Конвенція ООН з морського права
Конвенція ООН з морського права, ЮНКЛОС (англ. United Nations Convention on the Law of the Sea, UNCLOS).
| UNCLOS | |
|---|---|
 | |
| Конвенція ООН з морського права | |
| Aбревіатура | SeeRÜbk, UNCLOS і 国連海洋法条約 |
| Тип | міжнародний договір і багатостороння угодаd |
| Підписано | 10 грудня 1982 |
| Місце | Монтего-Бей, Ямайка |
| Підписанти | 157 |
| Сторони | 169[en] |
| Зберігається | Генеральний секретар ООН |
| Мови |
арабська китайська англійська французька російська іспанська |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
1970 року Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, оголосивши ресурси дна морів і океанів за межами національної юрисдикції «загальною спадщиною людства», яку не мають права привласнювати собі жодна держава або особа. 1973 року Асамблея скликала IIII Конференцію ООН з морського права, результатом роботи якої стало ухвалення в 1982 році в Монтего-Бей (Ямайка) Конвенції ООН з морського права. 1994 року була прийнята додаткова Угода про здійснення частини XI Конвенції. Конвенція і Угода набули чинності відповідно 16 листопада 1996 року і 28 липня 1998 року.
Конвенція ООН з морського права передбачає нормативне регулювання таких міжнародно-правових інститутів:
- територіальне море і прилегла зона;
- протоки, що використовуються для міжнародного судноплавства;
- континентальний шельф;
- відкрите море;
- режим островів;
- міжнародний район морського дна.
Права держав, що не мають виходу до моря ред.
Конвенція встановлює певні права для держав, що не мають виходу до моря, тобто держав, які не мають морського узбережжя. Такі держави мають право на доступ до моря і від нього в цілях здійснення прав, передбачених в Конвенції, у тому числі прав, що відносяться до свободи відкритого моря і загальної спадщини людства. З цією метою вони користуються свободою транзиту через території держав транзиту всіма транспортними засобами. При цьому такий рух не підлягає обкладенню ніякими митними зборами і податками або іншими зборами, за винятком зборів, стягуваних за конкретні послуги, що надаються у зв'язку з таким рухом. Держави транзиту повинні вживати всіх належних заходів з метою уникнути затримок або інших труднощів технічного характеру в транзитному русі.
Судна, плаваючі під прапором держав, що не мають виходу до моря, користуються в морських портах тим же режимом, що і режим, який надається іншим іноземним судам.
Справи, пов'язані з Україною ред.
Морські суперечки, разом з територіальними, складають значну частину суперечок, що подаються державами в Міжнародний суд ООН, що в самому Суді пояснюють загальним для всіх держав прагненням до експансії[джерело?].
Україна проти Російської Федерації ред.
Про права прибережної держави у Чорному й Азовському морях та у Керченській протоці ред.
14 вересня 2016 року Міністерство закордонних справ України офіційно надіслало МЗС Російської Федерації повідомлення про арбітраж і позовну заяву про ініціювання арбітражного розгляду відповідно до Додатку VII до Конвенції щодо прав прибережної держави у Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці[1][2].
19 лютого 2018 року Президент України Петро Порошенко підписав Розпорядження щодо представництва України у розгляді питання в Арбітражі при Постійній палаті третейського суду (ППТС) щодо порушення Конвенції. Відповідно до цього документу захищати інтереси України буде заступник Міністра закордонних справ України Олена Зеркаль. При цьому було зазначено, що даний позов є частиною боротьби проти російської агресії в юридичній площині [3][4].
22 травня 2018 року Російська Федерація подала свої заперечення щодо юрисдикції в Арбітражу розглядати справу, ініційовану Україною, оскільки РФ вважає, що вимоги України у цій справі стосуються військової діяльності, яка виключена з-під юрисдикції Арбітражу статтею 298(1)(В) [5].
21 лютого 2020 року — Арбітраж підтвердив свою юрисдикцію у справі про порушення РФ Конвенції ООН з морського права у Чорному і Азовському морях та у Керченській протоці[6].
Затримання кораблів ВМС України та членів їхніх екіпажів ред.
25 листопада 2018 року відбувся інцидент у Керченській протоці.
У грудні 2018 року в ЄС ухвалене та діє рішення, що Євросоюз відповідатиме на «Азовську кризу» не санкціями, а новими програмами допомоги Україні[7].
31 березня 2019 року МЗС України повідомило РФ про спір в Арбітражі ППТС, подало позовну заяву до Арбітражу ППТС.
16 квітня 2019 року українське МЗС подало клопотання про призначення тимчасових заходів до Міжнародного трибуналу ООН з морського права (МТМП) щодо порушення РФ абсолютного імунітету трьох українських кораблів і двадцяти чотирьох військовослужбовців на борту цих кораблів[8].
