Лотар I
Ло́тар (фр. Lothaire, 795 — 29 вересня 855, Прюм[4] — король Італії, Лотарингії та Імператор Заходу з 840 по 855 рік, син Людовика Благочестивого та Ерменгарди з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye).
| Лотар I нім. Lothar фр. Lothaire  | |
|---|---|
 | |
| Римський Імператор | |
| Попередник | Людовик I Благочестивий |
| Наступник | Людовик II (король Італії) |
| Біографічні дані | |
| Народження | 795[1] Альтдорф, Ландсгут, Нижня Баварія, Баварія[2] |
| Смерть | 29 вересня 855[3] Прюм, сучасна Німеччина |
| Поховання | Прюмське абатствоd |
| Дружина | Ерменгарда Турська (фр. Ermengarde de Tours) |
| Діти |
|
| Династія | Каролінги |
| Батько | Людовик Благочестивий |
| Мати | Ерменгарда з Геспенгау (фр. Ermengarde de Hesbaye) |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
ред.У 814 році батько Лотаря — Людовик Благочестивий — поставив його на чолі Баварії, потім, у липні 817 року видав Ordinatio Imperii, згідно з яким Лотар став єдиним наслідним правителем Імперії[5]. У той самий час він виділив своїм молодшим синам — Піпіну та Людовику Німецькому частини терену, залишаючи, проте, верховну владу за Лотарем[6]. У ранзі короля Франків Лотаря було відправлено до Італії, де у 820 або 822 році він отримав титул короля Ломбардії й оселився в Павії.
5 квітня 823 року в Римі Лотар коронований як співімператор папою Пасхалієм I, який визнав його владу над собою.
У листопаді 824 року врегулював Римською Конституцією права Папи та імператора щодо Риму.
У 829 році Людовик Благочестивий заклав підвалини нового розділу на користь свого молодшого сина Карла II, народженого в 823 році його другою дружиною Юдиф Баварською (фр. Judith de Bavière). З цього часу почався період розбрату. Лотар повстав проти батька та, за допомогою своїх братів Людовика Німецького і Піпіна I, скинув його з трону в 830 році. Комп'єнський з'їзд проголосив Лотаря правителем імперії. Але незабаром він позбувся влади внаслідок інтриг братів.
У 832 році сини Людовика Благочестивого знову повстали проти нього, і в червні 833 року Лотар вдруге змістив батька з трону. Проте Людовик Благочестивий втретє отримав трон 1 березня 834 року за підтримки Людовика Німецького та Піпіна I, військо Лотаря було розбите при Блуа і під його владою залишилася лише Італія.
3 травня 839 року, після примирення з Лотарем, Людовик Благочестивий зробив новий розділ королівства у Вормсі. Лотар отримав, крім Італії, східну частину Франкського королівства. У 840 році уклав Пакт Лотаря з Венецією, що став кроком до визнання незалежності Венеційської республіки від Візантійської імперії.
Після смерті Людовика Благочестивого у 840 році, брати Лотаря Людовик та Карл відмовилися визнавати Лотаря своїм сюзереном і створили проти нього військовий союз. У червні 841 року війська Лотаря були розбиті в битві поблизу Фонтене-ан-Пюйсе (фр. Fontenay-en-Puisaye).
14 лютого 842 року Карл та Людовик скріпили свій союз Страсбурзькими клятвами. Наступного року вони змусили Лотаря укласти Верденську угоду, за якою Лотар зберіг свій імператорський титул, а Франкське королівство було розподілене між братами. Лотар залишився на чолі Серединного королівства, що простягнулося від Північного моря на півночі до Риму на півдні й мало у своєму складі столицю Каролінзької імперії — Аахен.
Незадовго до своєї смерті в 855 році Лотар зрікся трону й усамітнився в Прюмському абатстві. Перед тим, як там померти, він видав Прюмську угоду, якою розділив своє королівство між синами: Людовик отримав Італійське королівство та титул імператора, Карл — Провансальське королівство до Ліону та Лотар — всю північну частину імперії, від Фризії до півдня сучасного французького департаменту Верхня Марна, яка в майбутньому отримала назву Лотаринзьке королівство (лат. Lotharii Regnum — королівство Лотаря). Після цього Лотар прийняв постриг і помер 29 вересня 855 року, через шість днів після постригу.
Родовід
ред.Примітки
ред.- ↑ Goldberg E. J. Struggle for Empire: Kingship and Conflict Under Louis the German, 817-876 — Cornell University Press, 2006. — P. 26. — ISBN 978-0-8014-3890-5
- ↑ http://genealogy.euweb.cz/carolin/carolin1.html#L1A
- ↑ Settipani C. La Préhistoire des Capétiens: Première partie : Mérovingiens, Carolingiens et Robertiens — Villeneuve-d'Ascq: 1993. — P. 259–261. — ISBN 978-2-9501509-3-6
- ↑ Генеалогія Лотаря I на сайті Фонду середньовічної генеалогії. Архів оригіналу за 27 березня 2012. Процитовано 12 квітня 2011.
- ↑ Annuaire-Bulletin, 1988, c.29. Архів оригіналу за 7 квітня 2014. Процитовано 12 квітня 2011.
- ↑ La Formation territoriale des principautés belges au Moyen Âge (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 11 січня 2012. Процитовано 12 квітня 2011.