Респу́бліка Мозамбі́к (порт. Moçambique) — держава на південному сході Африки; межує на півночі з Замбією, Малаві і Танзанією, на півдні з Південно-Африканською Республікою (ПАР), на заході з Свазілендом і Зімбабве, на сході омивається Індійським океаном. Столиця і головний порт — місто Мапуту.

Республіка Мозамбік
порт. República de Moçambique
суах. Jamhuri ya Msumbiji

Прапор Герб
Девіз: Estamos Juntos
Гімн: Pátria Amada
(колись Viva, Viva a FRELIMO)
Розташування Мозамбіку
Столиця Мапуту
25°57′ пд. ш. 32°35′ сх. д. / 25.950° пд. ш. 32.583° сх. д. / -25.950; 32.583
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Португальська
Державний устрій Республіка
 - Президент Філіп Н´юсі
 - Прем'єр-міністр Карлуш Агостіню ду Розаріу
Незалежність  
 - від Португалії 25 червня 1975 
Площа
 - Загалом 801 590 км² (35th)
 - Води (%) 2.2
Населення
 - оцінка 2007 р. 20.069.738 (54)
 - перепис 1997 р. 16,099,246
 - Густота 25/км² (178)
ВВП (ПКС) 2005 р., оцінка
 - Повний $27.013 млрд (100th)
 - На душу населення $1,389 (158)
ІРЛП  (2004) 0.390 (низька) (168)
Валюта метікал (Mt) (MZM)
Часовий пояс CAT (UTC+2)
 - Літній час не спостерігається (UTC+2)
Домен інтернету .mz
Телефонний код +258

Зміст

Походження назвиРедагувати

ГеографіяРедагувати

 
Мозамбік

Держава знаходиться в Південній Африці, територія країни простягається з півночі на південь на 1770 км, а із заходу на схід — на 1090 км. На півночі межує з Танзанією (спільний кордон — 755 км); на заході — з Малаві (1570 км), Замбією (420 км) і Зімбабве (1230 км); на півдні — з Південно-Африканською Республікою (490 км) і Свазілендом (105 км). На сході омивається водами Мозамбіцької протоки Індійського океану, берегова лінія сягає 2470 км.

  Замбія   Малаві
  Танзанія
  Зімбабве   Мозамбіцька протока
  Південно-Африканська Республіка   Свазіленд Індійський океан

РельєфРедагувати

Територія Мозамбіку розташована в межах Східно-Африканського плоскогір'я, що знижується з заходу на схід, і Мозамбікської заболоченої низовини (на півдні і сході). Вздовж кордону з ПАР — вулканічні гори Лібомбо. Територія країни має незвичайну конфігурацію, що тягнеться від низовин і боліт на узбережжі Індійського океану до плато Центральної Африки.

КліматРедагувати

Клімат на півночі країни субекваторіальний, на півдні — тропічний.

Внутрішні водиРедагувати

 
Вид на озеро Кагора-Басса

Найбільші річки — Замбезі, Лімпопо, Ровума, Саве, Лігон'я, Луріу. Всі річки течуть із заходу на схід і впадають в Індійський океан. Коливання стоку вельми значні. У вологий сезон звичайні повені, які в окремі роки приймають загрозливі розміри (сильні повені відбувалися в 1977, 1978, 1984, 1998 i 2000). У інші сезони року річки можуть майже повністю пересихати. На р. Замбезі, що протікає в провінції Тете (західний Мозамбік), побудована гідроелектростанція Кебрабаса (Кахора-Баса). Велике природне прісноводне озеро Ньяса розташоване на стику Мозамбіку, Малаві і Танзанії.

ІсторіяРедагувати

 
Пам'ятник імператору Нгунгутхане в Чаміте
Докладніше: Історія Мозамбіку

З доісторичних часів територію Мозамбіку населяли племена бушменів та готтентотів, які займались полюванням та збиральництвом. В V—IX столітті тут з'являються племена банту. Починаючи з VIII століття в Африку почали проникати араби.

