Коронавірусна хвороба 2019

варіант коронавірусної інфекції


Коронавірусна хвороба 2019[1][2] (англ. Coronavirus disease 2019 , абревіатура Covid-2019 або COVID-19, яка затверджена як офіційна скорочена назва[3], також Гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус SARS-CoV-2 англ. SARS-CoV-2 acute respiratory disease; стара назва Гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус 2019-nCoV англ. 2019-nCoV acute respiratory disease) — інфекційна хвороба, яка виникла вперше у грудні 2019 року в портовому місті Ухань, Китай. Хвороба почалася як спалах, який розвинувся у пандемію. Причиною хвороби став коронавірус SARS-CoV-2 (стара назва 2019-nCoV)[4], циркуляція якого в людській популяції була до грудня 2019 року невідомою. Спалах цієї хвороби наразі Всесвітня організація охорони здоров'я визнала надзвичайною ситуацією в галузі міжнародної охорони здоров'я та внесла заходи з боротьби проти неї до тимчасових рекомендацій згідно з Міжнародними медико-санітарними правилами 2005 року[5]. ВООЗ також внесла до ММСП 2005 року назву хвороби «2019-nCoV acute respiratory disease» (гостра респіраторна хвороба, яку спричинює коронавірус 2019-nCoV)[6]. Щоб уникнути стигматизації, пов'язаної з географічним регіоном, де виникли перші випадки захворювання, а також з расовою приналежністю, ВООЗ затвердила зрештою офіційну назву захворювання як «коронавірусна хвороба 2019».

Коронавірусна хвороба 2019 / COVID-19
px
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 у версії МКХ-10 2016 року U07.1 [23]
DiseasesDB 60833
MeSH C000657245
CMNS: COVID-19 на Вікісховищі

ЕтіологіяРедагувати

Родина Coronaviridae (CoV, коронавіруси) включає 2 підродини, 5 родів, 23 підродини та приблизно 40 відомих видів. Багато з цих вірусів спричинюють захворювання у ссавців і птахів і можуть передаватися від тварин до людини. Коронавіруси людини (hCoV) були вперше описані в 1965 р. Відомі патогени людини в основному належать до роду бетакоронавірусів. Наприкінці грудня 2019 року в Ухані (Китай) вперше з'явився новий патогенний бетакоронавірус людини, який відомий під назвою 2019-nCoV і офіційно позначений як SARS-CoV-2, є третім патогенним коронавірусом людини за останні два десятиліття та сьомим відомим людським загалом.

Порівнювання повнорозмірної послідовності генома SARS-CoV-2 та інших доступних геномів бетакоронавірусів показали, що у нього найтісніший зв'язок з кажанним штамом ВАРС BatCov RaTG13, гомологічність досягає 96 %. З вірусом SARS-CoV (збудником тяжкого гострого респіраторного синдрому / SARS / ТГРС) гомологічність сягає 70 %. Існують заяви стосовно штучного походження цього збудника, але багато науковців і дослідницьких організацій це спростовують, стверджуючи, що він має безперечно тваринне походження[7]. CDC проаналізував геном коронавірусу, отриманого від першого пацієнта в США, який захворів 24 січня 2020 року, зробивши висновок, що послідовність майже ідентична послідовностям, про які повідомляли китайські науковці[8]. Досліджено ступінь молекулярної дивергенції між SARS-CoV-2 та іншими коронавірусами. Хоча виявлено лише 4 % варіабельності геномних нуклеотидів між SARS-CoV-2 та SARS-CoV відносно кажанного RaTG13, різниця у нейтральних ділянках становила 17 %, що дозволяє припустити, що розбіжність між двома вірусами значно більша ніж раніше оцінювалось. Утворення нових варіацій функціональних ділянок у рецептор-зв'язуючому домені (RBD) шипа, що спостерігається у SARS-CoV-2 та вірусів панголіну SARSr-CoV, ймовірно, спричинена мутаціями та природним відбором, крім рекомбінації. Популяційний генетичний аналіз геномів виділених штамів SARS-CoV-2 показав, що ці віруси еволюціонували у два основні типи L та S. Незважаючи на те, що тип L (∼70 %) є більш поширеним, ніж тип S (∼30 %), останній виявився еволюційно трохи старшим. Оскільки тип L став поширенішим на ранніх стадіях спалаху в Ухані, частота типу L зменшувалася від початку січня 2020 року. Циркуляція серед людей може зчинити сильніший селективний тиск на тип L, який може стати агресивнішим і поширенішим за тип S. Останній є менш агресивним, міг би поширитися більше в світі через відносно слабший селективний тиск[9].

Виділення вірусу проводили за допомогою різних клітинних ліній, таких як епітеліальні клітини дихальних шляхів людини, Vero E6 та Huh-7. Цитопатичні ефекти спостерігалися через 96 годин після інокуляції.

Подібно SARS-CoV і MERS-CoV, геном SARS-CoV-2 кодує неструктурні білки (такі як основна 3-хімотрипсин-подібна протеаза, папаїн-подібна протеаза, РНК-геліказа і РНК-залежна РНК-полімераза), структурні білки (глікопротеїни) і допоміжні. Чотири неструктурні білки є ключовими ферментами в життєвому циклі коронавірусу, а поверхневі глікопротеїни необхідні для здійснення зв'язку коронавірусу з рецепторами на поверхні чутливих клітин, що сприяє проникненню його в клітину.

3-хімотрипсин-подібна протеаза (англ. coronavirus 3CL hydrolase enzyme) являє собою кристалічну структуру з високою роздільною здатністю. Вона необхідна вірусу для дозрівання. Вважається, що це багатообіцяюча мета для виявлення низькомолекулярних препаратів, які б гальмували розщеплення вірусного поліпротеїну та запобігали поширенню хвороби. Виявлено дуже високу ідентичність послідовності амінокислот (96 %) між основною протеазою SARS-CoV-2 та такою в SARS-CoV.

Результати швидкого секвенування SARS-CoV-2 у поєднанні з молекулярним моделюванням на основі геномів споріднених вірусних білків запропоновано кілька препаратів, які, ймовірно, будуть ефективними, включаючи комбінацію антиретровірусних лопінавіру та ритонавіру.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті SARS-CoV-2.

Епідеміологічні особливостіРедагувати

Джерелом та резервуаром інфекції підозрюються кажани, змії та ще невідомі тварини, від яких збудник потрапив поки що нез'ясованим шляхом до людей. Так є інформація про можливе джерело панголінів, які вживаються в їжу в Китаї, однак це дискутується[10][11][12]. За аналогією з іншими зоонозними коронавірусними хворобами як то тяжкий гострий респіраторний синдром (SARS / ТГРС) чи близькосхідний коронавірусний респіраторний синдром (БКРС) припускається, що передача можливе від тварин до людини через безпосередній близький контакт із живою твариною або через певні продукти, зокрема верблюже молоко, як це дискутується при БКРС. Це відбулося ймовірно на ринку тварин і морепродуктів в Ухані, хоча деякі китайські науковці це почали спростовувати.

Нині зрозуміло, що коронавірус вже поширюється в людській популяції без залучення тваринного джерела виключно від людини до людини за допомогою повітряно-крапельного механізму передачі вірусу через аерозольні, переважно великодисперсні, виділення з дихальних шляхів. Ступінь активності цього механізму визначається як в'ялий, не такий активний як під час грипу. Індекс контагіозності доходить до 50 %, тоді як при кору досягає 90 %. Не виключається можливість зараження через потрапляння аерозолів на кон'юнктиви[13]. Передачі сприяє тривалий тісний контакт із хворим в одному приміщенні, відстань до 1-2 м. Факторами передачі можуть бути харчові продукти та предмети побуту, що контаміновані (забруднені) SARS-CoV-2.

Поки що не визначено ступінь сприйнятливості. Досліджується питання того, чи захищають від коронавірусної хвороби 2019 антитіла до людських коронавірусів, які є у 80 % людей у світі. Найбільш уразливим контингентом наразі є курці[14], особи чоловічої статі, люди азійської етногрупи, похилого віку й особи з тяжкими фоновими хворобами (цукровий діабет, есенціальна гіпертензія тощо) і значними зрушеннями в імунній системі. Великий ризик мають медичні працівники, особливо лікарі, що безпосередньо і тривалий час контактують із хворими. Виявлено часте внутрішньолікарняне інфікування як медичних працівників, так і пацієнтів, які перебували в лікарні з іншими респіраторними захворюваннями. Тривалість імунітету після перенесеної хвороби невідома.

ПатогенезРедагувати

 
Летальність за віковою групою від COVID-19 у Китаї.[15]

Наразі дані накопичуються. За аналогією з патогенезом тяжкого гострого респіраторного синдрому ймовірно за тяжкого клінічного перебігу розвивається недостатність сурфактанту, що спричинює гострий респіраторний дистрес-синдром (ГРДС), іноді виділяють окремо такий синдром у дітей і в дорослих. Вже за 5-7 днів від початку захворювання виникає атипова пневмонія, спочатку вогнищева, яка швидко перетворюється на зливну часткову. Уражається система мононуклеарних фагоцитів (СМФ), розвивається лімфопенія, пригнічується синтез інтерферону. Новий коронавірус має виразний імуносупресивний ефект, що обумовлює часте приєднання грибкової та бактеріальної флори як суперінфекції. За легкого перебігу ці прояви не є виразними або відбувається лише просте запалення в епітелії дихальних шляхів, як при багатьох інших ГРВІ.

Разом із тим ургентні дослідження показали, що коронавірус SARS-CoV-2 використовує для потрапляння в клітини-мішені той самий рецептор, як і ангіотензин-перетворючий фермент II (ACE2), що і вірус тяжкого гострого респіраторного синдрому SARS-Cov. Тут, ґрунтуючись на загальнодоступній базі даних та найсучаснішій одноклітинній RNA-секвенуючій техніці, проаналізовано профіль експресії РНК ACE2 у здорових легенях людини. Результат вказує на те, що експресія рецепторів вірусу АСЕ2 сконцентрована в невеликій популяції альвеолярних клітин типу II (АТ2), основна функція яких — синтез у пластинчатих тілах сурфактанта. Виявлено, що ця популяція АТ2, що експресує АТ2, також сильно експресувала багато інших генів, які регулювали розмноження та передачу вірусів. Порівняння восьми окремих зразків показало, що у чоловіків азійської етногрупи в легенях є надзвичайно велика кількість таких клітин, що експресують АСЕ2. Не було виявлено взаємозв'язку між рівнем експресії рецептора і віком донорів, а також фактом куріння. Отриманий результат корелює з даними епідеміологічного дослідження, згідно з яким більшість пацієнтів з підтвердженими випадками інфікування SARS-CoV-2 були чоловіки. Також звертається увага на те, що у осіб монголоїдної (азійсько-американської) раси співвідношення клітин, які експресують рецептор АСЕ2, значно вище, ніж в осіб європеоїдної раси й афроамериканців. Це може пояснити велику кількість тяжких форм хвороби саме серед китайських громадян Центрального та Північного Китаю, які належать до однієї з груп цієї раси[16]. Разом з тим, серед захворілих у Китаї згідно з даними Китайського Центру з контролю та запобігання хворобам (дослідження на більше ніж 70 тисяч уражених) у понад 80 % випадків хвороба перебігала без ускладнень, у 13,8 % випадків спостерігався тяжкий перебіг і лише 4,7 % випадків — критичний, загалом рівень летальності від Covid-19 становив 2,3 %. Найвищий рівень смертей серед пацієнтів з підтвердженим діагнозом — у людей, яким понад 80 років. Серед тих, хто помер, більше було чоловіків (2,8 %), ніж жінок (1,7 %)[17].

Згідно з ВООЗ, летальність при зараженні SARS CoV становить 10 %, а при MERS CoV — 36 %[18][19][20].

Також виявлене у хворих з тяжким перебігом підвищення активності амінотрансфераз свідчить про розвиток щонайменше реактивного гепатиту.

Клінічні проявиРедагувати

КласифікаціяРедагувати

Наразі виділяють наступні клінічні варіанти перебігу захворювання:

  • неускладнені випадки з наявністю неспецифічних симптомів (нетяжке захворювання);
  • пневмонія без дихальної недостатності (легка пневмонія);
  • пневмонія з ознаками дихальної недостатності (тяжка пневмонія);
  • гострий респіраторний дистрес-синдром;
  • сепсис;
  • септичний шок.

Також виділяють тяжку гостру респіраторну інфекцію — тобто таке гостре респіраторне захворювання з гарячкою в анамнезі або вимірюваною температурою ≥38 °C та кашлем протягом останніх 10 днів. Такі хворі потребують госпіталізації. Однак відсутність гарячки не виключає вірусну інфекцію.

Нетяжке захворюванняРедагувати

Інкубаційний період триває від 2 до 14 днів, хоча є свідчення, що може досягати і до 20 днів. Імовірно багато випадків зараження не супроводжуються появою симптомів. Нетяжка форма типово проявляються невисокою гарячкою до 38 °C, кашлем, ринітом. Пацієнти з нетяжким захворюванням можуть також скаржитися на біль у горлі, головний біль, міальгії та нездужання. У цих пацієнтів відсутні ознаки зневоднення, сепсису, задишка або утруднене чи надмірно посилене дихання, наявність мокротиння або кровохаркання, нудота, блювання та/або діарея, немає змін психічного стану — сплутаності свідомості, млявості. Літні та імуносупресивні пацієнти можуть мати атипові симптоми.

Нетяжка пневмоніяРедагувати

Пацієнти з нетяжкою пневмонією не мають ознак дихальної недостатності. Їх турбують такі ж скарги, як і в хворих на нетяжке захворювання. Кашель може бути з мокротинням, при аускультації вислуховуються вологі хрипи. Головним в діагностиці є виявлення на комп'ютерній томографії вогнищ запалення в легенях, як правило, дрібних за розміром.

Тяжка пневмоніяРедагувати

При тяжкій пневмонії у підлітків або дорослих: гарячка або підозра на респіраторну інфекцію, плюс частота дихання > 30 вдихів / хв, виражена дихальна недостатність або SpO2 <90 % на спонтанному диханні в приміщенні. Дитина з кашлем або утрудненням дихання плюс хоча б одне з наступних:

  • центральний ціаноз або SpO2 <90 %;
  • виражена дихальна недостатність (наприклад, хрипи, напруження грудної клітки);
  • ознаки пневмонії із загальними ознаками небезпеки: відмова від грудного годування та пиття, млявість чи непритомність, судоми.

Можуть бути й інші ознаки пневмонії: участь допоміжних м'язів у диханні, часте дихання (кількість дихань / хв): при віці <2 місяців — 60 і більше; 2–11 місяців — 50 і більше; 1–5 років — 40 і більше.

Гострий респіраторний дистрес-синдромРедагувати

Проявляється появою нових симптомів або погіршенням респіраторних симптомів упродовж одного тижня після початку COVID-19.

Критеріями гострого респіраторного дистрес-синдрому (надтяжкої форми при COVID-19) визнані[21]:

  • задишка з частотою дихання більше 30 вдихів / хв;
  • гіпоксемія (за результатами пульсоксиметрії);
  • дані комп'ютерної томографії грудної клітки з наявністю мультичасткових інфільтратів або міжчасткової легеневої інфільтрації, не пояснена плевральним випотом, колапсом частки або легені або вогнищами, що прогресувала більше ніж на 50 % упродовж 24 — 48 годин. Дихальна недостатність у такій ситуації не повністю пояснюється серцевою недостатністю або перевантаженням введеною рідиною.

СепсисРедагувати

Небезпечна для життя дисфункція органів, спричинена порушенням імунної відповіді пацієнта на підозрювану чи доказану інфекцію, що супроводжується поліорганною недостатністю. Ознаки такої дисфункції органів:

Септичний шокРедагувати

У дорослих зберігається артеріальна гіпотензія, незважаючи на адекватне стану введення рідини, існує нагальна потреба у вазопресорах для підтримки середнього артеріального тиску ≥65 мм рт.ст. та рівня лактату в сироватці крові> 2 ммоль / л.

ДіагностикаРедагувати

Визначення випадку COVID-19Редагувати

  • Підозрілий випадок:
1. Пацієнти з тяжкою гострою респіраторною інфекцією (гарячкою, кашлем і стан яких потребує госпіталізації), та без будь-якого іншого етіологічного чинника, який би міг повністю пояснити клінічні прояви, І які за 14 днів до появи симптомів відповідали принаймні одному із наступних критеріїв:
  • тісний контакт з підтвердженим або ймовірним випадком COVID-19;
або
  • перебували в районах з відомою суспільною передачею COVID-19.
2. Пацієнти з будь-яким гострим респіраторним захворюванням та наявністю хоча б одного з наступних критеріїв протягом попередніх 14 днів:
  • перебував у контакті із підтвердженим або ймовірним випадком COVID-19;
  • працював або відвідував заклад охорони здоров'я, де проходили лікування пацієнти з підтвердженою або ймовірною COVID-19.
  • Ймовірний випадок: пацієнт з підозрою на COVID-19, результат лабораторного дослідження якого на SARS-CoV-2 є сумнівним або, що отримав позитивний результат на загальний для всіх бетакоронавірусів антиген (панкоронавірусний антиген), а також відсутні лабораторні підтвердження наявності інших (некоронавірусних) респіраторних патогенів.
  • Підтверджений випадок: людина з лабораторно підтвердженою COVID-19, незалежно від наявності або прояву клінічних ознак і симптомів.

Визначення контактуРедагувати

Контактний/а — це особа, яка відповідає будь-якому з наступних критеріїв:

  • надання прямої медичної допомоги пацієнтам з COVID-19, робота з медичними працівниками, зараженими SARS-CoV-2, відвідування пацієнтів або перебування в одному приміщенні з пацієнтом з COVID-19;  — спільна робота або навчання в безпосередній близькості з пацієнтом з COVID-19;
  • подорож разом із пацієнтом з COVID-19 у будь-якому транспорті;
  • проживання в одному домогосподарстві з хворим на COVID-19 упродовж 14 днів після виникнення симптомів у цього хворого.

Клінічна діагностика сепсисуРедагувати

Оцінка неспроможності органів (SOFA) коливається в межах від 0 до 24 і включає бали, пов'язані з 6 системами організму:

  • дихальна (гіпоксемія, визначена низьким рівнем PaO2 / FiO2);
  • згортання крові (низький рівень тромбоцитів);
  • печінка (високий рівень білірубіну);
  • серцево-судинна (артеріальна гіпотензія);
  • центральна нервова система (низький рівень свідомості, визначений за шкалою Глазго);
  • ниркова (знижений діурез або високий вміст креатиніну).

Сепсис визначається збільшенням послідовної (пов'язаної з сепсисом) оцінки SOFA на ≥2 бали.

 
Комп'ютерна томографія (КТ) легень у хворої на COVID-19: вліво (тонкі зрізи КТ) і вправо (КТ з високою роздільною здатністю) показали множинні вогнища пневмонії (неправильної форми білі тіні) в обох легенях на тлі загального невеликого ущільнення паренхіми легенів і порушення цілісності міжчасткових перегородок

Інструментальна діагностикаРедагувати

Для діагностики атипової пневмонії при коронавірусній хворобі 2019 проводиться рентгенографія легень та комп'ютерна томографія (КТ). Рентгенографія є доступним методом, адже навіть у лежачого пацієнта її можна зробити за допомогою переносного рентгенівського апарату. Але вона часто не показує зміни у хворих з нетяжкою пневмонією. На рентгенологічних знімках у самих тяжких випадках відзначається двосторонні рентгенологічні затемнення в обох легенях, що демонструється появою світлого забарвлення на тлі притаманній рентгенологічній картині нормальній темній паренхіми легень. КТ грудної клітки показує двостороннє ураження у більшості пацієнтів. Відзначаються вогнища ущільнення паренхіми по типу «матового скла».

Лабораторна діагностикаРедагувати

Повідомляється, що у госпіталізованих пацієнтів із пневмонією відмічено лейкопенію або лейкоцитоз, лімфопенію, тромбоцитопенію, підвищену активність аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази.

Специфічна діагностикаРедагувати

 
Вірусні тампони для взяття матеріалу з дихальних шляхів у хворого на коронавірусну хворобу 2019

Швидке збирання та дослідження відповідних зразків від пацієнтів, які відповідають визначенню підозрілого випадку, є пріоритетом для подальших клінічних дій і контролю спалаху. Відбираються зразки з верхніх і нижніх дихальних шляхів для тестування на SARS-CoV-2 за допомогою ПЛР (в режимі реального часу — rRT-PCR), яка є одним з видів тестів на ампліфікацію нуклеїнових кислот (Nucleic acid amplification tests або NAAT). За необхідності проводиться підтверджуюче секвенування нуклеїнової кислоти. Матеріал для дослідження відбирають медичні працівники, одягнені в засоби індивідуального захисту. Виявлення РНК SARS-CoV-2 проводиться всім пацієнтам з клінічною симптоматикою респіраторного захворювання, підозрілого на коронавірусну хворобу, особливо особам, які прибувають з епідеміологічно неблагополучних регіонів, а також контактним особам. Для дослідження береться матеріал, отриманий при взятті мазка з носа, носоглотки і / або ротоглотки, промивні води бронхів, отримані при фібробронхоскопії (бронхоальвеолярний лаваж), ендотрахеальний, назофарингеальний аспірат, мокротиння, цільна кров, сеча. Від пацієнтів з механічною вентиляцією легень можна збирати тільки зразки виділень з нижніх дихальних шляхів. При збиранні зразків матеріалу з верхніх дихальних шляхів використовуються вірусні тампони[22] та вірусні транспортні носії. Не слід при взяття мазка торкатися ніздрів або мигдаликів. У пацієнта з підозрою на хворобу, особливо з пневмонією або тяжкою респіраторною хворобою, один зразок з верхніх дихальних шляхів є недостатнім, і рекомендуються додаткові зразки з верхніх дихальних шляхів і з нижніх дихальних шляхів, останнім надається перевага. Для підвищення ймовірності виявлення SARS-CoV-2 наголошується на доцільності тестування кількох матеріалів, взятих з різних місць, наприклад, зразки, взяті з нижніх дихальних шляхів, верхніх дихальних шляхів і сироватку крові. У госпіталізованих пацієнтів з підтвердженою COVID-19 необхідно повторно взяти зразки з верхніх дихальних шляхів та нижніх дихальних шляхів для визначення змін кількості коронавірусу (вірусного кліренсу). Забір зразків має проводитися щонайменше кожні 2 — 4 дні, поки у пацієнта, що клінічно одужав, не буде досягнуто інтервал не менше 24 годин між двома наступними один за одним негативними результатами (обидва зразки з верхніх дихальних шляхів і з нижніх дихальних шляхів, за умови, якщо обидва були зібрані). Всі зразки слід зберігати при температурі 2-8 °C до 48 годин після збору. Для обробки та доставки через 48 годин рекомендується зберігання зразків при температурі -70 °C. Дослідження слід проводити щонайменше у боксах біологічної безпеки II класу.

Повідомлено про створення швидкого тесту ампліфікації нуклеїнових кислот (Nucleic acid amplification tests або NAAT) за допомогою ПЛР, який дає результат через 5 хвилин від початку дослідження. Тест проводиться на основі приладної спеціальної швидкої ізотермічної системи для якісного виявлення інфекційних захворювань. Це дозволить клініцистам приймати клінічні рішення, засновані на доказах, безпосередньо під час візиту пацієнта[23].

З міркувань біологічної безпеки CDC не рекомендує проводити виділення SARS-CoV-2 на культурах клітин у звичайних лабораторіях. Це дослідження можливо проводити лише у боксах біологічної безпеки III класу.

Розроблені експрес-тести на основі імунохроматографії для виявлення антитіл класу IgM та IgG[24][25]. На основі хроматографічного іммуноаналізу бічного потоку можливе швидке якісне роздільне виявлення анти-SARS-CoV-2 IgG та IgM у зразках цільної крові людини, сироватки крові або плазми. Важливо зазначити, що на ранніх стадіях хвороби (3-7 день) ці антитіла можуть бути в концентрації нижче межі виявлення для цього тесту.

Бажане обстеження для виявлення ко-інфекцій з іншими респіраторними вірусами, такими як збудники грипу A і B, пташиного грипу, респіраторно-синцитіальний вірус, віруси парагрипу, аденовіруси, ентеровіруси (зокрема, EVD68), метапневмовірус людини та ендемічний коронавірус людини БКРС / MERS (тобто штами HKU1, OC43, NL63 та 229E). Зразки також слід перевірити на бактеріальні збудники, зокрема Legionella pneumophila (збудник легіонельозу), які спричинюють тяжкі респіраторні ураження. Для встановлення причини пневмонії також рекомендовано застосування класичної (звичайної) ПЛР, ПЛР зі зворотною транскрипцією (ЗТ-ПЛР), мультиплексною ПЛР на 19 вірусних і 7 бактеріальних збудників, ПЛР з детекцією продукту ампліфікації в реальному часі. Це є перспективним для виявлення таких збудників, як M. pneumoniae і C. pneumoniae, а також респіраторних вірусів.

Через виявлений частий розвиток сепсису та вторинної бактеріальної пневмонії при тяжкому перебігу COVID-19 збір зразків для лабораторної діагностики не повинен відкладати початок антимікробної терапії. Слід проводити бактеріологічний посів крові для виділення культури бактерій, а також посів мокротиння, в ідеалі перед початком антибактеріальної терапії.

ЛікуванняРедагувати

Через відсутність доказових схем лікування клінічний підрозділ ВООЗ продовжує збирати клініцистів по всьому світу двічі на тиждень у режимі телеконференції (COVID-19 Clinical Network) для обміну знаннями та досвідом лікарів, які лікують пацієнтів з COVID-19, і висвітлює оперативні виклики та технічні питання, що виникають.

Етіотропна терапіяРедагувати

Етіотропних препаратів з достовірною дією на SARS-CoV-2 не створено.

Лопінавір / РитонавірРедагувати

Для лікування тяжких форм пропонується застосування антиретровірусних препаратів класу інгібіторів протеаз[26], їхніх комбінацій (зокрема ритонавір + лопінавір 2 стандартні дози на день). Рекомендується застосування разом з інтерфероном (який призначається інгаляційно, 5 млн одиниць розчиняють у воді для ін'єкцій та використовують двічі на день). Це зроблено на основі рекомендацій для лікування інших тяжких коронавірусних інфекцій (ТГРС і БКРС). Застосування рибавірину та інтерферону не рекомендується як лікування першої лінії через ризик виникнення побічних ефектів; однак використання цих ліків може бути розглянутим при неефективності лікування лопінавіром / ритонавіром.

РемдесивірРедагувати

Також розглядається призначення таким хворим препаратів аналогів нуклеозидів — ремдесивіру (GS-5734)[27] і галідесивіру, які виявили високу активність проти вірусів SARS-CoV і MERS-CoV у моделях на тваринах[28]. Наразі вже є позитивний досвід застосування препарату ремдесивір при COVID-19. Ремдесивір вводили декільком сотням пацієнтів із підтвердженою тяжкою пневмонією при COVID-19 у США, Європі та Японії за допомогою програм розширеного доступу або милосердного використання. Запити на милосердне використання повинні бути направлені виробнику ліків (Gilead Science, Inc.) лікуючим лікарем. In vitro ремдесивір виявив потужну противірусну активність щодо клінічного ізоляту (штаму) SARS-CoV-2, пригнічує активність штамів MERS-CoV і кажанного штаму 2002 року, показав профілактичну та терапевтичну ефективність проти SARSCoV 2002 року на мишачій моделі. Мутації, які б збільшували резистентність коронавірусу до препарату не виявлені.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Ремдесивір.

ФавіпіравірРедагувати

У лютому 2020 року препарат фавіпіравір, блокатор РНК-залежної РНК-полімерази РНК-вмісних вірусів, був застосований у Китаї для лікування коронавірусної хвороби 2019.[29][30] 17 березня китайський уряд офіційно запропонував лікувати хворобу в Ухані та Шеньжені за допомогою фавіпіравіру.[31][32], препарат рекомендується включити до наступної версії «Керівних принципів профілактики, діагностики та лікування пневмонії при COVID-19», яке видає Національна комісія з охорони здоров'я КНР для лікування COVID-19.

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Фавіпіравір.

РитатолімодРедагувати

Ритатолімод[33]— агоніст рецептора TLR-3, що досліджується як потенційний етіотропний препарат для лікування коронавірусної хвороби 2019 Національним інститутом інфекційних хвороб Японії, Токійський університет Токіо. Це противірусний засіб широкого спектру дії[34].

Хлорохін та гідроксихлорохінРедагувати

Отримані попередні обнадійливі результати застосування протималярійного препарату хлорохіну або близького до нього гідроксихлорохіну, який виявили здатність блокувати розмноження SARS-CoV-2 у культурі клітин. Показано, що хлорохіна фосфат має очевидну ефективність та прийнятну безпеку при пневмонії під час COVID-19, що показано у багатоцентрових клінічних випробуваннях, проведених у Китаї. Препарат рекомендується включити до наступної версії «Керівних принципів профілактики, діагностики та лікування пневмонії при COVID-19», яке видає Національна комісія з охорони здоров'я КНР для лікування COVID-19 у більшій кількості населення в майбутньому. Опубліковано результати нерандомізованого дослідження використання гідроксихлорохіну разом з азитроміцином для лікування хворих на коронавірусну хворобу 2019, яке проведено колективом авторів під керівництвом відомого французького науковця Дідьє Рауля. Було проведено дослідження на 20 хворих, серед яких шестеро не мали симптомів. Їм було призначено 0,6 г гідроксихлорохіну щодня, а азитроміцин добавляли за клінічної необхідністю. Результат оцінювався за зменшенням вірусного навантаження в ПЛР (зразки з дихальних шляхів) і тривалості клінічного перебігу, визнаний перспективним[35].

БаріцитинібРедагувати

Проводяться клінічні дослідження ефективності у пацієнтів з COVID-19 баріцитиніб, який здатний пригнічувати AP2-асоційовану протеїнкіназу 1 — основний регулятор ендоцитозу. Передбачається, що призначення цього препарату може запобігти проникненню SARS-CoV-2 в клітину, а також блокувати внутрішньоклітинну збірку вірусних частинок. Китайські лікарі пропонують застосувати для лікування введення сироватки, отриманої від перехворілих, яка має містити захисні антитіла проти SARS-CoV-2. У зв'язку з відсутністю доказового специфічного лікування пацієнтам із підозрою або підтвердженою COVID-19 застосовуються неліцензовані методи втручань, зокрема лікування поза інструкцією (out-of-treatment treatment), за рішенням консиліуму.

Інші препаратиРедагувати

Інші протикоронавірусні засоби, які тестуються на ефективність при лікуванні коронавірусної хвороби 2019, включають азудін (інгібітор нуклеозидної зворотної транскриптази), данопревір (інгібітор протеази NSV / 4A HCV), плітідепсин, який є членом класу сполук, відомим як дидемніни. Дослідження in vitro з Іспанії показують, що цей препарат потенційно націлюється на EF1A, що є ключовим для розмноження та поширення коронавірусу.

Комбінації препаратівРедагувати

Дані експерименту показали, що РНК-залежна РНК-полімераза SARS-CoV-2 тісно зв'язується з софосбувіром та рибавірином, тим самим засвідчуючи можливу ефективність цих препаратів у лікуванні COVID-19. А от одночасне введення лопінавіру / ритонавіру разом з рибавірином та глюкокортикостероїдами визнане несприятливим, з окремими смертями на 21-й день від початку хвороби. Так само не виявлено ефективності застосування рибавірину спільно з глюкокортикостероїдами, навіть після початкового зменшення гарячки та поліпшення перебігу пневмонії у 85 % пацієнтів виникли рецидиви гарячки, 73 % мали водянисту діарею, у 80 % рентгенологічно погіршилася картина пневмонії, а у 45 % спостерігалося погіршення респіраторних симптомів.

Деякі рекомендації з етіотропного лікуванняРедагувати

Опубліковані деякі рекомендації щодо етіотропного лікування хворих на COVID-19. Так у Південній Кореї рекомендують, як сказано вище: лопінавір / ритонавір 2 стандартні дози, або, хлорохін 0,5 г один раз на добу, або гідроксихлорохін 0,4 г один раз на добу упродовж 7-10 днів. Вважається що їхня комбінація призводить до небажаних кардіальних наслідків, через що лопінавір / ритонавір не слід поєднувати з хлорохіном чи гідроксихлорохіном[36].

Етіотропне лікування супутніх станів та коінфекційРедагувати

Рекомендовано призначення впродовж першої години після надходження пацієнта за наявності ознак сепсису емпіричного лікування проти ймовірних збудників, що могли стати причиною розвитку його. Також за підозри на зараження вірусом грипу, ця емпірична терапія повинна включати інгібітори нейрамінідази, що мають активність проти вірусу грипу: озельтамівіру фосфат, занамівір, перамівір і балоксавіру марбоксил.

Патогенетична терапіяРедагувати

Інгібітори інтерлейкіну-6 (IL-6) можуть полегшити тяжке ураження легеневої тканини, яке спричинює вивільнення цитокінів у пацієнтів з тяжкими проявами коронавірусної хвороби 2019. З початку березня 2020 року проходять випробування фази 2/3 інгібітора IL-6 сарілумаба. Виробники іншого відомого інгібітора IL-6, моноклонального антитіла тоцилізумаба ініціювали рандомізоване, подвійне сліпе клінічне дослідження III фази для оцінки безпеки та ефективності препарату при цій хворобі. Наразі розробляються й інші моноклональні антитіла проти інтерлейкіну-6 — TZLS-501.

Обговорюється питання про можливий позитивний ефект призначення внутрішньовенно аскорбінової кислоти (вітаміну С), тому що останній здатний зменшувати активацію і акумуляцію у вогнищі запалення нейтрофілів, утворення позаклітинних пасток нейтрофілів, що служить субстратом ушкодження стінки кровоносних судин, і, як наслідок, знижувати набряк альвеол.

Опубліковані дані відносно лікування хворих на тяжкий гострий респіраторний синдром 2002—2004 років свідчать про потенційну роль оксиду азоту, що вдихається, як допоміжний захід для лікування пацієнтів з легеневими ускладненнями. Лікування ним знизило легеневу гіпертензію, зменшило виражену гіпоксію та скоротило тривалість вентиляційної підтримки порівняно з відповідними контрольними пацієнтами з ГРВІ. Наразі проводиться 2 фаза клінічного дослідження дії препарату у пацієнтів з коронавірусною хворобою 2019 з метою запобігання прогресування хвороби у хворих з тяжким перебігом.

Внутрішньовенна дезінтоксикаційна терапія проводиться з обережністю у пацієнтів з тяжкою пневмонією без ознак шоку, так як агресивне внутрішньовенне введення розчинів може погіршити оксигенацію, особливо в умовах обмеженого доступу для проведення штучної вентиляції легенів.

Не рекомендується рутинне призначення системних глюкокортикостероїдів для лікування вірусної пневмонії або гострому респіраторному дистрес-синдромі при COVID-19 за умови, що їх призначення не показано з інших причин.

Інтенсивна терапіяРедагувати

Критеріями критичного стану хворих, які потребують лікування у відділення інтенсивної терапії або реанімації, є[21]:

Всім лежачим пацієнтам з тяжким перебігом хвороби здійснюється профілактика загальних ускладнень. Згідно з розрахунками 5 % хворих на коронавірусну хворобу 2019 знадобиться інтенсивна терапія.

Киснева вентиляція легеньРедагувати

Згідно з розрахунками 14 % хворих на коронавірусну хворобу потребують кисневої підтримки. У хворого на COVID-19 може продовжуватися порушення дихання або гіпоксемія, навіть коли кисень доставляється через маску для обличчя з резервуарним мішком. Гіпоксемічна дихальна недостатність при гострому респіраторному дистрес-синдромі (ГРДС) зазвичай є наслідком невідповідності внутрішньолегеневої вентиляції та перфузії / шунту і зазвичай потребує механічної вентиляції. Носовий кисень з високим потоком / неінвазивна (за допомогою маски) вентиляція застосовується лише у деяких пацієнтів з гіпоксемічною дихальною недостатністю. Пацієнти, які отримували неінвазивну вентиляцію, мають високий ризик неефективності лікування, і пацієнтів, які отримували цей вид лікування, необхідно ретельно моніторувати стосовно можливого погіршення клінічного стану. Пацієнти, які отримують неінвазивну вентиляцію, повинні знаходитись у контрольованих умовах за наявності досвідченого персоналу, здатного застосувати ендотрахеальну інтубацію, якщо стан пацієнта гостро погіршиться або не покращиться після короткого випробування (близько 1-ї години). При цьому слід враховувати, що доказових рекомендацій щодо неінвазивної вентиляції не існує, а повідомлення про результати застосування цього методу у пацієнтів з ТГРС та БКРС обмежені. Неінвазина вентиляція наразі не рекомендована при тяжкому клінічному перебігу грипу чи ГРВІ іншої етіології. Пацієнти з гемодинамічною нестабільністю, поліорганною недостатністю (як при сепсисі) або порушенням психічного стану не повинні отримувати неінвазивну вентиляцію. Припускається, що новіші технічні системи реалізації цього методу з герметичним інтерфейсом не створюють широкої дисперсії повітря, що видихається, і тому вони мають низький ризик передачі збудників через повітря.

Ендотрахеальна інтубація проводиться для забезпечення інвазивної (штучної) вентиляції легень. Через те, що вона в цій ситуації проводиться хворому у тямі, який починає інстинктивно цьому опиратися, а також для забезпечення синхронізації з респіратором та досягнення цільових об'ємних показників (об'єм вдиху, pH крові тощо) проводиться глибока седація. Слід використовувати протоколи відлучення, що включають щоденну оцінку готовності хворого до спонтанного дихання. Також звести до мінімуму безперервну або періодичну седацію, орієнтуючись на конкретні кінцеві точки титрування (легка седація, якщо не протипоказана), або з щоденним перериванням седації. Пацієнтам із вираженим ГРДС рекомендується інвазивна вентиляція у положенні на животі більше 12 годин на день. Але слід уникати невиправданого відключення пацієнта від апарату штучної вентиляції, що призводить до небажаних наслідків, зокрема до ателектазу. Необхідно застосовувати вбудовані катетери для відсмоктування секрету дихальних шляхів і затискання ендотрахеальної трубки, коли потрібно відключення (наприклад, при переведенні на транспортну вентиляцію). Респіраторна підтримка проводиться із забезпеченням нормального газообміну (PaO2 в межах 60-75 мм рт. ст., SaO2 — 90-93 %). Тримати пацієнта слід у напівлежачому положенні (підйом голови в ліжку 30-45º). Починати кисневу терапію слід зі швидкістю 5 л / хвилину для досягнення цільового значення SpO2≥90 % у дорослих і SpO2≥92-95 % у вагітних.

Достовірні результати видужання хворих на COVID-19 з легеневими проблемами отримані при застосуванні методу екстракорпоральної мембранної оксигенації (штучні легені). Але метод є дуже кошторисним.

Лікування сепсису та септичного шокуРедагувати

При вибору інфузійної терапії перевагу слід віддавати розчинам кристалоїдів як на початковому етапі терапії сепсису / септичного шоку (дорослим вводять не менше 30 мл / кг маси тіла ізотонічного кристалоїда (фізіологічний розчин та розчин Рінгера лактатний) в перші 3 години), так і в подальшому для поповнення обсягу внутрішньосудинної рідини. Як основне доповнення до розчинів кристалоїдів можуть бути використані розчини альбуміну, однак не рекомендується застосовувати гідроксиетилкрохмаль для заміщення об'єму внутрішньосудинної рідини, що пов'язане з підвищеним ризиком смерті та гострим ураженням нирок порівняно з кристалоїдами. Гіпотонічні (проти ізотонічних) розчини менш ефективні для збільшення внутрішньосудинного об'єму. Надмірне введення рідини може призвести до об'ємного перевантаження, включаючи виникнення дихальної недостатності. Якщо немає реакції на введення рідини і з'являються ознаки перевантаженості об'ємом: здуття яремної вени, крепітація при аускультації легенів, набряк легенів на рентгенівських знімках або гепатомегалія (збільшення печінки та селезінки) у дітей, то слід зменшити або припинити введення рідини. Це вкрай важливо тоді, коли відсутня механічна вентиляція легень.

За відсутністю ефекту внутрішньовенної дезінтоксикаційної терапії для підтримки середнього артеріального тиску≥65 мм рт. ст. до терапії слід додати вазоактивні препарати (вазопресори). Норадреналін є препаратом вибору першої лінії вазопрессоров, можливо додавання адреналіну до норадреналіну з метою підвищення середнього артеріального тиску до цільового рівня, а також додавання вазопресину (до 0,03 одиниць / хвилину) з метою зменшення дози норадреналіну. Якщо центральні венозні катетери недоступні, вазопресори можна вводити через периферичну вену, але використовувати при цьому вену великого діаметру та ретельно стежити за ознаками екстравазації і локального некрозу тканин. Якщо відбувається екстравазація, слід припинити введення. Вазопресори також можна впорскувати через внутрішньокісткові голки. Як альтернатива норадреналіну у пацієнтів з низьким ризиком тахі аритмії, з абсолютною чи відносною брадикардією як вазопресорний препарат може бути призначений дофамін. Для стабілізації гемодинаміки при адекватному водному навантаженні та достатній вазопресорній терапії не показано призначення внутрішньовенно глюкокортикостероїдів. Тільки в разі того, що незважаючи на проведені заходи, стабілізація не настає, можливе призначення гідрокортизону в дозі 200 мг / добу.

Підтримувальна терапія у тяжких хворихРедагувати

Для зменшення частоти пролежнів слід перевертати пацієнта з тяжкими проявами кожні дві години. Для зменшення гіподинамії слід активно мобілізувати хворого на початку хвороби, коли це безпечно. Для профілактики стресових виразок шлунко-кишкової системи, кровотеч з них слід якнайшвидше перейти на ентеральне харчування (протягом 24–48 годин після прийому хворого в стаціонар). Застосовують блокатори H2-гістамінових рецепторів або інгібітори протонної помпи пацієнтам із факторами ризику таких ускладнень. Задля зменшення ризику венозної тромбоемболії слід вводити гепарин з низькою молекулярною вагою 5000 одиниць підшкірно двічі на день у осіб без протипоказань. Тим, у кого є протипоказання, необхідно застосовувати механічну профілактику — переривчасті пневматичні компресійні пристрої.

Ведення вагітних з COVID-19Редагувати

Вагітним жінкам із підозрою або підтвердженою COVID-19 проводиться терапія з урахуванням стандартів ведення вагітності. Використання досліджуваних терапевтичних препаратів поза межами клінічного дослідження розглядається на основі індивідуального аналізу ризику та корисності на основі потенційної користі для вагітної та безпеки для плода після консультації досвідчених акушерів та за рішенням консиліуму. Рішення щодо екстрених пологів і припинення вагітності розглядається та ґрунтується на багатьох чинниках: вік гестації, стан вагітної та стабільність плоду, після мультидисциплінарних консультацій з акушерами, неонатологами та фахівцями з інтенсивної терапії.

Амбулаторне лікуванняРедагувати

Пацієнтам з підозрою на COVID-19, з нетяжким захворюванням або нетяжкою пневмонією, включаючи ситуації, коли стаціонарна допомога недоступна, або у випадку інформованої відмови від госпіталізації потрібне надання медичної допомоги в амбулаторних домашніх умовах. Так можуть лікуватися лише пацієнти, що не мають супутніх серйозних хронічних захворювань, таких як хвороби легенів чи серця, ниркової недостатності, первинних та вторинних імунодефіцитів, алергологічної та автоімунної патології, які зумовлюють підвищений ризик розвитку ускладнень. Така допомога застосовується і до пацієнтів, що одужують, які вже не потребують продовження стаціонарного лікування.

ПрофілактикаРедагувати

 
Ілюстрація епідемічної кривої в залежності від обачності чи безтурботності населення. Запобіжні заходи (такі як носіння масок, миття рук, самокарантин) «випрямляють» криву нових захвоювань, що дозволяє медичній системі впоратися зі всіма випадками до появи ліків чи вакцини. Натомість відсутність запобіжних заходів сприяє швидкому переповненню лікарень і неналежному догляду за хворими.[37][38][39]

Під час міжнародних поїздок слід дотримуватися рекомендацій: уникати тісного контакту з хворими людьми, тваринами (живими або мертвими), а також ринків, де продають тварин і продукти харчування (сире м'ясо). Намагатися не торкатися очей, носа і рота немитими руками. Часто мити руки з милом і водою не менше 20 секунд, особливо після відвідування туалету, перед їжею, після кашлю та чхання. Якщо мило і вода недоступні, необхідно використовувати дезінфікувальний засіб для рук на спиртовій основі з вмістом спирту не менше 60 %.

За аналогією з профілактикою інших коронавірусних інфекцій рекомендується обробка контамінованих металевих, пластикових, скляних поверхонь протягом 1 хвилини 70 % етанолом, 0,2 % розчином перекису водню або 0,1 % гіпохлориту калію. Інші дезінфікувальні засоби менш ефективні[40]

Усі медичні працівники, які безпосередньо надають медичну допомогу пацієнтам з COVID-19, контактують з їхніми біологічними матеріалами, мають застосовувати засоби індивідуального захисту від інфекційного захворювання. Медичним працівникам, а також тим, хто забезпечує життєдіяльність ізольованих чи підозрюваних, слід захищати себе за допомогою:

  • Рукавички для огляду, з нітрилу, без порошку, нестерильні. Повинні мати довгі манжети, що сягають значно вище зап'ястя, в ідеалі, до середини передпліччя.
  • Щиток для лиця, зроблений з прозорого пластику, що забезпечує хорошу видимість як для користувача, так і для пацієнта, з регульованою смугою, яка міцно прикріплюється навколо голови і щільно прилягає до чола, стійкий до запотівання, повністю покриває сторони і довжину обличчя, багато- (виготовлені з міцного матеріалу, які можна очистити та дезінфікувати) або одноразові / маска хірургічна, з високою стійкістю до рідини, гарною повітропроникністю, внутрішні та зовнішні поверхні повинні бути чітко визначені, структурована конструкція, яка не змінює форми при використанні, зокрема, у формі каченяти-дзьоба чи чашки.
  • Окуляри захисні, що добре прилягають до шкіри обличчя, гнучка рамка з ПВХ, яка легко вписується в контури обличчя рівномірним тиском, закриває очі та навколишні ділянки, вміщує окуляри для корекції зору, прозору пластикову лінзу із захистом від запотівання та подряпин, регульовану смугу для міцного закріплення, щоб не загубилися під час діяльності, непряма вентиляція для уникнення запотівання, багато- (з можливістю знезараження) або одноразові.
  • Халат одноразового використання, стійкий до рідини, завдовжки до середини литок, щоб покрити верх черевиків, світлих кольорів для кращого виявлення можливих забруднень, з петлями для пальця / пальців або еластичною манжетою для закріплення рукавів.

Виконувати медичні процедури слід у добре провітрюваному приміщенні, зокрема, з доступним надходженням повітря до нього в обсязі не менше ніж 160 л / с на пацієнта або із забезпеченням мінімум 12-кратним обміном повітря за годину в приміщенні з негативним тиском або із застосуванням механічної вентиляції. При цьому можна використовувати протиаерозольні респіратори:

  • сертифікований Національним інститутом США з охорони праці промисловий гігієнічний респіратор N95;
  • сертифікований Європейським союзом респіратор FFP2 або будь-який інший еквівалентний респіратор.

При використанні таких одноразових респіраторів обов'язково проводиться перевірка герметичності.

Після закінчення процедури діагностичного відбору зразків, клінічного обстеження хворого або підозрілого на коронавірусну хворобу 2019, лікувальних дій медичний працівник з метою недопущення інфікування, має зняти та утилізувати засоби індивідуального захисту, які він одягав перед проведенням обстеження, в одній із послідовностей: або рукавички, захисні окуляри або щиток, ізоляційний (захисний) халат, респіратор; або ізоляційний (захисний) халат разом із рукавичками, захисні окуляри або щиток, респіратор. Після зняття та утилізації засобів індивідуального захисту слід обов'язково провести гігієну рук. Заходи безпеки, направлені на запобіганням передачі, як контактні, так і крапельні, мають тривати до тих пір, поки у пацієнта будуть проявлятися симптоми, тобто до закінчення періоду контагіозності.

Запобігання зараження при амбулаторному контактіРедагувати

Якщо хворого на COVID-19 залишають лікуватися амбулаторно вдома, то його слід розмістити у добре провітрюваному приміщенні. Слід обмежити кількість доглядачів пацієнта, в ідеалі призначається одна людина не з категорій ризику. Відвідування пацієнта забороняються. Члени домогосподарств мусять перебувати в іншій кімнаті або, якщо це неможливо, дотримуватися відстані не менше 1 м від хворої людини. Винятком вважається мати, що годує грудьми: враховуючи переваги грудного вигодовування та незначну роль грудного молока в передачі інших респіраторних вірусів, мати може продовжувати годувати грудьми, водночас вона повинна носити медичну маску, коли вона знаходиться поруч з дитиною, і дотримуватися ретельної гігієни рук перед тісним контактом з дитиною. Їй потрібно також застосувати інші гігієнічні заходи. Слід обмежити рухливість пацієнта та мінімізувати його загальний простір. Загальні приміщення, зокрема, кухня, ванна кімната, мають добре провітрюватися. Доглядач хворого повинен носити медичну маску, що щільно прилягає до обличчя, коли знаходиться в одній кімнаті з хворою людиною. Під час використання маски її не слід чіпати. Якщо маска намокне або забрудниться виділеннями, її потрібно негайно змінити. Застосовуються одноразові маски. Це має бути медична / хірургічна маска, з високою стійкістю до рідини, гарною повітропроникністю, внутрішні та зовнішні поверхні якої повинні бути чітко визначені, структурованої конструкції, що не змінює форми при використанні. Після зняття маски необхідно провести гігієнічну обробку рук.

Слід проводити гігієнічну обробку рук після будь-яких контактів із хворим або його найближчим оточенням. Гігієну рук також слід застосовувати до і після приготування їжі, перед вживанням її, після туалету, кожного разу, коли руки забруднюються. Якщо на руках відсутнє помітне забруднення, можна застосовувати витирання рук засобом на основі спирту. Руки при помітному забрудненні слід мити з милом та водою. Для осушування рук після цього бажано використовувати одноразові паперові рушники для рук. Якщо немає, використовуйте виділені рушники з тканини та замініть їх, коли вони стануть вологими.

Хворим слід пояснити засади гігієни дихання, що слід прикривати рот і ніс під час кашлю або чхання за допомогою медичних масок, тканинних масок, тканин або згинання ліктя з подальшою гігієнічною обробкою рук. Необхідно відмовитися від багаторазового використовування матеріалів для покриття рота або носа або відповідним чином очищувати їх після використання (наприклад, прання хусток, використовуючи звичайне мило або миючий засіб та воду). Слід уникати прямого контакту з біологічними рідинами організму, зокрема пероральними, дихальними виділеннями та випорожненнями пацієнта. Використовуються одноразові рукавички для надання догляду за ротовою порожниною або диханням та при поводженні з фекаліями, сечею та та іншими відходами. Застосовується гігієнічна обробка рук до і після зняття рукавичок. Рукавички, тканини, маски та інші відходи хворих осіб або доглядальників за хворими, слід розміщувати в окремому контейнері в приміщенні, де знаходиться хвора людина, до вивезення цих відходів.

Необхідно уникнути інших видів можливого потрапляння виділень хворих або забруднених предметів у безпосереднє оточення здорових. Не слід користуватися спільно зубними щітками, цигарками, посудом, напоями, рушниками, мочалками або постільною білизною. Посуд після використання слід мити з милом або миючим засобом та водою; використовувати повторно, а не викидати. Щодня слід дезінфікувати поверхні, такі як тумбочки, покривала та інші меблі для спальні звичайним побутовим дезінфікувальним засобом, що містить розведений розчин хлорного вапна (1 частина розчину хлорного вапна до 99 частин води). Необхідно дезінфікувати поверхні ванної та туалету принаймні один раз на день звичайними побутовими дезінфікувальними засобами, що містять розведений розчин хлорного вапна (1 частина розчину хлорного вапна до 99 частин води). Слід прати одяг, постільну білизну, рушники для ванни та рук хворих людей, використовуючи звичайне мило та воду для прання чи машинне прання при температурі 60–90 °C загальним побутовим миючим засобом, та ретельно висушувати. Забруднену білизну необхідно кидати у мішок для білизни. Не дозволяється струшувати забруднену білизну. Слід уникати прямого контакту шкіри та одягу із забрудненими матеріалами. Необхідно використовувати одноразові рукавички та захисний одяг при обробці поверхонь, одягу чи білизни, забруднених біологічними рідинами хворого. Слід дотримуватися гігієни рук до і після зняття рукавичок.

Особи з проявами хвороби повинні залишатися вдома до тих пір, поки не буде доведено відсутність її на підставі клінічних та / або лабораторних результатів — два негативних ПЛР-тестів з інтервалом не менше 24 годин. Усі члени домогосподарства вважаються контактними, а їхнє здоров'я слід контролювати.

Дії медичного працівника за появи симптомів COVID-19 у контактної особиРедагувати

Слід повідомити заклад охорони здоров'я, який виділено для лікування таких хворих, що контактна особа з симптомами направлена до їхнього закладу. Під час транспортування пацієнт повинен носити, якщо це дозволяє його стан, медичну маску. Слід при цьому уникнути громадського транспорту, якщо це можливо; викликати екстрену медичну допомогу або перевезти хворого на приватному транспортному засобі та, якщо можливо, відкрити вікна під час транспортування. Пацієнту слід порадити, якщо дозволяє його стан, завжди дотримуватись етикету гігієни дихання та гігієни рук; стояти або сидіти на відстані від 1 м або більше від інших, під час транспортування і перебування в закладі охорони здоров‘я. Належну гігієнічну обробку рук слід робити й іншим контактним особа та доглядальникам. Будь-які поверхні, які під час транспортування забруднилися виділеннями або рідинами пацієнта, повинні бути очищені та дезінфіковані звичайними побутовими засобами.

ВакцинаціяРедагувати

Нині немає у клінічній практиці вакцини проти SARS-CoV-2. У січні 2020 року декілька організацій і установ почали працювати над створенням такої вакцини на основі опублікованого генома. Перше випробування вакцини розпочалося швидко, лише через 60 днів після того, як Китай поділився генетичною послідовністю коронавірусу, що є безпрецедентним для світової практики[41]. Китайський центр по контролю і профілактиці захворювань активно розробляє вакцину проти нового коронавірусу. Також університет Гонконгу оголосив, що вакцина вже знаходиться в стадії розробки, але поки що науковці не почали випробування на тваринах (I стадія клінічних досліджень). Між тим у США заявлено, що почалося тестування вакцини на добровольцях.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Coronavirus disease 2019 (COVID-19). Situation Report — 23 [1] (англ.)
  2. Наказ МОЗ України від 25.02.2020 № 552 «Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при короновірусній хворобі 2019 (COVID-19)». 25 лютого 2020 [2]
  3. Covid-19: The new coronavirus disease now officially has a name [3] (англ.)
  4. COVID-19 | SARS-CoV-2 Coronavirus Portal [4] (англ.)
  5. Statement on the second meeting of the International Health Regulations (2005) Emergency Committee regarding the outbreak of novel coronavirus (2019-nCoV) 30 January 2020 Statement Geneva, Switzerland [5] (англ.)
  6. Novel Coronavirus(2019-nCoV). Situation Report — 10. 30 January 2020 [6] (англ.)
  7. Charles Calisher, Dennis Carroll, Rita Colwell, Ronald B Corley, Peter Daszak, Christian Drosten et al. Statement in support of the scientists, public health professionals, and medical professionals of China combatting COVID-19. The Lancet. VOLUME 395, ISSUE 10226, PE42-E43, MARCH 07, 2020. DOI:https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)30418-9. (англ.)
  8. CDC. Coronavirus Disease 2019 (COVID-19): COVID-19 Situation Summary. CDC. [7] February 29, 2020; Accessed: March 2, 2020. (англ.)
  9. Xiaolu Tang, Changcheng Wu, Xiang Li, Yuhe Song, Xinmin Yao, Xinkai Wu, Yuange Duan, Hong Zhang, Yirong Wang, Zhaohui Qian, Jie Cui, Jian Lu On the origin and continuing evolution of SARS-CoV-2. Oxford University Press National Science Review, nwaa036, [8] Published: 03 March 2020. (англ.)
  10. David Cyranoski Mystery deepens over animal source of coronavirus. Nature. NEWS 26 FEBRUARY 2020 [9] (англ.)
  11. ScienceDaily. March 17, 2020. COVID-19 coronavirus epidemic has a natural origin. [10] (англ.)
  12. Коронавірус міг передатися людині через панголінів — китайські вчені [11]
  13. Cheng-wei Lu, Xiu-fen Liu, Zhi-fang Jia 2019-nCoV transmission through the ocular surface must not be ignored. VOLUME 395, ISSUE 10224, PE39, FEBRUARY 22, 2020. (англ.)
  14. У Китаї серед чоловіків 58 % курять тютюн, тоді як серед жінок — усього 3 %.
  15. The Novel Coronavirus Pneumonia Emergency Response Epidemiology Team. The Epidemiological Characteristics of an Outbreak of 2019 Novel Coronavirus Diseases (COVID-19) — China, 2020. China CDC Weekly, 2020, 2(8): 113—122.
  16. Yu Zhao, Zixian Zhao, Yujia Wang, Yueqing Zhou, Yu Ma, Wei Zuo Single-cell RNA expression profiling of ACE2, the putative receptor of Wuhan 2019-nCov. Posted January 26, 2020. doi: https://doi.org/10.1101/2020.01.26.919985 [12] (англ.)
  17. Китай оприлюднив перше дослідження про коронавірус. Хто в зоні ризику? [13] (укр.)
  18. A.A. Elfiky, S.M. Mahdy, W.M. Elshemey Quantitative structure-activity relationship and molecular docking revealed a potency of anti-hepatitis C virus drugs against human coronaviruses J. Med. Virol., 89 (2017), pp. 1040—1047 (англ.)
  19. M.G. Hemida, A. Alnaeem Some one health based control strategies for the Middle East respiratory syndrome coronavirus One Health., 8 (2019), p. 100—102. (англ.)
  20. Clinical Management of Severe Acute Respiratory Infection When Middle East Respiratory Syndrome Coronavirus (MERS-CoV) Infection Is Suspected: Interim Guidance. World Health Organization (2019) (англ.)
  21. а б Novel Coronavirus (2019-nCoV). SITUATION REPORT — 2. 22 JANUARY 2020 [14] (англ.)
  22. Використовують лише стерильні тампони з дакрону або віскози на пластиковій паличці. Тампони з альгінатом кальцію або бавовною, а також тампони з дерев'яними паличками можуть містити речовини, які інактивують деякі віруси та уповільнюють тестування в ПЛР, тому їх можна використовувати лише за відсутності дакронових чи віскозних тампонів.
  23. ABBOTT LAUNCHES MOLECULAR POINT-OF-CARE TEST TO DETECT NOVEL CORONAVIRUS IN AS LITTLE AS FIVE MINUTES. [15] (англ.)
  24. Novel Coronavirus (2019-nCoV) Fluorescence Antigen Rapid Test Kit [16] (англ.)
  25. Novel Coronavirus (2019-nCoV) Colloidal Gold Antigen Rapid Test [17] (англ.)
  26. Peter Richardson, Ivan Griffin, Catherine Tucker, Dan Smith, Olly Oechsle, Anne Phelan et al. Baricitinib as potential treatment for 2019-nCoV acute respiratory disease. The Lancet Vol 395. February 04, 2020. DOI:https://doi.org/10.1016/S0140-6736(20)30304-4
  27. Sheahan TP, Sims AC, Graham RL, Menachery VD, Gralinski LE, Case JB, Leist SR, Pyrc K, Feng JY, Trantcheva I, Bannister R, Park Y, Babusis D, Clarke MO, Mackman RL, Spahn JE, Palmiotti CA, Siegel D, Ray AS, Cihlar T, Jordan R, Denison MR, Baric RS (Червень 2017). Broad-spectrum antiviral GS-5734 inhibits both epidemic and zoonotic coronaviruses. Science Translational Medicine 9 (396): eaal3653. PMC 5567817. PMID 28659436. doi:10.1126/scitranslmed.aal3653.  (англ.)
  28. Brunk, Doug. Remdesivir Under Study as Treatment for Novel Coronavirus. Medscape. Процитовано 11 лютого 2020.  (англ.)
  29. Li G, De Clercq E. Therapeutic options for the 2019 novel coronavirus (2019-nCoV). Nature Reviews Drug Discovery 2020 Feb DOI:10.1038/d41573-020-00016-0(англ.)
  30. BRIEF-Corrected-Zhejiang Hisun Pharma gets approval for clinical trial to test flu drug Favipiravir for pneumonia caused by new coronavirus. Reuters Healthcare, February 16, 2020.(англ.)
  31. NHK World News ‘China: Avigan effective in tackling coronavirus’(англ.)
  32. Huaxia. «Favipiravir shows good clinical efficacy in treating COVID-19: official.» Xinhuanet.com, 17 March 2020
  33. випускається під торговими марками Rintamod і Ampligen
  34. AIM ImmunoTech's Drug Ampligen to Be Tested by Japan's National Institute of Infectious Diseases as a Potential Treatment for the New SARS Coronavirus (SARS-CoV-2) Responsible for the New Human Infectious Disease COVID-19. AIM ImmunoTech. 2020 Mar 09. [18] (англ.)
  35. Philippe Gautreta, Jean-Christophe Lagiera, Philippe Parolaa, Van Thuan Hoanga, Line Meddeba, Morgane Mailhea, Barbara Doudiera, Johan Courjone, Valérie Giordanengoh, Vera Esteves Vieiraa, Hervé Tissot Duponta, Stéphane Honoréi, Philippe Colsona, Eric Chabrièrea, Bernard La Scolaa, Jean-Marc Rolaina, Philippe Brouquia, Didier Raoulta. Hydroxychloroquine and azithromycin as a treatment of COVID-19: results of an openlabel non-randomized clinical trial IHU-Méditerranée Infection, Marseille, France and other [19] (англ.)
  36. Kwak Sung-sun. Published 2020.02.13. Physicians work out treatment guidelines for coronavirus [20] Korea Biomedical Review (англ.)
  37. Wiles, Siouxsie (9 March 2020). The three phases of Covid-19 – and how we can make it manageable. The Spinoff. Процитовано 9 March 2020. 
  38. Anderson RM, Heesterbeek H, Klinkenberg D, Hollingsworth TD (March 2020). How will country-based mitigation measures influence the course of the COVID-19 epidemic?. Lancet. PMID 32164834. doi:10.1016/S0140-6736(20)30567-5. «A key issue for epidemiologists is helping policy makers decide the main objectives of mitigation – eg, minimising morbidity and associated mortality, avoiding an epidemic peak that overwhelms health-care services, keeping the effects on the economy within manageable levels, and flattening the epidemic curve to wait for vaccine development and manufacture on scale and antiviral drug therapies.» 
  39. Barclay, Eliza (10 March 2020). How canceled events and self-quarantines save lives, in one chart. Vox. 
  40. Günter Kampf, Daniel Todt, Stephanie Pfaender, Eike Steinmann Persistence of coronaviruses on inanimate surfaces and its inactivation with biocidal agents The Journal of Hospital infection. 31 January 2020 DOI: [21] (англ.)
  41. WHO. Coronavirus disease 2019 (COVID-19). Situation Report — 60 [22] (англ.)

ДжерелаРедагувати

  • Наказ МОЗ України від 25.02.2020 № 552 «Про затвердження та впровадження стандартів медичної допомоги при короновірусній хворобі 2019 (COVID-19)». 25 лютого 2020 [24]
  • Наказ МОЗ України від 24.01.2020 № 185 «Про заходи щодо недопущення занесення і поширення на території України випадків захворювань спричинених новим коронавірусом, виявленим у місті Ухань (провінція Хубей, Китай)» у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2020 року N 292.
  • Голубовская О. А., Безродная А. В., Кондратюк Л. А., Шкурба А. В. Коронавирусная болезнь 2019 (COVID-19): патогенетические особенности заболевания, диагностика, лечение и меры профилактики / Coronavirus Disease (COVID-19): Pathogenetic Characteristics of the Disease, Diagnosis, Treatment and Preventive Measures. «Clinical infectology and parasitology» / «Клиническая инфектология и паразитология», Международный научно-практический журнал, 2020, volume 9, № 1. p. 6—16 DOI: https://doi.org/10.34883/PI.2020.9.1.001 (рос.)
  • David J Cennimo Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Updated: Mar 20, 2020 Medscape. Drugs & Diseases. Infectious Diseases (Chief Editor: Michael Stuart Bronze) [25] (англ.)
  • Global Surveillance for human infection with novel coronavirus (2019-nCoV). Interim guidance v3 31 January 2020 [26] (англ.)
  • CDC. Interim guidance for persons who may have 2019 Novel Coronavirus (2019-nCoV) to prevent spread in homes and residential communities. February 1, 2020 [27] (англ.)
  • CDC. 2019 Novel Coronavirus Home. About 2019-nCoV. Prevention & Treatment. [28] (англ.)
  • CDC. Coronavirus Disease 2019 (COVID-19). Healthcare Professionals. Infection Control. Interim Infection Prevention and Control Recommendations for Patients with Suspected or Confirmed Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) in Healthcare Settings. [29] (англ.)
  • Peter Richardson, Ivan Griffin, Catherine Tucker, Dan Smith, Olly Oechsle, Anne Phelan et al. Baricitinib as potential treatment for 2019-nCoV acute respiratory disease. The Lancet. Published Online February 3, 2020 [30] (англ.)
  • Caibin Fan, Kai Li, Yanhong Ding, Wei Lu, Jianqing Wang ACE2 Expression in Kidney and Testis May Cause Kidney and Testis Damage After 2019-nCoV Infection. medRxiv preprint doi: https://doi.org/10.1101/2020.02.12.20022418 (англ.)
  • Zumla, A., Chan, J. F., Azhar, E. I., Hui, D. S. & Yuen, K. Y. Coronaviruses — drug discovery and therapeutic options. Nat. Rev. Drug Discov. 15, 327—347 (2016).
  • Clinical management of severe acute respiratory infection (SARI) when COVID-19 disease is suspected. Interim guidance. WHO. 13 March 2020 [31]
  • Coronavirus disease (COVID-19) technical guidance: Laboratory testing for 2019-nCoV in humans [32] (англ.)
  • Case definition for EU surveillance of COVID-19, as of 25 February 2020 [33] (англ.)
  • Global Surveillance for COVID-19 disease caused by human infection with novel coronavirus (COVID-19). Interim guidance. 27 February 2020. [34] (англ.)
  • Laboratory testing for coronavirus disease (COVID-19) in suspected human cases. Interim guidance. 19 March 2020 [35] (англ.)
  • Laboratory testing strategy recommendations for COVID-19. Interim guidance. 22 March 2020 [36] (англ.)
  • Report of the WHO-China Joint Mission on Coronavirus Disease 2019 (COVID-19) [37] (англ.)
  • Rational use of personal protective equipment for coronavirus disease 2019 (COVID-19). Interim guidance 27 February 2020 [38] (англ.)
  • European Centre for Disease Prevention and Control. Laboratory support by specialised laboratories in the EU/EEA. [39] (англ.)
  • Xiaolu Tang, Changcheng Wu, Xiang Li, Yuhe Song, Xinmin Yao, Xinkai Wu, Yuange Duan, Hong Zhang, Yirong Wang, Zhaohui Qian, Jie Cui, Jian Lu On the origin and continuing evolution of SARS-CoV-2. National Science Review, nwaa036, https://doi.org/10.1093/nsr/nwaa036. Published: 03 March 2020 [40] (англ.)
  • Tim Smith, Tony Prosser COVID-19 Drug Therapy — Potential Options Elsevier | March 2020 [41] (англ.)

ПосиланняРедагувати