Боклан Микола Володимирович

Микола Боклан
Ім'я при народженні	Боклан Микола Володимирович
Народився	13 жовтня 1963 (59 років); Київ, УРСР
Національність	українець
Громадянство	УРСР→ Україна
Діяльність	актор
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	1988—теперішній час
IMDb	ID 10807829
	Нагороди та премії
	Премія «Золота дзиґа» найкращому акторові другого плану (2017)

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Боклан.

Микола Володимирович Боклан (нар. 13 жовтня 1963, Київ, Українська РСР) — український актор театру, кіно та дубляжу. Заслужений артист України (2008), Народний артист України (2021)^[1]. Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Молодший брат актора Станіслава Боклана.

ЖиттєписРедагувати

Народився 13 жовтня 1963 року у Києві.

У 1988 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Бориса Ставицького). З того ж року працював у Київському академічному Молодому театрі, був зайнятий у виставах «Войцек» (Георг Бюхнер), «День кохання, день свободи» (Гюґо Клаус).

З 1997-го — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра.

Звання Заслужений артист України отримав 2008-го, з 2021-го — Народний артист України.

Ролі в театріРедагувати

Київський академічний Молодий театр

«Войцек»
«День кохання, день свободи»

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

1997 — «Кручений біс» Федора Сологуба — Авіновицький
1997 — Любов до трьох апельсинів» Карло Гоцці — Принц Тарталья
1998 — «Ти, кого любить моя душа» за п'єсою «Овечка» Надії Птушкіної^[ru] — Іаков
1998 — «Венеціанський мавр („Отелло“)» Вільяма Шекспіра — Кассіо
1998 — «Рогоносець» Фернана Кроммелінка — Петрюс
1999 — «Так закінчилось літо» за романом «Люсі Краун» Ірвіна Шоу — Тоні
1999 — «Довічний чоловік» Федора Достоєвського — начальник станції
2000 — «Смерть Тарєлкіна» Олександра Сухово-Кобиліна — Расплюєв, Омега
2000 — «Анна Кареніна» за романом Льва Толстого — Вронський
2000 — «Ой, не ходи, Грицю…» Михайла Старицького — Парубок
2001 — «Багато галасу в Парижі» за п'єсою «Пан де Пурсоньяк» Мольєра — Сбрігані
2001 — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсою «Театр» Майкла Фрейна — Філіп Брент, він же Шейх, він же Фредерік Феллоуз
2002 — «Любов часів Людовіка» за п'єсою «Жорж Данден, або Обдурений чоловік» Мольєра — Жорж Данден
2004 — «Комедія про принадність гріха» за «Мандрагорою» Нікколо Мак'явеллі — Сіро
2004 — «Наше містечко» Торнтона Вайлдера — Доктор Гіббс
2004 — «Вишневий сад» за п'єсою Антона Чехова — Лопахін
2005 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Сірано де Бержерак
2006 — «26 кімнат» за п'єсою «Лєший» Антона Чехова — Орловський
2007 — «Небезпечні стосунки» П'єра Шодерло де Лакло — Віконт де Вальмон
2007 — «Рожевий міст» за романом «Мости округу Медісон» Роберта Джеймса Воллера — Деніел Джонсон
2008 — «Лоліта» за однойменним романом Володимира Набокова — Доктор Куїлті
2008 — «Річард ІІІ» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра — Герцог Бекінгем
2009 — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича; реж. Олександр Кобзар та Андрій Самінін — Командир Губа, Голова Голубєв

ФільмографіяРедагувати

1979 — Вавилон XX — епізод
1991 — Два кроки до тиші — Толмачов
1993 — Золото партії
1994 — Кілька любовних історій
1995 — Атентат — Осіннє вбивство в Мюнхені
1995 — Геллі і Нок
1995 — Страчені світанки
1995 — Острів любові
1995 — Репортаж
1998 — Сьомий маршрут
2000 — Чорна рада — Кирило Тур
2003 — Європейський конвой
2003 — За двома зайцями
2004 — Залізна сотня — Громенко
2004 — Жіноча інтуїція
2007 — Богдан-Зиновій Хмельницький — полковник Данило Нечай
2011 — Бабло
2011 — ТойХтоПройшовКрізьВогонь
2011 — Свати-5
2012 — Останній день
2013 — Тіні незабутих предків
2013 — Я буду чекати тебе завжди
2013 — Метелики
2013 — Хайтарма — підполковник Григорій Миколаєвич
2015 — Жереб долі»
2015 — Незламна
2016 — Гніздо горлиці
2018 — Казка про гроші — піп
2018 — Жити заради кохання
2020 — Не відпускай
2020 — Подаруй мені щастя
2020 — Акушерка
2021 — Аквамарин

Нагороди й номінаціїРедагувати


Рік	Категорія	Робота	Результат
Національна кінопремія «Золота дзиґа»
2017	Найкращий актор другого плану	Гніздо горлиці	Нагорода
«Київська пектораль»
1998	Найкраще виконання чоловічої ролі	День кохання, день свободи	Номінація
2006	Найкраще виконання чоловічої ролі	Сірано де Бержерак	Номінація
2010	Найкраще виконання чоловічої ролі першого / другого плану	Граємо Чонкіна	Номінація
2012	Найкраще виконання чоловічої ролі другого плану	Найвище благо на світі	Номінація

ПриміткиРедагувати

↑ Указ Президента України №131/2021 від 30 березня 2021 року. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.

ПосиланняРедагувати

Микола Боклан [Архівовано 26 жовтня 2019 у Wayback Machine.] Факультет сценічного мистецтва КНУКіМ
Микола Боклан на сайті «Theatre.love»

[1] Указ Президента України №131/2021 від 30 березня 2021 року. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 31 березня 2021.

[1]