Колонія Португалії з 1505. Незалежність одержала як соціалістична республіка в 1975. ФРЕЛІМО (Фронт визволення Мозамбіку) — правляча партія з 1975. Гарні відносини з західними державами відновлені в 1983, угода з ПАР, знана як «угода Нкоматі», була підписана в 1984. Група опору РЕНАМО (Мозамбікський національний опір) відповідальна за партизанську боротьбу з 1977 по 1992.

Політична системаРедагувати

Мозамбік за формою правління є президентською республікою, глава держави — президент. Державний устрій — унітарна держава.

Президентом країни є кандидат від ФРЕЛІМО — Арманду Гебуза (переобраний у 2009 на другий термін з 75,2 % голосів), який у середині 60-х років навчався військової справи в Україні, у 165-му навчальному центрі з підготовки іноземних військових, який знаходився у селищі Перевальне, що за 20 км від Сімферополя (зараз оккуповано РФ).

ПарламентРедагувати

Політичні партіїРедагувати

Однопартійне правління в країні закінчилось у 1992, коли в Римі був підписаний мирний договір між РЕНАМО і ФРЕЛІМО. З 1992 у краіні дозволена багатопартійність. Перші демократичні вибори відбулись у 1994, другі у 1999, треті у 2004, четверті у 2009. Парламентські і президентські вибори проводяться одночасно.

На парламентських виборах 5 грудня 1999 року до парламенту Мозамбіку пройшли наступні політичні партії:

На парламентських виборах 2009 року до парламенту Мозамбіку пройшли наступні політичні партії:

Судова владаРедагувати

Зовнішня політикаРедагувати

Українсько-мозмабіцькі відносиниРедагувати

Уряд Мозамбіку офіційно визнав незалежність України 17 березня 1992 року, дипломатичні відносини з Україною встановлено 19 серпня 1993 року[1].

Дипломатичних і консульських представництв в Україні не створено, найближче посольство Мозамбіку, що відає справами щодо України, розташоване в Москві (Росія)[1].

Справами України в Мозамбіці відає українське посольство в Південно-Африканській Республіці.

23 жовтня 2017 року в Мапуту почало роботу почесне консульство України[2]. Почесним консулом призначений громадянин Мозамбіку, бізнесмен Абіліу де Лобау Соейру.

Державна символікаРедагувати

Державний прапор

Державний герб

Державний гімн

Адміністративно-територіальній поділРедагувати

 
Карта Мозамбіку з провінціями

В адміністративно-територіальному відношенні територія держави поділяється на: 11 провінцій, які, в свою чергу, поділяються на 128 дистриктів.

Провінція Адміністративний центр Площа,
км²
Населення,
чол. (2007)
Щільність,
чол./км²
1 Кабу-Делгаду Пемба 82625 1632065 19,75
2 Газа Шаї-Шаї 75709 1251323 16,53
3 Іньямбане Іньямбане 68615 1301967 18,97
4 Маніка Шимойо 61661 1438476 23,33
5 Мапуту (місто) Мапуту 602 1120360 1861,06
6 Мапуту (провінція) Мапуту 25756 1233143 47,88
7 Нампула Нампула 81606 4049082 49,62
8 Ньяса Лішинга 129 056 1182393 9,16
9 Софала Бейра 68018 1671864 24,58
10 Тете Тете 100 724 1801528 17,89
11 Замбезія Келімане 105 008 3897064 37,11
Всього 799380 20579265 25,11

Збройні силиРедагувати

Чисельність збройних сил у 2000 році складала 5,5 тис. військовослужбовців[1]. Загальні витрати на армію склали 87 млн доларів США[1].

ЕкономікаРедагувати

Мозамбік — одна з найвідсталіших держав Африки. Валовий внутрішній продукт (ВВП) у 2006 році склав 29,3 млрд доларів США (97 місце в світі); що у перерахунку на одну особу становить 1,5 тис. доларів (161 місце в світі)[1]. Промисловість разом із будівництвом становить 26 % від ВВП держави; аграрне виробництво разом з лісовим господарством і рибальством — 22 %; сфера обслуговування — 52 % (станом на 2002 рік)[1]. Зайнятість активного населення у господарстві країни розподіляється наступним чином: 6 % — промисловість і будівництво; 80 % — аграрне, лісове і рибне господарства; 14 % — сфера обслуговування (станом на 2006 рік)[1].

Надходження в державний бюджет Мозамбіку за 2006 рік склали 1,4 млрд доларів США, а витрати — 1,8 млрд; дефіцит становив 22 %[1].

Прямі закордонні інвестиції — $ 131 млн.

ВалютаРедагувати

Докладніше: Валюта Мозамбіку

Національною валютою країни слугує метікал. У 2017 році за 1 долар США давали, у середньому, 60,00 метікала.

ПромисловістьРедагувати

Головні галузі промисловості: гірнича, харчова, текстильна, хімічна, цементна і тютюнова. Фабрика Мозал виготовляє алюміній у зливках.

Гірнича промисловістьРедагувати

ЕнергетикаРедагувати

За 2004 рік було вироблено 11,6 млрд кВт/год електроенергії (експортовано 8,8 млрд кВт/год); загальний обсяг спожитої — 9,6 млрд кВт/год (імпортовано 7,6 млрд кВт/год)[1].

У 2004 році споживання нафти склало 11,5 тис. барелів на добу, природний газ не використовується для господарських потреб[1].

АгровиробництвоРедагувати

У сільськогосподарському обробітку знаходиться лише 4 % площі держави[1]. Головні сільськогосподарські культури: сорго, бавовник, арахіс, цукрова тростина, чай, маніок, кукурудза.

   
Жінка збирає
кукурудзу
Торгівля креветками

Загальна чисельність великої рогатої худоби в країні складає 1,3 млн голів.

ТранспортРедагувати

Транспорт: автомобільний, залізничний, морський. Головні морські порти: Мапуту, Бейра, Накала, Келімане. У Мапуту, Бейрі, Нампулі, Пембі, Ліщінзі розташовані міжнародні аеропорти. Територією Мозамбіку проходить нафтопровід від Бейри до Мутаре (Зімбабве) та газопровід від Панде до ПАР.

     
Типовий транспорт
сільської місцевості
Залізничний вокзал
в Шаї-Шаї
Торгівля
дизельним пальним

ТуризмРедагувати

Докладніше: Туризм Мозамбіку

Зовнішня торгівляРедагувати

Основні торговельні партнери Мозамбіку: Іспанія, Португалія, Південно-Африканська Республіка, Зімбабве, Саудівська Аравія, США.

Держава експортує: алюміній у брусках, природний газ (газосховище Панде), горіхи кеш'ю, цукор, бавовну, чай, креветки, копру. Основні покупці: Іспанія (17 %); Португалія (12 %); Південно-Африканська Республіка (16 %), США (10 %). У 1998 році вартість експорту склала 295 млн доларів США[1].

Держава імпортує: продукти харчування, промислові вироби, нафту. Основні імпортери: Південно-Африканська Республіка (55 %); Зімбабве (7 %); Саудівська Аравія (5 %). У 1998 році вартість імпорту склала 965 млн доларів США[1].

Торгівля з УкраїноюРедагувати

За даними Міністерства Іноземних Справ України та Української Торговельної Палати, за 11 місяців 2016 року обсяг двосторонньої торгівлі товарами склав 12,1 млн. доларів США. При цьому український експорт до Мозамбіку склав 2,6 млн. дол. США, а імпорт склав 9,5 млн. дол. США.

НаселенняРедагувати

Населення держави у 2006 році становило 19,7 млн осіб (53 місце в світі). Густота населення: 23,8 осіб/км² (146 місце в світі). Згідно статистичних даних за 2006 рік народжуваність 32,5 ‰; смертність 21,4 ‰; природний приріст 13,8 ‰[1].

Вікова піраміда населення виглядає наступним чином (станом на 2006 рік):

  • діти віком до 14 років — 42,7 % (4,2 млн чоловіків, 4,2 млн жінок);
  • дорослі (15-64 років) — 54,5 % (5,2 млн чоловіків, 5,5 млн жінок);
  • особи похилого віку (65 років і старіші) — 2,8 % (0,23 млн чоловіків, 0,32 млн жінок).

УрбанізаціяРедагувати

 
Мапуту — столиця країни
Докладніше: Міста Мозамбіку

Рівень урбанізованості в 2000 році склав 36 %[1]. Головні міста держави: Мапуту (1,15 млн осіб), Матола (817 тис. осіб), Нампула (575 тис. осіб).

Етнічний складРедагувати

Головні етноси, що складають мозмабіцьку націю: бантумовні народи — 98 %, європейці, індійці, китайці, метиси — 2 %.

Українська громада МозамбікуРедагувати

Українська громада, переважно, складається із трьох великих груп громадян: лікарів, викладачів вузів та жінок, які одружилися в Україні із мозамбікцями та обрали місцем свого життя Мозамбік. За неофіційними підрахунками, у Мозамбіку сьогодні проживає близько 400 українців, до яких зараховуються діти від змішаних шлюбів. (Більшість цих афро-українців народилися в Україні, мають одного з батьків (переважно, матір) українського роду, і якщо колись побажають отримати українське громадянство, чинний закон дозволяє їм це зробити). Певне зменшення української громади відбулося в останні роки, 2004-09, завдяки масовому від'їзду з Мозамбіку українських лікарів та їх родин, через професійні обставини (непоновлення контрактів тощо). Організованої української громади в Мозамбіку не існує, так само як української церкви чи українських громадських організацій. Переважна більшість українців є православного обряду і ходять до грецької православної церкви Св. Архангела Гавриїла у м. Мапуту.

МовиРедагувати

Докладніше: Мови Мозамбіку

Державна мова: португальська. Населення країни користується 25 спорідненими мовами, що не мають офіційного статусу ні на державному, ні на регіональному рівнях.

РелігіїРедагувати

Головні релігії держави: анімізм — 47 % населення, іслам — 28 %, католицтво — 25 %.

Охорона здоров'яРедагувати

Очікувана середня тривалість життя в 2006 році становила 39,8 року: для чоловіків — 39,5 року, для жінок — 40,1 року[1]. Смертність немовлят до 1 року становила 129 ‰ (станом на _ рік). Населення забезпечене місцями в стаціонарах лікарень на рівні 1 ліжко-місце на 1227 жителів; лікарями — 1 лікар на 50 тис. жителів (станом на 1990 рік)[1]. Витрати на охорону здоров'я в 1990 році склали 5,9 % від ВВП країни[1].

У 1993 році 22 % населення було забезпечено питною водою[1].

ОсвітаРедагувати

Рівень письменності в 2001 році становив 47,8 %: 63,5 % серед чоловіків, 32,7 % серед жінок[1].

Витрати на освіту в 1996 році склали 6,3 % від ВВП[1].

ІнтернетРедагувати

У 2001 році всесвітньою мережею Інтернет у Мозамбіці користувались 15 тис. осіб[1].

КультураРедагувати


ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю Дубович І. А. Країнознавчий словник-довідник. — К. : Знання, 2008. — 839 с.
  2. У Мозамбіку відкрили консульство України. Новинарня (uk-UA). 2017-10-22. Процитовано 2017-10-23. 

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • (рос.) Кокшаров А. Титановое будущее Мозамбика // Эксперт. — 2003. — № 32(386). — с. 22-24.
  • (рос.) Народная Республика Мозамбик (Справочник). — М. : Наука, 1986. — 240 с.
  • (рос.) Слука Н. А. Десять первых стран по исходу беженцев // География. — 1998. — № 44. — с. 17.
  • (рос.) Яковлев В. С. Мозамбик. — М. : Мысль, 1980. — 152 с.

ПосиланняРедагувати