Відкрити головне меню

Мозамбі́цька прото́ка — в Індійському океані, між Африкою та островом Мадаґаскар;

  • Довжина 1670 км;
  • Ширина 422—925 км;
  • Середня глибина 117 м;
  • Найбільша глибина 3292 м;
Мозамбіцька протока
Мозамбіцька протока з космосу
Мозамбіцька протока з космосу
Розташування
Розташування Індійський океан
Координати 16°42′04″ пд. ш. 42°08′32″ сх. д. / 16.70111° пд. ш. 42.14222° сх. д. / -16.70111; 42.14222Координати: 16°42′04″ пд. ш. 42°08′32″ сх. д. / 16.70111° пд. ш. 42.14222° сх. д. / -16.70111; 42.14222
Прибережні країни Мозамбік Мозамбік,
Мадагаскар Мадагаскар
Розміри
Середня глибина 117 м
Макс. глибина 3 292 м
Довжина 1 670 км
Ширина 422—925 км
Річки
Вливаються річки Замбезі, Саве, Бецибока
Інше
Міста та поселення Бейра, Мапуту, Махадзанга, Туліара
Розташування Мозамбіцької протоки
Розташування Мозамбіцької протоки
Мапа

Протокою прямує тепла течія з півночі на південь — Мозамбіцька течія.

Порти: Бейра і Мапуту (Мозамбік), Махадзанга і Туліара (Мадаґаскар).

Зміст

Межі протокиРедагувати

Міжнародна гідрографічна організація так визначає межі Мозамбіцької протоки:[1]:

Острови у протоціРедагувати

КомориРедагувати

Заморські володіння ФранціїРедагувати

КліматРедагувати

Північна частина акваторії протоки лежить в субекваторіальному кліматичному поясі, а південна — в тропічному[2]. У північній частині влітку переважають екваторіальні повітряні маси, взимку — тропічні. Сезонні амплітуди температури повітря незначні. У літнє-осінній період часто формуються тропічні циклони, зволоження достатнє[3]. На півдні увесь рік панують вологі тропічні повітряні маси. Сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Переважають пасатні вітри. У теплий сезон утворюються тропічні циклони, зволоження достатнє[3].

ПриміткиРедагувати

  1. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 8 жовтень 2011. Процитовано 6 February 2010. 
  2. Атлас 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  3. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

ПосиланняРедагувати