Молочай

рід рослин

Молоча́й (Euphórbia) — найбільший і типовий рід рослин родини молочайні. У ньому налічується приблизно 1950 видів[1], за іншими даними — понад 2000[2][3] видів. У флорі України — приблизно 45 видів[4].

Молочай
2007-12-22Euphorbia pulcherrima01.jpg
Молочай прекрасний
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Розиди (Rosids)
Порядок: Мальпігієцвіті (Malpighiales)
Родина: Молочайні (Euphorbiaceae)
Триба: Euphorbieae
Рід: Молочай (Euphorbia)
L., 1789
Типовий вид
Euphorbia antiquorum
Види

понад 2000, див. Список видів роду Молочай

Синоніми

див. розділ Синоніми

Commons-logo.svg Вікісховище: Euphorbia

ЕтимологіяРедагувати

Рід названий на честь античного лікаря Еуфорба, що згідно з легендою, першим визначив лікарські властивості цих рослин[5].

ОписРедагувати

Одно- та багаторічні трави, чагарники або, зрідка, деревця. За загальним виглядом дуже різноманітні. В одних стебла звичайні, вкриті листям з колючками, в інших колючі, теж вкриті листям, у третіх — стебла м'ясисті, гранчасті, нерідко колоноподібні, з колючками і без листя. У всіх в тканинах міститься білий молочний сік, розташований в сильно гіллястих молочних судинах без перетинок.

Кореневища вертикальні, повзучі.

Стебла прямі або висхідні, здебільшого слабко розгалужені, рідше — розпростерто-гіллясті. Висота від декількох сантиметрів до двох метрів (Euphorbia grandicornis[6]).

Листки чергові, супротивні або кільчасті; нероздільні, цілокраї, рідше можуть бути зазубреними, без прилистків або з міжчерешковими прилистками (здебільшого з прилистками[7]), сидячі або коротко-черешкові[8].

 
Діаграма квітки молочаю
 
Суцвіття Euphorbia jacquemontii

Квітки однодомні, дуже рідко дводомні, завжди без пелюсток, здебільшого і без чашолистків. Чоловічі квітки завжди складаються з однієї тичинки, жіночі містять одну тригнізду зав'язь з однією сім'ябрунькою в гнізді. Специфічні суцвіття — ціації — подібні до поодинокої квітки. Обгортка майже правильна, дзвоникоподібна, кубарчата або напівкуляста, з 5 (або 4, рідко 8) зрощеними листочками, які виступають нагорі у вигляді стількох же плівчастих лопатей; по листових швах, між лопатями, чергуються з ними м'ясисті придатки — нектарники, віддалені горизонтально або злегка відігнуті вниз, також в числі 5 або внаслідок недорозвинення чотирьох, трьох або навіть одного. Вісь квітконоса у ціації закінчується однією єдиною маточковою квіткою, яка виступає з келиху на видовженому стебельці, яке згодом в'яне. У пазухах листків келиху (тобто проти його лопатей) — окремі пучки численних тичинкових квіток, звичайно з розвиненими знизу лінійними або щілиноподібними приквітками у вигляді бахроми, зрідка без неї. Келих із суцільними або надрізаними лопатями, часто прихованими під нектарниками. Нектарники злегка стебельчасті, суцільні, із заокругленим або усіченим зовнішнім краєм або півмісяцеві, можливо дворогі, зрідка по краю гребнеподібні або пальчасто-роздільні, іноді знизу з пелюсткоподібним придатком. Тичинкові квітки в числі 5−50, без чашолистків, внизу зчленовані з квітконіжкою, дуже рідко з невеликою лусочкою в зчленуванні. Пиляк висхідний, з роздільними гніздами, які розкриваються поздовжніми тріщинами. Маточкові квітки голі або іноді з чашечкою з 4 (6) невеликих лусочок; стовпчиків 3, вільних або зрощених, цілих або двонадрізаних, з головчатими ​​розширеними приймочками на кінці або на внутрішньому боці. Загальне суцвіття має вигляд зонтику і складається з кількох чи багатьох окремих.

