Етіотропна терапія

Етіотропна терапія (грец. aitía, причина + trópos, поворот, напрям; therapéia, лікування) — лікування, спрямоване на усунення причини виникнення захворювання.

Суть етіотропної терапії полягає у застосуванні засобів, які діють на причину хвороби. Вона застосовується у тих випадках, коли етіологічний фактор знаходиться в організмі і продовжує впливати на нього. До етіотропної терапії можна віднести: застосування протимікробних препаратів (антибіотики, сульфаніламіди, нітрофурани та інші хіміотерапевтичні засоби), специфічних гіперімунних сироваток, анатоксинів та імуноглобулінів, бактеріофагів, пробіотиків, антидотів за отруєнь, антигельмінтиків; радикальні операції для видалення сторонніх предметів, пухлин; операції у разі зміщень органів. Окрім біотичних факторів і токсинів, в етіології внутрішніх хвороб тварин часто вирішальне значення мають порушення умов утримання та експлуатації тварин. Це так звані абіотичні фактори. В одних випадках вони є основною причиною хвороби, а в інших виступають у ролі чинників, які сприяють зниженню резистентності організму, на фоні чого біотичні фактори проявляють свою патогенну дію. Усунення абіотичних факторів також належить до етіотропної терапії.

ПрикладиРедагувати

Лікування інфекційного захворювання антибактеріальними препаратами. Антибактеріальні препарати є етіотропними (тобто діють на причину — бактерії), для лікування бактеріальної інфекції. Те ж саме можна сказати і про противірусні препарати, або будь-які інші.

ДжерелаРедагувати