Кобзар Олександр Миколайович

Олександр Кобзар
Олександр Кобзар
	Олександр Кобзар фото 2017
	Олександр Кобзар фото 2017
Ім'я при народженні	Олександр Миколайович Кобзар
Народився	18 травня 1976 (48 років) ; Київ, Українська РСР, СРСР
Громадянство	СРСР; Україна
Діяльність	актор, режисер
Alma mater	Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності	2001 — тепер. час
IMDb	nm0462218
	Нагороди та премії
	Олександр Кобзар у Вікісховищі
	Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндр Микола́йович Кобза́р (нар. 18 травня 1976, Київ, Українська РСР) — український актор театру і кіно, режисер. Актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра (2004—2016). Заслужений артист України (2017), Народний артист України (2025)^[1]. Актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки (з 2016).

Життєпис

У 2000 році закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (зараз Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого), курс Народного артиста України Б. П. Ставицького. У 2005 році закінчив той же університет за спеціальністю «Режисура драматичного театру», курс К. М. Дубініна.

З 2004 по 2016 рік — працював в Київському академічному театрі драми і комедії на лівому березі Дніпра.

За підсумками 2007 року — став лауреатом професіональної театральної премії «Київська пектораль» в номінації «Найкраще виконання чоловічої ролі» за роль Віктора у виставі «Останній герой» Олександра Марданя.

В 2009 році, разом з актором і режисером Андрієм Самініним, написав інсценізацію і поставив виставу «Граємо Чонкіна» за романом Володимира Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна».

У 2012 році знявся у фільмі «Поводир», де виконав одну з головних ролей.

У 2016 року — актор Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.

Акторські роботи

Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра

2005 — «Спокусити, але не закохатися» за п'єсою «Закінчення Дон Жуана» Едварда Радзинського — Дон Жуан
2005 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана — Капітан Карбон
2001 (введення з 2005) — «Глядачі на виставу не допускаються!» за п'єсовю «Театр» Майкла Фрейна; реж. Юрій Одинокий — Ллойд Даллас
2005 — «Ромео і Джульєтта» за однойменою п'єсою Вільяма Шекспіра — Абрам
2006 — «Черга» Олександра Марданя — бізнесмен
2007 — «Останній герой» Олександра Марданя — Віктор
2008 — «Лоліта» за мотивами однойменного роману Володимира Набокова; реж. Андрій Білоус — Доктор Куїлті
2000 (введення з 2008) — «Анна Кареніна» за мотивами однойменного роману Льва Толстого; реж. Едуард Митницький — Костянтин Левін
2008 — «Річард III» за однойменною п'єсою Вільяма Шекспіра; реж. Андрій Білоус — Лорд Стенлі
2009 — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича; реж. Олександр Кобзар та Андрій Самінін — Командир Губа, Голова Голубєв

Режисерські роботи

2009, 16 жовтня — «Граємо Чонкіна» Олександра Кобзаря та Андрія Самініна за романом-анекдотом Володимира Войновича ((у співрежисурі із Андрієм Самініним)^[2]

Фільмографія

2006 — «Дев'ять життів Нестора Махно» — Омелян Махно
2009 — «Тяжіння» — Олег Сергійович Нестеров
2011 — «Доставити за всяку ціну» — Череп
2011 — «Доярка з Хацапетівки-3» — Віктор Капралов, актор (в титрах не вказаний)
2011 — «„Кедр“ пронизує небо» — Гельмут Греттрупп, німецький інженер-атомник
2011 — «Павутинка бабиного літа» — Антон Куніцин
2011 — «Лють» — Ілля Андрійович Розін, анестезіолог
2011 — «Я тебе ніколи не забуду» — Петро Михайлович Незлобін, слідчий
2011 — «Чемпіони з підворіття» — Ворон
2012 — «Матч» — Георгій Шевцов
2012 — «Кохання зі зброєю» — Максим Балашов, спецназівець
2012 — «Мрії з пластиліну» — Аркадій Михайлович Туркін, чиновник
2012 — «Політ метелика» — Дмитро Дмитрович Соколов, майор ФСБ
2012 — «Остання роль Ріти» — Антон Олексійович Рожков, продюсер
2013 — «Смерть шпигунам. Прихований ворог» — Вальд
2013 — «Сонцестояння» — Михайло
2013 — «Бомба»
2013 — «Подвійне життя» — Саня, бармен
2013 — «Полонянка» — Родіон
2013 — «Поводир» — Володимир, співробітник ОГПУ
2013 — «Темні лабіринти минулого» — Борис
2014 — «Справа для двох» — Костянтин Скворцов
2014 — «Лабіринти долі» — Геннадій, чоловік Ольги
2014 — «Поки станиця спить» — Ілля Савелійович Рогожин
2014 — «Таємне місто-2» — Купріянов
2015 — «Закохані жінки» — Григорій
2015 — «За законами воєнного часу» — Олександр Сергєєв, слідчий військової прокуратури
2015 — «Никонов і Ко» — Сергій Ніконов
2016 — «Вісім» — головна роль
2016 — «25-а година» — Філіп Громов
2016 — «Родичі» — Михайло Іванович в молодості
2016 — «Будинок на холодному ключі» — епізод
2016 — «Громадянин Ніхто» — Антон Олегович Брикер
2016 — «Забудь і згадай» — Леонід Костянтинович Мазов
2017 — «Біжи, не оглядайся!»
2017 — «Перехрестя» — Олександр Вербов
2018 — «За три дні до кохання»
2018 — «Казка про гроші» — чорт Хапун
2018 — «Чаклунки»
2018 — «Скажене весілля» — Тарас
2019 — «Інша» — Ратов
2019 — Замок на піску
2019 — Повернення — Вадим
2019 — «Скажене весілля 2» — Тарас
2020 — Проти течії
2021 — «Пульс» — батько Оксани
2023 — «Батько» — Влад Артем'єв

Посилання

Примітки

↑ Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру
↑ Марися НИКИТЮК (25 жовтня 2009). Как играли Чонкина в театре на Левом берегу Днепра (рос.). «Teatre». Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

[1] Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру

[Чонкін-2] Марися НИКИТЮК (25 жовтня 2009). Как играли Чонкина в театре на Левом берегу Днепра (рос.). «Teatre». Архів оригіналу за 29 липня 2018. Процитовано 28 липня 2018.

[1]

[2]