Мавзолей Теодоріха
Мавзоле́й Теодо́ріха Вели́кого (італ. Mausoleo di Teodorico) — мавзолей у передмісті Равенни, що його король остготів Теодоріх збудував 520 року для своєї майбутньої могили. Єдина вціліла пам'ятка готського зодчества і єдина збережена гробниця варварського монарха.
| Мавзолей Теодоріха Mausoleo di Teodorico | |
|---|---|
 | |
| 44°25′30″ пн. ш. 12°12′33″ сх. д. / 44.4250456000277723° пн. ш. 12.20916870002777799° сх. д.Координати: 44°25′30″ пн. ш. 12°12′33″ сх. д. / 44.4250456000277723° пн. ш. 12.20916870002777799° сх. д. | |
| Країна |
 Італія |
| Місто | м. Равенна |
| Тип |
мавзолей sepulchral monumentd religious museumd[1] Italian national museumd[1] і historical civil building museumd[2] |
| Тип будівлі | мавзолей |
| Площа | 1200 квадратний метр[3] і 149 квадратний метр[4] |
| Матеріал | Істрійський каміньd[5] |
| Дата заснування | 520 р. |
| Стан | задовільний |
  Мавзолей Теодоріха Мавзолей Теодоріха (Італія) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
1996 року мавзолей у складі ранньохристиянських пам'яток Равенни було включено до об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО. Натепер має статус музею.
ІсторіяРедагувати
Поставлений за наказом короля Теодоріха поза межами Равенни, де розташовувалось кладовище готів. Тепер це в середмісті Равенни, в 1,5 км на північний схід від головного майдану міста — Пьяцца дель Пополо. Можливо задумувався як елемент ансамблю, не реалізованого через смерть Теодоріха 526 року[6].
У візантійські часи він використовувався як церква, присвячена Богородиці під назвою Санта-Марія ед Фарум, з огляду на близьке розташування до порту з маяком. Адаптований з давньої ванни з червоного порфіру саркофаг готського володаря нині пустує. Наближеність струмка спричинила підмивання фундаментів, що потребувало в XIX столітті втручання реставраторів.
АрхітектураРедагувати
Монументальна двоярусна центрична споруда мавзолею складена з добре обтесаних блоків істрійського вапняку без розчину[6]. Долішній ярус має десять граней, виділених нішами з напівкруглими арками. В одній з ніш розташований вхід до мавзолею. Внутрішнє приміщення яруса збудоване у формі хреста. Світло потрапляє до середини крізь шість невеликих вікон, розміщених по периметру. Діаметр нижнього ярусу — 13,5 м. Горішній ярус — круглий, меншого диаметру, отже над нижнім утворюється зовнішній обхід завширшки 1,2 м.[7] Верх периметру другого ярусу прикрашений фризом.
На масивні стіни горішнього ярусу покладена «кришка» — десятиметровий у діаметрі моноліт у вигляді плескатого купола, витесаного з цільного 300-тонного каменя, можливо, наслідуючи шатра германців.[8] Оскільки можливості підняти таку важку плиту готи не мали, мавзолей був засипаний землею по самий верх, відтак купол шляхом втягування помістили на місце, а землю видалили.
На горішньому поверсі міститься саркофаг Теодоріха, а долішній вірогідно призначався для поховання членів його родини або був каплицею для заупокійних богослужінь.
Монолітний купол прикрашений дванадцятьма кам'яними «скобами», котрі вірогідно несуть не тільки декоративну функцію, але й використовувались для транспортування і встановлення купола. На торці «скоб» вирізані імена дванадцяти апостолів. Під куполом видно сліди мозаїчного хреста, що колись осіняв горішній ярус.[9]
ПриміткиРедагувати
|
Світова спадщина ЮНЕСКО, об'єкт №788-007788 (англ.) |
- ↑ а б Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2022.
- ↑ ISTAT Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2013.
- ↑ Indagine sui musei e le istituzioni similari — 2020.
- ↑ ISTAT https://www.istat.it/it/archivio/167566 — 2017.
- ↑ http://whc.unesco.org/en/list/788-007
- ↑ а б ВСЕОБЩАЯ ИСТОРИЯ АРХИТЕКТУРЫ Том IV Архитектура Западной Европы Средние века — М.: Стройиздат, 1967.— с. 33(рос.)
- ↑ Другий том «Всеобщей истории искусств» [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ RAVENNA:ITALY’S TREASURY OF BYZANTINE SPLENDORS
- ↑ Sir Banister Fletcher’s a history of architecture: A History of Architecture
Джерела і посиланняРедагувати
- ВСЕОБЩАЯ ИСТОРИЯ АРХИТЕКТУРЫ Том IV Архитектура Западной Европы Средние века — М.: Стройиздат, 1967(рос.)
- Другий том «Всеобщей истории искусств» [Архівовано 17 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)