Каситерит, циняк[5] (англ. cassiterite, tinstone, tin ore, tin spar, stannolite; нім. Kassiterit m) — олов'яний камінь) — мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови.

Каситерит
Загальні відомості
Статус IMAчинний (успадкований, G)[d][1]
АбревіатураCst[2]
Хімічна формулаSnO₂
Клас мінералуоксиди і гідроксиди
Nickel-Strunz 104.DB.05[3]
Dana 84.4.1.5
Генезисгідротермальний
Ідентифікація
Колірчорний, темно-коричневий, темно-червоний, темно-жовтий
Форма кристалівкороткопризматичні
Сингоніятетрагональна сингонія[4]
Просторова групакристалографічна група 136d[4]
Твердість6,5-7,25
Блискалмазний
Прозорістьнепрозорий
Густина6,8-7,03
Інші характеристики
Названо на честьCassiteridesd[3]
CMNS: Каситерит у Вікісховищі

Назва — від дав.-гр. κασσίτερος — олово.

Загальний опис

ред.

Мінерал класу оксидів і гідроксидів, діоксид олова ланцюжкової будови, SnO2. Склад у %: Sn — 78,82; O — 21,18.

Домішки: Fe2O3, Ta2O5, Nb2O5, TiO2. Природний каситерит зазвичай містить різні домішки або у виді тонкого вкраплення супутніх мінералів, або у вигляді катіонів, які ізоморфно включені у кристалічну ґратку. Це зокрема елементи з близьким йонним радіусом: кадмій, індій, залізо, літій, ніобій, стибій, тантал, титан, вольфрам, цирконій.

Вміст і характер домішок у каситериті залежать від складу супутніх мінералів. Домішки змінюють фізико-хімічні властивості каситериту, параметри його кристалічної ґратки, адсорбційні і флотаційні властивості.

Сингонія тетрагональна.

Твердість 6,5-7,25.

Густина 6,8-7,03.

Кристали короткопризматичні, іноді довгопризматичні.

Мінерал часто утворює також радіальноволокнисті, ґроноподібні агрегати й кірочки.

Темно-бурого, чорного, жовтого кольору.

Риса бурувата.

Блиск алмазний.

Утворює конкреції та сфероліти.

Каситерит немагнітний, за винятком чорних різновидів, багатих залізом.

Найважливіша олов'яна руда.

Зустрічається в пегматитах, пневматолітових, гідротермальних і кислих вивержених породах та утворює розсипні родовища. Каситерити пов'язані з високотемпературними ґрейзеновими і гідротермальними родовищами в асоціації з топазом, альбітом, кварцом, мусковітом, цинвальдитом, турмаліном, флюоритом, арсенопіритом, піритом.

Є на Українському щиті. На Коростенському масиві в Україні присутній як акцесорний мінерал у гранітах. Основні методи збагачення — гравітаційні.

При розробці технологічної схеми збагачення корінних олов'яних руд слід мати на увазі, що каситерит — дуже крихкий матеріал, тому при підготовці руди до збагачення повинна бути вирішена задача не тільки максимального розкриття зерен каситериту, але й мінімального його ошламлювання.

Для доводки чорнових концентратів застосовуються флотогравітація, магнітна і електрична сепарація, випалювання, пінна сепарація, вилуговування, магнітогідродинамічна сепарація.

Для доводки чорнових шламових концентратів і довилучення каситериту з шламів гравітаційного переділу застосовується також флотація. Збирачі — жирні кислоти при рН 7–8, алкілсульфати при рН < 6, моноалкілфосфорні кислоти та ін.; спінювачі — спиртові, крезол; активатори — відтирка, знешламлювання, кислотна промивка; депресори — фосфорна кислота, вапно, луги, нітрати, танін, солі заліза, свинцю, алюмінію і міді; диспергатор — рідке скло. З хвостів флотації руд кольорових металів каситерит вилучається на шламових концентраційних столах. Перспективний метод збагачення руди крупністю менше 6 мм і бідного олов'яного концентрату — магнітогідродинамічна сепарація.

Цікаво

ред.

Каситерит Георгій Агрікола називав «Чорними каменями».

Різновиди

ред.

Розрізняють:

  • каситерит дерев'янистий (олово дерев'янисте);
  • каситерит залізний (відміна каситериту, яка містить Fe3+ у відношенні Fe: Sn = 1:6);
  • каситерит скандіїстий (відміна каситериту, яка містить до 0,2 % Sc2O3);
  • каситерит танталистий (відміна каситериту, яка містить до 8,78 % Та).

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.