Дихальна недостатність
Ди́хальна недоста́тність — стан організму, при якому система дихання не забезпечує нормальної пропорції газів артеріальної крові, або її підтримання на нормальному рівні досягається шляхом надмірного функціонального напруження системи дихання.
Гостра дихальна недостатність | |
---|---|
Спеціальність | пульмонологія |
Класифікація та зовнішні ресурси | |
МКХ-11 | CB41 |
МКХ-10 | J96 |
DiseasesDB | 6623 |
eMedicine | med/2011 |
MeSH | D012131 |
SNOMED CT | 409622000 |
Внаслідок дихальної недостатності виникає енергетичний голод клітин організму. Іноді вживають термін легенева недостатність, однак термін дихальна недостатність є ширшим, тому що він охоплює легеневі і позалегеневі порушення механізмів забезпечення організму киснем і виведення з нього вуглекислого газу.
Вживається також термін легенево-серцева недостатність, який відбиває поєднання дихальної і серцевої недостатності. Хронічна дихальна недостатність (ХДН) розвивається протягом місяців — років. Початок ХДН може бути непомітним, поступовим, також вона може розвинутися при неповному відновленні після гострої дихальної недостатності. Тривале існування ХДН дозволяє включитися компенсаторним механізмам — поліцитемії, підвищенню серцевого викиду, затримці нирками бікарбонатів (приводить до корекції респіраторного ацидозу).
Фактори порушення зовнішнього диханняРедагувати
Частина інформації в цій статті застаріла. (грудень 2017) |
М. М. Канаєв (1980) виділяє п'ять груп патофізіологічних факторів, які зумовлюють порушення зовнішнього дихання:
- Ураження бронхів і респіраторних структур легень:
- ураження бронхіального дерева:
- підвищення тонусу гладкої мускулатури бронхів (бронхоспазм, в тому числі й при бронхіальній астмі),
- набряково-запальні зміни бронхіального дерева,
- порушення опірних структур дрібних бронхів,
- зниження тонусу великих бронхів (гіпотонічна дискінезія);
- ураження респіраторних структур:
- інфільтрація легеневої тканини,
- деструкція легеневої тканини,
- дистрофія легеневої тканини,
- пневмосклероз;
- зменшення функціонуючої легеневої паренхіми:
- недорозвиненість легені,
- стиснення й ателектаз легені,
- відсутність частини легеневої тканин після операції.
- ураження бронхіального дерева:
- Ураження кістково-м'язового каркаса грудної клітки та плеври:
- обмеження рухомості ребер,
- обмеження рухомості діафрагми,
- плевральне зрощення.
- Ураження дихальної мускулатури:
- центральний і периферичний параліч дихальної мускулатури,
- дегенеративно-дистрофічні зміни дихальних м'язів.
- Порушення кровообігу у малому колі:
- Порушення регуляції дихання:
- пригнічення дихального центра,
- дихальні неврози,
- порушення місцевих регуляторних відношень.
У клінічній практиці основним показником дихальної недостатності є задишка. Залежно від її вираженості при різному фізичному навантаженні розрізняють три ступені дихальної недостатності.
Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад! Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям, зверніться до лікаря. |
ЛікуванняРедагувати
Дуже рідко вдається радикально змінити перебіг ХДН, хоча останнім часом і це стало можливим завдяки розвитку трансплантації легенів (при ХОЗЛ, інтерстиціальному легеневому фіброзі, муковісцидозі та ін.). Пріоритетом терапії хворих з ХДН є виявлення й усунення потенційно конвертованих факторів, які вносять вклад у розвиток і потяжчення ХДН. До прикладів такої терапії відносяться: призначення діуретиків при застійній серцевій недостатності, усунення гіпотиреозу, гіпофосфатемії, гіпомагніємії при вентиляційній недостатності будь-якого генезу. Слід пам'ятати, що седативні та снодійні препарати знижують активність дихального центру і здатні посилити гіповентиляцію і гіперкапнію.
Для забезпечення прохідності дихальних шляхів застосовуються препарати різних класів — бронхолітики (бронходилятатори) і мукорегулятори.
ПриміткиРедагувати
ПосиланняРедагувати
Ця стаття не містить посилань на джерела. (грудень 2017) |
Це незавершена стаття про хворобу, синдром або розлад. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |