Відкрити головне меню

Гідрокси́д ма́гнію, ма́гній гідрокси́д — неорганічна сполука складу Mg(OH)2. Білі кристали, які погано розчиняються у воді. Сполука проявляє слабкі осно́вні властивості.

Гідроксид магнію
Hydroxid hořečnatý.PNG
Ідентифікатори
Номер CAS 1309-42-8
Номер EINECS 215-170-3
DrugBank 09104
KEGG C07876 і D06425
ChEBI 6637
RTECS OM3570000
Код ATC G04BX01 і A02AA04
SMILES [OH-].[OH-].[Mg+2][1]
InChI 1S/Mg.2H2O/h;2*1H2/q+2;;/p-2
Номер Бельштейна 11342935
Номер Гмеліна 485572
Властивості
Молекулярна формула Mg(OH)2
Молярна маса 58,320 г/моль
Зовнішній вигляд безбарвні кристали
Густина 2,37 г/см³[2]
Тпл 350 °C[2]
Розчинність (вода) 0,00069 г/100 г H2O[3][2]
Структура
Кристалічна структура гексагональна
Термохімія
Ст. ентальпія
утворення
ΔfHo298
–924,7 кДж/моль
Ст. ентропія So298 63,18 Дж·моль–1·К-1
Теплоємність, cop 77,11 Дж·моль–1·К-1
Пов'язані речовини
Інші аніони оксид магнію, хлорид магнію
Інші катіони гідроксид кальцію
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Застосовується як препарат для зниження кислотності шлункового соку та як антидот при отруєннях арсеном. Проміжна сполука у синтезі металевого магнію.

Зміст

Поширення у природіРедагувати

 
Мінерал брусит

Мінерали, до складу яких входить гідроксид магнію, є доволі малопоширеними. Серед таких мінералів найбільше значення має брусит. Окрім основної сполуки, Mg(OH)2, в ньому можуть знаходитися домішки MnO, FeO, Fe2O3.[4] Брусит утворюється в результаті гідролізу розчинних у лугах природних сполук магнію.

Також Mg(OH)2 зустрічається у складі мінералу гідромагнезиту, який за складом наближений до суміші гідроксиду та карбонату магнію, — 4MgCO3·Mg(OH)2·2H2O.[5]

Фізичні властивостіРедагувати

Гідроксид магнію є білими кристалами, які погано розчиняються у воді й не проводять струм. Активно осушує повітря шляхом поглинання води і вуглекислого газу. Добре розчиняється в солях амонію.

ОтриманняРедагувати

З огляду на малу поширеність гідроксиду магнію у мінеральних покладах, його добувають в інший спосіб. Для потреб промисловості Mg(OH)2 отримують преципітацією морської води та розсолів. Вперше добування гідроксиду з морської води застосували у 1865 році на узбережжі французького Середземномор'я.

В лабораторних у мовах гідроксид магнію можна синтезувати спаленням металевого магнію у парі води:

 

Також застосовується осадження малорозчинного гідроксиду при взаємодії солей магнію з лугами і гідроксидом амонію.

 
 

Однак, осадження за допомогою гідроксиду амонію відбувається неповністю через постійне зменшення іонів OH-.

Хімічні властивостіРедагувати

Гідроксид магнію розкладається при нагріванні понад 350 °C вакуумі і при 800 °C — на повітрі:

 

Сполука є слабкою основою, взаємодіє з кислотами, солями амонію та кислотними оксидами (активно поглинає з повітря вуглекислий газ):

 
 
 

При нагріванні реагує з деякими неметалами, які в результаті утворюють відповідні гідриди:

 
 
 

Комплексоутворення з неорганічними лігандами для катіону Mg2+ нехарактерне (нестійкі комплекси з оксигеновмісними молекулами відомі для галогенідів магнію[6]), тож в лугах Mg(OH)2 нерозчинний.

ЗастосуванняРедагувати

 
Препарати «Маалокс» та «Альмагель»

Гідроксид магнію застосовується як проміжна сполука в синтезі металевого магнію. Застосовується для очистки цукру, води у котельнях, у виготовленні зубних паст.

У медициніРедагувати

Гідроксид магнію широко використовується як антацидний засіб при підвищеній кислотності шлункового соку (при гастритах, виразковій хворобі шлунку та дванадцятипалої кишки). Входить до складу препарату «Маалокс» (акронім від «магній алюміній оксид»), а також його аналогу «Альмагелю», які знижують кислотність.

Нейтралізуючи хлоридну кислоту, що міститься у шлунку, перетворюється на хлорид магнію, який має послаблюючу дію. Застосовується при отруєнні кислотами та сполуками арсену.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. 1309-42-8
  2. а б в За тиску 101,3 кПа
  3. При 20 °C
  4. Mineralogical Society of America — Brucite (англ.)
  5. Mineralogical Society of America — Hydromagnesite (англ.)
  6. Коттон Ф., Уилкинсон Дж. Современная неорганическая химия. Ч.2. Химия непереходных элементов / Пер. с англ. под ред. Астахова К.В. — М. : Мир, 1969. (рос.)

ДжерелаРедагувати

  • CRC Handbook of Chemistry and Physics / D. R. Lide. — 86th. — Boca Raton (FL) : CRC Press, 2005. — 2656 p. — ISBN 0-8493-0486-5.
  • Seeger M. Magnesium compounds // Ullmann's Encyclopedia of Industrial Chemistry. — 6th. — Weinheim : Wiley-VCH, 2005. — P. 23. — DOI:10.1002/14356007.a15_595.pub2.
  • Рипан Р., Четяну И. Неорганическая химия: Химия металлов / В. И. Спицын. — М. : «Мир», 1971. — Т. 1. — 561 с.
  • Реми Г. Курс неорганической химии / А. В. Новоселова. — М. : ИИЛ, 1963. — Т. 1. — 922 с.
  • Лидин Р. А., Молочко В. А., Андреева Л. Л. Химические свойства неорганических веществ / Р. А. Лидин. — 3-е. — М. : Химия, 2000. — 480 с. — ISBN 5-7245-1163-0.
  • Фармацевтична хімія / П. О. Безуглий. — Вінниця : Нова книга, 2008. — 560 с. — ISBN 978-966-382-113-9.
  • Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — М. : Сов. энцикл., 1990. — 671 с. : ил., табл. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5. (рос.)