Ботсвана

країна на півдні Африки

Респу́бліка Ботсва́на (англ. Republic of Botswana; сетсв. Lefatshe la Botswana) — держава в центрі південної Африки, що не має виходу до моря. Площа — 581,73 тис. км² (46-те місце у світі), з них 2,5 % зайнято внутрішніми водами. Населення — 1,6 млн осіб (144-те місце у світі). Столиця — місто Габороне.

Республіка Ботсвана
англ. Republic of Botswana
сетсв. Lefatshe la Botswana

Прапор Герб
Девіз: Pula
«Дощ»
Гімн: «Fatshe leno la rona»
«Благословенно бути цією благородною землею»
Розташування Ботсвани
Розташування Ботсвани
Столиця Габороне
24°40′ пд. ш. 25°55′ сх. д.country H G O
Найбільше місто столиця
Офіційні мови англійська (офіційна)
тсвана (національна)
Форма правління президентська республіка
 - Президент Мокгвітсі Масісі
Незалежність від Великої Британії 
 - Дата 30 вересня 1966 року 
Площа
 - Загалом 581,730 км² (48)
 - Внутр. води 2.5 %
Населення
 - оцінка 2006  1,639,833 (144)
 - Густота 2,8/км² (220)
ВВП (ПКС) 2006 р., оцінка
 - Повний $18.72 млрд (114)
 - На душу населення $11,400 (60)
ІЛР (2004) 0.570 (середня) (131)
Валюта Пула (BWP)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Коди ISO 3166 072 / BWA / BW
Домен .bw
Телефонний код +267
Мапа
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Ботсвана

Географія ред.

Держава знаходиться на півдні Африки, простяглась із заходу на схід на 950 км, із півночі на південь — на 1000 км. На заході і півночі межує з Намібією (спільний кордон — 1360 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (1840 км); на північному сході — із Зімбабве (813 км). Виходу до моря не має.

  Намібія   Зімбабве
 
  Південно-Африканська Республіка

У східних і південно-східних районах країни розвинений горбистий рельєф, на поверхню нерідко виходять кристалічні граніти і ґнейси та вулканічні породи. На північному заході тягнеться гряда Ганзі, тут знаходиться найвища точка країни — гора Отсе (1488 м над рівнем моря). Ботсвана займає безстічну западину Калахарі оточену плато, значну частину якої займає пустеля Калахарі з численними барханами та дюнами, що мають червонуватий колір через наявність заліза в ґрунті.

Клімат субтропічний, на півночі (де містяться заболочені западини) — тропічний.

На півночі Ботсвани виділяють дві великі западини Окаванго і Макґадікґаді, в яких розташовані солоні озера і болота. Річки Калахарі в сухий сезон повністю пересихають. Південно-східні райони країни дренують притоки Лімпопо, але й вони сильно міліють протягом значної частини року. Значно багатшими є водні ресурси півночі країни. Особливо виділяються Окаванґо, найбільш повноводна річка Ботсвани, і прикордонна річка Чобе, притока Замбезі. Повноводна річка Окаванґо, що тече з височин Анголи, утворює на борту однойменної западини внутрішню дельту і губиться в численних протоках і болотах.

Історія ред.

Історія Ботсвани
 
Міграція банту
Тсвана
Гриква
Стеллаленд
Бечуаналенд
Ботсвана

Портал «Ботсвана»
Докладніше: Історія Ботсвани

Первісними мешканцями території сучасної Ботсвани були племена мисливців сан, які були витиснені до пустелі Калахарі скотарями банту з півночі (народ тсвана). 1885 року Ботсвана стала англійським протекторатом Бечуаналенд, незалежність одержала 1966 року, тоді ж почала діяти нова конституція.

Політична система ред.

Ботсвана за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава. Законодавча влада — у президента і Національної Асамблеї (однопалатний парламент), виконавча — в уряду на чолі із президентом.

Парламент ред.

Політичні партії ред.

На парламентських виборах 16 жовтня 1999 року до парламенту Ботсвани увійшли наступні політичні партії:

Зовнішня політика ред.

Ботсвана — член ООН з 1966 року, входить до Британської Співдружності Націй, Організації Африканської Єдності.

Українсько-ботсванські відносини ред.

Уряд Ботсвани офіційно визнав незалежність України 11 лютого 1992 року[1]. Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Ботсвани, що відає справами щодо України, знаходиться в Лондоні (Велика Британія)[1]. Справами України в Ботсвані відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.

Адміністративно-територіальній поділ ред.

В адміністративно-територіальному відношенні територія Ботсвани поділяється на 9 округів[2]:

  1. Центральний округ (англ. Central District), адміністративний центр у Серове (англ. Serowe);
  2. Ганзі (англ. Ghanzi District), адм. центр — Ганзі (англ. Ghanzi);
  3. Кгалагаді (англ. Kgalagadi District), адм. центр — Чабонг (англ. Tshabong);
  4. Кгатленг (англ. Kgatleng District), адм. центр — Мочуді (англ. Mochudi);
  5. Квененг (англ. Kweneng District), адм. центр — Молепололе (англ. Molepolole);
  6. Північно-Східний округ (англ. North-East District), адм. центр — Масунга (англ. Masunga);
  7. Північно-Західний округ (англ. North-West District), адм. центр — Маун (англ. Maun);
  8. Південно-Східний округ (англ. South-East District), адм. центр — Габороне (англ. Gaborone);
  9. Південний округ (англ. Southern District), адм. центр — Каньє (англ. Kanye).

Збройні сили ред.

Чисельність збройних сил у 2000 році становила 9 тис. військовослужбовців[1]; загальні витрати на армію — 234 млн доларів США[1].

Економіка ред.

Ботсвана — аграрна країна з відносно розвиненою гірничо-видобувною промисловістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році становив 18,7 млрд доларів США (115-те місце у світі); що у перерахунку на одну особу становить 11,4 тис. доларів (61-ше місце у світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 46,9 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 2,4 %; сфера обслуговування — 50,7 % (станом на рік)[1]. У 1996 році структура ВВП виглядала так:

  • гірничодобувна галузь — 33 %
  • державні відомства і служби — 17 %
  • туристичний і готельний бізнес — 17 %
  • фінансове обслуговування — 11 %
  • будівництво — 6 %
  • обробна промисловість — 5 %
  • сільське господарство — 4 %.

Основні галузі економіки: гірнича (алмази, мідь, вугілля, сіль, сода, поташ), скотарство, вирощування сорго та кукурудзи.

Надходження в державний бюджет Ботсвани за 2006 рік становили 4,3 млрд доларів США, а витрати — 4 млрд; профіцит становив 11 %[1].

Прямі закордонні інвестиції до країни становлять 69,6 млн доларів США.

Валюта ред.

Докладніше: Валюта Ботсвани

Промисловість ред.

Домінуюче положення в обробній промисловості належить м'ясопереробній галузі, що постачає продукцію як у Південну Африку, так і в країни ЄС. 1995 року південнокорейська компанія «Хенде» побудувала в Ботсвані автоскладальний завод, плануючи налагодити експорт продукції в ПАР і інші держави Південноафриканського митного союзу. 1998 року за прикладом «Хенде» вчинила шведська автомобільна компанія «Вольво».

Гірнича промисловість ред.

У країні активно видобувають алмази, що є провідною гірничодобувною підгалуззю промисловості Ботсвани, яка дає 21,3 млн каратів щорічно (станом на 2000 рік)[1].

Енергетика ред.

За 2004 рік було вироблено 823 млн кВт·год електроенергії; загальний обсяг спожитої — 2,5 млрд кВт·год (імпортовано 1,7 млрд кВт·год)[1].

У 2004 році споживання нафти становило 11,5 тис. барелів/доба, природний газ у паливно-енергетичному комплексі не використовується[1].

Агровиробництво ред.

У сільськогосподарському обробітку знаходиться лише 2 % площі держави[1]. Головною підгалуззю виступає м'ясне скотарство. Загальне поголів'я великої рогатої худоби у 2008 році становило 3 млн голів, кіз — 2 млн[1]. Головними культурами рослинництва виступають: сорго, просо, кукурудза, бавовник, квасоля.

Транспорт ред.

Головний вид транспорту держави — автомобільний.

Туризм ред.

Докладніше: Туризм Ботсвани

У 1996 році прибуток від туризму становив 1,5 млрд доларів США[1].

Зовнішня торгівля ред.

Основні торговельні партнери Ботсвани: Південно-Африканська Республіка, Європейський Союз.

Держава експортує: алмази й кольорові метали. Основні покупці: Європейський Союз (87 %), Південно-Африканська Республіка (7 %). У 2006 році вартість експорту становила 4,8 млрд доларів США[1]. За вартістю у експорті 1996 року частка алмазів дорівнювала 70 %, автомобілів — 10 %, мідно-нікелевих руд — 5 %, м'яса і м'ясопродуктів — 3 % і тканин — 2 %.

Держава імпортує: продовольчі товари і напої, машини і обладнання, енергоустаткування, хімічні товари і вироби з гуми. Основні імпортери: ПАР (74 %); Європейський Союз (17 %). У 2006 році вартість імпорту становила 3 млрд доларів США[1].

У 2014 році загальний обсяг торгівлі товарами між Ботсваною та Україною становив 140,8 тис. доларів США та збільшився в порівнянні з 2013 роком на 84,8 %, при цьому експорт товарів з України до Ботсвани становив 106,8 тис. доларів США та збільшився на 44,3 %, імпорт товарів з Ботсвани в Україну — 34 тис. доларів США та збільшився у 27,7 разів. Позитивне сальдо для України за цей період становило лише 72 тис. доларів США[3].

Населення ред.

Населення держави у 2006 році становило 1,6 млн осіб (144-е місце у світі). Густота населення: 2,75 осіб/км² . Більшість населення країни проживає на сході, бо західну частину займає пустеля Калахарі. Населення держави зростало наступними темпами: у 1950 році — 420 тис., 1970 — 650 тис., 1989 — 919 тис. осіб. Згідно зі статистичними даними за 2006 рік народжуваність 29,5 ‰; смертність 23,1 ‰; природний приріст 6,4 ‰[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 38,3 % (0,32 млн чоловіків, 0,31 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 57,9 % (0,46 млн чоловіків, 0,49 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старші) — 3,8 % (0,23 млн чоловіків, 0,39 млн жінок).

Урбанізація ред.

Докладніше: Міста Ботсвани

Рівень урбанізованості у 2000 році становив 29 %[1]. Головні міста держави: Габороне (185 тис. осіб), Франсистаун (90 тис. осіб), Молепололе (55 тис. осіб).

Етнічний склад ред.

Основні етноси, що становлять ботсванську націю: народи банту (тсвана, каланга, ндебеле, гереро) — 95 %, бушмени — 2,4 %, вихідці з Європи — 1,3 %.

Мови ред.

Докладніше: Мови Ботсвани

Державна мова: англійська. Мова сетсвана визнана національною.

Релігії ред.

Головні релігії держави: анімізм сповідує 55 % населення, «місцеві вірування» — 27,5 %, протестантизм — 13,5 %, католицтво — 4 %.

Охорона здоров'я ред.

Очікувана середня тривалість життя у 2006 році становила 33,7 років: для чоловіків — 33,9 років, для жінок — 33,6 років[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 54 ‰ (станом на 2006 рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 395 жителів; лікарями — 1 лікар на 5400 жителів (станом на 2006 рік)[1].

Освіта ред.

Докладніше: Освіта в Ботсвані

Рівень письменності у 2003 році становив 79,8 %: 76,9 % серед чоловіків, 82,4 % серед жінок[1].

Інтернет ред.

Докладніше: Інтернет Ботсвани

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Ботсвані користувались 12 тис. осіб[1].

Культура ред.

Докладніше: Культура Ботсвани

Архітектура ред.

Образотворче мистецтво ред.

