Калина

Кали́на (Viburnum) — рід рослин родини пижмівкових. Близько 150—175 видів. Чагарники або (у деяких видів) невеликі дерева.

Зміст

Етимологія

Українське калина походить від прасл. *kalina. Існують кілька версій походження цього слова.

Згідно з першою, *kalina утворене від прасл. *kalъ («мокра земля», «болото», «драговина», «багно», «грязь») — через вологолюбність цієї рослини і її поширенням у болотистих місцях.

Друга версія пов'язує слово «калина» з давньоіндійським kalah- («чорний»), припускаючи, що ця назва могла первісно уживатися щодо горобини та бирючини.

Третя версія виводить *kalina від прасл. *kaliti («гартувати», «розжарювати») — від яскраво-червоного забарвлення її ягід.

Малопереконливі версії, які порівнюють це слово з нім. Holunder, Holder («чорна бузина»), давньоіндійським salah («палиця») або вірменським салард («гілка з листям»). Помилковою є етимологізація від грец. Καλλινική («гарна перемога») — насправді воно є джерелом не назви рослини, а слов'янських особових імен Каленик та Калина.

Латинська родова назва рослини Viburnum походить від слова viburnum, яким стародавні римляни звали калину цілолисту (гордовину). Це слово вважають запозиченням до латинської з етруської мови.

Види

Відомо близько 150 видів, у тому числі такі:

Viburnum acerifolium Viburnum atrocyaneum Viburnum betulifolium Viburnum bitchiuense Viburnum bracteatum Viburnum buddleifolium Viburnum burejaeticum Viburnum calvum Viburnum carlesii — калина Карльса Viburnum cassinoides Viburnum cinnamonifolium Viburnum cordifolium Viburnum corylifolium Viburnum cotinifolium Viburnum cylindricum Viburnum dasyanthum Viburnum davidii Viburnum dentatum Viburnum dilatatum Viburnum edule Viburnum ellipticum Viburnum erosum Viburnum erubescens Viburnum farreri Viburnum foetens Viburnum foetidum Viburnum furcatum Viburnum grandiflorum — калина гімалайська Viburnum harryanum Viburnum henryi Viburnum hirtum Viburnum hupehense Viburnum ichangense Viburnum × jackii Viburnum japonicum Viburnum kansuense Viburnum lantana — калина цілолиста, гордовина Viburnum lantanoides Viburnum lentago Viburnum lobophyllum

Viburnum macrocephalum Viburnum molle Viburnum mongolicum Viburnum mullaha Viburnum nudum Viburnum odoratissimum Viburnum opulus — Калина звичайна Viburnum orientale Viburnum phlebotrichum Viburnum plicatum Viburnum propinquum Viburnum prunifolium Viburnum rafinesquianum Viburnum recognitum Viburnum rhytidophyllum Viburnum rigidum Viburnum rufidulum Viburnum sargentii Viburnum schensianum Viburnum sempervirens Viburnum setigerum Viburnum sieboldii Viburnum suspensum Viburnum sympodiale Viburnum ternatum Viburnum tinus — Калина вічнозелена Viburnum trilobum Viburnum urceolatum Viburnum utile Viburnum veitchii Viburnum venosum Viburnum wilsonii Viburnum wrightii

Живі квіти взимку

Зрізають гілочку калини й ставлять у вазу з водою. Якщо гілка зрізана морозної днини, необхідно спершу занурити її в холодну воду — щоб відтанула. Лише після цього її можна ставити в теплій кімнаті. Через три-чотири тижні розпустяться бруньки. Якщо є потреба пришвидшити цвітіння, гілку треба щодня збризкувати водою кімнатної температури. Можна додати у воду ще й кілька крапель нашатирю. Корисно, крім того, занурити гілочки в теплу воду на 9-12 годин. Таким же чином можна взимку отримати квіти вишні, бузини, яблуні, айви японської або верби.

Калина в культурі

Калина — символ життя, крові, вогню. Відповідно до деяких етимологічних версій, її назва пов'язана із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих.

Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного.

В українській культурі

Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, які ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців:

«

Ой у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо!

»

Калину називають одвічним символом України. Одне з прислів'їв говорить: «Без верби й калини нема України», підкреслюючи тим самим значущість для нашого народу цих двох рослин, які за довгі століття стали вірними супутниками людини. Існує кілька легенд про символізм і походження назви калини. Ось одна з них.

В одному селі жили хлопець і дівчина. Вони виросли разом і покохали один одного. Одного разу покликав до себе батько хлопця, старий козак, і сказав: «Сину, прийшла пора тобі віддати належне, піти захисником рідного краю. Покозакуй, а коли повернешся — зіграємо весілля». Минув рік, потім ще один і ще… Хлопець не повертався. На четвертий рік, навесні, на село налетіла татарська орда. Люди захищалися як могли, боролися з усіх сил. Серед них був і старий козак — батько хлопця. І ось несподівано з натовпу татар з'явився мужній воїн. Старий козак підняв шаблю і несподівано застиг — він впізнав у воїні свого сина. «Як міг ти, сину мій, стати зрадником і привести чужинців у своє село?» — мовив приголомшений батько. «А що б я мав, залишаючись козаком?» — відповідав син. Боляче поранили синівські слова старе серце батька. Не зміг він винести зради і підняв шаблю. Однак син виявився спритнішим… З будинку вибігла дівчина, вона впізнала свого коханого. Але, побачивши його в чужинському одязі і поруч — мертвого старого козака, вона все зрозуміла. Хлопець сказав, що повернувся за нею: «Ходімо зі мною, я так поспішав до тебе! Ти будеш у мене в золоті, в шовках ходити, оксамитом огортатися, самоцвітам радіти!». Дівчина відмовилася, і воїн наказав чужинцям застосувати силу. «Жодна рука не торкнеться мене! Я належу рідній землі і вона мене захистить, а тебе — проклинаю, зраднику!» — вигукнула дівчина. У люті воїн заніс шаблю над головою і раптом застиг: дівчина перетворилася на кущ із білими запашними китицями квітів, красивими і невинно чистими. У люті він знову махнув шаблею, а кущ тільки злегка похитнувся і знову приріс до кореня — тільки замість білих квіток, немов краплі крові, заблищали червоні кетяги ягід. А листя тихенько шелестіло: «Проклинаю, проклинаю…».

В калини гіркі ягоди, як і доля дівчини. Але вони живлять і дають силу і здоров'я тим, хто любить і шанує рідну землю.

Цей кущ і назвали ім'ям дівчини — Калина. В калини гіркі ягоди, як і доля дівчини. Але вони живлять і дають силу і здоров'я тим, хто любить і шанує рідну землю. Здавна без калини не обходився жоден весільний обряд або обряд, пов'язаний із народженням дитини. Гілочка червоної калини символізувала здоров'я, красу, рідну землю. Для нашого народу калина — це й оберіг, і цінні ліки. Якщо говорити про лікувальні властивості калини, то вони дійсно унікальні. Різні частини цієї рослини — кора, ягоди, квіти, гілки, кісточки — всі є цілющими.

• 

  Калиною прикрашають коровай

• 

  Калиною прикрашають коровай

• 
• 
• 

Посилання

• Калина: вирощування та догляд
• КАЛИНА //Фармацевтична енциклопедія
• Калина // Українська мала енциклопедія : 16 кн : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3 : Книжка V: К-Ком. — С. 576-578. — 567-692 с. — 1000 екз.