Вікіпедія

Омепразол

Омепразол (лат. Omeprazolum, англ. Omeprazole) — синтетичний препарат, що є похідним бензімідазолу[1][2] та належить до групи інгібіторів протонної помпи[3][4], для перорального та парентерального застосування.[5][1] Омепразол використовується при лікуванні диспепсії, пептичної виразки, гастроезофагеальної рефлюксної хвороби і синдрому Золлінгера — Еллісона.[6] Препарат був розроблений у 1979 році[7] у Швеції компанією «AstraZeneca»[8][9] під назвою Лосек (Losec) і Прилосек (Prilosec), та зараз продається багатьма виробниками під різними назвами. Омепразол є одним з найпоширеніших ліків, що прописується у всьому світі та знаходиться у вільному продажу в деяких країнах.

Омепразол
Систематична назва (IUPAC)
(RS)-5-methoxy-2-[(4-methoxy-3,5-dimethyl-
pyridin-2-yl)methylsulfinyl]-3H-benzimidazole
Ідентифікатори
Номер CAS 73590-58-6
Код ATC A02BC01
PubChem 4594
DrugBank DB00338
Хімічні дані
Формула C17H19N3O3S 
Мол. маса 345,4 г/моль
SMILES eMolecules & PubChem
Фармакокінетичні дані
Біодоступність 35–60%
Метаболізм Гепатичний (CYP2C19, CYP3A4)
Період напіврозпаду 1 - 1,2 години
Виділення 80% Нирковий
20% фекальний
Терапевтичні застереження
Кат. вагітності

B3(AU) C(США)

Лег. статус

Prescription Only (S4) (AU) P (UK) OTC (US)

Шляхи введення перорально, внутрішньовенно

Омепразол входить до переліку найнеобхідніших ліків Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я.[10]

Фармакологічні властивості ред.

Омепразол — синтетичний препарат, що є похідним бензімідазолу та належить до групи інгібіторів протонної помпи. Механізм дії препарату полягає в інгібуванні ферменту парієтальних клітин шлунку H+/K+ АТФази (який також називають протонною помпою), що призводить до блокування перенесення іонів водню із парієтальних клітин у порожнину шлунку та гальмування кінцевого етапу секреції соляної кислоти.[11][3] Після введення в організм омепразол накопичується в каналах обкладених клітин шлунку, саме у просвіт яких заходять частини молекул протонної помпи, де виключно і відбувається взаємодія препарату із ферментом H+/K+ АТФазою виключно парієтальних клітин шлунку.[2][12][13] Омепразол має найвищу ефективність при показнику pH шлункового соку близько 4.[12][14] Омепразол пригнічує секрецію соляної кислоти парієтальними клітинами слизової оболонки шлунку; у тому числі як спонтанну (базальну), так і стимульовану гістаміном, гастрином та ацетилхоліном.[15] Оскільки застосування омепразолу знижує рівень кислотності шлунку, то це призводить до стимуляції вироблення гастрину.[3][12] Омепразол має власну активність проти Helicobacter pylori і використовується у схемах ерадикації цього мікроорганізму.[12][14] Омепразол має середній серед усіх блокаторів протонної помпи час зв'язування із протонною помпою — 30 годин, що менше, ніж у пантопразолу (46 годин), більше, ніж у лансопразолу (становить лише 15 годин), та рівний такому показнику у рабепразола.[11][15] Омепразол у найбільшому ступені серед інгібіторів протонної помпи взаємодіє із системою цитохрому Р-450, що призводить до збільшення його взаємодії з іншими лікарськими препаратами (зокрема, клопідогрелем, циклоспорином та метотрексатом) та деяке зниження ефективності застосування препарату в порівнянні з іншими блокаторами протонної помпи.[11][2] При застосуванні омепразолу в дозі 00 мг/добу протягом 2—4 тижнів спостерігається заживлення виразки дванадцятипалої кишки у більшості хворих, при застосуванні протягом 4—8 тижнів аналогічної дози препарату при виразці шлунку також спостерігається заживлення виразки у більшості хворих.[5] Висока ефективність омепразолу спостерігається при застосуванні даного препарату і при гастроезофагеальній рефлюксній хворобі[5][13], а також при синдромі Золлінгера — Еллісона.[5][1] При тривалому застосуванні омепразолу (понад 3 роки) спостерігається збільшення кількості хромафінних клітин у слизовій оболонці шлунку, що пов'язано із підвищеним виробленням гастрину на фоні тривалого застосування препарату, а також у разі тривалого застосування омепразолу підвищується ризик виникнення карциноїду шлунку.[15] У 2010 році FDA випустило бюлетень із попередженням про підвищений ризик переломів стегна, зап'ястя та хребта при тривалому (більше ніж 1 рік) або при застосуванні у високих дозах препаратів із групи блокаторів протонної помпи (у тому числі омепразолу, а також езомепразолу, пантопразолу, лансопразолу, рабепразолу та декслансопразолу).[16][17]

Фармакокінетика ред.

Омепразол швидко та повністю всмоктується при прийманні всередину, біодоступність препарату при пероральному застосуванні складає 35 % при першому прийомі, та до 60—65 % при повторному застосуванні.[13][17] Максимальна концентрація омепразолу в крові досягається протягом 0,5—3,5 години.[13][17] Омепразол майже повністю (на 90—95 %) зв'язується з білками плазми крові.[1][4] Омепразол всмоктується у слизовій оболонці тонкого кишківника, та накопичується у парієтальних клітинах шлунку.[3][15] Після всмоктування омепразол перетворюється в активну форму — сульфенамід, та незворотно зв'язується із молекулою цистеїну протонної помпи.[3][12][17] У інших тканинах омепразол не створює високих концентрацій, погано проходить через гематоенцефалічний бар'єр[1], може проходити через плацентарний бар'єр та виділятися у грудне молоко.[5] Метаболізується омепразол у печінці з утворенням трьох неактивних та малоактивних метаболітів.[1] Виводиться препарат із організму переважно із сечею (у середньому 77 %), частково із калом (20 %).[1][17][4] Період напіввиведення препарату становить 0,5—1,5 години[1][17][4], при печінковій недостатності та нирковій недостатності цей час може зростати.[1][4]

Показання до застосування ред.

Зауважте, Вікіпедія не дає медичних порад!
Якщо у вас виникли проблеми зі здоров'ям — зверніться до лікаря.

Езомепразол застосовується при виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки, синдромі Золлінгера-Еллісона, гастроезофагеальній рефлюксній хворобі та рефлюкс-езофагіті, хронічному гастриті, шлунково-кишкових кровотечах, у схемах ерадикації Helicobacter pylori, для профілактики та лікування медикаментозних уражень шлунку та дванадцятипалої кишки, спричинених нестероїдними протизапальними препаратами.[1][4]

Побічна дія ред.

При проведенні спостережень виявлено, що при застосуванні омепразолу побічні ефекти спостерігаються нечасто, та не мають серйозних клінічних наслідків.[13] При застосуванні препарату можуть спостерігатися наступні побічні ефекти[1][4]:

Протипоказання ред.

Омепразол протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, порушеннях функції печінки, вагітності та годуванні грудьми.[1]

Форми випуску ред.

Омепразол випускається у вигляді таблеток та капсул по 0,01; 0,02 та 0,04 г і ліофілізату для ін'єкцій у флаконах по 0,04 г.[18] Сучасною формою випуску препарату є желатинові капсули із мікрогранулами омепразолу (пелетами), які випускаються також по 10 та 20 мг препарату в капсулі.[19] Омепразол випускається у вигляді нефіксованої комбінації з кларитроміцином та тинідазолом під торговою назвою «Пілобакт»[20], з кларитроміцином та амоксициліном під торговими назвами «Пілобакт АМ»[21] та «Пілобакт Нео».[22] Омепразол випускається також у комбінації з домперидоном.[23]

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е ж и к л м н Омепразол (OMEPRAZOLUM). Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 22 січня 2021.
  2. ↑ а б в (рос.)Ингибиторы протонной помпы: от фармакологический свойств к клинической практике [Архівовано 1 червня 2017 у Wayback Machine.]
  3. ↑ а б в г д (рос.) Фармакотерапевтические аспекты применения ингибиторов протонной помпы [Архівовано 24 вересня 2015 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в г д е ж OMEPRAZOLE (ОМЕПРАЗОЛ) [Архівовано 7 січня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ а б в г д (рос.)Омепразол — химическое соединение [Архівовано 10 червня 2017 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Omeprazole. The American Society of Health-System Pharmacists. Архів оригіналу за 24 вересня 2015. Процитовано 1 грудня 2015. (англ.)
  7. ↑ Fischer, edited by János; Ganellin, C. Robin (2006). Analogue-based drug discovery. Weinheim: Wiley-VCH. с. 88. ISBN 9783527607495. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 5 червня 2017. (англ.)
  8. ↑ (рос.)Нексиум (эзомепразол) — новое слово в лечении кислотозависимых заболеваний желудочно-кишечного тракта
  9. ↑ (рос.)Эволюция лечения кислотозависимых заболеваний: от первых антацидов до эзомепразола [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
  10. ↑ WHO Model List of EssentialMedicines (PDF). World Health Organization. October 2013. Архів оригіналу (PDF) за 23 квітня 2014. Процитовано 22 квітня 2014.
  11. ↑ а б в (рос.)Эффективность и безопасность пантопразола в лечении кислотозависимых заболеваний[Архівовано 16 грудня 2016 у Wayback Machine.]
  12. ↑ а б в г д Омепразол в терапии гастроэзофагеальной рефлюксной болезни и язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки [Архівовано 5 травня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  13. ↑ а б в г д Омепразол или пантопразол: острые моменты дискуссии (рос.)
  14. ↑ а б Ингибиторы протонной помпы. Архів оригіналу за 1 червня 2017. Процитовано 5 червня 2017.
  15. ↑ а б в г Пантопразол — інгібітор протонної помпи з доведеною переносимістю, безпечністю та ефективністю (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 листопада 2021. Процитовано 21 березня 2022.
  16. ↑ FDA предупреждает: ингибиторы протонной помпы повышают риск переломов[Архівовано 15 серпня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  17. ↑ а б в г д е Ингибиторы протонной помпы: свойства и применение [Архівовано 14 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ OMEPRAZOLE (ОМЕПРАЗОЛ) [Архівовано 15 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  19. ↑ Лосек МАПС [Архівовано 4 червня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
  20. ↑ ПИЛОБАКТ (PYLOBACT) [Архівовано 27 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  21. ↑ ПИЛОБАКТ АМ (PYLOBACT AM) [Архівовано 26 вересня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  22. ↑ Пілобакт Нео (Pylobact Neo) [Архівовано 11 червня 2017 у Wayback Machine.]
  23. ↑ ОМЕЗ Д (OMEZ D) [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з фармакології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Омепразол&oldid=42163593