Сидоренко Володимир Петрович

Володимир Петрович Сидоренко (нар. 23 вересня 1976, Енергодар) — український боксер-професіонал, що виступав в легшій (Bantamweight) ваговій категорії. Бронзовий призер літніх олімпійських ігор 2000, чемпіон Європи (1998, 2000), срібний призер чемпіонату світу (2001), чемпіон світу за версією WBA (2005 - 2008).

Володимир Сидоренко Boxing pictogram.svg
Загальна інформація
Повне ім'я Володимир Петрович Сидоренко
Громадянство Україна Україна
Народився 23 вересня 1976(1976-09-23) (44 роки)
Енергодар Україна
Проживання Гамбург Німеччина
Вагова категорія Легша вага (англ. bantamweight)
Стійка Правша
Зріст 162 см
Стиль ортодокс
Нагороди
Почесна відзнака Президента України
Професіональна кар'єра
Перший бій 3 листопада 2001
Останній бій 4 грудня 2010
Пояс WBA (2005-2008)
Боїв 27
Перемог 22
Перемог нокаутом 7
Поразок 3
Не відбулося 0
Спортивні медалі
Представник Україна Україна
Бокс
Олімпійські ігри
Бронза 2000 Сідней найлегша
Чемпіонат світу з боксу
Срібло 2001 Белфаст найлегша
Чемпіонат Європи з боксу
Золото 1998 Мінськ найлегша
Золото 2000 Тампере найлегша

Заслужений майстер спорту України.

Володимир — брат-близнюк Валерія Сидоренко, теж боксера, чемпіона Європи серед любителів.

Перший тренер — Манзуля Володимир Романович.

БіографіяРедагувати

Володимиру, як і його брату Валерію, захоплення спортом з ранніх років прищепив батько — Петро Петрович, який працював в той час тренером по боротьбі самбо. Після того, як батько завершив тренерську роботу, брати перейшли в секцію боротьби дзюдо, а потім в секцію вільної боротьби. Боксерська кар'єра братів почалась в 1988 році, в 12-річному віці, коли школа боксу в Енергодарі була однією з найкращих в області. Брати попали до рук молодого, але вже досить досвідченого тренера Володимира Романовича Манзулі, який побачив в хлопцях талант і виховав в них дух справжніх чемпіонів. «Спочатку бокс був лише захопленням», — згадував Володимир. «Але тренер поступово підвів нас до того, що бокс — це спорт. Дехто приходив на заняття, отримував но носі і більше не повертався. А тренер вчив нас захищатися. У нас були дуже гарні і складні тренування. Ми цілком віддавали себе боксу».

Після численних зборів, тренувань і вдалих виступів на змаганнях брати в 1993 році попадають до складу національної збірної України. А через рік призиваються в армію, у київську 220-ту спортроту Центрального Спортивного Клуба Армії (ЦСКА). Тренер спортклубу Вадим Олексійович Золотарьов був другом Володимира Романовича і вони, в тренерському тандемі почали тренувати братів Сидоренко до завершення їх любительської кар'єри.

Аматорська кар'єраРедагувати

За роки служби брати Сидоренко взяли участь у 4-ох чемпіонатах світу серед військовослужбовців. Володимир на 3-ох чемпіонатах світу став чемпіоном: в 1995 році в Італії, в 1997 році в США, в 1999 році в Німеччині. За час любительської кар'єри Володимир ставав переможцем матчевих зустрічей США — Україна і Україна — Куба. На чемпіонаті світу 1997 програв в першому бою Ігорю Самойленко (Молдова) — 6-7. 1998 року в Мінську (Білорусь) і 2000 року в Тампере (Фінляндія) Володимир став чемпіоном Європи.

Чемпіонат Європи 1998Редагувати

  • В 1/8 фіналу переміг Даніеля Заячковського (Польща) — 8-1
  • В 1/4 фіналу переміг Агасі Агагюльогли (Туреччина) — 5-4
  • В півфіналі переміг Рамаза Газашвілі (Грузія) — 3-1
  • В фіналі переміг Ільфата Рязапова (Росія) — 5-0

На чемпіонаті світу 1999 переміг в 1/8 Равката Єралієва (Узбекистан), а в 1/4 поступився румуну Валдемару Кукереану.

Чемпіонат Європи 2000Редагувати

  • В 1/4 фіналу переміг Халіл Ібрагім Турана (Туреччина) — 7-3
  • В півфіналі переміг Севдаліна Христова (Болгарія) — 9-1
  • В фіналі переміг Богдана Добреску (Румунія) — 9-1

Володимир Сидоренко взяв участь в Літніх Олімпійських іграх 2000 в Сіднеї (Австралія), де був капітаном Олімпійської збірної України по боксу. У ваговій категорії до 51 кг він став бронзовим призером.

Олімпійські ігри 2000

Виступив на чемпіонаті світу 2001 року в Белфасті (Ірландія), де став срібним призером.

Чемпіонат світу 2001Редагувати

  • В 1/16 фіналу переміг Ліама Канінгема (Ірландія)
  • В 1/8 фіналу переміг Маікро Ромеро (Куба) — 21-20
  • В 1/4 фіналу переміг Вардана Закаряна (Німеччина) — 34-24
  • В півфіналі переміг Георгія Балакшина (Росія) — 25-6
  • В фіналі програв Жерому Тома (Франція) — 29-38

Професіональна кар'єраРедагувати

В кінці 2001 року Володимир підписав контракт з професійним клубом «UNIVERSUM-BOX-PROMOTION», де почалася його професіональна кар'єра.

18 травня 2004 року завдав поразки до того непереможному ганцю Джозефу Агбеко.

26 лютого 2005 року в бою проти мексиканця Хуліо Зарате виборов вакантний пояс WBA в легшій вазі,[1] який успішно захистив шість разів.

15 липня 2005 року завдав першої поразки до того непереможному тайському боксеру Пунсовату Кратінгдаєнгджіму.[2]

Втратив титул чемпіона 31 травня 2008 року в бою проти панамця Ансельмо Морено.[3] 2 травня 2009 року в реванші знов зазнав поразки від Морено, не зумівши повернути звання чемпіона.[4]

Турнір на призи братів СидоренківРедагувати

Разом з братом-близнюком заснував щорічний Турнір на призи братів Сидоренків. Перші три турніри були проведені в м. Енергодар. З 2008 року проводилися восени в м. Севастополь.

Після завершення виступівРедагувати

У 2000-х та на початку 2010-х років жив у місті Севастополь, де відкрив школу боксу братів Сидоренків. Кілька років провів у Києві, працював генеральним секретарем Київської міської федерації боксу.

З 05.04.2017 в.о. директора Державного підприємства "Інформаційно-аналітичний центр", засновником якого є Міністерство молоді та спорту України[5].

З 22.04.2019 в.о. директора Державного підприємства "Спортивна аптека"[6].

На місцевих виборах в Україні 2020 балотувався в мери Енергодару.[7]

Особисте життяРедагувати

Одружений на Шпаковській Наталії Федорівні, має сина Сидоренко Платона Володимировича та доньку Сидоренко Софію Володимирівну. Усі є громадянами Росії.

Державні нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати

https://boxrec.com/en/proboxer/73726

Див. такожРедагувати