Відкрити головне меню

Піри́т (грец. πυρίτης λίθος, буквально — камінь, що висікає вогонь), (рос. пирит; англ. pyrite; нім. Pyrit m) — мінерал, сульфід заліза, персульфід заліза координаційної будови, хімічного складу FeS2 (46,6 % Fe, 53,4 % S). Часто у піриті наявні домішки Co, Ni, As, Cu, Au, Se і інших хімічних елементів.

Пірит
Pyriteespagne.jpg
Кристал піриту
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Хімічна формула FeS2
Клас мінералу сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.EB.05a[2]
Dana 8 2.12.1.1
Генезис гідротермальний, осадовий, метаморфічний
Ідентифікація
Колір латунно-жовтий
Форма кристалів пентагондидодекаедри, куби
Сингонія кубічна сингонія
Просторова група space group 205[d]
Спайність погана по [100], та [110]
Злам нерівний
Твердість 6—6,5
Блиск металевий
Прозорість непрозорий
Колір риси зеленкувато-чорна
Питома вага 4,9-5,2
Інші характеристики
Магнетизм парамагнетик, намагнічується при нагріванні
Названо на честь Вогонь[2]
CMNS: Пірит на Вікісховищі

Синоніми: сірчаний колчедан, залізний колчедан, купоросний колчедан, камінь інкський, руда залізна печінкова.

Походження назвиРедагувати

Назва «пірит» грецького походження й перекладається як «вогняний камінь», що пов'язано з властивістю піриту давати іскри при ударі.

Опис мінералуРедагувати

 
Зросток кристалів піриту

Парамагнетик, термоелектричний. Твердість за шкалою Мооса 6—6,5 (зменшується при підвищенні змісту Ni); густина 4,9—5,2 г/см³, температура плавлення 1177—1188 °C [1]. Колір світлий, латунно-жовтий. Блиск металевий, Риса бурувата, зеленувато-чорна. Не розчиняється у воді. Деякі різновиди піриту мають детекторні властивості. Хімічна формула: FeS2. Містить (%): Fe — 46,55; S — 53,45. Домішки: Co, Au, As, Te, Se, Cr, V.

Мінерал має дидодекаедричний вид кубічної сингонії із кубічною гранецентрованою ґраткою Браве, утворюючи кубічні, пентагондодекаедрічні і рідше октаедрічні кристали. Але поширений найчастіше у вигляді суцільних зернистих мас. Утворює суцільні зернисті скупчення (колчеданні поклади), кулясті, ниркоподібні і променисто-концентричні агрегати, а також вкрапленики у різних породах. Це — один з найпоширеніших сульфідів осадових і гідротермальних родовищ. Утворюється також при магматичних і контактово-метасоматичних процесах. Окиснюючись, переходить у сульфати заліза, кінцевий продукт цього процесу — лімоніт. Часто утворює псевдо-морфози по органічних рештках, а також по різних мінералах: піротину, магнетиту, гематиту та ін.

Пірит є сировиною для одержання сірчаної кислоти, міді, цинку тощо. Він — один з головних компонентів сірчаних руд.; головне джерело отримання кобальту (Со-пірити), в значній мірі — золота, селену і талію, частково міді. Використовують також для одержання сірки, відходи — у металургійній промисловості. Здатність піриту до швидкого окиснення надає шкідливих якостей породам, що вміщують цей мінерал, при використанні їх у будівництві. Основний метод збагачення — флотація. Красиві кристали і друзи піриту — цінний колекційний матеріал.

Формальність ступеня окисленняРедагувати

З точки зору неорганічної хімії, яка визначає ступінь окислювання кожного атома, формулу піриту найкраще записати як    . Цей формалізм показує, що атоми сірки у піріті знаходяться в парах –S—S–. Ці одиниці персульфідів в піриті можна розглядати як отримані від персульфіда водню[ru] (хімічна формула  , структурна H—S—S—H). Таким чином пірит слід було б більш правильно називати Персульфід заліза[ru], а не дисульфід заліза. На відміну від цього випадку, наприклад, в молібденіті (MoS2) сірка представлена ізольованими атомами S2−. Отже, заряд молібдену дорівнює 4+:  . Мінеральний арсенопірит має хімічну (і структурну) формулу — FeAsS. У той час як у піриту 2 атома сірки:  , арсенопірит має лише один атом, формально отриманий від депротонування[en] H2AsSH (аналога гідроксиламіну  ). Аналіз класичного ступеня окиснення іноді рекомендують описувати, спираючись на формулу арсенопірита:  . Більш вірогідною можна вважати валентну структуру   (також як льолінгіт  ).

