Відкрити головне меню

Мавзоле́й Теодо́ріха Вели́кого (італ. Mausoleo di Teodorico) — мавзолей у передмісті Равенни, що його король остготів Теодоріх збудував 520 року для своєї майбутньої могили. Єдина вціліла пам'ятка готського зодчества і єдина збережена гробниця варварського монарха.

Мавзолей Теодоріха
Mausoleo di Teodorico
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха
44°25′30″ пн. ш. 12°12′33″ сх. д. / 44.4250000000277723° пн. ш. 12.20916666669477912° сх. д. / 44.4250000000277723; 12.20916666669477912Координати: 44°25′30″ пн. ш. 12°12′33″ сх. д. / 44.4250000000277723° пн. ш. 12.20916666669477912° сх. д. / 44.4250000000277723; 12.20916666669477912
Країна Італія Італія
Місто м. Равенна
Тип будівлі мавзолей
Матеріал Istrian stone[d][1]
Дата заснування 520 р.
Дата будівництва  століття
Стан задовільний

Мавзолей Теодоріха. Карта розташування: Італія
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха
Мавзолей Теодоріха (Італія)
Мавзолей Теодоріха у Вікісховищі?

1996 року мавзолей у складі ранньохристиянських пам'яток Равенни було включено до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Натепер має статус музею.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Поставлений за наказом короля Теодоріха поза межами Равенни, де розташовувалось кладовище готів. Тепер це в середмісті Равенни, в 1,5 км на північний схід від головного майдану міста — Пьяцца дель Пополо. Можливо задумувався як елемент ансамблю, не реалізованого через смерть Теодоріха 526 року[2].

У візантійські часи він використовувався як церква, присвячена Богородиці під назвою Санта-Марія ед Фарум, з огляду на близьке розташування до порту з маяком. Адаптований з давньої ванни з червоного порфіру саркофаг готського володаря нині пустує. Наближеність струмка спричинила підмивання фундаментів, що потребувало в XIX столітті втручання реставраторів.

АрхітектураРедагувати

 
План мавзолею (другий ярус)

Монументальна двоярусна центрична споруда мавзолею складена з добре обтесаних блоків істрійського вапняку без розчину[3]. Долішній ярус має десять граней, виділених нішами з напівкруглими арками. В одній з ніш розташований вхід до мавзолею. Внутрішнє приміщення яруса збудоване у формі хреста. Світло потрапляє до середини крізь шість невеликих вікон, розміщених по периметру. Діаметр нижнього ярусу — 13,5 м. Горішній ярус — круглий, меншого диаметру, отже над нижнім утворюється зовнішній обхід завширшки 1,2 м.[4] Верх периметру другого ярусу прикрашений фризом.

На масивні стіни горішнього ярусу покладена «кришка» — десятиметровий у діаметрі моноліт у вигляді плескатого купола, витесаного з цільного 300-тонного каменя, можливо, наслідуючи шатра германців.[5] Оскільки можливості підняти таку важку плиту готи не мали, мавзолей був засипаний землею по самий верх, відтак купол шляхом втягування помістили на місце, а землю видалили.

На горішньому поверсі міститься саркофаг Теодоріха, а долішній вірогідно призначався для поховання членів його родини або був каплицею для заупокійних богослужінь.

Монолітний купол прикрашений дванадцятьма кам'яними «скобами», котрі вірогідно несуть не тільки декоративну функцію, але й використовувались для транспортування і встановлення купола. На торці «скоб» вирізані імена дванадцяти апостолів. Під куполом видно сліди мозаїчного хреста, що колись осіняв горішній ярус.[6]

Усередині долішнього рівня.
Усередині горішнього рівня.
Усередині горішнього рівня.

ПриміткиРедагувати

  Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №788-007788 (англ.)
  1. http://whc.unesco.org/en/list/788-007
  2. ВСЕОБЩАЯ ИСТОРИЯ АРХИТЕКТУРЫ Том IV Архитектура Западной Европы Средние века — М.: Стройиздат, 1967.— с. 33(рос.)
  3. ВСЕОБЩАЯ ИСТОРИЯ АРХИТЕКТУРЫ Том IV Архитектура Западной Европы Средние века — М.: Стройиздат, 1967.— с. 33(рос.)
  4. Другий том «Всеобщей истории искусств»(рос.)
  5. RAVENNA:ITALY’S TREASURY OF BYZANTINE SPLENDORS
  6. Sir Banister Fletcher’s a history of architecture: A History of Architecture

Джерела і посиланняРедагувати