Відкрити головне меню

Рудольф II

імператор Священної Римської імперії

Рудольф II Габсбург (18 липня 1552, Відень — 20 січня 1612, Прага) — імператор Священної Римської імперії (1576-1612), король Угорщини (1572-1608), Галичини та Володимирії (1572-1608), король Богемії (1575-1611), німецький король (1575-1612).

Рудольф II Габсбург
нім. Rudolf II
Divina favente dementia electus Romanorum imperator semper augustus, ac Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Sclauoniae, Ramae, Serviae, Gallitiae, Lodomeriae, Cumaniae, Bulgariaeque etc. rex, archidux Austriae, dux Burgundiae, Brabantiae, Styriae, Carinthiae, Carniolae, marchio Moraviae, dux Lucemburgae, ac Superioris et Inferioris Silesiae, Wierthembergae et Thekae, princeps Sueuiae, comes Habspurgi, Tyrolis, Ferreti, Kyburgi et Goritiae, landgravius Alsatiae, marchio sacri Romani imperii supra Anasum Burgouiae, ac Superioris et Inferioris Lusatiae, dominus marchiae Sclauonicae, Portus Naonis et Salinarum etc.
Joseph Heintz d. Ä. 002.jpg
Імператор Священної Римської імперії
Правління 1576-1612
Попередник Максиміліан II Габсбург
Наступник Матвій Габсбург
Інші титули Король Німеччини
Король Богемії
Король Угорщини
Король Хорватії
Король Галичини та Володимирії
Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Релігія Римо-католицька церква
Національність чехи
Народження 18 серпня 1552(1552-08-18)
Відень
Смерть 20 січня 1612(1612-01-20) (59 років)
Прага
Поховання Собор святого Віта, Прага, Чехія
Діти Caroline d'Autriche[d], Julius d’Austria[d] і Ana Dorothea of Austria[d]
Династія Габсбурги
Батько Максиміліан II Габсбург
Мати Марія Австрійська
Нагороди
Орден Золотого руна
Rudolf II Arms-imperial.svg
Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Походив з династії Габсбургів. Син імператора Максиміліана II та Марії Австрійської. Родинні зв'язки з іспанським королівським двором дали змогу отримати виховання в Іспанії при дворі Філіпа ІІ, троюрідного дядька майбутнього імператора Священної Римської Імперії. Вихованням керували єзуїти, що обумовило подальші смаки і політичні принципи Рудольфа: оріентація на католицизм, боротьба з протестантизмом на підлеглих територіях, підтримка війни з Османською імперією.

Політична діяльністьРедагувати

До володінь Рудольфа II входили Верхня і Нижня Австрія, Богемія та Угорщина. Проводив політику, спрямовану на зміцнення впливу католицької церкви на землях австрійських Габсбургів. Намагався протистояти натиску Османської імперії в Європі. У 1594 році Рудольф ІІ відправив на Запорозьку Січ із таємною дипломатичною місією Еріха Лясоту з метою укладення воєнного союзу між Запорожжям і Священною Римською імперією для боротьби проти Османської імперії. За правління Рудольфа ІІ внаслідок повстання 1604-1606 років Угорщина здобула деякі політичні та релігійні права, а частина країни звільнилась з-під влади Габсбургів.

Переїзд до ПрагиРедагувати

Відсутність популярності в Відні і бажання відсторонитися від світу спонукали імператора перебратися в Прагу, що мимоволі стала другою столицею країни. Рудольф сприяв будівельним роботам у Празі, а також реконструкції Празького Граду (міської фортеці з собором).

Відомий меценат і рудольфінська ПрагаРедагувати

 
Скульптор Адріан де Вріс, «Геркулес»

Хвороблива людина, слабкий політик, не досить вдалий вояк, імператор Рудольф II залишив значний слід в історії мистецтв як видатний меценат. За часів імператора, Прага і імператорський двір стають значним мистецьким осередком доби маньєризму. При імператорському дворі працювали відомі художники і науковці

Так, різниця в роках між імператором і художником Арчімбольдо сягала 25 років. В особі Рудольфа Арчімбольдо мав уже третього покровителя і мецената. І як і для попередників, виконував різноманітні доручення. За дорученням імператора у 1582 році художник мандрує по Баварії, де купує мистецькі вироби доби античності, предмети мистецтва і живих тварин для зоопарку Рудольфа. Різноманітні колекції Рудольфа стали родзинкою тогочасної Праги. Серед них — колекція рідкісних мінералів, ювелірні вироби, морські мушлі великих розмірів, зоопарк з птахами, навченими говорити.