ПоширенняРедагувати

 
Пірит

Пірит — один з найпоширеніших в Земній корі сульфідів. Великі його поклади зосереджені в родовищах гідротермального походження, колчеданових покладах, осадових і метаморфічних породах. Крім того пірит в невеликих кількостях утворюється в магматичних процесах. В осадових породах пірит утворюється в закритих морських басейнах, подібних до Чорного моря, в результаті зв'язування залізом розчиненого в осаді сірководню.

Основні знахідки: Мегген (Вестфалія), Вальдзассен (Баварія), Раммельсберґ, Ельбінгероде (Гарц) — ФРН; Прінс-Вільям, Луїза, Пуласкі (шт. Вірджинія, США), Хуельва, Пенья-дель-Гчерво, Санто Домінго, Тарсіс і Боргос (Ріо-Тінто) — Іспанія; Сулітельма, Рьорос і Льоккен (Норвегія), Фалун (Швеція), Сен-Бель (Рона, Франція), Урал (РФ), Казахстан та в багатьох ін. країнах світу. В Україні є в Карпатах, на Донбасі та в межах Українського щита.

Родовища піриту розташовані на Росії на Уралі та на Алтаї, в Казахстані, Норвегії, Іспанії (Ріо-Тінто), Італії, на острові Кіпр, в США, Канаді, Японії.

ЗастосуванняРедагувати

Використовувався в кресалах. Лише в середині першого тисячоліття до Р. Х. кельти замінили пірит осталеним залізом, і в такому вигляді кресало проіснувало до винаходу сірників (1827 р.).

Завдяки властивості давати іскри при ударі, мінерал використовувався в колісцевих замках перших рушниць і пістолетів (пара сталь-пірит).

Згадується в книзі Феофана Прокоповича «Про досконалі змішані неживі тіла — метали, камені та інші» (курс лекцій у Києво-Могилянській академії, 1705—1709 рр.).

Пірит є сировиною для отримання сірчаної кислоти, сірки і залізного купоросу, але останнім часом рідко використовується для цих цілей. У величезних обсягах він витягується при розробці гідротермальних родовищ міді, свинцю, цинку, олова і інших кольорових металів. Але переробка піриту в корисні компоненти зазвичай виявляється економічно невигідною, і його відправляють у відвали.

РізновидиРедагувати

Розрізняють:

  • Пірит арсено-нікелевий (хлоантит),
  • Пірит бісмутистий (різновид П. з незначним вмістом бісмуту),
  • Пірит водний (марказит),
  • Пірит волосистий (мілерит або марказит),
  • Пірит гребінчастий (марказит гребінчастий),
  • Пірит залізистий (марказит),
  • Пірит залізний (зайва назва піриту),
  • Пірит залізний білий (марказит),
  • Пірит кобальтистий (різновид П., який містить до 14 % Со),
  • Пірит кобальт-нікелевий (бравоїт),
  • Пірит кобальтисто-нікелистий (різновид П., який містить Со і 2–3 %Ni),
  • Пірит магнітний (піротин),
  • Пірит манґанистий (різновид П., який містить до 4 % Mn),
  • Пірит арсеновий або арсенистий (різновид П., який містить до 1,7 As),
  • Пірит арсенистий призматичний (льолінгіт),
  • Пірит арсено-нікелистий (хлоантит),
  • Пірит мідистий (суміш П. з халькопіритом),
  • Пірит мідний (халькопірит),
  • Пірит нікелево-залізний (бравоїт),
  • Пірит нікелистий (різновид П., який містить до 16 % Ni),
  • Пірит нікель-свинцевий (маловивчений мінерал, можливо суміш блокіту, (Ni, Cu)Se2 з клаусталітом, PbSe),
  • Пірит олов'яний (станін),
  • Пірит печінковий (псевдоморфоза марказиту або піриту по піротину),
  • Пірит списоподібний (марказит),
  • Пірит стибієвий (різновид П., який містить Sb),

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати