Відкрити головне меню

Седація — зниження подразливості чи збудження шляхом застосування седативних медикаментів, переважно для полегшення проведення медичної чи діагностичної процедури. Прикладами таких медикаментів є ізофлуран, пропофол, етомідат, кетамін, фентаніл, лоразепам та мідазолам[1].

Застосування в медициніРедагувати

Зазвичай, до седації вдаються при нескладних хірургічних процедурах на кшталт ендоскопії чи вазектомії, стоматологічних втручаннях, пластичній хірургії, видаленні зубів мудрості, або для пацієнтів з високим рівнем тривожності[2]. Методами седації у стоматології є: інгаляційна (з використанням оксиду азоту(I)), оральна та внутрішньовенна седації. Інгаляційну седацію також часом називають відносною анальгезією.

Седацію також часто використовують у відділенні інтенсивної терапії при інтубації трахеї, щоб пацієнти могли витримати наявність ендотрахеальної трубки. Ще одним прикладом може бути застосування седації при тривалій електроенцефалографії (ЕЕГ), щоб допомогти пацієнтам розслабитись.

РизикиРедагувати

Деякі дослідження стверджують, що від 40 до 50 відсотків операційних ускладнень стаються внаслідок саме седації, через що цей процес привернув до себе увагу[3]. Обструкція дихальних шляхів, апное, артеріальна гіпотензія можуть трапитись під час седації, що вимагає присутності медичного працівника з відповідними навичками визначення та керування подібними проблемами. Крім утруднення дихання, до ризиків також належать незаплановані рівні седації, післяопераційна сомноленція та негативні реакції на седативні медикаменти[4]. Серед ускладнень можуть траплятись перфорація, крововилив та виклик вазовагальних рефлексів (непритомності)[5]. Аби уникнути цих ризиків, медичні працівники проводять ретельне доседаційне оцінювання, куди входять вивчення попередньої медичної історії та тестування фізичного стану пацієнта з акцентом на визначення ознак, що вказують на потенційний ризик для пацієнта та потенційно ускладнене управління дихальними шляхами[6]. Також таке оцінювання може виявити необхідність подовження седаційного періоду та додаткових терапевтичних процедур[7].

Рівні седаціїРедагувати

Міри седації використовують в медичних ситуаціях у поєднанні з медичною історією, при оцінюванні належного рівня седації, для уникнення недостатньої (ризик больових переживань та стресу) чи надмірної (ризик побічних дій, як-от зупинка дихання, що можуть призвести до смерті) седації. Типовими рівнями є:

  1. Збудження.
  2. Спокій.
  3. Чутливість до голосу.
  4. Чутливість до тактильних подразників.
  5. Чутливість лише до болючих подразників.
  6. Нечутливість до болючих подразників.

Американська спілка анестезіологів визначає континуум седації таким чином[8]:

  • мінімальна седація — нормальна реакція на вербальний подразник;
  • помірна, або "свідома" седація — цілеспрямована реакція на вербальне/тактильне подразнення;
  • глибока седація — цілеспрямована реакція на повторюваний чи болючий подразник;
  • загальне знечулення — відсутність реакції навіть на болючі подразники.

Процес скринінгу пацієнтаРедагувати

Перед будь-якими процедурами оральної седації необхідно провести скринінг пацієнта на предмет можливих загроз для здоров'я. В рамках скринінгу визначаються такі моменти: відомі пацієнтові алергії на ліки та інші чутливі реакції, низький кров'яний тиск, вади серця, хвороби нирок, інші алергени на кшталт латексу, історія інсультів та транзиторних ішемічних нападів, нейром'язові розлади (наприклад, м'язова дистрофія), чи поточний перелік ліків та рослинних додатків, які приймає пацієнт. За виявлення будь-яких з цих умов, пацієнта необхідно додатково оцінити для особливих процедур, щоб мінімізувати ризик від застосування седації.

Додатково до вищезгаданих запобіжних дій, пацієнта необхідно опитати й щодо будь-яких травм голови, шиї чи спинного мозку, а також щодо остеопорозу.

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Порожнє посилання на джерело‎ (довідка) 
  2. Sedation Dentistry for Anxious Patients. Архів оригіналу за 2014-09-23. Процитовано 2014-09-11. 
  3. Vargo, John (2016). Sedation and Monitoring in Gastrointestinal Endoscopy, An Issue of Gastrointestinal Endoscopy Clinics of North America. Philadelphia, PA: Elsevier Health Sciences. с. 465. ISBN 9780323448451. 
  4. Vargo, John (2016). Sedation and Monitoring in Gastrointestinal Endoscopy, An Issue of Gastrointestinal Endoscopy Clinics of North America. Philadelphia, PA: Elsevier Health Sciences. с. 554. ISBN 9780323448451. 
  5. Skelly, Meg; Palmer, Diane (2006). Conscious Sedation: A Handbook for Nurse Practitioners. London: Whurr Publishers. с. 69. ISBN 1861562667. 
  6. Mason, Keira (2011). Pediatric Sedation Outside of the Operating Room: A Multispecialty International Collaboration. New York: Springer. с. 166. ISBN 9780387097138. 
  7. Winter, Harland; Murphy, Stephen; Mougenot, Jean Francois; Cadranel, Samy (2006). Pediatric Gastrointestinal Endoscopy: Textbook and Atlas. Hamilton, Ontario: BC Decker Inc. с. 59. ISBN 1550092235. 
  8. Continuum of Depth of Sedation: Definition of general anesthesia and levels of sedation/analgesia (pdf). American Society of Anesthesiologists. 21 October 2009. Архів оригіналу за 2010-11-20. Процитовано 2010-11-29. 

Зовнішні посиланняРедагувати