Відкрити головне меню
Мініатюра з музею в Вальденбурзі, фрагмент

Шатро́ — легке, розбірне, переважно конусоподібне житло з тканини, шкіри, великий намет[1]. Шатро є (під різними назвами) національним житлом багатьох кочових народів.

ЕтимологіяРедагувати

 
Вінченцо Кардуччі. Сон Гюго, єпископа Гренобльського, 1626—1632

Слово «шатро» (давньорус. шатьръ, шатеръ, шаторъ, біл. шацёр, рос. шатёр) запозичене з тюркських мов: пор. каз. та ногайськ. шатыр, уйг., тат., алт., азерб. та туркмен. чадыр, шорське шадыр, тур. çadir, дав.-тюрк. čadir, čačir, čašir, čatir. До тюркських мов це слово потрапило з перської, де čadar значить «намет», «заслін» (звідси також «чадра»). Воно споріднене з дав.-інд. chattram («заслін»)[2].

ІсторіяРедагувати

Шатро згадується у Старому Заповіті (стцерк.-слов. куща). У євреїв до побудування постійного храму місцем для відправи релігійних обрядів слугувало велике шатро — скинія (грец. σκηνή являє собою кальку івр. מִשְכָּן‎).

Шатро як національне житлоРедагувати

  • Юрта — шатро кочових і напівосілих народів Центральної та Середньої Азії
  • Вігвам — житло північноамериканських індіанців алгонкінів
  • Тіпі — намет кочових індіанців Великих рівнин
  • Чум — переносне житло у деяких народів Півночі Росії
  • Туарезьке шатро — національне житло північноафриканських туарегів

Цікаві фактиРедагувати

  • Слово «сцена» походить від scaena (scēna) — латинської адаптації грецького слова σκηνή («шатро», «намет»)[3]. У давньогрецькому театрі словом σκηνή, скене звалося приміщення за сценою (первісно шатро), де перевдягалися актори (у той час як сама сцена звалася προσκήνιον, проскеніон — «переднамеття»).
  • Назва гірського масиву Чатир-Даг буквально означає «Шатро-Гора».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шатро // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 6 : У — Я / укл.: Г. П. Півторак та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2012. — 568 с. — ISBN 978-966-00-0197-8.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.