Україну в Міжнародному трибуналі (МТМП) представляла заступник міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції Олена Зеркаль[9]: «тепер позиція РФ вже зовсім незавуальована. Жодних судів, лише політичні консультації. Інструменти російської політики і дипломатії лишаються незмінними — "договорняки" замість договорів. Сподіваюся, що 1 квітня стане точкою неповернення і відносини, що базуються на "договорняках" ніколи не повернуться в українське політичне життя»[8].
25 травня 2019 року Міжнародний трибунал ООН (МТМП) у Гамбурзі виніс термінове, проміжне рішення про «попередні заходи» — зобов'язав РФ негайно відпустити українських моряків, повернути катери, надати попередній звіт про виконання заходів щонайпізніше 25 червня 2019 року, інакше «Це створить підставу для нових санкцій (проти РФ), прирече їх на програш справи в Арбітражі по суті, погано відіб'ється на перспективах у інших судах, підірве їхню правову, політичну і моральну позицію у всіх міжнародних форумах. Коротше кажучи, це дорого коштуватиме, значно дорожче, ніж просто відпустити моряків», — вважає юрист Микола Гнатовський. Олена Зеркаль заявила: «єдине, що має зараз робити Україна, а точніше новий президент — а не дозволити, щоби у обмін на звільнення моряків Москва виторгувала у нас якість поступки. Росія має звільнити наших моряків без додаткових умов. І обов’язково зробить це» [7].
Справу по суті розглядає Арбітражний суд ППТС, сформований відповідно до додатку VII Конвенції.
11—15 жовтня 2021 року відбулися слухання щодо юрисдикції Арбітражу ППТС у справі № 2019-28 — «Спір щодо затримання українських військово-морських кораблів та членів їхніх екіпажів» (англ. Dispute Concerning the Detention of Ukrainian Naval Vessels and Servicemen (Ukraine v. the Russian Federation)). 27 червня 2022 року Арбітраж вирішив, що він має юрисдикцію з урахуванням обмежень юрисдикції, які виклав; переходить до розгляду справи по суті і РФ повинна подати контрмеморандум не пізніше ніж через шість місяців з дати цього рішення[10].
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Заява МЗС України щодо порушення арбітражного провадження проти Російської Федерації відповідно до Конвенції ООН з морського права [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.], сайт МЗС України, 14 вересня 2016.
- ↑ Україна звернулася з позовами проти РФ щодо порушень морського права та обмежень транзиту. Новинарня. 14 вересня 2016. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12.10.2021.
- ↑ Розпорядження Президента України. 19 лютого 2018. Архів оригіналу за 7 березня 2022. Процитовано 31 березня 2022.
- ↑ Україна позивається проти РФ у Гаазі за Конвенцією ООН з морського права. UATV. 19 лютого 2018. Процитовано 12.10.2021..
- ↑ Позиції України і Російської Федерації щодо юрисдикції Арбітражного трибуналу у справі щодо прав прибережної держави в Чорному та Азовському морях і у Керченській протоці [Архівовано 27 жовтня 2021 у Wayback Machine.], сайт МЗС України, 10 червня 2019 року.
- ↑ Коментар МЗС щодо підтвердження Арбітражним Трибуналом юрисдикції у справі про порушення Росією Конвенції ООН з морського права в Керченській протоці та Азовському морі. Архів оригіналу за 27 жовтня 2021. Процитовано 12 жовтня 2021.
- ↑ а б 5 відповідей про програш Росії у трибуналі ООН: моряки, нові санкції та деталі рішення. Європейська правда. 25 травня 2019. Архів оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 13.10.2021.
- ↑ а б Договір про дружбу з РФ втрачає чинність із 1 квітня — МЗС. Укрінформ. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 13.10.2021.
- ↑ Розпорядження Президента України [Архівовано 7 березня 2022 у Wayback Machine.].
- ↑ Ярослав Прищепа (12 липня 2022). Арбітраж у справі захоплення моряків у Керченській протоці підтримав Україну та відхилив вимоги РФ. Суспільне.
Література ред.
- В. С. Ржевська. Конвенція ООН з морського права // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- І. Забара. Підводних кабелів і трубопроводів ушкодження // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4
- Перешкоди судноплавству в Азовському морі. Моніторинг утримання суден в Керченській протоці на 1 вересня 2021 = [The Duration of Artificial Delays of Vessels in the Kerch Strait. The Monitoring for July and August 2021] / Андрій Клименко, Тетяна Гучакова, Ольга Корбут, Моніторингова група редакції BlackSeaNews та «Інституту Чорноморських стратегічних досліджень» // BlackSeaNews.net. — 2021. — 13 вересня. — Дата звернення: 22.10.2021.
Посилання ред.
- Конвенція ООН по морському праву 1982 [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
- Комісія з питань кордонів континентального шельфу [Архівовано 18 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.