Конвенція про біологічне різноманіття

Конвенція про біологічне різноманіття — міжнародна угода, прийнята в Ріо-де-Жанейро 5 червня 1992 року.

Цілями Конвенції є збереження біологічної різноманітності, стійке використання його компонентів і спільне отримання на справедливій і рівній основі вигод, пов'язаних з використанням генетичних ресурсів, у тому числі шляхом надання необхідного доступу до генетичних ресурсів і шляхом належної передачі відповідних технологій з урахуванням усіх прав на такі ресурси і технології, а також шляхом належного фінансування.

Конвенцію було відкрито для підписання Сторонами 5 червня 1992 року. Вона набрала чинності 29 грудня 1993 року.

Збереження ex-situ і in-situ ред.

Збереження ex-situ означає збереження компонентів біологічної різноманітності поза їх природними місцями перебування. Мається на увазі збереження видів у зоопарках і в лабораторіях, зокрема пропонується ведення генетичних банків цих вимираючих видів, щоб надалі мати можливість відновити загублене (наприклад, шляхом клонування).

Збереження in-situ означає збереження екосистем і природних місць перебування, а також підтримку і відновлення життєздатних популяцій видів в їх природному середовищі, а стосовно одомашнених або культивованих видів — в тому середовищі, в якому вони набули своїх відмітних ознак. Як правило, мається на увазі збереження компонентів біологічної різноманітності на територіях, природно-заповідного фонду: заповідниках, заказниках, національних парках, пам'ятках природи тощо Особливо звертається увага на збереження місць життя видів і структури взаємозв'язків.

Сторони, що підписали Конвенцію ред.

  • Україна під номером 64 (11 червня 1992 року).

У 1995 році Україна ратифікувала конвенцію про біологічну різноманітність, узявши при цьому на себе ряд зобов'язань, у тому числі зобов'язання по розробці національної стратегії по збереженню біорізноманітності.

Картахенський протокол по біобезпеці ред.

У січні 2000 року до конвенції був прийнятий Картахенський протокол по біобезпеці.[1]

Набув чинності в 2003—2004 роках.[2]

Нагойський протокол ред.

29 жовтня 2010 року був прийнятий Нагойський протокол з регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання на справедливій і рівній основі вигод від їх застосування.[3]

У липні 2014 року на Конференції про Біологічну Різноманітність було оголошено про те, що отримано необхідну кількість документів про ратифікацію (50). Протокол набув чинності через 90 днів (12 жовтня 2014 року).

Стратегічний план у сфері збереження та сталого використання біорізноманіття на 2011—2020 роки «Жити в гармонії з природою» ред.

Стратегічний план затверджений Десятою нарадою Конференції Сторін Конвенції про біологічне різноманіття (Нагоя, Японія, 18-29 жовтня 2010) прийнятим Рішенням Х / 2. Стратегічний план з біорізноманіття на 2011—2020 роки та цільові завдання Айті щодо біорізноманіття.

Стратегічний план включає в себе 20 головних цільових задач на 2015 рік або 2020 рік («Цільові задачі Айті щодо біорізноманіття»), віднесених до п'яти стратегічних цілей.

Див. також ред.

Ресурси Інтернету ред.

Примітки ред.

  1. Картахенський протокол по біобезпеці до Конвенції про біологічну різноманітність [Архівовано 23 червня 2017 у Wayback Machine.] // ООН
  2. 8. A Cartagena Protocol on Biosafety to the Convention on Biological Diversity. Montreal, 29 January 2000 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.] // UN Treaty Collection
  3. Нагойський протокол з регулювання доступу до генетичних ресурсів і спільного використання на справедливій і рівній основі вигод від їх застосування. Архів оригіналу за 31 жовтня 2019. Процитовано 15 червня 2019. 

Література ред.