Вікіпедія

Івермектин

Івермектин (ivermectin, лат. ivermectinum) — лікарський засіб, який використовуються для лікування багатьох паразитарних хвороб.[1] Сюди входять педикульоз, порожнинний міаз, короста, онхоцеркоз, стронгілоїдоз, трихоцефальоз, аскаридоз та лімфатичний філяріїдоз.[1][2][3][4] Його можна приймати перорально у формі таблеток або наносити на шкіру при зовнішніх інвазіях.[1][5] Слід уникати використання в очах.[1]

Івермектин
Систематизована назва за IUPAC
22,23-dihydroavermectin B1a + 22,23-dihydroavermectin B1b
Класифікація
ATC-код D11AX22
PubChem 9812710
CAS 70288-86-7
DrugBank DB00602
Хімічна структура
Формула C
48H
74O
14 (22,23-dihydroavermectin B1a)
C
47H
72O
14 (22,23-dihydroavermectin B1b)
Мол. маса 875.10 г/моль г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність
Метаболізм печінка (CYP450)
Період напіввиведення 18 годин
Екскреція фекалії; <1% сеча
Реєстрація лікарського засобу в Україні

Івермектин відкрили в 1975 році та вступив у медичне використання у 1981 році.[6][7] Він знаходиться у списку необхідних лікарських засобів ВООЗ.[8] Оптова вартість таблеток у світі, що розвивається, становить приблизно $0,12 на курс лікування.[9] У США витрати менші, ніж $50.[10][11] У деяких тварин його використовують для профілактики та лікування серцевих глистів серед інших захворювань.[3]

Історія

ред.

Відкриття сімейства сполук авермектину, з якого хімічно отриманий івермектин, було зроблено Омурою Сатосі з Університету Кітасато та Вільямом Кемпбеллом з Інституту терапевтичних досліджень Мерка. Омура ідентифікував авермектин з бактерії streptomyces avermitilis.[12] Кемпбелл очищав авермектин, отриманий з Омурою і прикладав зусилля, що призводили до відкриття івермектину, похідного більшої потенції та меншої токсичності.[13] Івермектин був введений в 1981 році.[14] Нобелівська премія з фізіології або медицини за 2015 рік була спільно присуджена Кемпбеллу і Омурі за виявлення авермектину, «похідні якого докорінно знизили частоту річкової сліпоти та лімфатичного філяріїдозу, а також показали ефективність щодо зменшення кількості інших паразитарних хвороб».[15]

Дослідження

ред.

Івермектин також вивчається як потенційний противірусний засіб проти чікунгунья та жовтої гарячки.[16]

У 2013 році цей протипаразитарний препарат був продемонстрований як новий ліганд NR1H4,[17][18] терапевтична мішень для неалкогольної хвороби «жирної» печінки.[19]

Івермектин також має певний вплив щодо профілактики малярії, оскільки він токсичний як для самого малярійного плазмодію, так і для комарів, які його переносять.[20][21]

Профілактика та лікування COVID-19

ред.

Івермектин інгібує реплікацію SARS-CoV-2 in vitro, що робить його можливим кандидатом у дослідженнях щодо зміни препарату COVID-19.[22][23] Одне з досліджень проведених серед медичних працівників показало, що вживання препарату в профілактичних цілях суттєво зменшує шанси зараження SARS-CoV-2,[24] а також може зменьшити травалість перебігу хвороби.[25]

Національний інститут охорони здоров'я США не затвердив івермектин для лікування будь-яких хвороб вірусного походження, в тому числі короновірусної хвороби 2019. Посилаючись на випробування, рекомендує проведення більш детального аналізу можливості використання івермектину як лікувального засобу.[26][27] Європейське агентство з лікарських засобів спираючись на клінічні дослідження не радить використовувати івермектин для лікування COVID-19 поза клінічними випробуваннями[28].

1 вересня 2021 року одразу три серйозні організації США — Американська медична асоціація (AMA[en]), Американська асоціація фармацевтів (APhA[en]) та Американське товариство фармацевтів системи охорони здоров'я (ASHP[en]) у спільно підготовленій офіційній заяві закликали до прямої заборони на видачу івермектину для профілаки COVID-19 поза клінічними випробуваннями[29]

На початку 2021 року Всеіндійський інститут медичних наук (AIIMS) та Індійська рада медичних досліджень (ICMR[en], найважливіший у країні орган з біомедичних досліджень) офіційно додав івермектин у список основних лікарських засобів, рекомендованих для лікування COVID-19. Пізніше того ж року організація ICMR відмінила своє рішення щодо використання івермектину[30]. Кількість випадків захворювання і смертей, як правило, різко знижувалася в тих регіонах, де івермектин широко використовувався (Уттар-Прадеш, Біхар, Гоа і Нью-Делі) і при цьому залишалася, як правило, високою у тих регіонах, де івермектину не було (Керала, Тамілнад)[не знайдено в джерелі 36 днів].[31]

Президент Асоціації Медиків Токіо 5 серпня 2021 року дав інтерв'ю в якому наполягав на початку використання івермектину згідно протоколу схожого до того який використовується в США (EUA (Emergency Use Authorization — Дозвіл на Екстрене Використання)), оскільки не існує одностайної думки і відповідних клінічних досліджень в Японії відносно ефективності цього препарату для лікування COVID-19, тим самим захистити лікарів в Японії, які призначають івермектин під власну відповідальність.[32]

У липні 2021 року Управління з продовольства і медикаментів Індонезії (BPOM) закрили фабрику із виробництва івермектину через суттєві порушення в процесі виробництва препарату[33]. Також з'ясувалося, що представники виробника та держслужбовці були звинувачені в лобіюванні запровадження івермектину як засобу лікування COVID-19 без наявності відповідних клінічних досліджень.[34].

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г Ivermectin. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 3 січня 2016. Процитовано 16 січня 2016.
  2. ↑ Sneader, Walter (2005). Drug Discovery a History. Chichester: John Wiley & Sons. с. 333. ISBN 978-0-470-01552-0. Архів оригіналу за 15 червня 2020. Процитовано 21 квітня 2020.
  3. ↑ а б Saunders Handbook of Veterinary Drugs: Small and Large Animal (вид. 4). Elsevier Health Sciences. 2015. с. 420. ISBN 978-0-323-24486-2. Архів оригіналу за 31 січня 2016.
  4. ↑ CDC-Centers for Disease Control and Prevention (23 серпня 2019). Ascariasis - Resources for Health Professionals. www.cdc.gov (амер.). Архів оригіналу за 21 листопада 2010. Процитовано 28 грудня 2019.
  5. ↑ The efficacy of topical and oral ivermectin in the treatment of human scabies (PDF). Annals of Parasitology. 61 (1): 11—16. 2015. PMID 25911032. Архів оригіналу (PDF) за 4 квітня 2020. Процитовано 21 квітня 2020. {{cite journal}}: Проігноровано |contribution= (довідка) [Архівовано 4 квітня 2020 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Mehlhorn, Heinz (2008). Encyclopedia of parasitology (вид. 3rd). Berlin: Springer. с. 646. ISBN 978-3-540-48994-8. Архів оригіналу за 31 січня 2016.
  7. ↑ Vercruysse J, Rew RS. Macrocyclic lactones in antiparasitic therapy. Oxon, UK: CABI Pub. 2002. с. Preface. ISBN 978-0-85199-840-4. Архів оригіналу за 31 січня 2016.
  8. ↑ ((World Health Organization)). World Health Organization model list of essential medicines: 21st list 2019. Geneva: World Health Organization. 2019. WHO/MVP/EMP/IAU/2019.06. License: CC BY-NC-SA 3.0 IGO.
  9. ↑ Ivermectin. International Medical Products Price Guide. Архів оригіналу за 5 квітня 2020. Процитовано 6 квітня 2020.
  10. ↑ Hamilton, Richard J. (2014). Tarascon pocket pharmacopoeia : 2014 deluxe lab-pocket edition (вид. 15th). Sudbury: Jones & Bartlett Learning. с. 40. ISBN 978-1-284-05399-9. Архів оригіналу за 31 січня 2016.
  11. ↑ NADAC as of 2019-09-25 | Data.Medicaid.gov. Centers for Medicare and Medicaid Services (англ.). Архів оригіналу за 26 вересня 2019. Процитовано 26 вересня 2019. [Архівовано 2019-09-26 у Wayback Machine.]
  12. ↑ Saraiva, Raúl G.; Dimopoulos, George (2020). Bacterial natural products in the fight against mosquito-transmitted tropical diseases. Natural Product Reports. 37 (3): 338—354. doi:10.1039/c9np00042a.
  13. ↑ The chemistry and pharmacology of avermectins. Annual Review of Pharmacology and Toxicology. 32: 537—53. 1992. doi:10.1146/annurev.pa.32.040192.002541. PMID 1605577. {{cite journal}}: Проігноровано |contribution= (довідка)  
  14. ↑ Campbell WC, Burg RW, Fisher MH, Dybas RA (26 червня 1984). Chapter 1: The discovery of ivermectin and other avermectins. Pesticide Synthesis Through Rational Approaches. ACS Symposium Series. Т. 255. American Chemical Society. с. 5—20. doi:10.1021/bk-1984-0255.ch001. ISBN 978-0-8412-1083-7.  
  15. ↑ The Nobel Prize in Physiology or Medicine 2015 (PDF). Nobel Foundation. Архів (PDF) оригіналу за 6 жовтня 2015. Процитовано 7 жовтня 2015.
  16. ↑ Varghese FS, Kaukinen P, Gläsker S, Bespalov M, Hanski L, Wennerberg K, Kümmerer BM, Ahola T (February 2016). Discovery of berberine, abamectin and ivermectin as antivirals against chikungunya and other alphaviruses. Antiviral Research. 126: 117—24. doi:10.1016/j.antiviral.2015.12.012. PMID 26752081.
  17. ↑ Carotti A, Marinozzi M, Custodi C, Cerra B, Pellicciari R, Gioiello A, Macchiarulo A (2014). Beyond bile acids: targeting Farnesoid X Receptor (FXR) with natural and synthetic ligands. Current Topics in Medicinal Chemistry. 14 (19): 2129—42. doi:10.2174/1568026614666141112094058. PMID 25388537.
  18. ↑ Jin L, Feng X, Rong H, Pan Z, Inaba Y, Qiu L, Zheng W, Lin S, Wang R, Wang Z, Wang S, Liu H, Li S, Xie W, Li Y (2013). The antiparasitic drug ivermectin is a novel FXR ligand that regulates metabolism. Nature Communications. 4: 1937. Bibcode:2013NatCo...4.1937J. doi:10.1038/ncomms2924. PMID 23728580.  
  19. ↑ Bile Acid Nuclear Receptor Farnesoid X Receptor: Therapeutic Target for Nonalcoholic Fatty Liver Disease. Endocrinology and Metabolism. 31 (4): 500—504. December 2016. doi:10.3803/EnM.2016.31.4.500. PMC 5195824. PMID 28029021. {{cite journal}}: Проігноровано |contribution= (довідка)
  20. ↑ Chaccour C, Hammann F, Rabinovich NR (April 2017). Ivermectin to reduce malaria transmission I. Pharmacokinetic and pharmacodynamic considerations regarding efficacy and safety. Malaria Journal. 16 (1): 161. doi:10.1186/s12936-017-1801-4. PMC 5402169. PMID 28434401.
  21. ↑ Siewe Fodjo JN, Kugler M, Hotterbeekx A, Hendy A, Van Geertruyden JP, Colebunders R (August 2019). Would ivermectin for malaria control be beneficial in onchocerciasis-endemic regions?. Infectious Diseases of Poverty. 8 (1): 77. doi:10.1186/s40249-019-0588-7. PMC 6706915. PMID 31439040.
  22. ↑ Caly, Leon; Druce, Julian D.; Catton, Mike G.; Jans, David A.; Wagstaff, Kylie M. (April 2020). The FDA-approved Drug Ivermectin inhibits the replication of SARS-CoV-2 in vitro. Antiviral Research: 104787. doi:10.1016/j.antiviral.2020.104787.  
  23. ↑ Yavuz S, Ünal S. «Antiviral treatment of COVID-19». Turk J Med Sci. 2020 Apr 15. DOI:10.3906/sag-2004-145 PMID 32293834  
  24. ↑ Priyamadhaba Behera, Binod Kumar Patro, Arvind Kumar Singh, Pradnya Dilip Chandanshive, Ravikumar S R, Somen Kumar Pradhan, Siva Santosh Kumar Pentapati, Gitanjali Batmanabane, Prasanta Raghab Mohapatra, Biswa Mohan Padhy, Shakti Kumar Bal, Sudipta Ranjan Singh, Rashmi Ranjan Mohanty (16 лютого 2021). Role of ivermectin in the prevention of SARS-CoV-2 infection among healthcare workers in India: A matched case-control study (англійською) . doi:10.1371/journal.pone.0247163. PMID 33592050. Архів оригіналу за 26 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  25. ↑ A five-day course of ivermectin for the treatment of COVID-19 may reduce the duration of illness (англійською) . 2 грудня 2020. Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021.
  26. ↑ Table 2e. Characteristics of Antiviral Agents That Are Approved or Under Evaluation for the Treatment of COVID-19 (англійською) . 8 липня 2021. Архів оригіналу за 4 листопада 2021. Процитовано 4 листопада 2021. [Архівовано 2021-11-04 у Wayback Machine.]
  27. ↑ Ivermectin. COVID-19 Treatment Guidelines (англ.). Архів оригіналу за 28 листопада 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  28. ↑ EMA advises against use of ivermectin for the prevention or treatment of COVID-19 outside randomised clinical trials. Процитовано 22 Березня 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  29. ↑ Американці лікують ковід препаратом від глистів для коней. Лікарі б'ють на сполох. BBC News. 5 вересня 2021. Архів оригіналу за 15 грудня 2021. Процитовано 24 січня 2022.
  30. ↑ ICMR stops use of ivermectin, HCQ for COVID-19 treatment. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  31. ↑ ICMR Includes Ivermectin for COVID-19 Indication in National List of Essential Medicines. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.
  32. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2021-11-12 у Wayback Machine.]
  33. ↑ Nurita, Dewi (2 липня 2021). Soal Blokir Pabrik Ivermectin, BPOM: Ada Sejumlah Pelanggaran oleh PT Harsen. https://nasional.tempo.co (Індонезійська) . Архів оригіналу за 13 грудня 2021. Процитовано 13 грудня 2021.
  34. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2021. Процитовано 12 листопада 2021.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Івермектин&oldid=44046863