Теодоріх (гот. Þiudareiks, лат. Flāvius Theodoricus, грец. Θευδέριχος; 454(0454)30 серпня 526) — король остготів (475526), засновник Італійського королівства. Представник роду Амалів. Народився біля Карнунту, Паннонія (сучасна Австрія). Син готського короля Теодимира та його коханої наложниці Ерелеуви. Онук короля остготів Вандалара. Нащадок легендарного Германаріха, правителя української Готії. Освіту здобув у Константинопольській вищій школі. У 484 році був консулом Римської імперії. У 489 році вторгся в межі Італії і до 493 року завоював весь Апеннінський півострів та Сицилію. Фактично об'єднав всю Італію в королівство остготів зі столицею в Равенні. Похований у мавзолеї Теодоріха. Прообраз німецького фольклорного героя — Дітріха Бернського.

Теодоріх
Теодоріх
Король готів
475 — 526
Попередник: Теодимир
Наступник: Аталаріх
 
Народження: 454(0454)
Карнунт, Паннонія
Смерть: 526(0526)
Равенна, |Італія
Похований: Мавзолей Теодоріха
Віросповідання: Аріанство
Династія: Амали
Батько: Теодимир
Мати: Ереліева
У шлюбі з: Аудофледа
Діти: Амаласунта

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Теодоріх (лат. Theodoricus; грец. Θευδέριχος, Theuderikhos) — ймовірно походить від гот. 𐌸𐌹𐌿𐌳𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃, *Þiudareiks, «король людей»[1].
  • Теодорік (англ. Þeodric) — як персонаж англійського фольклору.
  • Дітріх Бернський (нім. Dietrich von Bern) — як персонаж німецького фольклору.
  • Дйодрекр (Þjóðrekr Þiðrekr) — у скандинавській міфології.

БіографіяРедагувати

МолодістьРедагувати

Теодоріх народився 454 року в Паннонії, на берегах Нойзідлерського озера поблизу Карнунта. Він був сином готського короля Теодимира з Амалівської династії і його дружини-наложниці Ерелеуви. Батько Теодоріха сповідував аріанство, а матір була ортодоксальною християнкою. Хлопець народився у той час, коли готи нарешті звільнилися від столітнього гунського ярма.

461 року, коли Теодоріху було 7 або 8 років, батько відправив його заручником до Константинополя на знак укладання готсько-римської угоди із Левом I Фракійцем, імператором Східно-Римської імперії. Хлопець навчався у імперській столиці в найкращих учителів того часу[2]. До 469 року він залишався у Константинополі, де поступово романізувався[3]. Імператор Лев І був приязним до Теодоріха[4], а придворні ставилися до нього з підкресленою повагою як до представника давнього роду[5].

Між 469—470 роками Лев І відпустив Теодоріха на батьківщину у Паннонію. Там він перейняв головування над готами від свого дядька Валамира, залишаючись при цьому підвладним своєму батькові-королю.

Конфлікти з сарматами, готською опозицією і римлянамиРедагувати

Невдовзі після цього сармати з району Тиси під проводом вождя Бабая напали на землі імперії в районі Сінгідуна (сучасного Белграда). У відповідь Теодоріх перейшов із 6 тисячами вояків Дунай, розбив сарматів і убив Бабая. Ця перемога укріпила позиції майбутнього правителя готів, хоча він ще не посідав престолу[6]. Ймовірно, після цього Теодоріх залишив за собою відвойовані терени Сінгідуна[7].

У 470-х рр. молодий Теодоріх провів ряд походів проти своїх суперників із середовища готської знаті, а також ворогів Східної Римської імперії. Одним із таких суперників був вождь фракійських готів Теодоріх Косоокий, який повстав проти імператора Зенона. Після перемоги імператор постановив молодого Теодоріха командувачем збройних сил імперії, завдяки чому його готи стали федератами в римській армій[8].

Зенон намагався використовувати готських правителів у власних інтересах, зіштовхуючи один із одним. Коли під час голоду 476 і 477 років молодий Теодоріх запросив у імператора нових земель для годування свого війська, той передав його посаду командувача суперникові — Теодоріху Косоокому. У відповідь розгніваний королевич став грабувати поселення в районі Родопських гір. Його підлеглі силою зібрали провізію, повбивали місцевих селян, спалили дощенту Стобі в Македонії, а також наїхали на архієпископа Гераклеї, вимагаючи забезпечити їх харчами[9]. Зенон запропонував Теодоріху замиритися, а сам потайки відправив в тил противника війська. Поки готи домовлялися із імператорськими послами у Епідаврумі[10], римляни напали на обоз Теодоріха під охороною Теодімунда й захопили 2 тисяч возів здобичі і 5 тисяч полонених[11].

479 року Теодоріх поселив своїх людей на Епірі за допомоги родича Сідімунда. 482 року його готи спустошили Грецію і поруйнували Ларіссу. Зенон був змушений шукати нових домовленостей із Теодоріхом, аби закінчити готсько-римську війну. 483 року він призначив Теодоріха військовим магістром[12], а 484 року — консулом, із правом командувати придунайськими провінціями Дакії та Мезії[13].

ПравлінняРедагувати

Сім'яРедагувати

Докладніше: Амали

ПриміткиРедагувати

  1. Langer 1968, p. 159.
  2. Johnson 1988, p. 73.
  3. Wolfram 1988, p. 263.
  4. Wolfram 1988, p. 263.
  5. Geary 1999, p. 122.
  6. Wolfram 1988, p. 267.
  7. Burns 1991, p. 56.
  8. Frassetto 2003, p. 337.
  9. Burns 1991, pp. 58–59.
  10. Burns 1991, p. 59.
  11. Burns 1991, p. 63.
  12. Elton 2018, p. 204.
  13. Burns 1991, p. 64.

БібліографіяРедагувати

  • Ausbüttel, Frank M. Theoderich der Große (Gestalten der Antike). 2. bibliografisch aktualisierte Auflage. WBG, Darmstadt 2012.
  • Burns, T. A History of the Ostrogoths. Bloomington; Indianapolis: Indiana University Press, 1991.
  • Elton, H. The Roman Empire in Late Antiquity: A Political and Military History. Cambridge-New York: Cambridge University Press, 2018.
  • Frassetto, M. Encyclopedia of Barbarian Europe: Society in Transformation. Santa Barbara, CA: ABC-CLIO, 2003.
  • Geary, P. Barbarians and Ethnicity // Late Antiquity: A Guide to the Postclassical World. Cambridge, MA: The Belknap Press of Harvard University Press, 1999.
  • Johnson, M. Toward a History of Theoderic's Building Program // Dumbarton Oaks Papers. 1988 (42): 73–96.
  • Langer, W. Italy, 489–554 // An Encyclopedia of World History. George G. Harrap and Co, 1968.
  • Moorhead, John . Theoderic in Italy. Oxford: Oxford University Press, 1992.
  • Wolfram, H. History of the Goths. Berkeley-Los Angeles: University of California Press, 1988.

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Теодоріх Великий