Боклан Микола Володимирович

Микола Володимирович Боклан (13 жовтня 1963, Київ, Українська РСР) — український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист України (2008). Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра. Молодший брат актора Станіслава Боклана.

Микола Боклан
Ім'я при народженні	Боклан Микола Володимирович
Народився	13 жовтня 1963(1963-10-13) (57 років) Київ, УРСР
Національність	українець
Громадянство	УРСР→ Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	з 1988
IMDb	ID 10807829
Нагороди та премії
Премія «Золота дзиґа» найкращому акторові другого плану (2017)

Життєпис

У 1988 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого, курс народного артиста України Бориса Ставицького.

З 1988 року працював у Київському академічному Молодому театрі, грав у виставах «Войцек» (Георг Бюхнер), «День кохання, день свободи» (Гюґо Клаус).

З 1997 року — у Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

19 грудня 2008 року присвоєно звання Заслуженого артиста України.

Молодший брат актора Станіслава Боклана, який зіграв роль сліпого кобзаря Івана Кочергу в гучному фільмі «Поводир» (2014).

Ролі в театрі

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

• Авіновицький — «Кручений біс» Федора Сологуба (1997)
• Принц Тарталья — «Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці (1997)
• Іаков — «Ти, кого любить моя душа» за п'єсою Надії Птушкіної «Овечка» (1998)
• Кассіо — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра (1998)
• Петрюс — «Рогоносець» Фернана Кроммелінка (1998)
• Тоні — «Так закінчилось літо» за романом Ірвіна Шоу «Люсі Краун» (1999)
• Начальник станції — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського (1999)
• Расплюєв, Омега — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна (2000)
• Вронський — «Анна Кареніна» Льва Толстого (2000)
• Парубок — «Ой, не ходи, Грицю…» Михайла Старицького (2000)
• Сбрігані — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою Жана-Батиста Мольєра «Пан де Пурсоньяк» (2001)
• Філіп Брент, він же Шейх, він же Фредерік Феллоуз — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсовю Майкла Фрейна «Театр» (2001)
• Жорж Данден — «Любов часів Людовіка» за п'єсою Жана-Батиста Мольєра «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» (2002)
• Сіро — «Комедія про принадність гріха» за п'єсою Нікколо Мак'явеллі «Мандрагора» (2004)
• Доктор Гіббс — «Наше містечко» Торнтона Вайлдера (2004)
• Лопахін — «Вишневий сад» Антона Чехова (2004)
• Сірано де Бержерак — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана (2005)
• Орловський — «26 кімнат» за п'єсою Антона Чехова «Лєший» (2006)
• Віконт де Вальмон — «Небезпечні стосунки» П'єра Шодерло де Лакло (2007)
• Деніел Джонсон — «Рожевий міст» за романом Роберта Джеймса Воллера «Мости округу Медісон» (2007)
• Доктор Куїлті — «Лоліта» за романом Володимира Набокова «Лоліта» (2008)
• Герцог Бекінгем — «Річард ІІІ» Вільяма Шекспіра (2008)
• Командир Губа, Голова Голубєв — «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» (2009)

Фільмографія

• «Вавилон XX» (1979, епізод)
• «Два кроки до тиші» (1991)
• «Золото партії» (1993)
• «Кілька любовних історій» (1994)
• «Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені» (1995)
• «Геллі і Нок» (1995)
• «Страчені світанки» (1995)
• «Острів любові» (1995)
• «Репортаж» (1995)
• «Сьомий маршрут» (1998)
• «Чорна рада» Миколи Засеєва-Руденко (2000, Кирило Тур)
• «Європейський конвой» (2003)
• «За двома зайцями» (2003, мюзикл)
• «Жіноча інтуїція» (2004)
• «Богдан-Зиновій Хмельницький» Миколи Мащенка (2007, полковник Данило Нечай)
• «Бабло» (2011)
• «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» (2011)
• «Свати-5» (2011)
• «Останній день» (2012)
• «Тіні незабутих предків» (2013)
• «Я буду чекати тебе завжди» (2013)
• «Метелики» (2013)
• «Хайтарма» Ахтема Сеїтаблаєва (2013, підполковник Григорій Миколаєвич)
• «Жереб долі» (2015)
• «Незламна» (2015)
• «Гніздо горлиці» (2016)
• «Казка про гроші» (2018, піп)
• «Жити заради кохання» (2018)
• «Не відпускай» (2020)
• «Подаруй мені щастя» (2020)
• «Акушерка» (2020)
• «Аквамарин» (2021)

Нагороди й номінації

• «Золота дзиґа» (2017) — найкращий актор другого плану у фільмі Гніздо горлиці
• Народний артист України (2021).

Посилання

• Микола Боклан Факультет сценічного мистецтва КНУКіМ
• Микола Боклан на сайті «Theatre.love»