Відкрити головне меню

Све́са (Свіса) — селище міського типу, Ямпільського району Сумської області України, розташоване над річкою Свісою (притоки Івотки, басейну Дніпра). Населення у 1970 і 2001 роках становила 7 800 мешканців. У Свесі знаходиться насосний завод, який випускає складну хімічну апаратуру, і єдине в Україні підприємство дубильних екстрактів (в 90-х роках 20-го століття знищене фізично). Свеса відома з 1670-х років.

смт Свеса
Знак початку Свеси
Знак початку Свеси
Країна Україна Україна
Область Сумська область
Район/міськрада Ямпільський район
Рада Свеська селищна рада
Код КОАТУУ: 5925655700
Основні дані
Засноване відома з 1670-их років
Статус із 1938 року
Площа  км²
Населення 6644 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 41226
Телефонний код +380 5456
Географічні координати 51°56′53″ пн. ш. 33°55′59″ сх. д. / 51.94806° пн. ш. 33.93306° сх. д. / 51.94806; 33.93306Координати: 51°56′53″ пн. ш. 33°55′59″ сх. д. / 51.94806° пн. ш. 33.93306° сх. д. / 51.94806; 33.93306
Водойма Свіса (річка)
Відстань
Найближча залізнична станція: Свеса
До райцентру:
 - автошляхами: 12 км
До обл. центру:
 - автошляхами: 180 км
Селищна влада
Адреса 41226, Сумська область, Ямпільський р-н, смт. Свеса, вул. Грушевського, 31
Карта
Свеса. Карта розташування: Україна
Свеса
Свеса
Свеса. Карта розташування: Сумська область
Свеса
Свеса

Commons-logo.svg Свеса у Вікісховищі

Зміст

ГеографіяРедагувати

 
Залізничний вокзал, станція Свеса

Селище міського типу Свеса знаходиться на березі річки Свіса. Висота над рівнем моря: 159 м. На відстані 1 км розташовані села Орлівка і Шевченкове. До селища примикає великий лісовий масив - урочище Криві Річки (береза, сосна). На південному сході знаходиться заказник місцевого значення Синя Крениця.

Через Свеса проходить залізниця гілки Хутір-Михайлівський - Есмань. У селищі знаходиться залізнична станція Свеса.

За 20 км від селища проходить автомагістраль Київ — Москва М02 (E101), а за 12 км — автодорога Середина — Буда — Береза Т 1915.

НазваРедагувати

Цікаве звукосполучення в назві селища має кілька версій. Одна з них походить від слова «свес», що означає невелике поселення, жителі якого називалися відповідно «весянами». За іншою версією назва «Звиса, Свиса» пов'язана з місцем розташування поселення. Воно розташоване на крутому правому березі річки, яка того часу впритул протікала під вапняним стрімким берегом, тому поселення ніби «звисало» над річкою та болотистою місцевістю, що й започаткувало назву поселення «Свиса» з наступною редакцією в назву «Свеса».

ІсторіяРедагувати

 
Міська забудова

З середини XVII століття бере свій початок селище Свеса, яке виникло, як сторожова вежа на випадок наступу Польщі на Московські землі. Найвірогіднішою датою заснування Свеси є 1650 рік. Перша згадка про поселення датується другою половиною XVII століття, коли гетьман Самойлович подарував його своєму зятеві Юрію Четвертинському.

Завдяки вигідному розташуванню, природним багатством лісового краю цей хутір перетворився на військово-стратегічну, тилову сировинну базу, практично недоступну для Польщі. Тут вироблялось деревне вугілля для мідного литва, дьоготь для побутових потреб, поташ — для миловаріння та інші.

Після ліквідації полкового устрою на Лівобережній Україні в 1782 році хутір Свеса в складі Глухівського повіту ввійшов до Новгород-Сіверського намісництва, в 1796 році — до Малоросійської, а в 1802 році — Чернігівської губернії.

Наприкінці XVIII ст. Скоропадський, а потім Неплюєв, до якого перейшов хутір, остаточно закріпачили селян.

З 1765 року Свеса перебуває в володінні поміщиків Неплюєвих. Крім винокурні, М. М. Неплюєву належали цукровий завод та завод з виробництва вина, побудований у 1853 р.. У 1858 р. відкрито ливарно-механічний завод.

Після проведення реформи селяни, хоч і стали особисто вільними, економічне становище їх не поліпшилося. Наявність вільних робочих рук після скасування кріпацтва і введення в дію залізниці Конотоп — Брянськ сприяли розширенню діючих підприємств і перетворенню Свеси на досить велике робітниче селище. Наприкінці XIX ст. колишній хутір уже називали слободою. В 1897 році тут проживало 865 чоловік. Крім того, сюди на заробітки прибували селяни з навколишніх сіл і навіть із сусідніх губерній.

Голодомор 1932–1933 рр. зачепив і свесян. Люди варили борщ з різних трав, пекли оладки з конюшини, збирали пташині яйця, гнилу картоплю. Хліб пекли з картопляного лушпиння, куди додавали липові бруньки.

1938 року населеному пункту присвоєно статус селище міського типу.

СьогоденняРедагувати

У 2000 році до населеного пункту надійшло блакитне паливо.

НаселенняРедагувати

Чисельність населенняРедагувати

1959 1979 1989 2001 2016
5682 8706 8890 7645 6665

Розподіл населення за рідною мовою (2001)Редагувати

українська мова російська
82,96% 16,65%

Пам'ятки природиРедагувати

Синя криницяРедагувати

 
Синя криниця

На околиці селища знаходиться урочище Синя криниця. Синій-синій колір живлющої джерельної води і дав назву цій дивовижній криниці. До речі, ніхто з жителів ані Свеси, ані навколишніх населених пунктів не може достеменно сказати, коли ж саме в урочищі з’явилася криниця, яку нарекли Синьою. Знають лише, що їй сотні літ і що вода тут не замерзає навіть у найлютіші морози. До неї приїздять молодята, аби зачерпнути джерельної води на майбутнє щастя, зупиняються подорожні для перепочинку, приходять місцеві жителі і численні гості просто помилуватися, набрати додому цілющої води.

Диво природи оспівано легендами. Одна — про розбійника Кудояра, який нібито жив у тутешніх заростях. Відбирав він у багатіїв награбоване у простого люду майно і роздавав біднякам. Коли ж надто вже дошкулив багатіям, послали на нього озброєне військо. Ворогам вдалося виявити таємну стежину до його сховку. Побачив Кудояр, що не втекти йому, розповідає легенда, підняв над головою скарби, які ще не встиг роздати людям, і щосили жбурнув їх. Ото й вдарили на тому місці могутні сині джерела... Дехто і досі видивляється, чи то не коштовності виблискують на дні криниці...

Ще й таку легенду розповідають люди про Синю криницю. Нібито в глибоку старовину в ніч на Івана Купала на плесі Синьої криниці сплив човен, у якому надзвичайна красуня співала пісню про щастя. Послухав її спів пастух, якого вода Синьої криниці зробила сильним і красивим, кинувся до берега і хотів підтягнути човна до себе, але чиясь невідома сила затягнула їх обох на дно. Кажуть: то колір золотого волосся красуні до цього часу віддзеркалюється у воді.

Відомі особистостіРедагувати

В поселенні народився:

ПриміткиРедагувати

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))

ДжерелаРедагувати