Фердинанд III Габсбург

Фердинанд III Габсбург; нім. Ferdinand III
Dei Gratia Electus Romanorum Imperator semper Augustus, ac Germaniae, Hungariae, Bohemiae, Dalmatiae, Croatiae, Sclavoniae, Ramae, Serviae, Gallitiae, Lodomeriae, Cumaniae, Bulgariaeque etc. Rex, Archidux Austriae, Dux Burgundiae, Brabantiae, Styriae, Carinthiae, Carniolae, Marchio Morauiae, Dux Lucemburgae, ac superioris et inferioris Silesiae, Wierthembergae & Thecae, Princeps Sveviae, Comes Habsburgi, Tyrolis, Ferreti, Cyburgi, Goritiae, Landgravius Alsatiae, Marchio Sacri Romani Imperii, supra Anasum, Burgoviae ac superioris et inferioris Lusatiae, Dominus Marchiae Sclavonicae, Portus Naonis & Salinarum &c
	Імператор Священної Римської імперії
Правління	1637-1657
Коронація	30 грудня 1636
Попередник	Фердинанд II Габсбург
Наступник	Леопольд I Габсбург
Інші титули	Король Німеччини; Король Богемії; Король Угорщини; Король Хорватії; Король Галичини та Володимирії; Ерцгерцог Австрії
Біографічні дані
Релігія	Римо-католицька церква
Народження	13 липня 1608; Грац
Смерть	2 квітня 1657 (48 років); Відень
Поховання	Імператорський склеп, Відень, Австрія
Дружина	Марія Анна Іспанська
Другий шлюб	Марія Леопольдина Австрійська
Третій шлюб	Елеонора Ґонзаґа-Невер
Діти	Фердинанд, Маріанна, Леопольд, Карл Йосиф, Елеонора Марія, Марія Анна Йозефа
Династія	Габсбурги
Батько	Фердинанд II Габсбург
Мати	Марія Анна Баварська
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Фердинанд III.

Фердина́нд III Га́бсбург (нім. Ferdinand III.; 13 липня 1608 — 2 квітня 1657) — імператор Священної Римської імперії з 1637 року, король Угорщини (частини королівства з 1625 року, повністю у 1637-1647 роках), титулярний король Галичини і Волині, король Богемії (1627-1646). Син Фердинанда II і Марії Анни (8 грудня 1574 — 8 березня 1616), дочки герцога Баварського Вільгельма V.

Коротка біографіяРедагувати

Хоча ще у 1625 році, за життя батька, він був коронований королем Угорщини, а в 1627 році королем Богемії, проте імператор Фердинанд II не давав йому втручатися в справи. Тільки останніми роками життя батька, особливо після смерті Валленштайна, Фердинанд III почав активну політичну діяльність.

У 1634 році (6 вересня і 7 вересня) він завдав шведам важкої поразки при Нердлінгені (Тридцятирічна війна), після чого його війська повністю розграбували Вюртемберг та інші землі, що потрапили їм до рук. Після смерті батька в 1637 році Фердинанд III успадкував владу батька, цілком безперешкодно, частково завдяки популярності, яку він здобув собі Нердлінгенською перемогою.

Він менше підкорявся єзуїтам, ніж його батько, а проте, незважаючи на бажання закінчити нескінченну і руйнівну війну, довго не погоджувався навіть на найскромніші поступки протестантам. У 1647 році Фердинанд III ледь не потрапив у полон до шведського керівника партизанів-наїзників Гельмгольда Врангеля, його ледве встигли врятувати.

У 1648 році Фердинанд III погодився, нарешті, на укладення Вестфальского миру, що дав певні права протестантам імперії. Звільнити свої володіння від військових і розбійницьких зграй, що тероризували населення, Фердинанду III вдалося лише в 1654 року. Імператор був також обдарованим музикантом і композитором.