Відкрити головне меню

БіографіяРедагувати

Народився Борис Павлович в родині дрібномаєтних дворян Орловської губернії Російської імперії. Навчався в Курській гімназії[3]. Старший брат Бориса Павловича, Сергій Павлович Алісов (1881—1949) — лікар, художник і скульптор (емігрував з Росії під час громадянської війни). Його скульптури прикрашали свого часу будівлю міністерства оборони в Белграді. Коли Борису Павловичу було 14-років, Сергій Павлович брав його з собою в Середню Азію на ліквідацію епідемії холери. 1911 року Алісов вступив на фізико-математичний факультет Московського університету[3][1]. 1915 року пішов на фронт і брав участь у Першій світовій війні[3]. Наприкінці 1917 року, після Жовтневого заколоту, був арештований і просидів місяць у в'язниці. Згодом в офіційних документах він волів не згадував цей факт власної біографії, як і дворянське походження. З 1917 по 1921 роки служив кухарем в лавах Червоної армії[3].

1921 року повернувся до наукової діяльності, зайнявся метеорологією. Наукову діяльність розпочав з вивчення кліматичних умов курортів Північного Кавказу, організувавши в Кисловодську опорну актинометричну станцію[3]. 1924 року опублікував перші власні наукові роботи. 1931 року переїхав до Москви, де до 1941 року працював у Державному геофізичному інституті[3]. 1933 році почав педагогічну діяльність у Московському гідрометеорологічному інституті, де заклав основи викладання кліматології[3]. У 1938 році був призначений завідувачем кафедрою кліматології. 1936 року отримав ступінь кандидата географічних наук, захистивши дисертацію на тему «Динаміко-кліматологічний аналіз у застосуванні до задач приватної кліматології»[3][1]. 1941 року захистив докторську дисертацію на тему «Генетична класифікація кліматів» на географічному факультеті Московського державного університету[3][1]. У листопаді 1941 року перейшов до Московського університету на посаду професора кафедри загальної фізичної географії географічного факультету[3]. З 1944 по 1958 рік — завідувач кафедри метеорології і кліматології географічного факультету МДУ[4].

Наукові праціРедагувати

Основні праці Алісова Бориса Павловича присвячені географічним аспектам кліматології, в тому числі генетичній класифікації кліматів земної кулі і кліматичному районуванню. 1936 року Борис Павлович запропонував принципово нову (генетичну) класифікацію кліматів Землі, засновану не на характеристиках кліматичних елементів (температура, вологість, радіаційний фон, швидкість вітру, кількість опадів, випаровування), а на глобальній динаміці повітряних мас. Виходячи з існування чотирьох основних географічних типів повітряних мас, Алісов виділив аналогічну кількість основних і три проміжних кліматичних пояси.

Основні та проміжні пояси:

  • полярний пояс;
  • субполярний пояс;
  • помірний пояс;
  • субтропічний пояс;
  • тропічний пояс;
  • субекваторіальний;
  • екваторіальний пояс.

У кожному з типів клімату виділяють континентальний і морський підтипи. Виконане на основі цієї класифікації районування території колишнього СРСР та інших регіонів Землі має важливу гносеологічну і прогностичну цінність. Сучасні школярі та студенти-географи в Україні вивчають кліматологію за типологією професора Алісова.

Алісов упроваджував у кліматологію методи розрахунку теплового і водного балансів. Він вважав що це піднімає кліматологію на новий щабель і зміцнює фізичну базу мікрокліматології[3]. Займаючись розробкою методики кліматологічного аналізу для пізнання клімату окремих територій, визначав клімат як «багаторічний режим погоди», кожній території властивий свій тип погоди, так як кількісні характеристики кожного типу пов'язані з приходом сонячної радіації, умовами атмосферної циркуляції (перенесенням і трансформацією повітряних мас) та фізичними властивостями підстильної поверхні[3][2]. Аналіз повторюваності і зміни цих типів разом зі статистикою характерних для них режимів метеорологічних елементів Алісов назвав «географією погоди»[3].

Основні праці:

Нагороди і відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д Летопись МГУ им. Ломоносова
  2. а б (рос.) Алисов Б. П. // Краткая географическая энциклопедия. Том 5: Юдома — Яя. Дополнения / Главный редактор Григорьев А. А. — М.: Советская энциклопедия, 1966. — 544 с. з ілюстраціями та картами.
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с ГФ МГУ
  4. Краснопольский А. В., 1993
  5. Записка управляющего делами ЦК ВКП(б) Д. В. Крупина М. А. Суслову о разглашении важных в военном отоношении свеедний в книге «Климатические области и районы СССР» : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] // alexanderyakovlev.org. — Фонд А. Н. Яковлева, 1948. — 7 апреля. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  • Сорокина В. Н.. Алисов Б.П. : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] / Сорокина В. Н // geogr.msu.ru. — Географический факультет Московского государственного университета имени М. В. Ломоносова, 2008. — 20 июля. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.
  • Алисов Борис Павлович : [арх. 14 квітня 2019 року] : [рос.] // letopis.msu.ru. — Летопись Московского университета, 2019. — 20 июля. — Дата звернення: 14 квітня 2019 року.