Відкрити головне меню

Молібдені́т (рос. молибденит; англ. molybdenite, molybden glance; нім. Molybdänit m) — мінерал класу сульфідів, сульфід молібдену шаруватої будови.

Молібденіт
Molybdenite quebec2.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1]
Хімічна формула MoS2
Клас мінералу сульфіди
Nickel-Strunz 10 2.EA.30[2]
Dana 8 2.12.10.1
Ідентифікація
Колір свинцево-сірий, сірий
Форма кристалів гексагонально-таблитчаста
Сингонія гексагональна
Спайність досконала по (0001)
Злам [0001]
Твердість 1—1.5
Блиск металічний
Прозорість непрозорий
Колір риси сірий, часто з зеленуватим відтінком
Питома вага 4.7-5.0
Оптичні властивості кристалів
Показник заломлення непрозорий
Інші характеристики
Названо на честь свинець[2][3]
Особливі характеристики лускуватий, листуватий
CMNS: Молібденіт на Вікісховищі
Структура молібденіту

Інша назва — молібденовий блиск, молібденовий колчедан.

Руда молібдену.

ЕтимологіяРедагувати

Назва молібденіту походить від грец. μόλυβδος, «свинець, оливо» і прикметникового суфікса -ίτης. Вперше у такій формі слово було вжите ірландським хіміком Рі́чардом Кі́рваном (17331812) у 1796 році, хоча під ним він розумів не сульфід молібдену, а сам метал. Незабаром цю назву привласнили мінералу [1].

Основні характеристикиРедагувати

Хімічна формула: MoS2. Містить (%): Мо — 59,94; S 40,06. Домішки: Re, Ge, Se, Nb, V, Zn, As. Відомі залізисті і мідевмісні різновиди молібдені́ту, а також селенисті молібдені́ті, що містять до 25 % Se.

КристалографіяРедагувати

Сингонія гексагональна. Дигексагонально-дипірамідальний вид симетрії.

Агрегати і габітусРедагувати

Для кристалів цього мінералу характерний гексагонально-таблитчастий габітус. Кристали мають вид шестикутних пластинок або коротких, трохи звужуючихся призм. Зустрічається у вигляді листуватих і лускуватих агрегатів, тонколускуватих вкраплень в ін. мінералах (наприклад, у кварці), сферолітів, а також гексагонально-таблитчастих, іноді короткопризматичних діжковидних кристалів. Головними формами є {0001}, {1010}, {1011}, {1012} та ін. Грані пінакоїда {0001} часто покриті штриховкою. Дуже рідко трапляються двійники по (0001).

Фізичні властивостіРедагувати

Спайність вельми досконала по (0001), луски гнучкі, проте не пружні. Твердість 1,0-1,5. Густина 4,6-4,8. Жирний на дотик. Блиск металевий. Колір свинцово-сірий. Колір риси сіро-чорний. Непрозорий.

ЗнаходженняРедагувати

Утворюється як акцесорний мінерал в деяких гранітах; зустрічається в пегматитах і аплітах. Часто зустрічається у гідротермальних родовищах, пов'язаних з кислими породами. Присутній у родовищах різних генетичних типів. У пегматитових — в асоціації з вольфрамітом, каситеритом, шеєлітом, мінералами Ві; в контактово-метасоматичних і ґрейзенових — з ґранатом, шеєлітом, турмаліном, піритом, вольфрамітом. У штокверкових гідротермальних родов., що містять осн. частину пром. молібденових руд, М. асоціює з кварцом, серицитом, піритом (Клаймакс, США), а в жильних — з кварцом, піритом, халькопіритом, сфалеритом, ґаленітом. Знайдений як акцесорний мінерал кварцово-польовошпатового порфіру в родов. Кон, Канада).

РодовищаРедагувати

Родовища молібденіту, як правило, є гідротермальними утвореннями, які генетично зв'язані з кислими породами. Найбільшими родовищами є Клаймакс (штат Колорадо, США), на частку якого припадає 55-60 % світового видобутку молібдену і Бінгем (штат Юта, США); копальня «Кнабен» (Телемаркен, Південна Норвегія), Циновець, Крупка (Чехія), Ауербах, Альтенберґ, Еренфрідерсдорф та ін. (ФРН), Кавказ, Алтай, Забайкалля (РФ). В Україні є в межах Українського щита, на Донбасі, на Волині. Молібденіт — головний мінерал молібденових руд. Крім того, з нього вилучають Re і Se. Основний спосіб збагачення — флотація з використанням неполярних вуглеводнів.

Практичне значенняРедагувати

Молібденіт — єдина промислова руда молібдену. Нижньою межею вмісту Мо для молібденово-кварцоворудних жил вважається 0,1 %, а для вкрапленх — 0,04 %.

РізновидиРедагувати

Розрізняють:

  • молібденіт 2H (те саме, що молібденіт);
  • молібденіт 3R (природна поліморфна модифікація MoS2.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати