Алергі́я (грец. αλλος — інший і εργον — дія) — змінена чутливість організму тварин і людини до чужорідних речовин (здебільшого білкової природи), що вводяться повторно. Речовини, які викликають алергію (т. з. алергени), здебільшого мають білкову природу (тваринні та рослинні білки, білкові речовини мікроорганізмів).

Алергія
Тестування алергенів на шкірі руки.
Тестування алергенів на шкірі руки.
Спеціальність імунологія
Причини Алергени
Препарати Омалізумаб[1], преднізолон[2], Акривастин[1], лоратадин[1], дексаметазон[2], Астемізол[1], преднізон[2], Триамцинолон[2], Метилпреднізолон[2] і Хлоропірамін[3]
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 T78.4
DiseasesDB 33481
MedlinePlus 000812
eMedicine med/1101
MeSH D006967
CMNS: Allergies у Вікісховищі

ПатогенезРедагувати

Алерген потрапляє до організму, на його знешкодження виділяється певна кількість антитіл, проте якщо в організмі є якісь порушення, то їх виділиться в надлишку, що призведе до виділення надлишку високомолекулярних сполук, які і спричиняють розвиток надмірної реакції від проявів якої страждає організм.

Алергени можуть потрапляти в організм через шкіру і слизові оболонки або надходити в кров з осередків запалення. Прояви алергії виникають лише тоді, коли перше і повторне надходження алергену розділені певним проміжком часу (не менше 5–7 днів). До проявів алергії належать протилежні за своїми ознаками, але спільні за первинним механізмом явища зміненої реактивності організму — анафілаксія (підвищення чутливості до шкідливої дії алергену) та імунітет (зниження чутливості внаслідок посилення опірності організму). Алергени поділяються на два типи: екзоалергени та ендоалергени.

Також існує ряд додаткових умов у кожному конкретному випадку щодо алергії. Наприклад, для розвитку медикаментозної алергії необхідно 3 стадії:

  • Перетворення ЛЗ в таку форму, яка може реагувати з білками.
  • Зв’язування з білками організму і утворення антигену.
  • Імунна реакція організму на цей комплекс, який став чужорідним, шляхом утворення імуноглобулінів.[4]

Алергія — підвищена чутливість організму до будь-якого алергену. Людина може страждати від сінної лихоманки (полінозу), викликаної пилком рослин. Багато астматиків мають алергічні реакції на пил або мікроорганізми у вовні чи пір'ї тварин. Буває алергія на яйця чи медикаменти.

Лікування та профілактикаРедагувати

При проявах алергії застосовують протиалергічні ліки: антигістамінні чи кортикостероїди.

Для профілактики необхідно виявити алерген (чи алергени) щоб уникнути (або критично зменшити) контакт з ними. Також, після виявлення алергенів, є метод довготривалого етапного лікування з десенсибілізацією до алергенів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г ChEMBL
  2. а б в г д NDF-RT
  3. Inxight: Drugs Database
  4. Лизогуб В. Г. та інш., 2013, С.7

ЛітератураРедагувати

  • МЕДИКАМЕНТОЗНА АЛЕРГІЯ: КРИТЕРІЇ ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ // Запоріжжя, 2015. — 71 с. Ел.джерело
  • Лизогуб В. Г., Богдан Т. В., Шараєва М. Л., Крайдашенко О. В., Волошина О. О. Побічні дії лікарських засобів / Київ, 2013. — 137 с. Ел.джерело (С.4-12)
  • Клінічна імунологія та алергологія / О. М. Біловол [та ін.] ; за ред. чл.-кор. НАМН України, д-ра мед. наук, проф. О. М. Біловола [та ін.] ; Харк. нац. мед. ун-т, Харк. нац. ун-т ім. В. Н. Каразіна. — Х. : Гриф, 2011. — 550 с. : рис., табл. — ISBN 978-966-8820-09-0
  • Довідник з алергології / Ред. Б. М. Пухлик. — Київ: ТОВ «Доктор-Медіа», 2009. — 412 с.
  • Алергічні захворювання легенів / М. С . Регеда. — Львів: Львівський нац. мед. ун-т ім. Д. Галицького, 2009. — 342 с. — ISBN 966-655-006-9
  • Клінічна алергологія / М. С. Регеда, І. Р. Трутяк, Я. М. Федорів. — Вид. 5-те, допов. та переробл. — Л. : Сполом, 2008. — 230 с. ISBN 966-665-134-3
  • Алергія у практиці анестезіолога / С. О. Акентьєв ; Буковинський держ. медичний ун-т. Кафедра анестезіології та реаніматології. — Чернівці: БДМУ: ПП Броаска Ж. І., 2007. — 248 с.: табл. — ISBN 966-697-177-1
  • Загальна алергологія. Довідник. Видання друге, доп. та перероб. / Регеда М. С., Грицко Р. Ю., Любінець Л. А.. Качмарська М. О., Гайдучок І. Г., Пітула Г. В. — Львів: Сполом, 2007. — 117 с.

ПосиланняРедагувати