Відкрити головне меню

Вдівство (удівство)[1] — нешлюбний стан людини після смерті чоловіка чи дружини. Чоловік в цьому стані називається вдівцем, а жінка — вдовою.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Вдівство, безсумнівно, з'явилося незабаром після встановлення інституту шлюбу. Одночасна смерть зустрічається рідко, як правило, один з подружжя переживає іншого.

ВдовиРедагувати

За звичаями ряду народів, після смерті чоловіка вдова кінчала життя самогубством. В Індії цей ритуал називався саті і виконувався до XIX століття. В Китаї самогубство вдів практикувалося з V по XX століття[2]. Ця традиція мала своєю метою захист вдів від зазіхань сторонніх і символізуючи вірність покійному чоловіку. У кочових народів самогубство замінювалося членоушкодженням.

В інших країнах вдова не тільки не кінчала з собою при смерті чоловіка, але могла вдруге виходити заміж. В давньогрецьких міфах так вперше зробила Горгофона (донька Персея)[3]. Старий Завіт приписував вдовам одружуватися з родичами померлих чоловіків[4] (див. левірат).

Патріархальне суспільство законодавчо охороняло права вдів. Про це йдеться в Першому посланні до Тимофія, в якому обов'язок підтримувати вдів покладалася на їх родичів і церковну громаду. Останні також повинні були сприяти новим шлюбам вдів. В азійських країнах громаді і родичам належало утримувати вдів (казахські «Сім постанов» хана Тауке).

ВдівціРедагувати

Поведінка вдівців, як правило, не регламентувалась, за винятком терміну трауру, які, зазвичай, були в два рази менше, ніж у вдів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати