Калина (Viburnum)
Плоди калини звичайної
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Айстериди
Порядок: Черсакоцвіті (Dipsacales)
Родина: Пижмівкові (Adoxaceae)[1]
Рід: Калина (Viburnum)
L.[2]
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Viburnum
EOL logo.svg EOL: 37657
IPNI: 6139-1
ITIS logo.svg ITIS: 35249
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 4204
Fossilworks: 53304

Кали́на (Viburnum) — рід рослин родини пижмівкових. Близько 150—175 видів. Чагарники або (у деяких видів) невеликі дерева.

ЕтимологіяРедагувати

Українське калина походить від прасл. *kalina. Існують кілька версій походження цього слова[3].

Згідно з першою, *kalina утворене від прасл. *kalъ («мокра земля», «болото», «драговина», «багно», «грязь») — через вологолюбність цієї рослини і її поширення в болотистих місцях[3].

Друга версія пов'язує слово «калина» з давньоіндійським kalah- («чорний»), припускаючи, що ця назва могла первісно уживатися щодо горобини та бирючини[3].

Третя версія виводить *kalina від прасл. *kaliti («гартувати», «розжарювати») — від яскраво-червоного забарвлення її ягід[3].

Малопереконливі версії, які порівнюють це слово з нім. Holunder, Holder («чорна бузина»), давньоіндійським salah («палиця») або вірменським салард («гілка з листям»). Помилковою є етимологізація від грец. Καλλινική («гарна перемога») — насправді воно є джерелом не назви рослини, а слов'янських особових імен Каленик та Калина[3].

Латинська родова назва рослини Viburnum походить від слова viburnum, яким стародавні римляни звали калину цілолисту (гордовину). Це слово вважають запозиченням до латинської з етруської мови.

ВидиРедагувати

Відомо близько 150 видів, у тому числі такі:

Живі квіти взимкуРедагувати

Файл:Kalyna.jpg
Плоди калини

Врізають гілочку калини й ставлять у вазу з водою. Якщо гілка зрізана морозної днини, необхідно спершу занурити її в холодну воду — щоб відтанула. Лише після цього її можна ставити в теплій кімнаті. Через три-чотири тижні розпустяться бруньки. Якщо є потреба пришвидшити цвітіння, гілку треба щодня збризкувати водою кімнатної температури. Можна додати у воду ще й кілька крапель нашатирю. Корисно, крім того, занурити гілочки в теплу воду на 9-12 годин. Таким же чином можна взимку отримати квіти вишні, бузини, яблуні, айви японської або верби[4].

Калина в культуріРедагувати

Калина — символ життя, крові, вогню. Відповідно до деяких етимологічних версій, її назва пов'язана із сонцем, жаром, паланням. Калина часто відіграє роль світового дерева, на вершечку якого птахи їдять ягоди і приносять людям вісті, іноді з потойбіччя. Та й саме древо пов'язує світ мертвих зі світом живих.

Калина символізує материнство: кущ — сама мати; цвіт, ягідки — діти. Це також уособлення дому, батьків, усього рідного.

В українській культуріРедагувати

Калина — український символ позачасового єднання народу: живих з тими, що відійшли в потойбіччя і тими, які ще чекають на своє народження. Калина уособлює й саму Україну[5]. Як символ Батьківщини, вона «проросла» в гімнові січових стрільців:

  Ой у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо.
А ми нашу славну Україну розвеселимо!
 

Калину називають одвічним символом України. Одне з прислів'їв говорить: «Без верби й калини нема України», підкреслюючи тим самим значущість для нашого народу цих двох рослин, які за довгі століття стали вірними супутниками людини. Існує кілька легенд про символізм і походження назви калини[6].

ПриміткиРедагувати

  1. Winkworth, R. C.; Donoghue, M. J. (2005). Viburnum phylogeny based on combined molecular data: implications for taxonomy and biogeography. American Journal of Botany 92: 653. doi:10.3732/ajb.92.4.653. 
  2. Genus: Viburnum L.. Germplasm Resources Information Network. United States Department of Agriculture. 2006-11-03. Архів оригіналу за 2013-07-15. Процитовано 2010-11-04. 
  3. а б в г д Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  4. Дванадцять місяців 1991: Настільна книга-календар Для молодшого шкільного віку / Упорядник М. Слабошпицький — К.: Веселка, 1990.- 190 с. ISBN 5-301-00623-1
  5. В. П. Коцур (ред.) та інш. Енциклопедичний словник символів культури України. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015.— С. 326. ISBN 978-966-2464-48-1
  6. http://www.epochtimes.com.ua/narodna-medytsyna/kalyna-ukrayinskyy-symvol-ta-cilyushcha-roslyna-119431

ПосиланняРедагувати