Література ред.

Театр ред.

Докладніше: Театр Ботсвани

Музика й танці ред.

Докладніше: Музика Ботсвани

Докладніше: Ботсванський гитарний стиль ред.

Кінематограф ред.

Кухня ред.

Докладніше: Ботсванська кухня

Свята ред.

Докладніше: Свята Ботсвани
Дата Назва Назва англійською / тсвана
1 січня Новий рік (2 січня є вихідним) New Year's Day / Ngwaga o mosha
Дата змінюється Велика п'ятниця Good Friday / Labotlhano yo o molemo
Дата змінюється Пасхальний понеділок Easter Monday
Дата змінюється Вознесіння Господнє Ascension Day / Tlhatlogo
1 липня День сера Серетсе Кхами Sir Seretse Khama Day
3-й понеділок липня День Президента (наступний за ним є вихідним) President's Day
30 вересня День незалежності Independence Day / Boipuso
25 грудня Різдво (наступний за ним є вихідним) Christmas / Keresemose

Наука ред.

Докладніше: Наука в Ботсвані

Засоби масової інформації ред.

Конституція країни закріплює свободу слова, і уряд Ботсвани дотримується цього принципу, хоча опозиція іноді заявляє, що їх ефірний час на радіо обмежена[4]. Державне телебачення зародилося відносно пізно із запуском 2000 року телеканалу Botswana Television (BTV), в країні також діє приватний телевізійний канал Gaborone Television, що належить компанії GBC (Gaborone Broadcasting Company)[4]. Важливими ЗМІ є радіостанції — державне Radio Botswana і приватні Yarona FM, Gabz FM, Duma FM[4].

Поширення друкованих ЗМІ в основному обмежена містами. Найвідомішими газетами є Daily News, Botswana Guardian, Botswana Gazette, Mmegi / The Reporter, Sunday Standard, The Midweek Sun, The Voice. Діє державне новинне агентство Botswana Press Agency (Bopa)[4].

Спорт ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  2. Gwillim Law. Districts of Botswana ((англ.)). Administrative Divisions of Countries («Statoids»). Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 1 жовтня 2009. 
  3. Торгово-економічне співробітництво між Україною та Республікою Ботсвана. [Архівовано 11 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Посольство України в Південно-Африканській Республіці.
  4. а б в г BBC. Country profile: Botswana (англ.). Архів оригіналу за 21 серпня 2011. Процитовано 5 октября 2009. 

Література ред.

  • (рос.) Баннистер Э. Южная Африка. — М. : АСТ, 2003. — 128 с.
  • (рос.) Ботсвана. / Под ред. Волкова В. В., Чиркова В. С. — М. : Мысль, 1985. — 243 с.
  • (рос.) Ботсвана. Что мы знаем? // Эхо России. — 2010. — № 11. — С. 15-17.
  • (рос.) Лебедева С. Торговля Ботсваны и ее торгово-экономическое сотрудничество с Россией. // БИКИ. — 2005. — № 14. — С. 2-8.
  • (рос.) Максименко Л. Н. Ботсвана: Учебное пособие. — М. : Мысль, 1983. — 432 с.
  • (рос.) Мировое хозяйство сегодня. Ботсвана. / Под ред. Климова Е. А., Кошелевой А. Д.– М. : Знание, 2002. — 298 с.
  • (рос.) Перспективы развития хозяйственной деятельности Ботсваны. // Парадокс парадоксов. — 2007. — № 56. — С. 21.
  • (рос.) Рэндал У. Год в Африке: Ботсвана. — М. : Амфора, 2010. — 320 с.
  • (рос.) Скаковский В. Кратко о Ботсване. // Экономика и жизнь. — 1995. — № 4. — С. 8-13.
  • (рос.) Спиридонова И. А. Экономика стран Южной Африки: Учебное пособие. — М. : Экзамен, 2004. — 272 с.
  • (рос.) Чудо среди пустыни. // Международная экономика и международные отношения. — 2011. — № 8. — С. 22-24.

Посилання ред.