Плід — трилопатевий тригорішок, гладкий або горбкуватий, розпадається на три однонасінні горішки. Вони незабаром розтріскуються на дві стулки та залишають посередині квітколожа тригранну коронку. Внутриплідик перетинчастий або твердий (у Euphorbia lathyris губчастий). Насіння гладке або з зовнішньої поверхні нерівне, з плівчастим або твердим ендоспермом і з прямим зародком, з широкими пласкими сім'ядолями, на кінці з придатком з присім'янника або без придатка. У поширенні мірмекохорних насінин виду Euphorbia characias відзначені мурахи Messor barbarus, Aphaenogaster senilis, Pheidole pallidula і Tapinoma nigerrimum[9].

ПоширенняРедагувати

У світіРедагувати

 
Euphorbia obesa subsp. symmetrica

Представники роду поширені повсюдно, особливо у спекотних субтропічних місцевостях, аридних і літоральних зонах, тобто вони є типовими ксерофітами та термофенами. У тропічній зоні зростає менше видів і зовсім мало їх у холодних областях.

З приблизно 2000 видів роду, 400 належать до сукулентів. Сукулентні молочаї поширені в Південній та Південно-Західній Африці, на Канарських островах, острові Мадагаскар[10].

Із 309 видів, наведених на вебсайті МСОП, 1 вимер у дикій природі (Euphorbia mayurnathanii), 42 — на межі зникнення, 60 — під загрозою вимирання, 87 — уразливі, 10 — близькі до загрозливого стану, для 18 — даних недостатньо[11].

В УкраїніРедагувати

В Україні зростають[4][12][2][1]:

  1. Euphorbia agrariaмолочай польовий
  2. Euphorbia aleppicaмолочай малоазійський
  3. Euphorbia amygdaloidesмолочай мигдалолистий
  4. Euphorbia angulataмолочай гранчастий
  5. Euphorbia carniolicaмолочай країнський
  6. Euphorbia carpaticaмолочай карпатський (у т. ч. Euphorbia jasiewiczii [молочай Ясевича])
  7. Euphorbia chamaesyceмолочай дрібноцвітий (у т. ч. Euphorbia massiliensis [молочай марсельський])
  8. Euphorbia cyparissiasмолочай кипарисовий (у т. ч. Euphorbia tyraica [молочай дністровський])
  9. (ін) Euphorbia dentataмолочай зубчастий
  10. Euphorbia dulcisмолочай солодкий
  11. Euphorbia epithymoidesмолочай різнобарвний (у т. ч. Euphorbia lingulata [молочай язичковий])
  12. Euphorbia erythrodon (у т. ч. Euphorbia kotovii [молочай Котова])
  13. Euphorbia esulaмолочай гострий (у т. ч. Euphorbia kaleniczenkoi, Euphorbia tristis, Euphorbia virgata [молочай Калениченка, молочай сумний, молочай прутяний])
  14. Euphorbia exiguaмолочай дрібний
  15. Euphorbia falcataмолочай серпуватий
  16. Euphorbia glareosaмолочай осиполюбний
  17. Euphorbia helioscopiaмолочай досонячний
  18. Euphorbia humifusaмолочай простертий
  19. Euphorbia illirica (має назви: молочай волинський як Euphorbia volhynica, молочай Клокова як Euphorbia klokovii, молочай волохатий як Euphorbia villosa)
  20. Euphorbia lathyrisмолочай горошковий
  21. Euphorbia ledebouriiмолочай Ледебура
  22. Euphorbia leptocaulaмолочай тонкостеблий
  23. Euphorbia lucidaмолочай блискучий
  24. (ін) Euphorbia maculataмолочай плямистий
  25. (ін) Euphorbia marginataмолочай облямований
  26. Euphorbia myrsinitesмолочай миртолистий
  27. Euphorbia nicaeensisмолочай південноєвропейський
  28. Euphorbia palustrisмолочай болотяний
  29. Euphorbia paraliasмолочай узбережний
  30. Euphorbia peplisмолочай приморський
  31. Euphorbia peplusмолочай городній
  32. Euphorbia petrophilaмолочай скелелюбний (у т. ч. Euphorbia cretophila [молочай крейдолюбний])
  33. Euphorbia platyphyllosмолочай широколистий
  34. (ін) Euphorbia pulcherrimaмолочай-різдвяник
  35. Euphorbia rigidaмолочай жорсткий
  36. Euphorbia salicifoliaмолочай верболистий
  37. Euphorbia sareptanaмолочай сарептський (у т. ч. Euphorbia tanaitica [молочай донський])
  38. Euphorbia seguieranaмолочай Сеґ'є
  39. Euphorbia semivillosaмолочай напівволохатий
  40. Euphorbia sojakiiмолочай Сояка
  41. Euphorbia stepposaмолочай степовий (у т. ч. Euphorbia klokoviana [молочай клоківський])
  42. Euphorbia strictaмолочай прямий (у т. ч. Euphorbia serrulata [молочай прямий])
  43. Euphorbia tauricolaмолочай кримський
  44. Euphorbia taurinensisмолочай туринський
  45. Euphorbia valdevillosocarpaмолочай густоволохатоплодий

