Енергодар

Енергода́р — місто обласного значення в Запорізькій області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища (в Нижньому Придніпров'ї). У місті починається Р37 (Енергодар — Бердянськ), 120 км — від обласного центру Запоріжжя, площа території міста — 63,5 км².

Енергодар
Герб Енергодара Прапор Енергодара
Основні дані
Країна	Україна
Регіон	Запорізька область
Район	Енергодарська міська рада
Код КОАТУУ	2312500000
Засноване	12 червня 1970
Статус міста	з 14 серпня 1985 року
Населення	▼ 53 747 (01.05.2018)
Площа	63,5 км²
Густота населення	846 осіб/км²
Поштові індекси	71500—599
Телефонний код	+380-6139
Координати	47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д.
Висота над рівнем моря	29 м
Водойма	Дніпро - Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція	Енергодар
До обл./респ. центру
- фізична	32 км
- автошляхами	119 км
До Києва
- автошляхами	634 км
Міська влада
Адреса	71502, Запорізька обл., м. Енергодар вул. Курчатова, 32253
Веб-сторінка	Енергодарська міськрада
Міський голова	Музика Павло Олексійович
Енергодар у Вікісховищі Карта Енергодар Енергодар

Місто засноване 12 червня 1970 з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. 1981 почалося будівництво Запорізької АЕС, яка сьогодні є найбільшою АЕС у Європі.

14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста.

Історія

Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, на так званих Іванівських кучугурах, обрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кВт кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тисяч кВт і нині є одним з найбільших в Європі.

Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того обіймав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.

Два роки місто не мало назви. Будувалася станція — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків було названо Енергодаром.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель, Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.

14 серпня 1985 року селище Енергодар із 50-тисячним населенням отримало статус міста.

Житлова забудова міста Енергодар

Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі було облаштовано парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель і палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, в яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Уведено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

Центром дозвілля стала набережна каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі й була побудована Набережна довжиною майже 2 кілометри з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

Культура

У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що відбувається у місті, проводиться раз на два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри з Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі й України.

У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

Громадське життя

Мерія Енергодара

У місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

Населення

• За даними перепису 1989 року проживало 47 тисяч чоловік.
• За даними перепису 2001 року — 56 тисяч чоловік.
• Станом на 2016 рік — 54 330 осіб.

Етнічний склад населення міста на 2001 рік був представлений таким чином:

• українці — 57,1%;
• росіяни — 39,8%;
• білоруси — 0,8%;
• інші національності — 2,3%.

Персоналії

• Мидловець Олександр Миколайович (1968—2015) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Полулях Сергій Володимирович (1982—2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Сидоренко Валерій Петрович — український боксер у першій найлегшій ваговій категорії (до 48 кг).
• Сидоренко Володимир Петрович — український боксер, призер Олімпійських ігор, чемпіон світу з 2001 р. у найлегшій ваговій категорії.

Панорами міста

Панорама міста з найвищої труби ТЕС

Панорама Запорізької АЕС

Посилання

• Головна газета Енергодара «РОСТ»
• АМУ