Алісов Борис Павлович
Борис Павлович А́лісов (5 серпня 1891, Малоархангельськ, Орловська губернія — 26 листопада 1972 Москва) — радянський кліматолог, доктор географічних наук, професор Московського державного університету[2][3].
Алісов Борис Павлович | |
---|---|
рос. Алисов Борис Павлович | |
Народився | 24 липня (5 серпня) 1891 або 1891[1] Малоархангельськ, Орловська губернія, Російська імперія |
Помер | 26 листопада 1972 або 1972[1] Москва, СРСР |
Країна | Російська імперія СРСР |
Діяльність | географ |
Alma mater | Російський державний гідрометеорологічний університетd |
Галузь | кліматологія |
Заклад | Географічний факультет Московського державного університетуd |
Науковий ступінь | доктор географічних наук |
Брати, сестри | Q95096155? |
Діти | Tatyana Alisovad |
Нагороди |
Біографія
ред.Народився Борис Павлович в родині дрібномаєтних дворян Орловської губернії Російської імперії. Навчався в Курській гімназії[4]. Старший брат Бориса Павловича, Сергій Павлович Алісов (1881—1949) — лікар, художник і скульптор (емігрував з Росії під час громадянської війни). Його скульптури прикрашали свого часу будівлю міністерства оборони в Белграді. Коли Борису Павловичу було 14-років, Сергій Павлович брав його з собою в Середню Азію на ліквідацію епідемії холери. 1911 року Алісов вступив на фізико-математичний факультет Московського університету[4][2]. 1915 року пішов на фронт і брав участь у першій світовій війні[4]. Наприкінці 1917 року, після Жовтневого заколоту, був арештований і просидів місяць у в'язниці. Згодом в офіційних документах він волів не згадував цей факт власної біографії, як і дворянське походження. З 1917 по 1921 роки служив кухарем в лавах Червоної армії[4].
1921 року повернувся до наукової діяльності, зайнявся метеорологією. Наукову діяльність розпочав з вивчення кліматичних умов курортів Північного Кавказу, організувавши в Кисловодську опорну актинометричну станцію[4]. 1924 року опублікував перші власні наукові роботи. 1931 року переїхав до Москви, де до 1941 року працював у Державному геофізичному інституті[4]. 1933 році почав педагогічну діяльність у Московському гідрометеорологічному інституті, де заклав основи викладання кліматології[4]. У 1938 році був призначений завідувачем кафедрою кліматології. 1936 року отримав ступінь кандидата географічних наук, захистивши дисертацію на тему «Динаміко-кліматологічний аналіз у застосуванні до задач приватної кліматології»[4][2]. 1941 року захистив докторську дисертацію на тему «Генетична класифікація кліматів» на географічному факультеті Московського державного університету[4][2]. У листопаді 1941 року перейшов до Московського університету на посаду професора кафедри загальної фізичної географії географічного факультету[4]. З 1944 по 1958 рік — завідувач кафедри метеорології і кліматології географічного факультету МДУ[5].
Наукові праці
ред.Основні праці Алісова Бориса Павловича присвячені географічним аспектам кліматології, в тому числі генетичній класифікації кліматів земної кулі і кліматичному районуванню. 1936 року Борис Павлович запропонував принципово нову (генетичну) класифікацію кліматів Землі, засновану не на характеристиках кліматичних елементів (температура, вологість, радіаційний фон, швидкість вітру, кількість опадів, випаровування), а на глобальній динаміці повітряних мас. Виходячи з існування чотирьох основних географічних типів повітряних мас, Алісов виділив аналогічну кількість основних і три проміжних кліматичних пояси.
Основні та проміжні пояси:
- полярний пояс;
- субполярний пояс;
- помірний пояс;
- субтропічний пояс;
- тропічний пояс;
- субекваторіальний;
- екваторіальний пояс.
У кожному з типів клімату виділяють континентальний і морський підтипи. Виконане на основі цієї класифікації районування території колишнього СРСР та інших регіонів Землі має важливу гносеологічну і прогностичну цінність. Сучасні школярі та студенти-географи в Україні вивчають кліматологію за типологією професора Алісова.
Алісов упроваджував у кліматологію методи розрахунку теплового і водного балансів. Він вважав що це піднімає кліматологію на новий щабель і зміцнює фізичну базу мікрокліматології[4]. Займаючись розробкою методики кліматологічного аналізу для пізнання клімату окремих територій, визначав клімат як «багаторічний режим погоди», кожній території властивий свій тип погоди, так як кількісні характеристики кожного типу пов'язані з приходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції (перенесенням і трансформацією повітряних мас) та фізичними властивостями підстильної поверхні[4][3]. Аналіз повторюваності і зміни цих типів разом зі статистикою характерних для них режимів метеорологічних елементів Алісов назвав «географією погоди»[4].
Основні праці:
- Алисов Б. П. Климатические области и районы СССР. — М. : Географгиз, 1947. — 12 с.(рос.) [6]
- Алисов Б. П. Климатические области зарубежных стран. — М. : Географгиз, 1950. — 352 с.(рос.)
- Алисов Б. П., Берлин И. А., Михель В. М. Курс климатологии: в 3-х тт / под. ред. Е. С. Рубинштейн. — Л. : Гидрометеоиздат, 1952—1954.(рос.)
- Алисов Б. П. Климат СССР: учебное пособие для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1956. (рос.)
- Алисов Б. П., Полтораус Б. В. Климатология : учебник для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1962. — 228 с.(рос.)
- Алисов Б. П. Климатические пояса и области : карта масштаба 1:80 000 000. — М. : ГУГК СССР, 1964.(рос.)
- Алисов Б. П., Полтораус Б. В. Климатология : учебник для ВУЗов. — М. : Изд-во МГУ, 1974. — 300 с.(рос.)
Нагороди і відзнаки
ред.- 1954 — орден Леніна[4].
- 1961 — заслужений діяч науки РРФСР[4].
- 1962 — почесний член московської філії Всесоюзного географічного товариства[2].
Примітки
ред.- ↑ а б Library of Congress Authorities — Library of Congress.
- ↑ а б в г д Летопись МГУ им. Ломоносова.
- ↑ а б Алисов Б. П. // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — Т. 5 : Юдома — Яя. Дополнения. — 544 с. (рос.)
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с ГФ МГУ.
- ↑ Краснопольский А. В., 1993.
- ↑ ' Записка управляющего делами ЦК ВКП(б) Д. В. Крупина М. А. Суслову о разглашении важных в военном отоношении свеедний в книге «Климатические области и районы СССР» : [рос.] : [арх. 14 квітня 2019 року] // alexanderyakovlev.org. — Фонд А. Н. Яковлева, 1948. — 7 апреля. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.
Література
ред.- Алисов Б. П. [Архівовано 14 квітня 2019 у Wayback Machine.] // Краткая географическая энциклопедия : [в 5 т.] / гл. ред. А. А. Григорьев и др. — М. : Советская энциклопедия, 1966. — Т. 5 : Юдома — Яя. Дополнения. — 544 с. (рос.)
- Энциклопедия для детей. Великие люди мира. — Москва : Аванта+, 2006. (рос.)
- Краснопольский А. В. Отечественные географы (1917-1992) / Под ред. С. Б. Лаврова. — Санкт-Петербург : Российская академия наук; Русское географическое общество, 1993. — Т. 1. А-К. — 492 с. — 1000 прим. — ISBN 5-7608-0188-0. (рос.)
- На службе науке. Воспоминания об ученых Московского университета. — М., 1990. (рос.)
Посилання
ред.- Сорокина В. Н. Алисов Б.П. : [рос.] : [арх. 14 квітня 2019 року] / Сорокина В. Н. // geogr.msu.ru. — Географический факультет Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова, 2008. — 8 октября. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.
- Алисов Борис Павлович : [рос.] : [арх. 14 квітня 2019 року] // letopis.msu.ru. — Летопись Московского университета, 2019. — 8 октября. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.