Диспепсія

Диспепсі́я (від грец. δυς- важко, складно та πέψη — травлення) — збірний термін, що включає групу функціональних розладів травлення, які слід розглядати в клінічній практиці як синдроми, при яких порушуються процеси ферментативної обробки білкової або вуглеводної їжі.

Диспепсія
Спеціальність	гастроентерологія
Препарати	гідрокарбонат натрію, карбонат кальцію, гідроксид магнію, фамотидин, magnesium trisilicated, calcium gluceptated, циметидин, нізатидин, цизаприд, Магалдрат, dihydroxyaluminum sodium carbonated, aluminium carbonated, карбонат магнію, carbonate iond, лансопразол, пантопразол, омепразол, езомепразол, декслансопразол, ранітидин, метоклопрамід, eseridined, bromoprided і levosulpirided
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	MD92
МКХ-10	K30
DiseasesDB	30831
MeSH	D004415
Dyspepsia у Вікісховищі

У першому випадку створюються умови для посилення процесів гниття під впливом гнилісної флори, переважно у товстій кишці, у другому — значно збільшуються бродильні процеси під дією флори, що посилено розмножується, як у товстій, так і в тонкій кишках. При тривалій або частій диспепсії розвивається ентерит або ентероколіт.

Диспепсія гнилісна проявляється здуттям, тяжкістю та тупим болем у животі, проносами з гнилісним запахом випорожнень, слабкістю, швидкою втомлюваністю та зниженням апетиту внаслідок загальної інтоксикації продуктами гниття, що утворюються та всмоктуються у кишці (індол, скатол, диметилмеркаптан, сірководень та ін.). При дослідженні калу виявляється креаторея.

Диспепсія бродильна характеризується метеоризмом, бурчанням у кишці, виділенням великої кількості газів, частим, слабозабарвленим пінистим калом з кислим запахом. У калі визначається велика кількість крохмальних зерен, кристалів органічних кислот, клітковини, йодофільних мікроорганізмів.

Лікування

При шлунковій та панкреатогенній диспепсії — замісна терапія ферментними препаратами (ацедин-пепсин, абомін, панкреатин, панзинорм, фестал, дигестал, панкурмен, трифермент та ін.). Лікування основного захворювання (хронічний гастрит, хронічний панкреатит).

Відповідна дієта. При аліментарних диспепсіях — голод упродовж 1-1,5 діб. При гнилісній диспепсії у добовому раціоні слід збільшувати кількість вуглеводів, при бродільній — білків (одночасно зменшують кількість низкомолекулярних вуглеводів). При жировій диспепсії обмежують жири.

Джерела

• Синдром функціональної диспепсії у дітей : навч.-метод. посіб. / І. С. Лембрик. — Івано-Франківськ : Вид-во Третяк І. Я., 2010. — 148 c.
• Довідник дільничого терапевта з фармакотерапії / за ред. М. В. Бочкарьова та Є. А. Мухіна. — Кишинів : Картя молдовеняске, 1986.