт-Бішоф). Рудні тіла представлені жилами г. ч. в крутих тріщинах сколу, жилоподібними тілами в зонах дроблення, штокверковими зонами і рідше – трубоподібними тілами в місцях перетину розломів або тріщин. Розміри рудних жил десятки – сотні метрів в довжину за простяганням, 300 – 350 м за падінням при потужності від 0,1 до 2 – 3 м; часто вони утворюють жильні поля, що простягаються на декілька кілометрів і до 1000 м за падінням. Головні мінерали: рудні – каситерит і піротин.

Вулканогенні гідротермальні родовищаРедагувати

Вулканогенні гідротермальні родовища О.р. відомі: в Болівії (Ллалагуа, Потосі, Оруро), в Росії –на Малому Хінгані (Джалінда, Хінганське), Мексиці (Дуранга, Ель-Сантін) і Японії (Акенобе). Рудні тіла представлені жилами, що розгалужуються, рідше зруденілими зонами дроблення і штокверками. Потужність рудних жил змінюється від 0,1 до 2 – 3м, в середньому бл. 1 м. Вони простежуються за простяганням на десятки і сотні метрів, за падінням – на такі ж відстані, але навіть на великих родовищах, де рудні тіла простягаються до глибини 700 – 800 м, продуктивний інтервал складає не більше 250 – 300 м. Для жил характерна наявність багатих рудних стовпів. Руди олов’яні, часто комплексні (Sn-Ag, Sn-Pb-Zn). Мінеральний склад складний. Головні мінерали: рудні – каситерит (іноді дерев’янисте олово), станін, бісмутин, арсенопірит, піротин.

Оловоносні руди в УкраїніРедагувати

В Україні родовищ олова не знайдено. На західному фланзі Пержанського рудного поля виявлена перспективна площа з олов’яним та рідкісноземельно-рідкіснометалічним зруденінням. Концентрації олова (іноді до 10%) приурочені до метасоматично змінених пержанських гранітів, метасоматитів та ґрейзенів. Прогнозні ресурси олова за категорією Р1 складають понад 230 тис.т.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати