Енергодар

місто в Запорізькій області (Україна)

Енергода́р — місто в Василівському районі Запорізькій області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища Дніпра (в нижньому Придніпров'ї), за 120 км — від обласного центру Запоріжжя. Площа території міста — 63,5 км².

Енергодар
Coat of Arms Enerhodar.png Flag of Enerhodar.svg
Герб Енергодара Прапор Енергодара
Ночной Энергодар.jpg
Основні дані
Країна Україна Україна
Область Запорізька область
Район Василівський район
Код КОАТУУ: 2312500000
Засноване 12 червня 1970
Статус міста з 14 серпня 1985 року
Населення 53 567 (01.01.2019)[1]
Площа 63,5 км²
Густота населення 844 осіб/км²
Поштові індекси 71500—599
Телефонний код +380-6139
Координати 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583Координати: 47°29′56″ пн. ш. 34°39′21″ сх. д. / 47.49889° пн. ш. 34.65583° сх. д. / 47.49889; 34.65583
Висота над рівнем моря 29 м
Водойма Дніпро, Каховське водосховище
Відстань
Найближча залізнична станція Енергодар
До обл./респ. центру
 - фізична 32 км
 - автошляхами 119 км
До Києва
 - автошляхами 634 км
Міська влада
Адреса 71502, Запорізька обл., м. Енергодар вул. Курчатова, 11
Вебсторінка Енергодарська міськрада
Міський голова Орлов Дмитро Олегович

Commons-logo.svg Енергодар у Вікісховищі

Карта
Енергодар. Карта розташування: Україна
Енергодар
Енергодар
Енергодар. Карта розташування: Запорізька область
Енергодар
Енергодар

Місто засноване 12 червня 1970 року з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. З 1981 року почалося будівництво Запорізької АЕС, яка на теперішній час є найбільшою АЕС у Європі.

14 серпня 1985 року селище Енергодар з 50-тисячним населенням отримало статус міста.

ІсторіяРедагувати

Історія Енергодара почалася з того, що 12 червня 1970 року було закладено перший гранітний камінь на одному з піщаних пагорбів на перехресті доріг при в'їзді до майбутнього міста. Це місце на піщаному півострові, на так званих Іванівських кучугурах, обрали для будівництва найбільшої в Україні Запорізької ДРЕС (нині — Запорізька ТЕС). Початок енергетичному комплексу поклало будівництво 4-х блоків потужністю по 300 тисяч кВт кожний 1-ї черги і 3-х блоків потужністю по 800 тисяч 2-ї черги. Енергетичний потенціал становив 3600 тисяч кВт і нині є одним з найбільших в Європі.

Першим мером міста Енергодар був Лохматов Микола Андрійович, який до того обіймав посаду секретаря Дніпровської сільської ради (сусіднього з містом села), пізніше він повернувся на попередню посаду.

Два роки місто не мало назви. Будувалася атомна станція — зростало і селище. 23 листопада 1972 року селище енергетиків отримало назву Енергодар.

Комплексна забудова Енергодара поєднувалася з високими темпами будівництва ДРЕС. Одночасно з блоками станції виростали житлові квартали, дитячі садки, готель «Енергодар», Палац культури «Сучасник». Запорізька теплова електростанція виведена на повну потужність у вересні 1977 року.

14 серпня 1985 року селище Енергодар із 50-тисячним населенням отримало статус міста. Паралельно будівництву об'єктів промислового призначення збагачувалася інфраструктура міста. Швидко розросталися житлові квартали, щорічно більше тисячі сімей отримували ключі від нових квартир. У 1974 році завершилося будівництво лікарняного комплексу: лікарні, поліклініки та водогрязелікарні. У лісі було облаштовано парк культури і відпочинку. Наступними були побудовані готель «Енергодар» і Палац культури «Сучасник». Відкривалися просторі магазини, у яких реалізовували власну продукцію тепличні господарства, фабрика-кухня, рибне господарство, хлібозавод. Уведено в дію річковий порт, залізничний вокзал та автовокзал. Згодом було зведено будівлі ще п'яти середніх шкіл, дитячої художньої школи, розширилася мережа дитячих дошкільних закладів, а для організації дозвілля жителів — молодіжний центр, спортивний комплекс, плавальний басейн, художній виставковий зал. Для відпочинку та оздоровлення своїх працівників тепловою та атомною станціями зведено санаторії-профілакторії.

Центром дозвілля стала набережна каналу з її оригінальним архітектурним вирішенням, чистим повітрям та об'єктами інфраструктури для відпочинку. Ідея створення Набережної отримала реальне втілення, коли знадобився ґрунт для підсипки четвертого і п'ятого мікрорайонів міста. Вода Каховського водосховища впритул підійшла до міста каналом, проритим земснарядами. Саме на цьому каналі й була побудована Набережна довжиною майже 2 км з численними кафе, виставковими залами, магазинами.

КультураРедагувати

У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр». З травня 1992 року — один з найяскравіших заходів, що відбувається у місті, проводиться раз на два роки. За час існування фестивалю на сцені ПК «Сучасник» — основній базі фестивалю — побували театри з Румунії, Німеччини, Швейцарії, Росії, Латвії, Білорусі й України.

У місті працюють народні колективи — народний хор «Червона калина», оркестр народних інструментів «Джерела», народний театр ПК «Сучасник» — лауреат багатьох фестивалів та конкурсів.

Громадське життяРедагувати

У місті зареєстровано 120 громадських та 80 організацій політичних партій.

Засоби масової інформаціїРедагувати

Енергодар.City — міське інтернет-видання, запущене у грудні 2018 року за підтримки Агенції розвитку локальних медіа «Або»[2].

НаселенняРедагувати

За даними перепису населення 2001 року рідною мовою вказали українську 37,81 %, а російську — 61,69 % населення[3].

Етнічний склад населення міста станом на 2001 рік
Українці Росіяни Білоруси Інші національності
57,1 % 39,8 % 0,8 % 2,3 %[4]

ТранспортРедагувати

У місті діє річковий порт, автовокзал, залізнична вантажно-пасажирська станція Енергодар Придніпровської залізниці, до якої щоденно курсують 2 пари приміських потягів сполученням Запоріжжя — Енергодар. У Енергодарі починається автошлях Р37 до Василівки.

Відомі людиРедагувати

Панорами містаРедагувати

Панорама міста з найвищої труби ТЕС
Вигляд на Енергодар з пташиного польту
Панорама Запорізької АЕС

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2019 року (PDF)
  2. Ми — телевізийники. І навіщо ми створили сайт Енергодар.City?. Енергодар.City (ru). Процитовано 2019-12-12. 
  3. Банк даних Державноі служби статистики України
  4. Дністрянський М. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2006. — 490 с.

ПосиланняРедагувати