СтатусРедагувати

 
Злісний бур'ян — Euphorbia waldsteinii

Всі сукулентні молочаї включені в Додаток II Конвенції про міжнародну торгівлю дикими видами фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення[3].

Молочай камерунський і молочай Вакефільда занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. До рідкісних видів на території їхнього звичайного зростання в Африці відносяться молочай трикутний, молочай страшний, молочай великозубчастий, молочай великорогий, молочай бородавчастий, молочай динний, молочай пухкий, молочай Пробалля, молочай ватербергський, молочай тірукаллі, молочай отруйний. Дуже рідкісним видом, що знаходиться під загрозою зникнення, став на Канарському острові Фуертевентура молочай гандійський. До Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи занесений і молочай абделькурійський, що зростає на острові Абд-ель-Курі в системі архіпелагу Сокотра. Підлягають охороні і всі сукулентні молочаї острова Мадагаскар[3].

До Червоної книги України занесено 3 види[13]:

Хімічний складРедагувати

Всі види молочаю містять молочний сік, смолу, каучук. Хоча хімічний склад молочаїв вивчений недостатньо, однак відомо, що основним діючим компонентом молочного соку є евфорбон, вміст якого становить близько 22 %, крім того, сік містить близько 38 % аморфної камеді, до 18 % гумі і близько 10 % мінеральних солей[14]. З інших хімічних сполук до складу молочаїв входять алкалоїди, флавоноїди і кумарини[15].

Практичне використанняРедагувати

Сільське господарствоРедагувати

Молочний сік всіх видів має токсичні властивості, а тому молочаї всі більш-менш отруйні, худоба їх уникає.

Деякі молочаї, наприклад, Euphorbia waldsteinii, є злісними бур'янами.

На присадибних ділянках молочай використовують для знищення клопів і листогризної гусениці.

МедицинаРедагувати

Молочай — старовинний засіб народної медицини. Наукову назву молочаю «еуфорбія» дано на честь Евфорба — придворного лікаря нумідійського царя Юби (54 р. до н. е.), який вперше застосував лікувальні властивості цієї рослини.

Африканський вид молочаю Euphorbia resinifera, що росте в північно-західній і центральній Африці, використовується в офіційній медицині: це висока, колоноподібна, безлиста, соковита рослина схожа з кактусами роду Cereus; її ребра засаджені пучками міцних колючок. Сягає заввишки метра і вище. З надрізів, що наносяться рослині на початку осені, рясно стікає молочний сік, що твердне на повітрі і обліплює собою переважно ребра стебла. Він надходить у продаж і в аптеки під назвою «Euphorbium». Ця речовина була відома ще давнім грекам і римлянам, ймовірно, і єгиптянам.

Багато видів молочаю застосовуються в народній медицині, хоча їхній склад зовсім не вивчений.

В Київській Русі молочай застосовували для винищення бородавок, мозолів і плям на обличчі, як проносний і блювотний засіб і для лікування ракових пухлин.

На Алтаї в народній медицині використовують молочай альпійський, скельний, волосистий і широкогіллястий у вигляді відварів, настоянок, порошку і в свіжому вигляді. Їх застосовували при сифілісі, хворобах нирок, маткових кровотечах, імпотенції і як кровоочисний засіб. На Алтаї вважається, що молочай корисний при лікуванні раку шкіри і прямої кишки. Зовнішньо свіжим соком всіх видів молочаю змащують екзему, бородавки, мозолі, родимки і гнійні рани для їх швидкого загоєння. Крім того, сік молочаю в малих дозах є загальнозміцнювальним засобом і продовжує молодість.

Широко застосовуються молочаї у сучасній і народній медицині Монголії і Китаю[15].

РослинництвоРедагувати

Як декоративні використовують приблизно 120 видів[16] молочаїв.

Використовують у групових посадках, альпінаріях, рідше в регулярних посадках у партері. Деякі види вирощують як кімнатні рослини, зокрема в оранжереях широко культивується молочай прекрасний, який продають у горщиках під назвою «різдвяна зірка» або складають в букети. Молочаї віддають перевагу напівзатінку і легким, плодючим ґрунтам. Розмножують поділом кущів і насінням.

СинонімиРедагувати



Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Euphorbia L.. Plants of the World Online / Kew Science. Процитовано 05.01.2021. 
  2. а б Euphorbia. The Plant List. Процитовано 05.01.2021. 
  3. а б в Білоусова Л. С., Денисова Л. В. Рідкісні рослини світу. — М. : Лісова промисловість, 1983. — 344 с.
  4. а б Euphorbia // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  5. Гайдаржи М. М., Нікітіна В. В., Баглай К. М. Сукулентні рослини. — К. — 2002. — 46 с.
  6. Проханов Я. И. Молочай — Euphorbia // Флора СССР. В 30 т. / Под главной редакцией акад. В. Л. Комарова; Ред. тома Б. К. Шишкин и Е. Г. Бобров. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1949. — Т. XIV. — С. 304. — 790 с. — 4000 экз. (рос.)
  7. Молочай - Euphorbia // Трвараст СССР.
  8. Ботанічний інститут АН СРСР та Інститут рослинництва АСХН ім. Леніна. Засмічені рослини СРСР. Керівництво до визначення бур'янистих рослин СРСР. Том III. — Л. : Видавництво Академії Наук СРСР, 1934. — С. 257-258.
  9. Espadaler X. ; Gomez C. = 15862259 Seed production, predation and dispersal in the Mediterranean myrmecochore Euphorbia characias (Euphorbiaceae). Архівовано 20 жовтень 2016 у Wayback Machine. Ecography (Copenhagen). 1996, vol. 19, No. 1, pages 7-15.
  10. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  11. Euphorbia. The IUCN. 05.01.2021. Процитовано 05.01.2021. 
  12. Euphorbia occurring in Ukraine. The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 05.01.2021. 
  13. Червона книга України. 2009
  14. Рослини в медицині, Саратов, 1983
  15. а б Нікіфоров Ю. В. Алтайські трави-цілителі. — Гірничо-Алтайськ : юч-Сумер - Білуха, 1992.
  16. Головкін Б.М. та ін. Декоративні рослини СРСР. — М. : Думка, 1986. — 320 с.

ПосиланняРедагувати