Довірливий Рудольф ІІРедагувати

Бажання мати у власній колекції дійсно рідкісні речі переважувало обережність і критичність імператора. Цим користувалась ціла низка шарлатанів, авантюристів, психопатів і навіть божевільних. Дивацтво поведінки і дивацтво ремесел однаково приваблювали Рудольфа ІІ. Як і більшість володарів кінця XVI століття, він заохочував пошуки алхіміків для отримання золота з простих речей. На цьому та на якомусь знанні таємничих знань наполягав і авантюрист-англієць Едвард Келлі. За неблагодійні вчинки Келлі покарали ще в Англії, відрізавши одне вухо. Той емігрував на континент, приховуючи відсутнє вухо довгим волоссям та капелюхом. Довідавшись про зацікавлення імператора до незвичних речей та алхімії, прибув у Прагу і запропонував йому власні послуги алхіміка і знавця утаємничених знань. Іспити Едвард Келлі як алхімік був вимушений пройти, але авантюрист запобіжно і таємно проніс в кімнату маленький шматочок золота, який і продемонстрував імператорові після ворожінь з вогнем і колбами. Імператор таки прийняв його на власну службу.

Оточення авантюристів і напівбожевільних шукачів грошей кине тінь підозри навіть на справжніх віртуозів-митців, представників стилю маньєризм, що теж працювали при дворі дивака-імператора. Але їх творчий доробок і дійсний внесок в мистецтво слугує своєрідним алібі і не має нічого спільного з профанаціями алхіміків чи авантюристів.

Рудольф ІІ тоді купив одну з найзагадковіших книг світу — рукопис Войнича за 600 дукатів вважаючи її книгою Роджера Бекона.

Мистецька колекція імператораРедагувати

Особливе захоплення викликала мистецька колекція Рудольфа ІІ: екзотичні предмети, вивезені з Індії та Америки, картини сучасних і давніх майстрів, скульптури, вази з коштовного і напівкоштовного каміння, дивна колекція годинників. Окрасою колекції картин були ні на що не схожі картини Джузеппе Арчімбольдо.

Про колекцію імператора захоплено писав кардинал д'Есте, якому її показали. Так виник культурний феномен під назвою — рудольфінська Прага.

Доля колекціїРедагувати

 
Талер з портретом Рудольфа ІІ

У 1648 році вояки Швеції захопили і пограбували Прагу. Був пограбований і замок імператора. Тодішня королева Швеції Христина знала про скарби Рудольфа ІІ і побажала мати його колекцію у себе, яку визнавала військовою здобиччю. Розбещені війною і злочинами вояки вивезли лише те, що вважали за доцільне і здатне витримати довге транспортування. Вивіз організував генерал Карл Густав Врангель, що прихопив з обозу і декілька картин Арчімбольдо для себе.

Королева отримала колекцію картин і малюнків, монет і медалей, скульптури.

Невдала боротьба за престолРедагувати

Вів міжусобну боротьбу зі своїм братом Матвієм (Матьяшем). Під тиском місцевого дворянства змушений у 1608 році віддати Верхню і Нижню Австрію, Угорщину і Моравію володарю Відня, а в 1611 — зректися чеського престолу. Чеський престол посів його брат Матьяш, що пообіцяв протестантам Чехії пільги і отримав перемогу над Рудольфом. Останні роки життя неодружений Рудольф часто хворів. Він став останнім з імператорів, якого поховали в соборі міста Прага.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Gindely, «Rudolf II» (Прага, 1868);
  • Bezold, «K. Rudolf II und die heilige Liga».

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати