Лотар I
Ло́тар (фр. Lothaire, 795 — 29 вересня 855, Прюм[3] — король Італії, Лотарингії та Імператор Заходу з 840-го по 855-й рік, син Людовика Благочестивого та Ерменгарди з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye).
| Лотар I нім. Lothar фр. Lothaire | |
|---|---|
 | |
| Римський Імператор | |
| Попередник | Людовик I Благочестивий |
| Наступник | Людовик II (король Італії) |
| Біографічні дані | |
| Народження |
795[1] невідомо |
| Смерть |
29 вересня 855[2] Прюм, сучасна Німеччина |
| Поховання | Prüm Abbeyd |
| Дружина | Ерменгарда Турська (фр. Ermengarde de Tours) |
| Діти |
|
| Династія | Каролінги |
| Батько | Людовик Благочестивий |
| Мати | Ерменгарда з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
РодовідРедагувати
Авіт, Римський Імператор
- Папінілла, Патриція
- Торнаній Ферреол, Сенатор
- Ферреол, Римський Сенатор
- Ансберт, Римський Сенатор
- Арноальд, Єпископ Мецький
- Дода, шляхтянка
- Ангізель, шляхтич
- Піпін Герістальський, Мажордом Австразії
- Карл Мартел, Герцог Франків
- Піпін Короткий, Король франків
- Карл I Великий, Римський Імператор
- Людовик I Благочестивий, Римський Імператор
- Лотар I, Римський Імператор
БіографіяРедагувати
У 814-му році батько Лотаря — Людовик Благочестивий — поставив його на чолі Баварії, потім, у липні 817-го видав Ordinatio Imperii, згідно з яким Лотар став єдиним наслідним правителем Імперії[4]. У той самий час він виділив своїм молодшим синам — Піпіну та Людовику частини території, залишаючи, проте верховну владу за Лотарем[5]. У ранзі короля Франків Лотаря було відправлено до Італії, де у 820-му або 822-му році він отримав титул короля Ломбардії, та оселився в Павії. 5 квітня 823 в Римі Лотар коронований як співімператор папою Пасхалієм I, який визнав його владу над собою. У листопаді 824 року врегулював Римською Конституцією права Папи та імператора щодо Риму.
У 829-му Людовик Благочестивий заклав підвалини нового розділу на користь свого молодшого сина Карла, народженого в 823-му році його другою дружиною Юдиф Баварською (фр. Judith de Bavière). З цього часу почався почався період розбрату. Лотар повстав проти батька та, за допомогою своїх братів Людовика Німецького і Піпіна I, скинув його з трону 830-го року. Комп'єнський з'їзд проголосив Лотаря правителем імперії. Але незабаром він позбувся влади внаслідок інтриг братів. 832-го року сини Людовика Благочестивого знову повстали проти нього, і в червні 833-го Лотар вдруге змістив батька з трону. Проте Людовик Благочестивий втретє отримав трон 1-го березня 834-го за підтримки Людовика Німецького та Піпіна I, військо Лотаря було розбите при Блуа, і під його владою залишилася лише Італія. 3-го травня 839-го, після примирення з Лотарем, Людовик Благочестивий зробив новий розділ королівства у Вормсі. Лотар отримав, крім Італії, східну частину Франкського королівства.
Після смерті Людовика Благочестивого у 840-му році, брати Лотаря Людовик та Карл відмовилися визнавати Лотаря своїм сюзереном і сформували проти нього військовий союз. У червні 841-го року війська Лотаря були розбиті в битві поблизу Фонтене-ан-Пюйсе (фр. Fontenay-en-Puisaye). 14 лютого 842-го Карл та Людовик скріпили свій союз Страсбурзькими клятвами. Наступного року вони змусили Лотаря укласти Верденську угоду, за якою Лотар зберіг свій імператорський титул, а Франкське королівство було розподілене між братами. Лотар залишився на чолі Серединного королівства, що простягнулося від Північного моря на півночі до Риму на півдні й мало у своєму складі столицю Каролінзької імперії — Аахен.
Незадовго до своєї смерті 855-го року Лотар зрікся трону й усамітнився в Прюмському абатстві. Перед тим, як там померти, він видав Прюмську угоду, якою розділив свою імперію між синами: Людовик отримав Італійське королівство та титул імператора, Карл — Прованс до Ліону та Лотар — всю північну частину імперії, від Фризії до півдня сучасного французького департаменту Верхня Марна, яка в майбутньому отримала назву Лотарингія (лат. Lotharii Regnum — королівство Лотаря). Після цього Лотар прийняв постриг і помер 29-го вересня 855-го, через шість днів після постригу.
Лотар I
Денарій Лотаря I (840 - 855 рр.)
ПриміткиРедагувати
- ↑ Goldberg E. J. Struggle for Empire: Kingship and Conflict Under Louis the German, 817-876 — Cornell University Press, 2006. — P. 26. — ISBN 978-0-8014-3890-5
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 259–261. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Генеалогія Лотаря I на сайті Фонду середньовічної генеалогії
- ↑ Annuaire-Bulletin, 1988, c.29
- ↑ La Formation territoriale des principautés belges au Moyen Âge